Особливості формування етнічних стереотипів
Дипломная работа - Психология
Другие дипломы по предмету Психология
типи). На даний час в західній соціальній психології все більшого поширення набуває точка зору, згідно якої “зміст стереотипів швидше результат, ніж причина існуючих міжгрупових відносин” (17). У численних емпіричних дослідженнях доведено, що контакти ведуть до зміни стереотипів, причому не стільки в спрямованості, скільки в ступені їх сприятливості і несприятливості. У дослідженні Н.В. Бахарєвої (1979) було виявлено, що одним з чинників, що призводять до послаблення і подолання негативних етнічних стереотипів, є “збільшення знань про обєкт відношення”. Роль міжетнічних взаємодій у формуванні і функціонуванні стереотипів можна виявити лише з урахуванням характеру цих відносин, їх соціально обумовлених форм: співпраці або суперництва, домінування або підпорядкування. Саме від їх характеру залежить спрямованість і ступінь сприятливості стереотипів. Було виявлено, що автостереотипи, як правило, сприятливіші, ніж гетеростереотипи. Проте на тлі загальної тенденції зустрічаються і зворотні явища, головною причиною виникнення яких є відмінність в соціальному статусі груп: нерівність в політичному, економічному і інших відносинах. Співтовариства з низьким статусом, гноблені етнічні меншини схильні розвивати негативні автостереотипи і позитивні гетеро стереотипи (1,2).
Але можна поглянути на проблему з іншого боку: чи впливають стереотипи на міжетнічні відносини? Дійсно, наявність стереотипів, особливо узгоджених, виразних і емоційно забарвлених, в якійсь мірі сприяє стабільності існуючих відносин. У спокійній міжетнічній ситуації широко поширені схемі характеристики етносів можуть бути відсунуті на периферію людської памяті або можуть сприйматися з гумором і не грати практично ніякої помітної ролі у відносинах між сусідами. Але актуалізовані або мобілізовані у момент будь-якої напруженості, що починається, в суспільстві, стереотипи, особливо негативні, можуть істотно посилити конфлікт, різко розмежувавши людей на етнічні або етноконфесійні групи, викликаючи образи і підсилюючи протистояння. Хоча очевиднішою є дія стереотипів не на міжетнічні відносини як різновид соціальних відносин, а на міжособистісні взаємини представників різних етнічних груп і на їх спільну діяльність. Так, руйнування негативного стереотипу може “поліпшити” відношення до конкретної людини іншої національності, але такі локальні зміни не визначають характер міжетнічних відносин в цілому (6,7).
Головні висновки досліджень в області соціального стереотипу були підсумовані Г. Тешфелом у вигляді наступних шести положень:
1. Люди з легкістю проявляють готовність характеризувати обширні людські групи (або соціальні категорії) недиференційованими грубими і упередженими ознаками.
2. Така категоризація прагне залишатися абсолютно стабільною протягом дуже тривалого періоду часу.
3. Етнічні стереотипи в деякій мірі можуть змінюватися в залежності від соціальних, політичних або економічних змін, але цей процес відбувається украй повільно.
4. Етнічні стереотипи стають виразнішими і ворожими, коли виникає соціальна напруженість між групами.
5. Вони засвоюються дуже рано і використовуються дітьми задовго до виникнення власних думок про ті групи, до яких вони відносяться.
6. Соціальні стереотипи не представляють великої проблеми, коли не існує явної ворожості у відносинах груп, але їх надзвичайно важко модифікувати і управляти ними в умовах значної напруженості і конфлікту (19,20,21).
Залишається відкритим питання, чи існує пряма залежність між змістом етнічних образів і фактичними діями або вчинками по відношенню до членів інших етнічних груп. Ця проблема була позначена ще в 1934 р. класичним експериментом Ла-Пєра, суть якого полягала в дослідженні невідповідності установок і реальної поведінки. Обєктивна наявність етнічного стереотипу у власників готелів, виявлена в їх письмовій відмові поселити у себе китайських гостей, не відбилося на реальній поведінці (що, проте, могло пояснюватися превалюванням в конкретний момент інтересів фінансової вигоди над етнічними забобонами). Р. Мінардом було виявлено суперечність між поведінкою білих в процесі спільної з неграми роботи в шахті і у вільний час. Емпірично виявлені у білих расові забобони не працювали під землею і навпаки, визначали реальну поведінку на землі (43,44).
Результати численних досліджень показують, що установки заломлюються через складну сукупність чинників всіх трьох рівнів (суспільства, групи і особи), виступаючих як буфер між змістом свідомості і поведінкою. Проте, на думку деяких учених, цілком адекватно проводити паралель між свідомими діями і етнічними стереотипами у звязку з інтенціональним характером останніх. Як відзначає Р. Солдатова, засоби захисту групової ідентичності частіші припускають не агресивні форми вираження відношення до іноетнічних груп, а швидше когнітивне спотворення: Чим вище рівень міжетнічної напруженості, тим сильніше спотворені і неадекватні установки, і тим частіше вони як дії свідомості співпадають з реальними вчинками. В умовах конфлікту етнічне виступає на перший план, головним критерієм зіставлення її учасників виявляється етнічна приналежність (43). Таким чином, обєктивний характер взаємин між етнічним групами додає те або інше забарвлення і спрямованість стереотипам: при погіршенні міжнаціональних відносин етнічні стереотипи набувають негативного афективного заряду, відмічається зростанн