Поняття та ознаки покарань, які можуть призначатись і як основні і як додаткові
Дипломная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие дипломы по предмету Юриспруденция, право, государство
? і для практики, адже практика базується на теорії, і лише завдяки розробкам науковців-теоретиків кримінального права має можливість існувати. Завдяки уявленню про межі (види) призначення покарання субєкти призначення покарання матимуть змогу правильно та ефективно здійснювати правозастосовну діяльність. За допомогою виділення у Кримінальному кодексі меж призначення покарання реалізовується, в тому числі, і принцип індивідуалізації покарання. Види (межі) призначення покарання можна класифікувати на загальні, обмежені, призначення більш суворого покарання та призначення менш суворого покарання.
Підводячи підсумки, варто зазначити, що потребує детальнішого дослідження поняття види (межі) призначення покарання, визначення сутності цього поняття. Також на законодавчому рівні слід внести зміни до окремих статей Загальної частини Кримінального кодексу, в тому числі прописати в кодексі визначення поняття види (межі) призначення покарання.
Розділ 2
Кримінально-правова характеристика покарань, що можуть застосовуватися і як основні, і як додаткові
Коли мова йде про вивчення певного правового явища, перш за все, постає проблема дослідження його історичного розвитку. Саме тому, перш, ніж перейти власне до проблеми штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю безпосередньо, слід визначити певні історичні відрізки (періоди) в їх розвитку. При цьому, очевидно, що питання періодизації історії розвитку вітчизняного кримінального законодавства ще не знайшло свого завершеного вирішення. Зумовлено це тими змінами, що останніми роками відбуваються в осмисленні минулого, віднайдені у ньому звязків та тенденцій, визначенні позитивних те негативних моментів.
Однозначності у розумінні періодизації історії розвитку вітчизняного кримінального законодавства в українських криміналістів немає. Так, М.Й.Коржанський, викладаючи історію розвитку кримінального законодавства України, взагалі не виділяє в ній якихось окремих періодів. Досліджуючи проблеми періодизації історії розвитку кримінально-правової політики в Україні, П.Л.Фріс дійшов висновку про те, що її історія, як і історія розвитку кримінального законодавства України, пройшла наступні періоди. Перший період Київської Русі і феодальної роздробленості (ІХ середина ХІ століть). Другий період козацької держави (середина ХVІІ століття середина ХVІІI століття від Богдана Хмельницького до Кирила Розумовського). Третій період творення Української незалежної держави (1917 1921 роки). Четвертий період Української РСР (1917 1991 роки). Пятий період незалежної України до ухвалення Кримінального кодексу 2001 року (1991 2001 роки). В.П.Козирєва виділяє пять основних етапів розвитку кримінального законодавства про покарання майнового характеру: а) перший від Руської Правди ХІ століття до Литовських статутів перша половина ХVІ століття; б) другий друга половина ХVІ століття середина ХІХ століття; в) третій друга половина ХІХ століття жовтень 1917 року; г) четвертий радянський період кінець ХХ століття; д) пятий початок ХХІ століття.
Найбільш детальну періодизацію історії розвитку кримінального права України (щоправда, лише до середини ХVІІ століття) пропонує С.В.Кудін. У результаті проведеного ним історико-правового дослідження, автор встановив періодизацію історії кримінального права України у X першій половині ХVІІ ст., виходячи з таких критеріїв: за поняттям злочину; за метою покарання і системою покарань; за формами існування кримінального права; за обєктами правового захисту; за етапами становлення і розвитку основних понять та інститутів.
Видається, що для цілей правового дослідження, цілком можливо здійснити виділення періодів у розвитку кримінального законодавства України залежно від основних історичних памятників кримінального права, а саме основних кримінальних законів, які в різний період діяли на території сучасної України. Такий підхід дасть змогу, з одного боку, відобразити основні положення кримінального законодавства, що містяться в цих історичних памятниках (які, до речі, є кодексами кримінального права на той чи інший період часу), а з іншого уникнути непотрібної в юридичному дослідженні деталізації історичних процесів та подій.
Поняття, ознаки та значення покарання у виді штрафу за чинним кримінальним законом України
Ефективність досліджень у правових науках значною мірою залежить від правильного розуміння історичного коріння того чи іншого сучасного правового явища, інституту права чи навіть окремої норми права. Без минулого немає сучасного і не може бути майбутнього. Тому, як слушно зауважував Б.М.Кедров, вивчення минулого може і повинно служити засобом до того, щоб зрозуміти теперішнє і передбачити майбутнє. З огляду на це, дослідження сучасних проблем правового регулювання призначення штрафу як основного або як додаткового покарання уявляється за необхідне почати з короткого історичного опису.
Перш, ніж перейти власне до проблеми штрафу, слід висвітлити певні історичні відрізки (періоди) в його розвитку у кримінальному законодавстві України. Уявляється, що на території сучасної України діяло одинадцять кримінальних законів, які цілком обґрунтовано можна віднести до памяток історії вітчизняного кримінального права, а саме:
1) Руська Правда;
2) Статут Великого Князівства Литовського (Литовський статут);
3) Судебник 1497 року;
4) Судебник 1550 року;
5) Соборне Уложе?/p>