Поняття "реальнСЦсть", "цивСЦлСЦзацСЦя" й "культура"
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
у ньому займаСФ певне мСЦсце, як це наочно зображено в метафСЦзичнСЦй поемСЦ Данте; СЦ нСЦяке подальше уточнення або ускладнення метафСЦзичноi думки не руйнуСФ цСЦСФi загальноi схеми. ПовторюСФмо: картина свСЦту як всеосяжноi систематичноi СФдностСЦ обСФктивноi дСЦйсностСЦ може бути вже або ширшою, простСЦшою, або складнСЦшою - це нСЦчого не змСЦнюСФ в загальному уявленнСЦ про буття як якусь закСЦнчену, розумово доступну для огляду, всеосяжну систему обСФктивно й конкретно сущих речей або носСЦiв буття з iхнСЦми рСЦзноманСЦтними якостями й вСЦдносинами.
Але це означаСФ, що СЦдеальний момент буття маСФ нСЦбито два боки: з одного свого боку, вСЦн входить до складу обСФктивноi дСЦйсностСЦ, тАЮсвСЦту" СЦ СФ тСЦльки формальним елементом свСЦтового буття; але вСЦн маСФ й СЦнший бСЦк, у якому СФ незалежним вСЦд того, що вСЦн СЦснуСФ в складСЦ тАЮобСФктивноi дСЦйсностСЦ". УзятСЦ в цСЦй своiй якостСЦ або з цього боку, СЦдеальнСЦ змСЦсти не входять самСЦ, як такСЦ, до складу тАЮсвСЦту" вони суть нСЦбито понадсвСЦтовий, вСЦчний резервуар зразкСЦв, з якого тСЦльки черпаСФться склад емпСЦричного буття, що протСЦкаСФ в часСЦ конкретного. Це вСЦдкриття Платона маСФ таку очевидну переконливСЦсть, що нСЦякСЦ сумнСЦви й заперечення не можуть його похитнути. Якщо воно шокуСФ так званий тАЮздоровий глузд" то тСЦльки тому, що розумовий погляд тАЮздорового глузду" заздалегСЦдь обмежений: пСЦд тАЮбуттям" вСЦн СЦз самого початку звик розумСЦти тСЦльки буття, що протСЦкаСФ в часСЦ, локалСЦзоване в просторСЦ й часСЦ, тобто конкретний змСЦст досвСЦду.
ТермСЦн тАЮцивСЦлСЦзацСЦя" (вСЦд лат. civilis - цивСЦльний, державний, полСЦтичний, гСЦдний громадянина) був уведений у науковий обСЦг французькими просвСЦтниками для позначення громадянського суспСЦльства, у якому пануСФ воля, справедливСЦсть, правовий лад. Уперше слово тАЮцивСЦлСЦзацСЦя" використовуСФ МСЦрабо в тАЮДруговСЦ людей". У своСФму трактатСЦ про цивСЦлСЦзацСЦю МСЦрабо пише: тАЮЯкби я запитав у бСЦльшостСЦ, з чого складаСФться цивСЦлСЦзацСЦя, то одержав би вСЦдповСЦдь: цивСЦлСЦзацСЦя СФ помякшення вдач, чемнСЦсть, увСЦчливСЦсть СЦ знання, розповсюджуванСЦ для того, щоб дотримуватись пристойних правил СЦ щоб цСЦ правила вСЦдСЦгравали роль законСЦв гуртожитку - усе це виявляСФ лише маску чесноти, а не ii обличчя. ЦивСЦлСЦзацСЦя нСЦчого не робить для суспСЦльства, якщо вона не даСФ йому основи й форми чесноти". Таким чином, термСЦн цивСЦлСЦзацСЦя був уведений у суспСЦльствознавство для позначення певноi якСЦсноi характеристики суспСЦльства, рСЦвня його розвитку. Таке трактування цивСЦлСЦзацСЦi не втратило свого значення й зберСЦгаСФться в сучасному суспСЦльствознавствСЦ. ВСЦтчизняний СЦсторик Ю.Н. Яковец визначаСФ цивСЦлСЦзацСЦю як тАЮякСЦсний етап в СЦсторСЦi суспСЦльства, що характеризуСФться певним рСЦвнем розвитку самоi людини, технологСЦчноi й економСЦчноi бази суспСЦльства, соцСЦально-полСЦтичних вСЦдносин СЦ духовного свСЦту".
