ПорСЦвняльна характеристика конституцСЦйного статусу парламентСЦв ФранцСЦi та ФРРЖ, США та ВеликобританСЦi
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
СЦ спецСЦальнСЦ комСЦсСЦi з розслСЦдування СЦ контролю, а також особливСЦ комСЦсСЦi (наприклад, з питань позбавлення парламентськоi недоторканностСЦ). У кожнСЦй палатСЦ засновуСФться парламентська делегацСЦя у справах РДвропейських спСЦвтовариств.
Залежно вСЦд партСЦйноi належностСЦ парламентарСЦ обСФднуються у фракцСЦi, СЦменованСЦ полСЦтичними групами. У НацСЦональних зборах полСЦтична група повинна нараховувати не менше як 20 членСЦв, а в СенатСЦ - не менше 14.
Французький парламент, як СЦ парламенти СЦнших держав, маСФ законодавчСЦ, контрольнСЦ, судовСЦ, зовнСЦшньополСЦтичнСЦ та СЦншСЦ повноваження. ЗдСЦйснюючи законодавчу дСЦяльнСЦсть, парламент приймаСФ звичайнСЦ (простСЦ), органСЦчнСЦ та конституцСЦйнСЦ закони. Регулювання суспСЦльних вСЦдносин шляхом прийняття звичайних законСЦв обмежено ст. 34 КонституцСЦi, в якСЦй мСЦститься перелСЦк питань про законодавчСЦ повноваження парламенту. ВСЦдносини, що виходять за межСЦ цих повноважень, належать до компетенцСЦi уряду.
КрСЦм того, повноваження парламенту в цСЦй сферСЦ обмежуються можливСЦстю Президента проводити референдуми з цих питань, обминувши парламент.
Законодавча СЦнСЦцСЦатива належить премСФр-мСЦнСЦстру СЦ парламентарям. Президент республСЦки формально таким правом не володСЦСФ. УрядовСЦ законопроекти подаються до будь-якоi палати, а законодавчСЦ пропозицСЦi парламенту - тСЦльки до бюро його палати. ПотСЦм цСЦ законопроекти передаються до постСЦйноi або спецСЦальноi комСЦсСЦi. Подальша процедура складаСФться СЦз звичайних етапСЦв - загальноi дискусСЦi, постатейного обговорення, голосування за проектом у цСЦлому. Можливими СФ четверте СЦ пяте читання, якщо законопроект повертаСФться з СЦншоi палати неприйнятим.
Законопроект передаСФться до СЦншоi палати не пСЦсля остаточного його прийняття, а пСЦсля кожного читання, що зумовлюСФ можливСЦсть його тривалого руху з палати до палати способом човника. Це може бути припинено урядом, який вправСЦ вСЦдповСЦдно до ст. 45 КонституцСЦi зажадати вСЦд парламенту створення паритетноi комСЦсСЦi. Якщо комСЦсСЦя не зможе розробити узгоджений текст законопроекту або ii варСЦант тексту не приймаСФться обома палатами парламенту, уряд може вимагати вСЦд НацСЦональних зборСЦв прийняття остаточного рСЦшення. Це даСФ змогу уряду допускати нескСЦнченне ходСЦння законопроекту з палати до палати, якщо його доля для нього байдужа СЦ, навпаки, у випадку заСЦнтересованостСЦ паралСЦзувати вето верхньоi палати СЦ прискорити прийняття закону.
РЖстотнСЦ особливостСЦ маСФ процедура прийняття парламентом фСЦнансових законопроектСЦв. Проект вноситься до НацСЦональних зборСЦв не пСЦзнСЦше третього вСЦвторка жовтня попереднього року. Протягом 40 днСЦв збори повиннСЦ провести перше читання законопроекту. Сенат зобовязаний прийняти рСЦшення в 20-денний строк пСЦсля передачСЦ йому проекта. Якщо збори не приймають проект у першому читаннСЦ, то уряд передаСФ первинний проект до Сенату, який може врахувати поправки, внесенСЦ Зборами СЦ схваленСЦ урядом. У цьому разСЦ Сенат повинен визначитися за законопроектом у 15-денний строк. Якщо парламент у 70-денний строк не прийме проект фСЦнансового закону, то останнСЦй може бути введений у дСЦю ордонансом Президента. Така жорстка процедура прийняття проектСЦв фСЦнансових законСЦв розцСЦнюСФться як позитивне явище в силу iх особливоi важливостСЦ для держави, хоча, з СЦншого боку, це деякою мСЦрою обмежуСФ можливостСЦ впливу парламенту на iхнСЦй змСЦст. ПСЦсля прийняття парламентом закон передаСФться Президенту для промульгацСЦi. ПСЦдготовку закону до промульгацСЦi здСЦйснюСФ Генеральний секретар уряду. ВСЦн збираСФ пСЦдписи мСЦнСЦстрСЦв, забезпечуСФ закон необхСЦдними додатками. Протягом 15 днСЦв Президент може застосувати слабке вето, тобто зажадати нового розгляду закону в парламентСЦ, що може бути переборено простою бСЦльшСЦстю.
ОсобливостСЦ проходження проектСЦв СЦ пропозицСЦй органСЦчних законСЦв визначенСЦ ст. 46 КонституцСЦi. За цими законами обговорення СЦ голосування в палатСЦ мають бути завершенСЦ протягом 15 днСЦв. Якщо мСЦж палатами виникнуть розбСЦжностСЦ, то застосовуСФться розглянута вище процедура (ст. 45 КонституцСЦi). Президент до пСЦдписання звичайного закону може направити його для висновку до КонституцСЦйноi ради, органСЦчнСЦ ж закони направляються туди в обовязковому порядку.
Парламент може делегувати своi законодавчСЦ повноваження уряду за умови тимчасового характеру такого делегування СЦ наявностСЦ в урядСЦ програми здСЦйснення цих повноважень.
Французький парламент активно використовуСФ таку поширену форму парламентського контролю, як СЦнтерпеляцСЦя (що фактично збСЦгаСФться з процедурою резолюцСЦi недовСЦри).
Для здСЦйснення контролю використовуються питання до мСЦнСЦстрСЦв на пленарному засСЦданнСЦ, створюються рСЦзнСЦ слСЦдчСЦ та контрольнСЦ комСЦсСЦi. З контрольними повноваженнями повязане право подачСЦ до парламенту петицСЦй, тобто звернень, що направляються парламенту або через голову палати, або через свого парламентаря.
Важливу роль у здСЦйсненнСЦ парламентського контролю вСЦдСЦграСФ заснований 1973 р. парламентський посередник, призначений урядом, який даСФ рекомендацСЦi, необхСЦднСЦ для вирСЦшення даноi справи, СЦ пропозицСЦi про полСЦпшення дСЦяльностСЦ вСЦдповСЦдного органу.
За результатами парламентського контролю санкцСЦi до уряду може застосовувати тСЦльки нижня палата. Вона може змусити уряд пСЦти у вСЦдставку в результатСЦ винесення резолюцСЦi недовСЦри або вСЦдмови в довСЦрСЦ. У разСЦ вСЦдмови в довСЦрСЦ уряд не може розпустити нижню палату, а верхня взагалСЦ не пСЦдлягаСФ розпуску. Право розпустити нижню палату маСФ Президент.
ЗовнСЦшньополСЦти