Поняття "реальнСЦсть", "цивСЦлСЦзацСЦя" й "культура"
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
Поняття тАЮреальнСЦсть", тАЮцивСЦлСЦзацСЦя" й тАЮкультура"
СьогоднСЦ тАЮреальнСЦсть" залишаСФться складним СЦ досить незрозумСЦлим поняттям. У строкатому розмаiттСЦ всСЦляких тАЮреальностей" важко розСЦбратися навСЦть професСЦйному фСЦлософовСЦ, не говорячи вже про просто думаючу людину, здивовану нападками на своi простСЦ й стСЦйкСЦ уявлення про реальнСЦсть з боку не тСЦльки науки й мистецтва, але вже давно й самоi щоденностСЦ. НавСЦть у такому фундаментальному й далекому вСЦд понятСЦйних невизначеностей напрямСЦ науки, як фСЦзика, СФ багатомСЦрна СЦнтерпретацСЦя квантовоi теорСЦi Хью Еверетта, або так звана теорСЦя мультиверса, що пояснюСФ, зокрема, дивовижнСЦсть СЦнтерференцСЦi одного фотона, непояснену на сьогоднСЦшнСЦй день з огляду СЦснування тСЦльки одного реального всесвСЦту, через взаСФмодСЦю безлСЦчСЦ тАЮпаралельних" всесвСЦтСЦв. Тому в усякому дослСЦдженнСЦ, що вимагаСФ критичного визначення тАЮреальностСЦ", доводиться починати з того самого - СЦз самого визначення й осмислення тАЮреальностСЦ" як такоi. Незважаючи на все бСЦльшу популярнСЦсть проблематики, у багатьох фСЦлософських словниках й енциклопедСЦях поняття тАЮреальнСЦсть" вСЦдсутнСФ. Але все-таки при бажаннСЦ його неважко розшукати: тАЮРеальнСЦсть (лат. realis - речовинний, дСЦючий) - усе, що СЦснуСФ в дСЦйсностСЦ. Як фСЦлософська категорСЦя тАЮР." позначаСФ все суще". Це визначення, по сутСЦ, збСЦгаСФться з визначенням Гегеля. ДСЦйсно, якщо тАЮсуще" - це все невизначене тАЮСФ", то тАЮвсе суще" - це межа вже певного сущого, тобто певна наявнСЦсть. У Гегеля ж реальнСЦсть визначаСФться так: тАЮЯкСЦсть, узята таким чином, щоб вона, будучи розрСЦзненою, вважалась сущим, СФ реальнСЦсть". При цьому тАЮреальнСЦсть як певна якСЦсть, виведена за межСЦ своСФi визначеностСЦ, перестаСФ бути реальнСЦстю; вона перетворюСФться в абстрактне буття". тАЮ... РеальнСЦсть взагалСЦ означаСФ вступ у наявне буття як певне буття". ВСЦдзначимо, що в самому визначеннСЦ зовсСЦм невизначеним залишаСФться спосСЦб виходу до наявностСЦ й вид його. РЖнакше кажучи, для реальностСЦ не маСФ значення, як СЦ в якому виглядСЦ визначенСЦсть уособилась, не важлива навСЦть сама визначенСЦсть, важлива тСЦльки певна наявнСЦсть. Але в реальностСЦ як такСЦй сама визначенСЦсть якостСЦ - ще тСЦльки порожня формальна визначенСЦсть, тому й визначенСЦсть реальностСЦ як така СФ теж формальна визначенСЦсть. РЖ наявнСЦсть тут так само зовсСЦм формальна, а не певна наявнСЦсть. РЖ це означаСФ, що типологСЦя реальностСЦ як такоi сама стане ii визначенням. РЖншими словами, побудова теоретичноi типологСЦi реальностСЦ розкриваСФ пСЦдставу самоi типологСЦi бСЦльше, нСЦж реальнСЦсть як таку, що залишаСФться байдужою до подСЦбних визначень.