Однак уже в МСЦрабо поняття тАЮцивСЦлСЦзацСЦя" не тСЦльки характеризуСФ певний етап розвитку суспСЦльства, але й несе в собСЦ оцСЦнне значення, тобто вказуСФ на те, яке суспСЦльство гСЦдне називатися тАЮцивСЦлСЦзацСЦСФю". МСЦрабо й СЦншСЦ французькСЦ просвСЦтителСЦ виходили з моральноi оцСЦнки суспСЦльного розвитку, для них цивСЦлСЦзацСЦя - це насамперед певний рСЦвень морального розвитку людства, етап реалСЦзацСЦi не вигаданоi, а справжньоi чесноти. Разом з тим у суспСЦльствознавствСЦ значного поширення набуло трактування цивСЦлСЦзацСЦi як певного, досить високого рСЦвня духовно-культурних СЦ технологСЦчних досягнень суспСЦльства, соцСЦального й полСЦтичного розвитку й т. СЦн. У словнику тАЮАмериканська спадщина" цивСЦлСЦзацСЦя тлумачиться як просунутий стан СЦнтелектуального, культурного й матерСЦального розвитку в людському суспСЦльствСЦ, вСЦдзначений прогресом у мистецтвах СЦ науках, СЦнтенсивним використанням писемностСЦ, появою комплексу полСЦтичних СЦ соцСЦальних СЦнститутСЦв.
ВСЦдповСЦдно до такого трактування поняття цивСЦлСЦзацСЦя вперше застосовуСФться щодо СЦсторичного перСЦоду, який прийшов на змСЦну первСЦсному суспСЦльству: тАЮдревнСЦ цивСЦлСЦзацСЦi - це цивСЦлСЦзацСЦi, певна СФднСЦсть, яка протистоiть тому, що цивСЦлСЦзацСЦСФю не СФ, докласовому й додержавному, домСЦському й догромадянському, нарештСЦ, що дуже важливо, дописемному стану суспСЦльства й культури", - вСЦдзначали вСЦдомСЦ росСЦйськСЦ культурологи С.С. Аверинцев СЦ Г.М. Бонгард-ЛевСЦн, Л. Морган СЦ Ф. Енгельс розглядали цивСЦлСЦзацСЦю як стадСЦю розвитку суспСЦльства, що настала за дикСЦстю й варварством.
Становлення цивСЦлСЦзацСЦi повязане з досить високим рСЦвнем розподСЦлу працСЦ, формуванням класовоi структури суспСЦльства, утворенням держави й СЦнших полСЦтичних СЦ правових СЦнститутСЦв влади, розвитком писемних форм культури, системи мСЦр СЦ ваги, розвинутою релСЦгСЦСФю й т. СЦн.
Такому тлумаченню поняття цивСЦлСЦзацСЦi не суперечить СЦ ii розумСЦння як характеристики конкретного типу культури й суспСЦльства. ЦивСЦлСЦзацСЦя з позицСЦi цього пСЦдходу - це конкретний соцСЦокультурний феномен, який обмежений певними просторово-тимчасовими рамками й маСФ чСЦтко вираженСЦ параметри духовного, технологСЦчного, економСЦчного й полСЦтичного розвитку.
Прикладом таких цивСЦлСЦзацСЦй можна назвати цивСЦлСЦзацСЦю Майя, цивСЦлСЦзацСЦю Стародавньоi ГрецСЦi, цивСЦлСЦзацСЦю Стародавнього Риму.
На основСЦ всСЦх цих пСЦдходСЦв можна дати таку узагальнену характеристику цивСЦлСЦзацСЦi - це великСЦ цСЦлСЦснСЦ соцСЦокультурнСЦ системи зСЦ своiми закономСЦрностями, якСЦ не зводяться до закономСЦрностей функцСЦонування держав, нацСЦй, соцСЦальних груп.
ЦивСЦлСЦзацСЦя як цСЦлСЦсна система мСЦстить рСЦзнСЦ елементи (релСЦгСЦю, економСЦчну, полСЦтичну, соцСЦальну органСЦзацСЦю, систему освСЦти й виховання й т. СЦн), якСЦ п