ОсобливостСЦ мСЦжнародних стандартСЦв щодо прав та свобод людини СЦ громадянина
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
ги мСЦжнародноi дСЦяльностСЦ, повязаноi СЦз захистом прав людини, достатньо зазначити, що на початку 90-х рокСЦв у цСЦй сферСЦ дСЦяли понад 60 рСЦзних мСЦжнародних форумСЦв, починаючи вСЦд Генеральноi Асамблеi ООН СЦ закСЦнчуючи ЗасСЦданням експертСЦв СЦз прав людини та Робочою групою з примусових та недобровСЦльних зникнень.
Украiна як субСФкт мСЦжнародного права, одна СЦз засновниць ООН, проводить активну роботу, спрямовану на використання не тСЦльки нацСЦональних, а й мСЦжнародних СЦнститутСЦв захисту прав людини. Цьому сприяють положення КонституцСЦi Украiни, згСЦдно з якими "чиннСЦ мСЦжнароднСЦ договори, згода на обовязковСЦсть яких надана Верховною Радою Украiни, СФ частиною нацСЦонального законодавства Украiни" (ст. 9), а також визначення зовнСЦшньоi полСЦтичноi дСЦяльностСЦ Украiни як такоi, що "спрямована на забезпечення ii нацСЦональних СЦнтересСЦв СЦ безпеки шляхом пСЦдтримання мирного СЦ взаСФмовигСЦдного спСЦвробСЦтництва з членами мСЦжнародного спСЦвтовариства за загальновизнаними принципами СЦ нормами мСЦжнародного права" (ст. 18).
З огляду на подальшу демократизацСЦю в УкраiнСЦ процесу захисту прав СЦ свобод людини, у ст. 55 КонституцСЦi записано, що кожен маСФ право пСЦсля використання всСЦх нацСЦональних засобСЦв правового захисту звертатися за захистом своiх прав СЦ свобод до вСЦдповСЦдних мСЦжнародних судових установ чи до вСЦдповСЦдних органСЦв мСЦжнародних органСЦзацСЦй, членом або учасницею яких СФ Украiна.
Такими органами СФ КомСЦтет з прав людини ООН, РДвропейський суд з прав людини, а також РДвропейська комСЦсСЦя з прав людини. Склад СЦ порядок дСЦяльностСЦ вказаних судСЦв визначаються у роздСЦлах II, III СЦ IV РДвропейськоi конвенцСЦi про захист прав та основних свобод людини.
1.2 Юридична природа мСЦжнародних стандартСЦв прав людини
Кожна краiна свСЦту, яка взяла на себе зобовязання виконувати мСЦжнароднСЦ конвенцСЦi, в тому числСЦ й з прав людини, повинна керуватися принципами СЦ нормами цих угод у своСФму внутрСЦшньому законодавствСЦ. Норми, що мСЦстяться в мСЦжнародних документах, обовязковСЦ для законотворчостСЦ розвинутих держав, тобто СФ мСЦжнародними стандартами. Як визнано у лСЦтературСЦ, цим термСЦном охоплюються рСЦзнорСЦднСЦ норми, такСЦ як правила мСЦжнародних договорСЦв, резолюцСЦi мСЦжнародних органСЦзацСЦй, полСЦтичнСЦ домовленостСЦ (наприклад, ГельсСЦнський заключний акт, документи ВСЦденськоi та Копенгагенськоi зустрСЦчей, мСЦжнароднСЦ заичаi). Можна вважати, що людство виробило своСФрСЦдний кодекс прав людини в мСЦжнародному правСЦ. Проте мСЦжнароднСЦ стандарти не не декларованСЦ мСЦжнародним спСЦвтовариством приклади, а норми, якСЦ необхСЦдно втСЦлювати в життя.
На думку С.Черниченка, мСЦжнароднСЦ стандарти в галузСЦ прав людини це мСЦжнародно-правовСЦ, тобто такСЦ, що випливають з норм мСЦжнародного права, обовязкСЦв держав. Тим часом Л.Шестаков висловлюСФ заперечення, що права людини неможливо СЦмпортувати, оскСЦльки в кожному суспСЦльствСЦ вони мають специфСЦку. МСЦжнароднСЦ стандарти тСЦльки бездушнСЦ форми, а змСЦсту й духовностСЦ вони набувають у державному вСЦдокремленому суспСЦльствСЦ. Щодо процесу виникнення нацСЦональних норм з прав людини, то це зауваження маСФ СЦсторичнСЦ пСЦдстави. М ОрзСЦх вважаСФ, що хоч основнСЦ права, свободи СЦ обовязки встановлюються найвищими органами державноi влади у формСЦ конституцСЦйного закону.., вони не можуть бути вужчими за змСЦстом вСЦд мСЦжнародно-правових стандартСЦв. Це завдання, до виконання якого повиннСЦ прагнути всСЦ народи.
НаведенСЦ твердження свСЦдчать, що сутнСЦсть поняття "мСЦжнароднСЦ стандартитАЭ не СФ ще усталеною, особливо в тСЦй частинСЦ, яка стосуСФться юридичноi сили мСЦжнародних актСЦв для учасникСЦв цих угод та СЦнших субСФктСЦв мСЦжнародного права. Проте саме визнання СЦснування названих стандартСЦв закладаСФ правову основу того, що з часом права людини СЦ в краiнСЦ, де вона живе, вСЦдповСЦдатимуть зразкам свСЦтового рСЦвня в цСЦй галузСЦ.
СлСЦд зазначити, що визначення мСЦжнароднСЦ стандарти стосуСФться сучасних мСЦжнародних документСЦв у галузСЦ прав людини, якСЦ беруть свСЦй початок з ХартСЦi прав людини, коли мСЦжнародним спСЦвтовариством було покладено початок нормотворчому процесу на свСЦтовому рСЦвнСЦ. До цього часу норми з прав людини виникали в нацСЦональних правничих системах СЦ, одержавши визнання свСЦтовоi спСЦльноти, поширювалися через взаСФмини мСЦж державами. Кожна СЦсторична система права включаСФ певну юридичну концепцСЦю людини як субСФкта права, ii права та обовязки вСЦд примСЦтивних СЦ нерозвинених до сучасних. РЖ суть правничоi системи залежить вСЦд того, якСЦ саме права вона визнаСФ, в якому обсязСЦ та якою мСЦрою iх гарантуСФ. Коли керуватися постулатом, що кожна система права настСЦльки СФ правом, наскСЦльки вона грунтуСФться на повазСЦ до людськоi особи у всСЦх ii проявах, то слушно стверджувати, що вся СЦсторСЦя панування права (розподСЦл влад, демократСЦя тощо) це поступове усвСЦдомлення СЦ змСЦцнення почуття власноi гСЦдностСЦ кожноi людини.
Коли розглядати права людини як галузь сучасного мСЦжнародного права, то можна твердити, що, з одного боку, ii формують принципи та норми, якСЦ закрСЦплюють основнСЦ СЦ похСЦднСЦ права людини СЦ тим самим визначають стандарти демократСЦi в мСЦжнароднСЦй та нацСЦональнСЦй системах, а, з СЦншого демократСЦю не можна повнСЦстю ототожнювати а правами людини.
У лСЦтературСЦ СЦснуСФ: точка зору, шо "права людинитАЭ це не що СЦнше як гуманСЦтарне право. З одного боку, данСЦ права не обмежуються захистом прав СЦндивСЦда, вони визначають характер мСЦжнародного правопорядку та нацСЦональних правових систем, з СЦншого ж головною особливСЦ