Поняття "реальнСЦсть", "цивСЦлСЦзацСЦя" й "культура"
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
?годженСЦ один з одним СЦ тСЦсно взаСФмозалежнСЦ. Кожен елемент цСЦСФi системи несе в собСЦ вСЦдбиток своСФрСЦдностСЦ тСЦСФi або СЦншоi цивСЦлСЦзацСЦi. Ця своСФрСЦднСЦсть досить стСЦйка.1 хоча пСЦд впливом певних зовнСЦшнСЦх СЦ внутрСЦшнСЦх впливСЦв у цивСЦлСЦзацСЦi вСЦдбуваються певнСЦ змСЦни, iхня основа, внутрСЦшнСФ ядро залишаСФться незмСЦнним, отже, кожна цивСЦлСЦзацСЦя самобутня, живе своiм життям, маСФ свою СЦсторичну долю, своi СЦнститути й цСЦнностСЦ. У процесСЦ функцСЦонування цивСЦлСЦзацСЦi вСЦдбуваСФться реалСЦзацСЦя СФдностСЦ духовного життя великоi соцСЦальноi спСЦльностСЦ в СЦсторичнСЦй наступностСЦ на певнСЦй територСЦi й диференцСЦацСЦя культурного життя в тих самих рамках мСЦсця й часу. ВизначеностСЦ цивСЦлСЦзацСЦi надаСФ духовний фактор - своСФрСЦдний склад психСЦчного життя, що втСЦлюСФться в особливостях культури: цСЦнностей, норм, звичаiв СЦ традицСЦй, культурних зразкСЦв СЦ т. СЦн. ВзаСФмодСЦючи одна з одною, цивСЦлСЦзацСЦi не втрачають власноi унСЦкальностСЦ, можливСЦ запозичення певних елементСЦв з СЦнших цивСЦлСЦзацСЦй можуть лише прискорити або сповСЦльнити, збагатити або збСЦднити iх.
ЦивСЦлСЦзацСЦя не збСЦгаСФться з формацСЦСФю, оскСЦльки реалСЦзуСФ й власну наступнСЦсть у часСЦ й просторСЦ, СЦ звязок з СЦншими цивСЦлСЦзацСЦями. На вСЦдмСЦну вСЦд формацСЦйного розподСЦлу суспСЦльства, повязаного з виробничо-економСЦчними вСЦдносинами, вСЦдносинами власностСЦ, цивСЦлСЦзацСЦйний розподСЦл повязуСФться з особливостями культури, тому, щоб усвСЦдомити особливСЦсть цивСЦлСЦзацСЦi, необхСЦдно розглянути вСЦдношення понять тАЮкультура" СЦ тАЮцивСЦлСЦзацСЦя".
У культурологСЦi СЦснуСФ досить сильна течСЦя, що протиставляСФ культуру цивСЦлСЦзацСЦi, початок такому протиставленню поклали росСЦйськСЦ словянофСЦли, утверджуючи тезу про духовнСЦсть культури й бездуховнСЦсть цивСЦлСЦзацСЦi як чисто захСЦдного явища. Продовжуючи цю традицСЦю, Н.А. Бердяев писав про цивСЦлСЦзацСЦю як тАЮсмерть духу культури". У рамках його концепцСЦi культура - символСЦчна, але не реалСЦстична, тим часом динамСЦчний рух усерединСЦ культури з ii кристалСЦзованими формами неминуче тягне до виходу за межСЦ культури, тАЮдо життя, до практики, до сили". На цих шляхах тАЮвСЦдбуваСФться перехСЦд культури до цивСЦлСЦзацСЦi", тАЮцивСЦлСЦзацСЦя намагаСФться здСЦйснити життя", реалСЦзуючи тАЮкульт життя поза ii змСЦстом, пСЦдмСЦнюючи мету життя засобами життя, знаряддями життя".
У захСЦднСЦй культурологСЦi послСЦдовне протиставлення культури й цивСЦлСЦзацСЦi здСЦйснив О. Шпенглер. У своiй книзСЦ тАЮЗанепад РДвропи" (1918) вСЦн описав цивСЦлСЦзацСЦю як кСЦнцевий момент у розвитку культури, що означаСФ ii тАЮзахСЦд" або занепад. Шпенглер уважав головними рисами цивСЦлСЦзацСЦi тАЮгостру холодну безстраснСЦсть", СЦнтелектуальний голод, практичний рацСЦоналСЦзм, замСЦну щиросердечного буття розумовим, преклонСЦння перед грСЦшми, розвиток науки, безрелСЦгСЦйнСЦсть СЦ тому подСЦбнСЦ явища.
