Особливості жінок, що зазнали сексуального насилля
Дипломная работа - Психология
Другие дипломы по предмету Психология
Дипломна робота на тему:
Особливості жінок, що зазнали сексуального насилля
ЗМІСТ
Вступ
Розділ 1. Особливості сексуального насильства у межах посттравматичного стресового розладу
1.1 Загальні поняття про посттравматичні стресові розлади
1.2 Сексуальне насильство
1.3 Психологічні наслідки зґвалтувань для жінки
Розділ 2. Особливості жінок, що зазнали сексуального насилля
2.1 Загальна характеристика методів дослідження
2.2 Особливості несвідомих аспектів у досліджуваних
2.3 Особливості емоційної сфери оптантів
2.4 Особливості комунікативної сфери в групах досліджуваних
2.5 Особистісні прояви жінок
2.6 Рекомендації щодо реабілітації жінок, які зазнали сексуального насилля
Висновки
Література
Додаток А
Додаток Б
ВСТУП
Різкий підйом чисельності зґвалтувань, що відзначається в останні роки в нашій країні, збігся за часом із глибокими соціально-економічними змінами, ростом агресивних тенденцій у суспільстві, зміною культурних норм, у тому числі й у сфері сексуальних відносин. Це змушує більш детально досліджувати зазначену проблему.
Про сексуальне насильство говорять, коли людина силою, погрозою або обманом примушується, всупереч бажанню, до якої-небудь форми сексуальної активності [1].
У нашій роботі ми розглядали особливості сексуального насильства в межах посттравматичного стресового розладу (далі ПТСР). Адже для жінок зґвалтування являється екстремальною ситуацією, внаслідок якої у них спостерігаються психологічні зміни особистості.
До недавнього часу у вітчизняних дослідженнях ПТСР основну увагу приділялася особам, що стали жертвами масових катастроф (війни, землетруси). Проте не менш важлива і масштабна проблема психологічні наслідки унікального травматичного досвіду такого, як зґвалтування. Значущість і актуальність подібних досліджень визначається як теоретичною неопрацьованістю даної проблеми у вітчизняній психології, так і необхідністю кваліфікованої допомоги жертвам згвалтування, яка заключається в їх психологічній реабілітації і соціальній реадаптації.
Обєкт дослідження - особистість жертви, що зазнала сексуального насилля.
Предмет дослідження психологічні особливості жінок, що зазнали сексуального насилля.
Мета дослідження визначити психологічні особливості жертви сексуального насилля.
У роботі були поставлені наступні завдання:
1. Зясувати наслідки зґвалтувань на особистість жінки.
2. В теоретичному аналізі розглянути сексуальне насилля та посттравматичні стресові розлади.
3. Порівняти психологічні особливості жінок, що зазнали сексуального насилля та жінок, що не зазнали сексуального насилля.
4. На основі отриманих даних розробити рекомендації щодо реабілітації жертв сексуального насилля.
Методи дослідження: Модифікований тест восьми захоплень Сонді, Неіснуюча тварина, Будинок-Дерево-Людина, Опитувальник FPI.
Дослідження проводилося у Центрі психологічної допомоги жертвам сексуального насильства (9 осіб) та в Лінійному управлінні на ПЗ УМВСУ на залізничному транспорті (20 осіб). Всього у дослідженні брали участь 29 осіб. Вік досліджуваних 18-26 років. Період після сексуального насилля у жінок різний (від одного до чотирьох місяців).
Структура дипломної роботи: вступ, 2 розділи, висновки, література додатки.
РОЗДІЛ 1. ОСОБЛИВОСТІ СЕКСУАЛЬНОГО НАСИЛЬСТВА У МЕЖАХ ПОСТТРАВМАТИЧНОГО СТРЕСОВОГО РОЗЛАДУ
1.1 Загальні поняття про посттравматичні стресові розлади
Сучасне життя характеризується значним зростанням кількості екстремальних чинників в життєдіяльності людини. Щодня засоби масової інформації повідомляють про стихійні біди, техногенні катастрофи, військові дії, терористичні акти, випадки насильства.
Вперше психічні порушення, як наслідок важкої психічної травми, були відзначені у жертв залізничних катастроф в 1867 р. Потерпілі протягом декількох тижнів переживали "душевний дискомфорт", їх переслідували кошмарні сновидіння, повязані за змістом з пережитою трагедією, у них також спостерігалися порушення памяті, розлади концентрації уваги. П. Дженет спостерігав, що жертви травматичних подій уникають спогадів про пережите, оскільки зазнають значних труднощів у контролі над сферою емоцій. Не маючи нагоди залишити подію у минулому, вони “привязані” до неї, повертаються знову і знову, тим самим заглиблюючи свої страждання і не знаходячи виходу своїм мукам.
Одне з перших системних досліджень жертв травматичних подій було зроблене Э. Стерлінгом (1909) при вивченні потерпілих від землетрусу в Мессіні і аварії на гірському руднику. Проаналізувавши душевний стан жертв, Е.Стерлінг прийшов до висновку, що переляк і емоційний шок знижують резистентність нервової системи і стають основними чинниками в розвитку неврозу.
В 20-ті рр. в роботах Ганнушкіна П.В., Краснушкіна Е.К., Зарубіна Ф.Л. було показано у осіб, що знаходилися в екстремальних умовах революції і громадянської війни, через певний період часу розвивається редукція енергетичних можливостей, зниження або втрата працездатності, звуження кола інтересів. Цей синдром отримав назву нажитої психічної інвалідності.
Загальними елементами у описі даних понять різні дослідники виділяли: порушення сну, нічні кошма