ОсобливостСЦ мСЦжнародних стандартСЦв щодо прав та свобод людини СЦ громадянина
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
стю мСЦжнародного гуманСЦтарного права СФ те, що норми, якСЦ його складають, визначають права СЦ обовязки держав не тСЦльки в iх вСЦдносинах мСЦж собою, а й в iх поводженнСЦ (вСЦдносинах) з людьми. МСЦжнародному спСЦвтовариству не однаково, наскСЦльки гуманними та справедливими СФ нацСЦональнСЦ закони та практика iх застосування .
РЖншСЦ юристи вСЦдносять до поняття мСЦжнародного гуманСЦтарного права тСЦльки тСЦ норми, якСЦ передбачають особливе заступництво найбСЦльш вразливих груп населення мирного, хворих, поранених, вСЦйськовополонених та деяких СЦнших категорСЦй осСЦб у перСЦод збройного конфлСЦкту. Щодо прав людини в широкому розумСЦннСЦ, то цСЦ юристи вСЦддають перевагу поняттю тАЬмСЦжнародне право прав людини.
ЗгСЦдно з СЦншою концепцСЦСФю, мСЦжнародне гуманСЦтарне право це сукупнСЦсть усСЦх норм та принципСЦв мСЦжнародного права, якСЦ приписують державам дотримуватися встановлених стандартСЦв у iх вСЦдносинах мСЦж державними структурами та особистСЦстю як у звичайних умовах, так СЦ в особливих ситуацСЦях .
Можна зустрСЦти СЦ такий пСЦдхСЦд, коли затвердження в мСЦжнародному правСЦ прав людини нСЦбито робить СЦндивСЦда субСФктом мСЦжнародного права. Однак обСФктом останнього СФ тСЦльки мСЦждержавнСЦ вСЦдносини, його механСЦзм придатний лише для регулювання саме iх. Тому мСЦжнародне право створюСФ безпосередньо права та обовязки для держав. З цього виходить СЦ судова практика. Застосування норм щодо СЦндивСЦдСЦв знаходиться виключно у компетенцСЦi держави. У тих випадках, коли мСЦжнароднСЦ норми стосуються СЦндивСЦда, назване право зобовязуСФ держави забезпечити iх реалСЦзацСЦю. РЖ тСЦльки у винятковиих випадках, коли державний механСЦзм не в змозСЦ цього зробити, мСЦжнародне право передбачаСФ безпосереднСФ застосування своiх норм за допомогою мСЦжнародних установ. Такими СФ мСЦжнароднСЦ кримСЦнальнСЦ суди, якСЦ мають юрисдикцСЦю шодо вСЦйськових злочинСЦв та злочинСЦв проти людства. Ширшу юрисдикцСЦю загального характеру мають установи РДС, але СЦ вони дСЦють через держави. МСЦжнароднСЦ акти не мСЦстять визнання СЦндивСЦда як субСФкта мСЦжнародного права. У тих рСЦдких випадках, коли постаСФ це питання, СЦндивСЦд розглядаСФться як бенефСЦцарСЦй (тобто, той, хто користуСФться) норм мСЦжнародного права. Що стосуСФться прав СЦ свобод, то СЦндивСЦд, звичайно ж, СФ субСФктом, для нього вони й СЦснують.
ЗагальновизнанСЦ норми прав людини притаманнСЦ як мСЦжнародному, так СЦ внутрСЦшньодержавному прану. Вони вСЦдбивають СЦсторично досягнутий рСЦвень демократСЦi та гуманностСЦ суспСЦльства на мСЦжнародному та внутрСЦшньодержавному рСЦвнСЦ. Завдяки цьому останнСЦ мають особливСЦ юридичнСЦ властивостСЦ. НСЦ мСЦжнародний договСЦр, анСЦ внутрСЦшньодержавний закон не можуть обмежити права людини. Для обгрунтування такого статусу використовуСФться концепцСЦя природних прав людини. У ст. 21 КонституцСЦi Украiни вона сформульована так: Права СЦ свободи людини СФ невСЦдчужуваними та непорушними. ВСЦдповСЦдно, конституцСЦйнСЦ права СЦ свободи гарантуються СЦ не можуть бути скасованСЦ. При прийняттСЦ нових законСЦв або внесеннСЦ змСЦн до чинних не допускаСФться звуження змСЦсту та обсягу СЦснуючих прав СЦ свобод (ст. 22).
