ПСЦзнання миру: вСЦд мСЦфу до експерименту
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
?риклад, аксСЦоми ЕвклСЦда. Вони вводяться на основСЦ наявного досвСЦду й вибираються як СЦнтуiтивно очевиднСЦ положення. От приклади таких аксСЦом:
- через будь-якСЦ двСЦ крапки можна провести пряму й тСЦльки одну;
- яка б не була пряма, СЦснують крапки, що належать цСЦй прямСЦй СЦ не приналежнСЦ iй;
- СЦз трьох крапок на прямСЦй одна й тСЦльки одна перебуваСФ мСЦж двома СЦншими, СЦ т.д.,
Тут виявляСФться парадоксальна ситуацСЦя: те, що для людини СФ зовсСЦм безперечним, йому не вдаСФться обТСрунтувати. Але це тСЦ опори, на основСЦ яких вСЦдбуваСФться формування щирих або помилкових пСЦзнавальних пропозицСЦй. Вони СФ межею обТСрунтування в науцСЦ. Усе, що лежить нижче цСЦСФi границСЦ, засвоюСФться вже не за допомогою пропозицСЦй, а йде корСЦннями в невербальний, практичний досвСЦд.
У наш час дСЦСФ тенденцСЦя посилення взаСФмозвязку способСЦв освоСФння людиною миру. Уже СФ й випадки СЦнтеграцСЦi. Звичайно, це ставиться до тих способам освоСФння миру, якСЦ тСЦсно звязанСЦ один з одним споконвСЦчно. Досить показово, що це СЦнтеграцСЦя наукового й технСЦчного способСЦв освоСФння миру людиною. У цьому випадку характерно те, що першим етапом цСЦСФi СЦнтеграцСЦi СФ проникнення технСЦчного способу освоСФння миру в надра наукового. УсерединСЦ природничих наук виникаСФ ланка це ставиться до тих способам освоСФння миру, якСЦ тСЦсно звязанСЦ один з одним споконвСЦчно СФднальне природознавство з технСЦкою й виробництвом. Це прикладнСЦ дослСЦдження й технологСЦчнСЦ розробки. РЗхнСФ призначення складаСФться в знаходженнСЦ найкоротших СЦ найбСЦльш рацСЦональних шляхСЦв СЦ способСЦв використання пСЦзнаних фундаментальною наукою законСЦв обСФктивного миру. Саме в них заставляються фундамент СЦ загальнСЦ контури технСЦки майбутнього. У цих дослСЦдженнях поСФднуСФться СЦнформацСЦя, що йде вСЦд фундаментальних наук СЦ вСЦд виробництва й технСЦки. Вся вона трансформуСФться, переробляСФться в прикладнСЦ знання. А вони стають безпосередньою основою для розробок нових технологСЦй СЦ технСЦчних рСЦшень.
На основСЦ прикладних знань створюються й спрацьовуються зразки технСЦки й технологСЦi. ЗвСЦдси починаСФться iхнСФ впровадження у виробництво. На стадСЦi цих розробок наука безпосередньо зСФднуСФться з технСЦкою й втСЦлюСФться в нСЦй. А нова технСЦка й технологСЦя включаються у виробництво.
Все це означаСФ, що прикладнСЦ дослСЦдження - це не тСЦльки технологСЦчнСЦ, але й теоретичнСЦ розробки. А фундаментальнСЦ дослСЦдження виражаються не тСЦльки в побудовСЦ теорСЦй, але й у виробленнСЦ нових технологСЦй. Зараз це чСЦтко простежуСФться, наприклад, у квантовСЦй оптицСЦ. Разом з тим прикладнСЦ дослСЦдження можуть давати фундаментальнСЦ результати. Досить ознайомитися з СЦсторСЦСФю радСЦотехнСЦки, щоб у цьому переконатися. ФундаментальнСЦ розробки можуть переходити в розряд прикладних. Це, зокрема, пСЦдтверджуСФ розвиток фСЦзики твердого тСЦла.
