ОсобливостСЦ мСЦжнародних стандартСЦв щодо прав та свобод людини СЦ громадянина
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
людини. Це зумовлено насамперед тим, що вони мають рСЦзне регламентне призначення. З СЦншого боку, мСЦжнароднСЦ документи про права людини загального характеру (а саме вони складають МСЦжнародну хартСЦю прав людини) визначають саме загальнСЦ стандарти у вСЦдповСЦднСЦй сферСЦ. Тому iхнСЦ положення сформульованСЦ, звичайно, у загальнСЦй формСЦ, без юридичноi конкретики. РЖ хоча у такий само спосСЦб характеризуються норми конституцСЦй, рСЦвень узагальненостСЦ у мСЦжнародних норм обСФктивно вищий. У деяких випадках вСЦдсутнСЦсть в мСЦжнародних документах про права людини в мСЦжнародних документах про права людини положень, якСЦ були б аналогами тим, що наявнСЦ в КонституцСЦi Украiни, пояснюСФться, на нашу думку, дСЦСФю фактора часу. Сказане стосуСФться конституцСЦйного закрСЦплення окремих так званих прав останньоi генерацСЦi. До таких вСЦднесене, зокрема, право на безпечне для життя СЦ здоровя довкСЦлля, зафСЦксоване у ст. 50 Основного Закону. Такого права не знайти в текстах головних мСЦжнародних документСЦв. Водночас зауважимо, що, коментуючи наш офСЦцСЦйний конституцСЦйний проект, дехто СЦз зарубСЦжних експертСЦв звертав увагу на нереальний характер сформульованого як СЦмператив права особи на вСЦдшкодування завданого порушенням щойно зазначеного права шкоди. На думку таких експертСЦв, фСЦксацСЦя на конституцСЦйному рСЦвнСЦ права на таке вСЦдшкодування може створити великСЦ складнощСЦ для рСЦзноманСЦтноi економСЦчноi дСЦяльностСЦ.
У мСЦжнародних документах сказано про право на свободу думки, совСЦстСЦ СЦ релСЦгСЦi (ст. 18 Загальноi декларацСЦi, ст. 18 МСЦжнародного пакту про громадянськСЦ СЦ полСЦтичнСЦ права, ст. 9 РДвропейськоi конвенцСЦi). В Основному ЗаконСЦ Украiни цСЦ права "розведенСЦ"; у ст. 34 йдеться про "право на свободу думки СЦ слова, на вСЦльне вираження своiх поглядСЦв СЦ переконань", що за змСЦстом значно ширше згадуваноi свободи думки, а в ст. 35 про "право на свободу свСЦтогляду СЦ вСЦросповСЦдання". Такий пСЦдхСЦд вСЦдповСЦдаСФ усталенСЦй конституцСЦйнСЦй традицСЦi.
Ще одним прикладом може слугувати положення мСЦжнародних документСЦв про право на свободу мирних зборСЦв СЦ асоцСЦацСЦй (ст. 20 Загальноi декларацСЦi, ст. 11 РДвропейськоi конвенцСЦi). Таке поСФднання можна вважати певним чином виправданим, адже згаданСЦ свободи мирних зборСЦв СЦ асоцСЦацСЦй звичайно, тСЦсно повязанСЦ в реальному державно-полСЦтичному життСЦ. У КонституцСЦi Украiни вони зафСЦксованСЦ вСЦдповСЦдно у ст 36 СЦ 39, що також СФ традицСЦйним з позицСЦй конституцСЦйного права. РозСФднання вСЦдповСЦдних прав у КонституцСЦi даСФ змогу бСЦльш детально iх регламентувати.
