Особливості жінок, що зазнали сексуального насилля
Дипломная работа - Психология
Другие дипломы по предмету Психология
ретну мету і задачі, змістовну сторону і інтенсивність процесу, тактику психотерапевта, психотерапевтичні мішені, вибір методичних прийомів і ін.
Групову психотерапію відрізняють від психотерапії в групі і колективній психотерапії. Останні припускають, що використовування будь-якого психотерапевтичного методу в групі пацієнтів (гіпноз, аутогенне тренування, переконання, переконання і ін.). В цьому випадку психотерапевт впливає психологічними засобами на велику кількість пацієнтів одночасно, проте не використовує систематично в лікувальній меті взаємовідношення і взаємодії, виникаючі між пацієнтами в групі.
Групова терапія є важливою частиною корекції ПТСР. Ситуація насилля часто негативно впливає на здатність людини створювати і підтримувати відносини з іншими людьми. Групова терапія допомагає людям з ПТСР відновлювати довіру до людей, ділитися травматичним досвідом, а також відновлювати здорові відносини з іншими. Існують групи різного типу. Серед них розрізняють групи, які забезпечують підтримку і закріплення соціальних навиків, групи, направлені на полегшення специфічних симптомів, і групи, які головним чином орієнтовані на формування адекватної самооцінки. В груповій роботі жінки.
жінка насильство стресовий розлад
ВИСНОВКИ
1. Сексуальне насильство це статеві зносини з використанням насилля чи погрози його застосування до жертви. Зґвалтування може призвести до важких фізичних і психологічних наслідків для особи, що постраждала. Вивчення психологічних особливостей ЖСН дало змогу стверджувати, що наслідки сексуального насильства мають схожі характеристики з іншими травмуючи ми ситуаціями.
2. У ЖСН зустрічаються наступні порушення:
- значне зниження рівня позитивних емоцій, неможливість переживати почуття радості при спілкуванні з рідними, близькими;
- стан відчуженості, почуття вини;
- підвищений рівень збудливості, здатний привести до емоційного вибуху;
- відчуття страху, приниженості, психосоматичні розлади;
- невпевненість в майбутньому;
- тривожність.
3. Статистично достовірна різниця у жінок що зазнали сексуального насилля та у жінок що не зазнали сексуального насилля спостерігалася за показниками: з Р=0,01 - бажання переживати позитивні емоції, соціально адаптована особистість, занепокоєння, тривожність та бажання контролювати її, депресивні реакції; з Р=0,001 - вербальна агресія, незадоволеність собою, відчуження від дійсності, травматичний невроз, агресія направлена на себе, сексуальні проблеми, страх, настороженість, стан депресії, почуття провини, блокування контактів, нещасність у відносинах з іншими, втеча від вирішення проблем; з Р=0,05 - подавленість, низька самооцінка, зниження загального фону настрою, звичайна ревнива людина, маскулінність, відвертість, екстраверсія, звичайна ревнива людина
4. Жінкам, що зазнали сексуального насилля бажано надавати допомогу щонайшвидше, безпосередньо після події. Саме перше, що необхідно зробити першим це вислухати переживання і допомогти в нормалізації відчуттів. У роботі з ЖСН рекомендується використовувати різні напрямки терапій, зокрема: клієнтцентровану (роджерівську) психотерапію, логотерапію, когнітивну психотерапію, поведінкову терапію, психодинамічну психотерапію, гештальт-терапію, кататимно-імагінативну психотерапію, нейро-лінгвістічне програмування (НЛП). На перших зустрічах необхідно провести оцінку тяжкості посттравматичного стресу, можливих побічних захворювань, соціального статусу людини і соціокультурних впливів. Інформування клієнта про посттравматичний стрес і його можливі наслідки створює основу для переходу від кризового стану до поступової асиміляції травматичного досвіду.
ЛІТЕРАТУРА
- Антонян Ю.М., Голубев В.П. Изнасилование: причины и предупреждение. М. 1990.
- Антонян Ю.М., Ткаченко А.А. Сексуальные преступления: Чикатило и др. М. 1993.
- Ауэрбах С, Гремлинг С.. Практикум по управлению стрессом. - СПб.: Питер, 2002.
- Безопасность: насилие в семье. Гражданский актив Киева /
- Галайко Р.А., Зеленгуров В.М. Судебно-медицинское освидетельствование живых лиц по поводу половых состояний и половых преступлений / Методические рекомендации.- Львов, 1977.
- Дерягин Г.Б., Сидоров П.И., Соловьев А.Г. Особенности судебно-медицинской экспертизы при половых преступления // Судебно-медицинская экспертиза. 2002.
- Кальман А.Г. Выявление и оценка виктимологических факторов по делам об изнасиловании. Харьков, 1986.
- Мак Маллин Р. Практикум по когнитивной терапии. СПб.: Речь, 2001.
- Морозова Н.Б. // Дети России: насилие и защита.: Материалы Всероссийской научн.-практ. конф. М.,1997.- С. 83-84. 3. Расследование и обвинения по делам о насилии в отношении женщин. СПб., 1999.
- Практикум по общей, экспериментальной и прикладной психологии / В.Д. Балин, В.К Гайда, В.К. Гербачевский и др. Под общей ред. А.А. Крылова, С.А. Маничева. 2-е изд., доп. И переработка СПб.: Питер 2006.
- Роден М., Абарбанел Г. Как это бывает. Мытищи 1995.
- Ромек В.Г, Конторович В.А., Крукович Е.И. Психологическая помощь в кризисных ситуациях. СПб.: Речь, 2004.
- Тарабрина Н.В. Практикум по психологии посттравматического стресса. СПб.: Питер, 2001.
- Тимченко А.В. Психогении в экстремальных условиях. Боевая психическая травма и пути ее коррекции. Харьков: 1995.
- Уголовный кодекс Украины (с изменениями и дополнениями по состоянию на 1 января 2004 года).- Х.: ООО Одиссей, 2004.
- Харченко С.В. Психологическая помощь пострадавшим в экстрем?/p>