Для зясування цього моменту розглянемо, наприклад, три феномени: деревяний стСЦл, намальований стСЦл СЦ хмару у формСЦ стола. З вищесказаного виходить, що всСЦ три столи реальнСЦ. Перший стСЦл зроблений з дерева цСЦлком добротно, тобто всСЦ його СЦстотнСЦ якостСЦ одержали своСФ вСЦдбиття, були реалСЦзованСЦ; другий - зроблений, скажСЦмо, у сукупностСЦ графСЦтових кривих на тлСЦ альбомного аркуша, СЦ далеко не всСЦ його властивостСЦ тут одержали своСФ визначення, реалСЦзувалися; третСЦй - зроблений випадково хмарою на тлСЦ неба, СЦ тут, можливо, ще менше визначився, реалСЦзувався стСЦл, нСЦж у малюнку. Незважаючи на всСЦ цСЦ розбСЦжностСЦ в ступенях СЦ видах реалСЦзацСЦi, усСЦ три столи вСЦдрСЦзняються один вСЦд СЦншого й водночас визначенСЦ як столи й тому, безсумнСЦвно, реальнСЦ. УсСЦ цСЦ розбСЦжностСЦ реалСЦзацСЦi столСЦв уже СФ питанням розбСЦжностей дСЦйсностСЦ, але аж нСЦяк не реальностСЦ. РЖ якщо за намальованим столом не можна працювати, це анСЦтрохи не заперечуСФ його реальностСЦ, а говорить лише про невизначенСЦсть деяких, нехай й СЦстотних, якостей. Ще один СЦз сумнСЦв, що стосуСФться цього питання, - це сумнСЦв щодо всяких небилиць, наприклад, кентавра. За викладеною логСЦкою виходить, що й кентавр реальний? ЦСЦлком правильно, з погляду реальностСЦ, вСЦн не менш реальний, нСЦж деревяний стСЦл. Так, його дСЦйснСЦсть - у мСЦфах, малюнках, СЦгрових свСЦтах, але хСЦба це не СФ певна наявнСЦсть? З цього приводу цСЦкаво згадати вСЦдповСЦдь Л.П. КарсавСЦна на питання А.А. ВарнСФСФва щодо розумСЦння збСЦгу поняття й буття у випадку фантастичних СЦстот: тАЮОбраз кентавра маСФ риси загального поняття, але спорСЦднене конкретному символу, у якому знання буття про себе висловлюСФться приблизно, через натяк або уподСЦбнення. Цей образ не реальний, а мСЦфСЦчний, однак у ньому пСЦзнаСФться дСЦйснСЦсть не меншою мСЦрою, нСЦж вона пСЦзнаСФться, скажСЦмо, в образСЦ Гамлета, що теж не СЦснував як СЦсторично реальна особа. В образСЦ кентавра ми пСЦзнаСФмо нашу твариннСЦсть, неприборканСЦсть, що сполучаСФться з СЦнстинктивною мудрСЦстю, спорСЦдненСЦстю людини з твариною, нарештСЦ, обмеженСЦсть усякоi СЦстоти. Усе це, безсумнСЦвно, СЦснуСФ й невимовним образом СФдине. Саме невимовнСЦсть пСЦзнаваноi нами реальностСЦ виявляСФться в тСЦм, що, СЦнтуiтивно пСЦзнавши ii й намагаючись виразити, ми уявляСФмо собСЦ фантастичну СЦстоту. Адже невимовне, якщо й пСЦддаСФться вСЦдбиттю, то тСЦльки так, щоб при цьому воно залишилося невираженим". РДдине, у чому тут неправильнСЦсть, так це в протилежностСЦ реальностСЦ й мСЦфСЦчностСЦ, - тАЮне реальний, а мСЦфСЦчний". Завдяки дослСЦдженням А.Ф. Лосева в сучаснСЦй науцСЦ можна вважати встановленим СЦ доведеним, що мСЦфСЦчне СФ дуже СЦнтенсивна реальнСЦсть. Наведемо досить красномовнСЦ положення тАЮДСЦалектики мСЦфу": тАЮПотрСЦбно бути до краю короткозорим у науцСЦ, навСЦть просто слСЦпим, щоб не помСЦтити, що мСЦф СФ (для мСЦфСЦчноi свСЦдомостСЦ, звичайно) найвища за своСФю конкретнСЦстю, максимально СЦнтенсивна й найбСЦльшою мСЦрою напружена реальнСЦсть. Це не вигадка, але - н