Поняття "реальнСЦсть", "цивСЦлСЦзацСЦя" й "культура"
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
?а в усСЦх випадках (за винятком спецСЦально обговорених) неминуче зважуСФ цивСЦлСЦзацСЦю й культуру на цСЦннСЦсних терезах. Ми не виключаСФмо такого пСЦдходу, але повиннСЦ наголосити, що в нашому випадку завжди йдеться про те, що цивСЦлСЦзацСЦя й культура для суспСЦльства, для людства, для свСЦту людини на цих вагах урСЦвноваженСЦ. По-друге, ми повиннСЦ постСЦйно враховувати те, що цивСЦлСЦзацСЦя й культура, незважаючи на iх постСЦйне теоретичне розведення, у реальностСЦ зовсСЦм не складають традицСЦйну опозицСЦю одна однСЦй. Якщо ми розглядатимемо цивСЦлСЦзацСЦю й культуру як СФднСЦсть протилежностей, то така логСЦка вСЦдразу призведе до проблеми пошукСЦв провСЦдноi протилежностСЦ, вСЦдносин мСЦж ними як джерела руху в схемСЦ саморуху суспСЦльства як взаСФмозаперечення цивСЦлСЦзацСЦi й культури й так далСЦ до нескСЦнченностСЦ. НСЦ, нСЦ й ще раз нСЦ! Якщо цивСЦлСЦзацСЦя й культура й складають опозицСЦю, то таку котра створюСФться людиною, маСФ джерело саморуху в людинСЦ, а не в цивСЦлСЦзацСЦi або культурСЦ. Це скорСЦше два вимСЦри простору людини, як висота й ширина. ДвСЦ просторовСЦ координати, масштаб й орСЦСФнтованСЦсть яких утворюються, знов-таки, людиною. Ми намагаСФмося показати, що в такСЦй реальностСЦ взаСФмин цивСЦлСЦзацСЦi, культури й людини немаСФ нСЦ тАЮгСЦршого", нСЦ тАЮкращого", нСЦ СФдностСЦ, нСЦ протилежностСЦ - це така само данСЦсть, така само реальнСЦсть, як двСЦ пСЦвкулСЦ людського мозку. Але це така реальнСЦсть, яка щоразу надаСФ руху органСЦчному й соцСЦальному тСЦлу людства. Отже, насправдСЦ, у цСЦ характеристики цивСЦлСЦзацСЦi й культури треба вводити третСЦй термСЦн цСЦСФi опозицСЦi - це Людина та ii реальнСЦсть. РЖсторично склалося так, що в трикутнику тАЮцивСЦлСЦзацСЦя, культура, людина" проглядалося звичайне розумСЦння й цивСЦлСЦзацСЦi, СЦ культури як iхньоi взаСФмодСЦi, iхнього звязку, iх взаСФмовизначення одноi через СЦншу цСЦлого через частину або частини через цСЦле.
Таке розумСЦння цивСЦлСЦзацСЦi й культури в СЦсторСЦi, звичайно, було плСЦдним СЦ дозволяло вСЦдкривати все новСЦ й новСЦ аспекти. РЖнодСЦ головнСЦ, СЦнодСЦ другоряднСЦ, СЦнодСЦ сутнСЦснСЦ, СЦнодСЦ феноменологСЦчнСЦ. Не випадково тому на цей час нараховуСФться близько 300 визначень СЦ цивСЦлСЦзацСЦi, СЦ культури. Кожне з них маСФ право на СЦснування, тому що вСЦдкриваСФ якусь сторону, якийсь аспект цивСЦлСЦзацСЦi й культури. Таке традицСЦйне розумСЦння цивСЦлСЦзацСЦi й культури залишало осторонь третю вершину цього трикутника - людину. У XX столСЦттСЦ все частСЦше й частСЦше стала розглядатися цивСЦлСЦзацСЦя й культура в спСЦввСЦдношеннСЦ з людиною, коли в основу мСЦркувань бралося вСЦдношення культура - людина.
У випадку, коли ми маСФмо модель, коли первинною СФ людина в ii трискладовому буттСЦ: душа, тСЦло, дух. Людина тут переходить своi границСЦ взаСФмодСЦi з культурою, а через неi також СЦ з цивСЦлСЦзацСЦСФю, залишаючись собою.
