Поняття та ознаки покарань, які можуть призначатись і як основні і як додаткові
Дипломная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие дипломы по предмету Юриспруденция, право, государство
?ня 1649 року;
6) Права, за якими судиться малоросійський народ 1743 року;
7) Уложення про покарання кримінальні і виправні 1845 року;
8) Кримінальне Уложення 1903 року;
9) Кримінальний кодекс УСРР 1922 року;
10) Кримінальний кодекс УРСР 1927 року;
11) Кримінальний кодекс УРСР (України) 1960 року.
Етап Руської Правди. Переважним видом покарання у Руській Правді були саме грошові стягнення зі злочинця, що складалися з двох частин: штрафу і компенсації. Штраф надходив князеві, компенсація за заподіяну злочином шкоду йшла потерпілій стороні, а саме: за убивство вира (на користь князя) і головничество (родичам потерпілого), за інші злочини продаж (князеві) і урок (потерпілому).
Етап Статуту Великого Князівства Литовського (Литовського статуту).
Загалом, штраф передбачався в твердих абсолютно визначених грошових сумах і стягувався на користь короля. При цьому й потерпілому могли бути присуджені певні кошти на відшкодування завданих йому збитків. Наприклад, відповідно до ст. 16 розділу ІІІ нешанобливе ставлення до грамот королівських службовців, а так само побиття таких службовців тягнуло за собою штраф у сумі дванадцяти рублів грошей, а потерпілому відшкодування відповідно до його походження, якщо на те буде судове рішення. Спеціально передбачалося, що винний повинен сплачувати штрафи лише з власних доходів, а за відсутності таких доходів тільки з власного рухомого майна, а якщо такого майна недостатньо повинен відповідати своєю особою (ст. 8 розділу пятого).
Етап Судебника 1497 року. Майнові покарання в Судебнику поступаються місцем іншим, більш суворим видам покарань. Продаж по Судебнику 1497 р. означав грошовий штраф за злочин і йшов на користь князя або осіб, що здійснюють правосуддя. Розмір продажу, як правило, встановлювався на розсуд суду.
Етап Судебника 1550 року. Судебник 1550 р. вводить грошові штрафи, іменовані пеня. Вони стягуються з посадових осіб за хабарництво утроє проти взятого (ст. 8-11) і за нанесення безчестя обвинувачуваному, за що пеня призначалася за вказівкою государя (ст. 25, 26, 35, 71). Одночасно з виплатою продажу і пені винний сплачував грошову винагороду на користь потерпілого.
Етап Соборного Уложення 1649 року. За цим правовим документом з майна розбійників задовольнялися збитки позивача при розбої. Сума позову визначалася в розмірі, названому розбійниками під час катування, а у випадку, коли розбійники, зізнаючись у розбої, не могли перелічити животів поіменно, тобто вказати суму награбованого, то позивачеві виплачувалася чверть предявленого позову (ст. 23-25 гл. XXI Уложення). Це, на думку М.Ф.Владимирського-Буданова, пояснювалося постійним у той самий час збільшенням позовів і чолобитних.
Етап Прав, за якими судиться малоросійський народ 1743 року. Загальної частини кримінальне право тоді все ще не мало, а тому і загальних положень про штраф як вид покарання у Правах ще не міститься. В статтях же, що передбачали відповідальність за окремі злочини, штрафи представлені не надто широко. Досить поширеними були майнові виплати, що стягувалися з винного на користь потерпілого, але які не можна визнати штрафом в силу того, що вони носили не каральний, а компенсаційний характер були відшкодуванням заподіяної злочином шкоди. Грошові ж стягнення карального характеру (штрафи в сучасному розумінні) теж сплачувалися на користь потерпілого (ображеному) і встановлювалися в абсолютно визначеній твердій грошовій сумі.
Етап Уложення про покарання кримінальні і виправні 1845 року. По Уложенню про покарання кримінальні і виправні від 15 серпня 1845 р. розрізнялися штрафи, що надходять у казну, і пені, що надходять на поліпшення місць увязнення.
Етап Кримінального Уложення 1903 року. Уложення передбачало призначення пені не тільки як основного, але і як додаткового покарання, наприклад, при зловживаннях в акціонерних товариствах, підробці карт, а особливо при порушенні акцизних статутів. Грошове стягнення становило таке ж покарання, як і пеня, і не вважалося винагородою за шкоду і збитки.
Етап Кримінального кодексу УСРР 1922 року. Штраф у ньому передбачався як один з видів покарання, який знаходився в середині сходинок системи покарань, розташованих в порядку зменшення суворості покарання: після вигнання за межі УСРР, позбавлення волі, примусових робіт, умовного засудження та конфіскації майна, але перед обмеженням у правах, звільненням з посади, громадською доганою та покладенням обовязку загладити заподіяну шкоду. Обчислювався штраф, відповідно до примітки до ст. 39, в золотих карбованцях і сплачувався в перерахунку на радянські грошові знаки по курсу на день сплати штрафу. При цьому в статтях Загальної частини не визначалася мінімальна та максимальна межі штрафу як виду покарання.
Етап Кримінального кодексу УРСР 1927 року. Відповідно до ст. 21 КК УРСР 1927 року одним із заходів соціального захисту судово-виправного характеру визнавався штраф, який в системі покарань, розташованій від більш суворого, до більш мякого покарання, знаходився на передостанньому місці перед застереженням.
Етап Кримінального кодексу УРСР (України) 1960 року. Пошуки оптимальних моделей кримінально-правового реагування на вчинені злочини змушувало законодавця в молодій українській державі неодноразово експериментувати з кримінальними покараннями. Отож, з урахуванням всіх внесених до неї змін, на останній день чинності КК України 1960 року (31 серпня 2001 року) ст. 32 Штраф мала наступну редакцію:
<