Основнi концепцii фiлософii iсторii
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
Тема:
ОСНОВНРЖ КОНЦЕПЦРЖРЗ ФРЖЛОСОФРЖРЗ РЖСТОРРЖРЗ
Змiст
Вступ3
1. Гегелiвська концепцiя фiлософii iсторii5
2. Культурологiчний пiдхiд до фiлософii iсторii Шпенглера9
3. Тлумачення сутi iсторii К.Ясперсом13
Висновки19
Лiтература21
Вступ
Фiлософiя iсторii перебуваi на стику фiлософii та iсторii. З одного боку, вона i беззаперечною i повноправною складовою системи фiлософського знання. З другого входить в число форм iсторичного пiзнання i i в певному розумiннi найдавнiшою з усiх теоретичних диiиплiн iсторичного напрямку.
Термiн фiлософiя iсторii виник досить пiзно. Його iормулював i запровадив у науковий обiг французький фiлософ-просвiтник Вольтер. Проте сам Вольтер в поняття тАЬфiлософiя iсторiiтАЭ вкладав зовсiм iнший змiст, нiж вкладають у нього сучаснi фiлософи. Вiн тлумачив цей термiн вiдповiдно до умов свого часу й тогочасного ступеня розвитку iсторичного пiзнання, тобто значно скромнiше, нiж його наступники. Пiд фiлософiiю iсторii Вольтер розумiв усього-на-всього наукову теорiю iсторii, критичне переосмислення рiзноманiтних, часто-густо не тiльки неперевiрених, а й взагалi напiвлегендарних, або й вiдверто мiфiчних вiдомостей i переказiв. Але вже протягом досить короткого вiдтинку часу значення цього термiна iстотно змiнюiться. Пiсля Вольтера Гегель та iншi мислителi кiнця XVIII починають вживати його в iншому значеннi як унiверсальну iсторiю людства. Ще одну транiормацiю термiна ми спостерiгаiмо у XIX ст. в працях позитивiстiв, якi застосовували фiлософiю пiзнання як теорiю iсторичного пiзнання, як форму iсторичного свiтогляду та методологii iсторii.
Сьогоднiшня фiлософiя iсторii це галузь фiлософського пiзнання. Вона розглядаi iсторичний свiт як предметне довкiлля не лише таким, що iснуi незалежно вiд субiкта, а, навпаки, у його взаiминах, взаiмозумовленостях i взаiмодiях з людиною, своiрiднiсть яких спричинюiться особливостями та характером перебiгу iсторичних подiй i явищ на певному етапi, з одного боку, неповторними здатностями та здiбностями тiii чи iншоi особистостi з другого.
В цiii роботi зроблена спроба прослiдкувати деякi шляхи транiормацii поняття тАЬфiлософiя iсторiiтАЭ вiд Вольтерiвського його розумiння до сучасного трактування за допомогою теоретичноi спадщини Гегеля, Шпенглера, Ясперса, якi з фiлософських позицiй, але кожен по-своiму, розглядали iсторiю людства.
1. Гегелiвська концепцiя фiлософii iсторii
Видатним представником класичноi нiмецькоi фiлософii i Георг Вiльгельм Фрiдрiх Гегель (1770-1831). Вiн народився в м. Штутгартi в родинi забезпечених людей, його батько був високопоставленим чиновником прусського державного апарату, тому Гегелю вдалося отримати освiту в одному з кращих унiверситетiв.
Молодi роки майбутнього фiлософа спiвпали з перiодом французькоi буржуазноi революцii, вiдгомiн якоi прокотився по всiй РДвропi. Ця видатна подiя змусила багато мислителiв оцiнити по-новому iсторичний хiд розвитку суспiльства, назвати новi шляхи та орiiнтири людськоi цивiлiзацii.
Сам Гегель вiтав те, що вiдбувалося у Францii. Вiн радiв жирондистському етапу революцii, але пiддавав значнiй критицi якобiнську диктатуру, що свiдчило про його особливе ставлення до революцiйного процесу як такому.
Французька революцiя, безперечно, спричинила рiшучий вплив на свiтогляд Гегеля, надала йому значного матерiалу для роздумiв i узагальнень. Одним з напрямiв його теоретичноi дiяльностi був пошук та обТСрунтування iсторичних шляхiв людства, якi вiн вiдобразив у своii працi тАЬФiлософiя iсторiiтАЭ (1837). В цiii та iнших його роботах найшло вiдображення Гегелiвське положення про тАЬсвiтовий духтАЭ як основи всiх явищ природи i суспiльства. За його словами, свiтовий дух i первинним i вiчним, а природа, суспiльство другорядним i похiдним вiд духу. РЖсторiя розвитку людства пiдкоряiться законам розвитку духу.
Великою заслугою Гегеля в iсторii фiлософii i постановка питання про iднiсть логiчного i iсторичного. В основi природних явищ i духовному життi людей, вiдповiдно до iдеалiстичнiй дiалектицi Гегеля, лежить рух свiдомостi, логiчний процес, змiст якого складають поняття, категорii, логiчнi закони, тобто усi абсолютизованi логiчнi абстракцii. В цьому мiркуваннi гегелiвськоi дiалектики укладена генiальна думка про те, що логiка i теорiя пiзнання i узагальненням iсторичного процесу. Рух цих понять здiйснюiться по колу, тому що в абсолютi початок i кiнець по Гегелю спiвпадають.
Це мiркування маi своi недолiки. З одного боку Гегель стверджуi, що прогрес людства здiйснюiться по замкненому колi, i цим самим вiн заперечуi революцiйний розвиток в сучасному i майбутньому, а з другого фiлософ в iнших роботах доклав багато зусиль, щоб вивести своi закони дiалектики, тобто закони розвитку, якi пiдтверджують поступовий рух уперед, перехiд кiлькостi у якiсть та можливiсть революцiйного перетворення явищ як природного так i суспiльного життя.
Процес свiтовоi iсторii Гегель розглядав як розвиток, але з точки зору обiктивного iдеалiзму Гегеля, вся iсторiя людства i не чим iншим, як виявлення божого розуму. Це основне положення його фiлософii розум панував i буде панувати у свiтi розповсюдилося в усi iери його мiркувань про суспiльство. тАЬВсесвiтня iсторiя, стверджуi Гегель, i взагалi вияв духу в часi, подiбно до того як iдея, як пр?/p>