Це положення належить СЦ до мСЦжнародник договорСЦв. Так, Статут ООН зобовязуСФ держави сприяти та розвивати повагу до прав людини (п. 3 ст. 1 розд. РЖ). Будь-який договСЦр, що принижуСФ права людини, буде визнаний недСЦйсним за ст. 103 Статуту, яка визначаСФ за останнСЦм переважаючу силу зобовязань.
3 викладеного можна зробити висновок, що вСЦдносини мСЦж державами регулюються юридично. Головними в системСЦ мСЦжнародного права СФ норми, якСЦ обумовлюють права та обовязки держав в iх вСЦдносинах. ТакСЦ норми мСЦстяться а мСЦжнародних угодах або СФ загальновизнаними та мають статус звичаю. Що ж до "прав людинитАЭ, як галузСЦ мСЦжнародного права, то тут маСФмо справу з такою особливСЦстю як норми та iх застосування державами у вСЦдносинах з людьми. Тобто тут спостерСЦгаСФмо два аспекти у галузСЦ "прав людини, а саме: 1) норми "прав людинитАЭ закрСЦплюють права та обовязки держав у вСЦдносинах мСЦж ними; 2) норми тАЬправ людинитАЭ регламентують обовязки СЦ права держав в iх вСЦдносинах з людьми. МСЦжнародне спСЦвтовариство пильнуСФ, щоб нацСЦональнСЦ закони вСЦдповСЦдали мСЦжнародним стандартам у галузСЦ прав людини.
НеобхСЦднСЦсть розвивати мСЦжнародне гуманСЦтарне спСЦвробСЦтництво, закрСЦплюючи його в мСЦжнародному правСЦ, полягаСФ в наступному. По-перше, СЦсторичний досвСЦд показав, що антидемократичнСЦ держави становлять загрозу для загального миру та безпеки. Автори Статуту ООН вважають, що мСЦжнародний мир та безпека не можуть бути забезпеченСЦ лише через запобСЦгання та подолання актСЦв агресСЦi; для цього необхСЦдно розвивати дружнСЦ вСЦдносини, мСЦж надСЦями та тАЬвдаватися до мСЦжнародного спСЦвробСЦтництва у вирСЦшеннСЦ мСЦжнародних проблем економСЦчного, соцСЦального, культурного та гуманСЦтарного характеру СЦ у сприяннСЦ та розвитку поваги до прав людини СЦ основних свобод для всСЦх, без вСЦдмСЦнностей за ознакою раси, статСЦ, мови СЦ релСЦгСЦi" (п. 3 ст. 1 Статуту ООН). ПСЦслявоСФнне життя показуСФ, що чим вищСЦ в державСЦ стандарти демократСЦi СЦ соцСЦальноi справедливостСЦ, тим бСЦльшу довСЦру вСЦдчувають до неi СЦншСЦ народи. По-друге, у деяких випадках забезпечення прав людини та боротьба з iх порушеннями потребують обСФднання зусиль держав. ГрубСЦ та масовСЦ порушення прав людини, що виводяться у ранг державноi полСЦтики (расизм, апартеiд, геноцид, дискримСЦнацСЦя людей за будь-якими ознаками), можуть бути зупиненСЦ пСЦд тиском свСЦтовоi громадськоi думки за умови ii пСЦдтримки мСЦжнародним спСЦвтовариством держав. РЖ, нарештСЦ,