НайзагальнСЦшою юридичною гарантСЦСФю прав СЦ свобод СФ право на судовий захист: у ст. 55 КонституцСЦi Украiни записано, що "права СЦ свободи людини СЦ громадянина захищаються судом". Про право на судовий захист йдеться, зокрема, у ст. 8 Загальноi декларацСЦi СЦ в ст. 14 МСЦжнародного пакту про громадянськСЦ й полСЦтичнСЦ права. До юридичних гарантСЦй прав СЦ свобод вСЦднесенСЦ так званСЦ процесуальнСЦ гарантСЦi. В науцСЦ конституцСЦйного права iх СЦнодСЦ визначають як права людини в досудовому СЦ судовому процесах. Серед мСЦжнародних документСЦв найдетальнСЦшим щодо процесуальних гарантСЦй можна вважати РДвропейську конвенцСЦю про права людини СЦ основнСЦ свободи з протоколами до неi. Серед конституцСЦйних приписСЦв вСЦдповСЦдного змСЦсту можна видСЦлити положення ст. 29 Основного Закону, де йдеться про особисту недоторканСЦсть. ЦСЦ положення сформульованСЦ в дусСЦ знайомоi свСЦтовому конституцСЦоналСЦзмовСЦ ще XVII ст. демократичноi процедури "хабеас корпус".
3.2 МеханСЦзм захисту прав людини основоположний принцип сучасного украiнського конституцСЦоналСЦзму
Реальний захист прав людини належить до найгострСЦших проблем украiнськоi дСЦйсностСЦ. КонституцСЦйне прагнення розвивати СЦ змСЦцнювати демократичну державу неможливо реалСЦзувати без утвердження в суспСЦльнСЦй свСЦдомостСЦ СЦ соцСЦальнСЦй практицСЦ невСЦдчужуваних прав СЦ свобод людини, нормативного закрСЦплення iх гарантСЦй. Держава зобовязана проявляти активнСЦсть у забезпеченнСЦ прав людини, у створеннСЦ матерСЦальних, органСЦзацСЦйних, соцСЦальних, полСЦтичних та СЦнших умов для найповнСЦшого використання людиною своiх прав СЦ свобод.
Встановлення системи гарантСЦй не забезпечуСФ автоматичноi реалСЦзацСЦi прав СЦ свобод людини. У звязку з цим у науковий обСЦг введено поняття соцСЦально-юридичного механСЦзму захисту прав людини СЦ громадянина як системи засобСЦв та факторСЦв, якСЦ створюють необхСЦднСЦ умови поваги прав СЦ свобод людини. В структуру механСЦзму входять: 1. Органи державноi влади СЦ мСЦсцевого самоврядування та вСЦдповСЦднСЦ посадовСЦ особи; 2. СпецСЦалСЦзованСЦ державнСЦ СЦ громадськСЦ органи та органСЦзацСЦi у справСЦ захисту прав СЦ свобод людини СЦ громадянина (наприклад, адвокатура, прокуратура, суд тощо); 3. ПолСЦтичнСЦ партСЦi СЦ вСЦдповСЦднСЦ громадськСЦ органСЦзацСЦi та iх органи; 4. Нормативно-правовСЦ акти матерСЦального СЦ процесуального характеру, якСЦ передбачають СЦ закрСЦплюють права, порядок iх реалСЦзацСЦi СЦ захисту та юридичну вСЦдповСЦдальнСЦсть за iх порушення; 5. ПравовСЦ акти (документи), якСЦ пСЦдтверджують наявнСЦсть, межСЦ СЦ характер прав СЦ свобод; 6. РЖншСЦ соцСЦальнСЦ норми та iх акти (статути полСЦтичних партСЦй СЦ громадських органСЦзацСЦй, звичаСФвСЦ норми тощо); 7. Засоби масовоi СЦнформацСЦi, державнСЦ СЦ недержавнСЦ органи та органСЦзацСЦi в галузСЦ масовоi СЦнформацСЦi.
Даний механСЦзм повинен також включати засоби стимулювання реалСЦзацСЦi прав СЦ свобод, у тому числСЦ створення умов, за яких закрСЦпленСЦ права СЦ свободи можуть реально належати конкретнСЦй особСЦ, використовуватись нею без