3. Причини посилення взаСФмозвязку мСЦж рСЦзними способами освоСФння людиною миру
Причин посилення взаСФмозвязку мСЦж рСЦзними способами освоСФння людиною миру цСЦлий комплекс. З них, на наш погляд, маСФ сенс звернути увагу на наступнСЦ.
1. У сучаснСЦй культурСЦ спостерСЦгаСФться падСЦння рСЦвня природничо-наукових знань людей. РД прошарок, природничо-наукових рСЦвень знань якоi надзвичайно високий. Ця елСЦта рухаСФ науку вперед, створюСФ нову технСЦку й розробляСФ новСЦ технологСЦi. Однак рСЦвень природничо-наукових знань у широких мас населення знижуСФться. Люди користуються благами науки, легко засвоюють, якСЦ кнопки в яких приладах треба натискати, щоб iх виключити або включити. Але вони не замислюються про принципи роботи цСЦСФi технСЦки. РЗм це просто не потрСЦбно. Ця технСЦка збСЦльшуСФ вСЦльний час широких мас населення, але вони його витрачають на розваги, що веде до деградацСЦi особистостСЦ. Природно, що в таких людей виникаСФ захоплення всСЦм тим, що не вимагаСФ бСЦльших зусиль розуму й бСЦльших витрат фСЦзичноi працСЦ. Вони легко пСЦддаються мСЦфологСЦчним й СЦншим установкам ненаукових способСЦв освоСФння миру. ОбСФктивно ця маса людей сприяСФ специфСЦчному зближенню рСЦзних способСЦв освоСФння миру, але не на сутнСЦсному рСЦвнСЦ, а на рСЦвнСЦ повсякденноi свСЦдомостСЦ.
2. Проникнення в масову свСЦдомСЦсть толерантностСЦ. СьогоднСЦ суспСЦльство робить крок вСЦд культури корисностСЦ до культури достоiнства, крок до розумСЦння значимостСЦ окремоi особистостСЦ. ТолерантнСЦсть можна визначити як вСЦдсутнСЦсть негативного вСЦдношення до СЦншоi культури при наявностСЦ позитивного вСЦдношення до власного. ТолерантнСЦсть - це мистецтво жити з несхожими на тебе людьми. ТолерантнСЦсть СФ умовою дСЦалогу культур, дСЦалогу рСЦзних способСЦв освоСФння людиною миру. А наявнСЦсть дСЦалогу - це вже перший крок до певного зближення й проникнення. Але тут не всСЦ так просто. Люди, якСЦ глибоко сидять у певному способСЦ освоСФння миру, настроСФнСЦ бСЦльш критично до СЦнших способСЦв його освоСФння. Тому складаСФться така ситуацСЦя: СЦнтелектуальна верхСЦвка суспСЦльства менш схильна до взаСФмозвязку рСЦзних способСЦв освоСФння миру, чим маси.
3. Зменшення у свСЦтСЦ числа тоталСЦтарних режимСЦв, якСЦ СЦдеологСЦчно пСЦдтримують, як правило, лише певнСЦ способи освоСФння миру. Однак не можна не враховувати, що сучасна глобалСЦзацСЦя не повязана з нейтральним вСЦдношенням до всСЦх способСЦв освоСФння миру. Тут багато чого залежить вСЦд того, хто йде на чолСЦ глобалСЦзацСЦi. СьогоднСЦ реальна практика така: на словах зСЦзнаСФться рСЦвноправнСЦсть всСЦх способСЦв освоСФння миру, а на дСЦлСЦ нерСЦдко застосовуються тСЦльки тСЦ, якСЦ вСЦдповСЦдають СЦдеi глобалСЦзацСЦi. ГлобалСЦзацСЦя не повязана з нейтральним вСЦдношенням до всСЦх способСЦв освоСФ?/p>