Поняття "реальнСЦсть", "цивСЦлСЦзацСЦя" й "культура"
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
В°йбСЦльш яскрава й саме справжня дСЦйснСЦсть". Природно, привертаСФ до себе увагу застереження щодо тАЮмСЦфСЦчноi свСЦдомостСЦ" Але можна з упевненСЦстю сказати, що в цьому випадку вона належить до порСЦвняльного ступеня тАЮнайвища", тАЮмаксимально СЦнтенсивна" й т. СЦн., а не до того, що мСЦф становить собою реальнСЦсть лише для мСЦфСЦчноi свСЦдомостСЦ. Можна легко навести СЦнший фрагмент, де немаСФ нСЦяких застережень, якСЦ б хвилювали з приводу реальностСЦ: тАЮМСЦф не СФ буття СЦдеальне, але - вСЦдчута життСФва й активна, речовинна реальнСЦсть СЦ тСЦлесна, до тваринностСЦ тСЦлесна дСЦйснСЦсть". ВтСЦм, щоб зрозумСЦти всю суть справи, необхСЦдно, звичайно, звернутися до самоi тАЮДСЦалектики мСЦфу". Для нас же зараз важливо розвязати питання щодо визнання реальностСЦ за фантастичним, мСЦфСЦчним СЦ т. СЦн. РЖ навСЦть така крайнСЦсть у цьому напрямСЦ, як своСФрСЦдний тАЮгеометричний кентавр" - тАЮкруглий квадрат", не повинна викликати сумнСЦву - вСЦн також, звичайно, реальний. Саме в такому виглядСЦ тАЮкруглий квадрат" СЦ СФ в наявностСЦ, тобто реалСЦзований СЦ дСЦйсний у мовСЦ. Однак у реальнСЦсть як таку, що визначилася в становленнСЦ, до визначення в СЦншому виходять моменти, якСЦ втримуються в самому становленнСЦ. БСЦльше того, сама реальнСЦсть у згорнутому виглядСЦ втримуСФться в становленнСЦ, СЦ згодом вона ж СЦ розгортаСФться з нього. РЖдеться про вСЦртуальну форму вираження й, вСЦдповСЦдно, вСЦртуальну реальнСЦсть. Цей вид найцСЦкавСЦший у цьому випадку, тому що виявляСФ всю реальнСЦсть цСЦлком у системному й згорнутому виглядСЦ. РеальнСЦсть, покладена в такому виглядСЦ реальнСЦсть в основу ii ж типологСЦi, даСФ саме онтологСЦю реальностСЦ. Якщо це представити образно, то це схоже на типологСЦю рСЦзноманСЦття живого на основСЦ генотипу. Отже, розглянемо моменти, знятСЦ в становленнСЦ.
Становлення, по-перше, СФ синтез буття й небуття. Але, крСЦм iхнього повного розчинення одне в одному, тобто вступу в байдужну СФднСЦсть, СФ ще iхнСЦ помСЦтнСЦ збСЦги, якСЦ так само виступають моментами становлення й знСЦмаються ним. Тому становлення, по-друге, СФ синтез виникнення й переходу небуття в буття й буття в небуття, розрСЦзнення небуття в буттСЦ й буття в небуттСЦ, тобто iхнього розходження в СФдностСЦ. Усе це розкрив Гегель у тАЮНауцСЦ логСЦцСЦ", СЦ бСЦльше додати до цього нСЦчого. Але розходження може бути акцентоване не тСЦльки в iхнСЦй СФдностСЦ. Сам iхнСЦй збСЦг тотожний СЦ водночас нетотожний iм самим. Тому розходження можна акцентувати так само в збСЦгу буття й небуття в буттСЦ, збСЦгу буття й небуття в небуттСЦ, збСЦгу буття й небуття в сукупному обстоюваннСЦ буття й небуття. ЦСЦ моменти становлення й розкриваСФ А.Ф. Лосев у тАЮСамому самому": тАЮ1) збСЦг буття й небуття в буттСЦ СФ число;
2) збСЦг буття й небуття в небуттСЦ СФ СЦнобуття;
