Поняття та ознаки покарань, які можуть призначатись і як основні і як додаткові
Дипломная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие дипломы по предмету Юриспруденция, право, государство
?стві. Проаналізувавши статті Загальної частини Кримінального кодексу, можна зазначити, що вживаючи покарання законодавець часто розуміє під ним не одне і теж, та й до того часто цей термін позначає різні поняття. Іноді термін покарання використовується для позначення різних за обємом і змістом понять. Зокрема, це поняття використовується у ширшому значенні як один із видів державного примусу до особи прикладу, у статті 50 Кримінального кодексу. У інших же ж статтях термін позначає синонім поняття вид покарання (статті 52-64, 98-102 КК України). У третіх випадках під покаранням розуміється розмір виду покарання, передбачений в санкції статті Особливої частини. Також цей термін вживають в значенні конкретного покарання (певного виду та розміру), яке призначається особі за вчинений злочин (статті 65-72, 103 Кримінального кодексу).
Для прикладу можна порівняти статтю 73 Кримінального кодексу та статтю 75. У статті 73 під покаранням мається на увазі певний вид і розмір як основного, так і додаткового покарання. Що ж до статті 75, то тут йдеться лише про вид основного покарання. Виходить: перше поняття ширше ніж друге.
Також можна порівняти між собою положення статті 65 та статті 75. Аналіз статті 65 КК України свідчить про те, що в даній нормі під покаранням закон розуміє певний вид і розмір конкретного покарання. А в статті 75 термін покарання використовується як синонім поняття вид основного покарання. Видається, зміст поняття покарання в зазначених нормах нерівнозначний. Якщо в першій статті покарання в значенні заходу державного примусу, що призначається судом за вчинений злочин, може означати конкретний розмір: тільки основного покарання; одного основного та одного додаткового покарань; одного основного та декількох додаткових покарань. А у статті 75 Кримінального кодексу мається на увазі певний вид основного покарання, тобто структурний елемент системи покарань. Виходить, термін покарання позначає нерівнозначні поняття, причому такі, що перебувають на різних рівнях абстракції та співвідносяться між собою як категорії рід та вид.
Така ситуація в Кримінальному кодексі навряд чи виправдана. Адже, вважається, що закон повинен передавати інформацію законодавця максимально точно, уникаючи неоднозначності або ж певні викривлення. У такому випадку, законодавцю слід би було дотримуватися єдиної термінології, яка б давала змогу однозначно пояснювати певні дефініції, а неконкретних, двозначних та розмитих термінів, напевно, вживати не варто. Наукою розроблений ряд вимог, яким повинен відповідати текст закону. Серед них такі як: ясність, точність, лаконічність висловлення нормативно-правового матеріалу. Недарма на думку науковця Д.А. Керімова слова, що оформлять ту чи іншу думку, повинні максимально точно і повно її виражати, не залишаючи сумнівів відносно вкладеного в них змісту, бо двозначність нетерпима у законі. Вдало зазначив І.Л. Брауде, який казав, що надання тому самому терміну декількох значень може викликати розбіжності, спори, протиріччя при реалізації нормативних приписів. Таким чином, використання спеціальних термінів відіграватиме позитивну роль за умови неухильного дотримання точності їхнього значення, як писав М. Гродзинський. Таким чином, можна зазначити, що від того, що закон розуміє під покаранням, безпосередньо залежить правильна інтерпретація різних категорій кримінального права.
Проте, у деяких статтях законодавець все-таки усунув таку неточність, шляхом конкретизації того, що саме мається на увазі у конкретному випадку під терміном покарання. Йде мова про статті, де покарання містить пряму вказівку на своє конкретне значення у тому чи іншому випадку. Для прикладу, частина 1 статті 70 Кримінального кодексу України уточнює в дужках, що береться до уваги як основне так і додаткове покарання. Пропонується у всіх випадках неконкретності даного терміну зазначати, що саме законодавець розуміє під покаранням, і вживати такі поняття як міра покарання, розмір покарання, вид покарання та покарання.
Термін покарання різні науковці розуміють по-різному. Зокрема, на думку С.І. Дементєва покарання це кара, тобто умисне застосування до винної особи передбачені законом обмеження та страждання. А.І. Марцев відзначає, що кримінальне покарання являє собою сукупність обмежень, які держава встановлює для засуджених осіб, реалізація яких забезпечується державним примусом.
Кримінальне покарання в юридичній літературі розглядають в різних значеннях:
- Як реакція держави на вчинений злочин;
- Як правовий наслідок вчинення злочину;
- Як спосіб (форма) кримінальної відповідальності;
- Як засіб кримінально-правового впливу на винувату особу;
- Як засіб кримінально-правової боротьби із злочинністю;
- Як кара винуватій особі за вчинення злочину;
- Як міра державного примусу, яка застосовується до особи, яка вчинила злочин;
- Як страждання, обмеження, які застосовуються на основі вироку суду до винної особи і т.д.
Варто зазначити, що кожне з таких значень частково розкриває суть покарання з тієї чи іншої сторони.
Вважається, що покарання це захід примусу, що застосовується від імені держави, як реакція держави на вчинений злочин, за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Але, існує думка науковців, згідно з якою пок