У цьому випадку людина переходить своi границСЦ, перестаючи бути собою, тому що цивСЦлСЦзацСЦя СФ предметне визначення людських думок, СЦдей, бажань СЦ т. СЦн. ЦивСЦлСЦзацСЦя постаСФ простором й одночасно обСФктом задоволення людських потреб. Але таке розумСЦння, такий пСЦдхСЦд призводять до того, що цивСЦлСЦзацСЦя й культура розводяться, розходяться, хоча б теоретично, у просторСЦ, коли цивСЦлСЦзацСЦя становить собою один простСЦр для людини, а культура - СЦнший. Таке протиставлення цивСЦлСЦзацСЦi й культури виявилося вельми продуктивним порСЦвняно з тим, що ми мали ранСЦше. Дуже чСЦтко такий пСЦдхСЦд до розумСЦння цивСЦлСЦзацСЦi й культури, як зовсСЦм рСЦзних просторСЦв людського СЦснування, запропонував Михайло ПришвСЦн у своСФму тАЮЩоденнику письменника". У записСЦ вСЦд 18 сСЦчня 1931 року зазначено: тАЮРозмноження людини, держава й велика промисловСЦсть - це на однСЦй сторонСЦ; особистСЦсть людини, суспСЦльство й творчСЦсть - це на СЦншСЦй.
Розмноження - Держава - Виробництво - ЦивСЦлСЦзацСЦя.
ОсобистСЦсть - СуспСЦльство - ТворчСЦсть - Культура".
А в записСЦ вСЦд 1 й 4 грудня 1932 року ПришвСЦн зазначаСФ: тАЮКультура - це звязок людей, цивСЦлСЦзацСЦя - це сила речей... ЦивСЦлСЦзацСЦя дСЦСФ через стандарт, культура створюСФ деталСЦ. Наука перша пСЦшла на службу цивСЦлСЦзацСЦi, СЦ тому, у широкому розумСЦннСЦ, уся наука СФ нСЦби вСЦдповСЦдальною за стандарт"2. ЗдаСФться, що таке розумСЦння цивСЦлСЦзацСЦi й культури через взаСФмостосунки одного й СЦншого простору з людиною дуже продуктивне. Це можна назвати одним з головних вСЦдкриттСЦв XX столСЦття. РЖнше вСЦдкриття полягаСФ в тому, що була усвСЦдомлена причина дСЦйсного розриву мСЦж цивСЦлСЦзацСЦСФю й культурою, дСЦйсного протиставлення цивСЦлСЦзацСЦi й культури. ОнтологСЦчне можна побачити, що все частСЦше й частСЦше поняття цивСЦлСЦзацСЦя й культура вживаються в зовсСЦм рСЦзному розумСЦннСЦ. Усе частСЦше й частСЦше спостерСЦгаСФться вСЦдхСЦд вСЦд традицСЦй XVIII - XIX столСЦть, коли цСЦ поняття вживалися майже як синонСЦми. Ряд тАЮцивСЦлСЦзацСЦя - культура" у XX столСЦттСЦ був розколотий, як горСЦх. РЖ наприкСЦнцСЦ XX столСЦття, на нашу думку, було усвСЦдомлено, що причина такого розриву мСЦж цивСЦлСЦзацСЦСФю й культурою полягаСФ в самСЦй людинСЦ, а не в суспСЦльних вСЦдносинах в тСЦй реальностСЦ, яка стала результатом попереднСЦх зусиль людства в його намаганнСЦ створити новий, кращий свСЦт.
ЛСЦтература
1. Бергсон А. Два источника морали и религии. - М., 1994
2. РЖсаСФв В.Д. Людина в просторСЦ цивСЦлСЦзацСЦi й культури. - К., 2003
3. Левонтин Р. Человеческая индивидуальность: наследственность и среда. - М., 1993
4. Франк С.Л. РеальнСЦсть СЦ людина. - К, 1997
5. Шинкарчук В.РЖ. ФСЦлософСЦя СЦ сучаснСЦ СЦсторичнСЦ реалСЦi // ФСЦлософська СЦ соцСЦологСЦчна думка. - 1992. - №2.