Однак у культурологСЦi СФ й протилежний пСЦдхСЦд, який, по сутСЦ, ототожнюСФ культуру й цивСЦлСЦзацСЦю. У К. Ясперса цивСЦлСЦзацСЦя СЦнтерпретуСФться як цСЦннСЦсть усСЦх культур. Культура СФ стрижень цивСЦлСЦзацСЦi, але при такому пСЦдходСЦ нерозвязаним залишаСФться питання про специфСЦку культури й цивСЦлСЦзацСЦi. РозбСЦжнСЦсть культури й цивСЦлСЦзацСЦi, що призводить у певних соцСЦальних системах до iхнього протирСЦччя, носить не абсолютний, а вСЦдносний характер, СЦсторСЦя свСЦдчить, що гуманСЦстичнСЦ цСЦнностСЦ культури можуть втСЦлитися в життя лише за допомогою розвинутоi цивСЦлСЦзацСЦi. У свою чергу, висока цивСЦлСЦзацСЦя може бути побудована на основСЦ культурноi творчостСЦ й надихаючих культурних змСЦстСЦв.
Використання понять тАЮцивСЦлСЦзацСЦя" й тАЮкультура" у фСЦлософння й дати дуже багато цСЦкавих спостережень для розумСЦння глибини й багатомСЦрностСЦ цих понять. У цьому звязку ми можемо вСЦдСЦслати читача, наприклад, до робСЦт Р.Г. Апресяна, який розглядаСФ культуру як набСЦр практик вСЦдповСЦдно до якогось соцСЦального стандарту. На нашу думку, тут СЦдеться про цивСЦлСЦзацСЦйнСЦ практики, тому що, як ми побачимо далСЦ, стандарт СФ найважливСЦший прояв саме цивСЦлСЦзацСЦйних вСЦдносин. БСЦльш докладний огляд проблем розумСЦння культури наводить Г. Померанц у статтСЦ тАЮНСЦяка культура не самотня". Показово, що вСЦн наводить як найважливСЦшу ознаку культури науку як найважливСЦший елемент структури культури. А взагалСЦ, уживання понять цивСЦлСЦзацСЦя й культура маСФ кСЦлька методологСЦчних пСЦдходСЦв. Це особливо важливо розумСЦти, аналСЦзуючи цивСЦлСЦзацСЦю та культуру як складовСЦ реальностСЦ людини. По-перше, поняття культура вживаСФться як характеристика певного стану суспСЦльства, протилежного (дСЦалектично протилежного) природСЦ. Це найбСЦльш традицСЦйне й широко вживане розумСЦння культури. Поняття цивСЦлСЦзацСЦя, незважаючи на те, що воно СЦсторично бСЦльш молоде, нСЦж поняття культура, уживаСФться в таких значеннях: цивСЦлСЦзацСЦя як протилежнСЦсть варварству (СЦсторичний аспект); цивСЦлСЦзацСЦя як протилежнСЦсть культурСЦ (гносеологСЦчний аспект); цивСЦлСЦзацСЦя як певний етап розвитку суспСЦльства, що закСЦнчуСФться крахом цивСЦлСЦзацСЦi (СЦдеться про шпенглерСЦвську концепцСЦю), де пСЦд крахом цивСЦлСЦзацСЦi розумСЦСФться, насправдСЦ, саме культура: культура як найважливСЦший етап у занепадСЦ РДвропи. У рамках основноi проблеми нашого спецкурсу ми повиннСЦ постСЦйно мати на увазСЦ головне: який би змСЦст не вкладався в поняття цивСЦлСЦзацСЦi та культури, вони перш за все становлять фундаментальну основу реальностСЦ людини, задають усСЦ можливСЦ якостСЦ цСЦСФi реальностСЦ.
Говорячи про цивСЦлСЦзацСЦю й культуру, ми б хотСЦли виключити з контексту розгляду двСЦ можливих асоцСЦацСЦi: по-перше, це розмо