3) збСЦг буття й небуття в сукупному обстоюваннСЦ буття й небуття СФ границя;
4) збСЦг буття й небуття у сферСЦ байдужого збСЦгу буття й небуття, або збСЦг буття й небуття як такий, тобто як саме збСЦг буття й небуття, СФ становлення". Таким чином, становлення, по-третСФ, СФ синтез числа й СЦнобуття й, по-четверте - синтез границСЦ з самою собою - границСЦ границСЦ (це все дуже чСЦтко розкрито в зазначенСЦй роботСЦ А.Ф. ЛосСФва, тому за додатковими розясненнями варто звернутися саме до неi). Але й це ще не все. Можна ще акцентувати розходження буття й небуття з iхнСЦм збСЦгом у самому збСЦгу. ТодСЦ помСЦтний збСЦг буття зСЦ збСЦгом буття й небуття, вихСЦд буття в збСЦгу буття й небуття СФ вихСЦд за межу, принцип нескСЦнченностСЦ, належностСЦ. ПомСЦтний збСЦг небуття зСЦ збСЦгом буття й небуття, вихСЦд небуття в збСЦгу буття й небуття, СФ вихСЦд до межСЦ, принцип кСЦнцСЦвки, межСЦ. ОдержуСФмо, що становлення, по-пяте, СФ синтез кСЦнцевого й нескСЦнченного. Якщо ж акцентувати сам момент прийняття буттям збСЦгу буття й небуття при розходженнСЦ буття СЦ його збСЦгу з небуттям, то це буде буття-в-СЦншому; при iхнСЦй тотожностСЦ - буття-в-собСЦ. Якщо акцентувати момент прийняття небуттям збСЦгу буття й небуття, знову ж, при iхньому розходженнСЦ - буття для-СЦншого; при тотожностСЦ - буття для-себе. Якщо разом з тим акцентувати всСЦ цСЦ моменти в тотожностСЦ самого буття й небуття, то одержимо буття-в-одному й буття-для-одного. ТодСЦ становлення, по-шосте, СФ синтез буття-в-одному й буття-для-одного, по-сьоме - буття-в-СЦншому й буття-в-собСЦ, по-восьме - буття для-СЦншого й буття-для-себе.
Але сама ця розСФднанСЦсть у СФдностСЦ становлення СФ наявне буття, реальнСЦсть. РЖ тому розрСЦзненСЦ моменти становлення вже суть першСЦ визначення реальностСЦ як такоi. Вони ще не обмежують становлення, не реалСЦзованСЦ в ньому, але вже покладенСЦ й становлять собою зародок реальностСЦ, що йому належить СЦз себе розгорнути. Таким чином, наявна реальнСЦсть - це помСЦтна в становленнСЦ СФднСЦсть 1) буття й небуття,
2) виникнення й скороминучостСЦ,
3) числа й СЦнобуття,
4) границСЦ СЦз собою ж,
5) кСЦнцевого й нескСЦнченного, що СФ наявним,
6) в-одному й для-одного,
7) в-СЦншому й у-собСЦ,
8) для-СЦншого й для-себе.
Тепер розглянемо, як стоiть справа з емпСЦричною типологСЦСФю. Тут уже самим способом побудови ми викладаСФмо фСЦгурнСЦсть розглянутоi реальностСЦ, виходимо за байдужСЦсть меж визначеностСЦ, визначення й СЦснування.
РЖнакше кажучи, усе те, що було байдуже в реальностСЦ як такСЦй, тепер визначаСФться й розрСЦзняСФться, виходить разом з нею в наявне буття. Тепер уже не реальнСЦсть як така, а певна реальнСЦсть; не певна якСЦсть як така, а конкретно певна якСЦсть; СЦ, зрештою, не суще взагалСЦ, а виразно суще. БСЦльше того, ставиться питання про те, де все це визначаСФться СЦ СФ в наявностСЦ? От на цьому виходСЦ за байдужСЦсть визначеностСЦ реальностСЦ та ii моментСЦв СЦ ТСрунтуСФться емпСЦрична типологСЦя.