Особливості жінок, що зазнали сексуального насилля
Дипломная работа - Психология
Другие дипломы по предмету Психология
µми, стан депресії, настороженість. Зазначені якості вищі у жертв сексуального насильства.
Наявність у жінок, що працюють на Лінійному управлінні ПЗ УМВСУ на залізничному транспорті, таких якостей, як конформність до суджень і установок, потреба відчувати себе захищеною, чутливість можна пояснити особливостями умов праці.
На основі аналізу методів дослідження можна зробити висновок, що після сексуального насильства більшість жінок відчуває небезпеку в деяких ситуаціях, які до того вважали безпечними. У жінок, що піддалися зґвалтуванню подальший страх у великій мірі залежить від типу ситуації, в якій трапився напад. З меншою вірогідністю змінюється сприйняття небезпеки, якщо злочин відбувся в місці, яке і раніше оцінювалося як небезпечне. Якщо напад трапився там, де жінка раніше відчувала себе в безпеці, реакція буде значно інтенсивнішою.
Причина такої реакції в тому, що людина не може з достатньою легкістю ідентифікувати місце або ситуацію як надійну (безпечну) або небезпечну, вона не в змозі уникнути відчуття ризику опинитися в небезпеці в майбутньому. Результат цього постійний страх. Але якщо жертва піддалася нападу в тій ситуації, яку вона і раніше вважала ненадійною, у такому разі вона може продовжувати довіряти своїм думкам і оцінкам щодо небезпеки.
На жінок також вплинуло, те що деякі з них (2 особи) були згвалтовані особою яку вони знали і кому довіряли. У них змінилося сприйняття небезпеки: вони вважають, що не здатні відрізнити насильника від чоловіка, якому можна довіряти, а "грайлива поведінка" від реальної загрози насильства. Відчуття, яке виникло після зґвалтування утрудняє модуляцію ступеня близькості з іншими. Відносини "поляризуються", і до нових знайомств. Жінки відносяться або з необгрунтованою і перебільшеною підозрою, або з такою ж необгрунтованою і перебільшеною надією на дозвіл своїх проблем.
2.6 Рекомендації щодо реабілітації жінок, які зазнали сексуального насилля
З жінками, що зазнали сексуального насилля можна використовувати: клієнтцентровану (роджерівську) психотерапію, логотерапію, когнітивну психотерапію, поведінкову терапію, психодинамічну психотерапію, гештальт-терапію, кататимно-імагінативну психотерапію, нейро-лінгвістічне програмування (НЛП).
Американські психіатр Л. Еверстин запропонував загальну модель психологічної допомоги у травматичній ситуації. Особа, що пережила травму дбайливо виводиться з початкового шокового стану, подальшого заперечення і підводиться до ухвалення реальності свого травматичного досвіду. У цей період особа стикається з депресивними відчуттями, гнівом та іншими афектами, що дозволяє ЖСН осмислити пережиту травму і встановити оптимальну дистанцію по відношенню до травматичного досвіду. Робота психолога багато в чому будується на сприянні жертві у відтворенні порушеної системи переконань, в пошуку нових принципів побудови життя і інтеграції травматичного досвіду в цілісну життєву історію.
Дж. Кинзі спробував виявити універсальні компоненти психотерапії при роботі з жінками, які зазнали сексуального насильства. Він сформулював три базові принципи терапевтичного втручання: адекватне використовування медичної моделі, облік невербальних компонентів комунікації, що особливо стосуються афекту і стресу, і сензитивність до субєктивних життєвих цінностей жертви. Метою психологічної допомоги на всіх етапах є:
надання потерпілому можливості виразити свої реакції на травму і оцінити їх характер і ступінь вираженості;
надання необхідної інформації, заповнення "інформаційного вакууму";
підтримання і вселення впевненості в собі;
спонукання до найшвидшого повернення у нормальну діяльність.
На початку допомога надається у вигляді індивідуальної консультації, а вже потім можна переходити до групової роботи. Особи, що пережили травму і сильні стресові дії, знаходяться в постійній напрузі і не можуть розслабитися. Іноді надмірна напруга людини не дозволяє використовувати в роботі з ним психотерапевтичні методи, а тим більше включати його в групову роботу. У звязку з цим найважливіше місце в наданні допомоги ЖСН займають методи релаксації (див. Додаток А.). Вони направлені на створення умов для напрацювання навиків довільної саморегуляції людиною фізіологічних і психічних функцій.
Нервово-мязова релаксація складається з серії простих вправ, кожне з яких полягає в чергуванні сильної напруги і швидкого розслаблення відповідної групи мязів. В результаті цих вправ виникає ефект зняття напруги в кожній задіяній групі мязів, що супроводиться виникненням тепла і тяжкості.
Нервово-мязова релаксація володіє добрим терапевтичним ефектом при порушеннях сну, гіпертонії, неврозах, головному болі, виникаючих в результаті стресових дій. Оволодіння методами нервово-мязової релаксації підвищує можливість людини до саморегуляції психічних станів, сприяє формуванню внутрішніх засобів контролю і управління протіканням психічних функцій.
Також у роботі з ЖСН використовують поведінкові і когнітивні методи допомоги. В роботі з людьми, що пережили травматичні дії, одним з найпростіших і ефективних методів є систематична десенсибілізація. Метод систематичної десенсибілізації полягає в тому, що у людини в стані глибокої релаксації викликаються уявлення про ситуації, що приводять до виникнення страху. В уяві створюються різні ситуації, від найлегших до важких, самих ля