ПСЦзнання миру: вСЦд мСЦфу до експерименту
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
о вСЦд цього залежить подальший хСЦд СЦсторСЦi, тому що наука й релСЦгСЦя - це двСЦ самСЦ потужнСЦ сили, що роблять вплив на людей. Уайтхед, будучи сам великим ученим - математиком СЦ фСЦлософом, вСЦдкидаСФ тезу, що релСЦгСЦя завжди помилялася, а наука завжди була права. РелСЦгСЦя, затверджуСФ вСЦн, СЦстотно модернСЦзована до 20-му столСЦття. Наука ще бСЦльше змСЦнилася. РЖ в релСЦгСЦi, СЦ в науцСЦ мають мСЦсце уточнення, змСЦни, модифСЦкацСЦi, тобто iм властива внутрСЦшня динамСЦка. Розглядаючи деякСЦ приклади з СЦсторСЦi науки, Уайтхед уважаСФ, що наукова й релСЦгСЦйна картини миру не настСЦльки суперечать один одному, як це завжди вважалося. Тому iм потрСЦбно вСЦдмовитися вСЦд взаСФмних анафем. ВСЦн пише, що СЦснують бСЦльше повнСЦ СЦстини й бСЦльше сприятливСЦ перспективи, у рамках яких може вСЦдбутися примирення мСЦж таСФмними релСЦгСЦйними поглядами й бСЦльше тонким науковим баченням (4, с.246). Виходячи СЦз цього, Уайтхед уважаСФ, що наука й релСЦгСЦя можуть дуже вдало доповнювати один одного, тому що наука вивчаСФ загальнСЦ закономСЦрностСЦ фСЦзичних явищ, а релСЦгСЦя "занурена в споглядання моральних й естетичних цСЦнностей".
СучаснСЦ захСЦднСЦ методологи науки нерСЦдко в аналогСЦчному дусСЦ СЦнтерпретуСФ спСЦввСЦдношення науки й поза наукових форм пСЦзнання. Наприклад Ст.Тулмин говорить про те, що науцСЦ необхСЦдна допомога з боку СЦнших форм осмислення буття. "У цей час, - пише вСЦн, - бСЦльша частина фСЦлософСЦв - аналСЦтикСЦв звикла вСЦдокремлювати у своiх книгах мСЦркування про моралСЦ вСЦд думок про науку. Це, звичайно, утрудняСФ розумСЦння того факту, що в самому центрСЦ й етики й фСЦлософСЦi науки лежить загальна проблема - проблема оцСЦнки. Поводження людини може розглядатися як прийнятне або неприйнятне, успСЦшне або помилкове, воно може одержати схвалення або зазнати осуду. Те ж саме ставиться й до СЦдей людини, до його теорСЦй СЦ пояснень (5, с.170).
ПодСЦбним чином трактують проблему взаСФмодСЦi рСЦзних видСЦв знання Т.Кун, К.Чоппер, М.Малкей СЦ багато хто СЦнших. Ця проблематика особливо СЦнтенсивно розробляСФться в соцСЦологСЦi знання, що прагне"навести мости" мСЦж"СЦстиною" СЦ цСЦннСЦстю (7, с.36-37).
Проблема взаСФмопроникнення науки й поза наукових форм пСЦзнання миру й людини порозумСЦваСФться змСЦною самого характеру науки, змСЦною типу науковоi рацСЦональностСЦ (див. про це докладнСЦше 8). Класичний тип науковоi рацСЦональностСЦ, що зложився на основСЦ механСЦки И.Ньютона, прагнув при вивченнСЦ обСФкта елСЦмСЦнувати все, що повязане СЦз субСФктом пСЦзнання. Мир оцСЦнок СЦ цСЦнностей виводився за межСЦ науки. У науцСЦ 20-го столСЦття положення справ змСЦнився:"Мир людини виявилася глибоким СЦ всебСЦчним образом залученим у самСЦ структури обСФктивного знання й науково-технСЦчного перетворення дСЦйсностСЦ тАЭ (7, с.40). Особливо чСЦтко ця ситуацСЦя проглядаСФться в сучасному типСЦ науковоi рацСЦональностСЦ.
РЖз цього можна зробити висновок, що в сучасному духовному життСЦ людства, у тому числСЦ й в утвореннСЦ, назрСЦла потреба в координацСЦi рСЦзних типСЦв осмислення буття, що мають такий скарб як природа.
ЛСЦтература
1. Сабов А. Папская обитель //Российская газета. 2005. 5 апреля. С.12.
2. МСЦф // РуднСФв А. енциклопедичний словник культури XX столСЦття. КлючовСЦ поняття й тексти. К., 2004
3. Дунаев М. Беда, коль пироги начнет печи сапожник // Аргументы и факты. 2005. - №12. С.11.
4. Витгенштейн Л. О достоверности // Вопросы философии. 1991. - №2
5. Тулмин Ст. Концептуальные революции в науке // Структура и развитие науки. - M., 1978.
ВСЦзгСЦн В.П. РЖстина й цСЦннСЦсть // ЦСЦннСЦснСЦ аспекти розвитку науки. - К., 1990.
7. Степин В.С., Горохов В.Г., Розов М.А. Философия науки и техники. - M., 1996.