Основнi концепцii фiлософii iсторii
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
?я може, як засохле гiгантське дерево, ще столiттями й навiть тисячолiттями настовбурчувати своi гiлля. Але воно мертве, неорганiчне утворення, яке своiм iснуванням перешкоджаi формуванню й розвитку молодших культур.
Отже, кожна iсторична культура великий iндивiд iсторii, жива суперiстота рослинного типу. На цiй пiдставi Шпенглер вважаi доречним використання для ii характеристики поняття габiтус. Габiтуiе бiологiчний термiн для позначення своiрiдностi зовнiшнього вигляду рослини, рiдше тварини. Шпенглер застосовуi це поняття для визначення особливостей тiii чи тiii iсторичноi культури, розглядаi його як конкретизацiю поняття стилю. Якщо в поняттi стилю самобутнiсть певноi культури фiксуiться в нечiткiй формi, то термiн тАЬгабiтустАЭ даi можливiсть зясувати цю самобутнiсть яснiше i глибше. Говорячи про габiтус окремих людей, ми фiксуiмо неординарнiсть iх вчинкiв i думок, постави та умонастроiв. Як характеристика великих iсторичних iндивiдiв, тобто культур, поняття габiтус охоплюi в iснуваннi цих цiлiсних культур усю сукупнiсть iх життiвих виявiв саме як цiлiсних витворiв. До таких виявiв, зокрема, зараховуються: а) вибiр певних видiв мистецтва (скажiмо, вибiр рельiфноi пластики i фрески еллiнами, або ж контрапункту та масляного живопису захiдноiвропейською культурою) та рiшуче вiдхилення iнших видiв мистецтва (наприклад, тiii ж пластики або зображення людини арабами); б) схильнiсть до екзотики (РЖндiя) чи, навпаки, до популярностi (античнiсть) або ж до писемностi (Китай, Захiдна РДвропа). Цi життiвi вияви детермiнують види духовноi комунiкацii та спiлкування загалом, тип соцiально-психологiчних норм поведiнки. Крiм того, габiтус культури визначаiться також такими ознаками, як тривалiсть ii життя та певний темп розвитку. Причому за темпом розвитку культури мiж собою рiзняться. Темп античного iснування вiдрiзняiться вiд iгипетського чи, наприклад, арабського. Можна говорити, на думку Шпенглера, про анданте еллiнсько-римського та алегро фаустiвського духу.
За тривалiстю свого iснування культури, подiбно до бiологiчних особин одного виду, по сутi не вiдрiзняються. РЖдеальна тривалiсть життя кожноi культури становить, за Шпенглером, 1000 рокiв. Але спiльним для всiх культур i не тiльки загальний строк iснування. Кожна культура, кожна рання пора, кожне пiднесення й спадання, кожен з ii внутрiшньо необхiдних рiвнiв i перiодiв мають, наголошуi мислитель, певну, завжди однакову, таку, що завжди повторюiться зi значущiстю символу, тривалiсть.
Шпенглеровське переосмислення iсторii i спробою на рiвнi найвищих узагальнень фiлософii по-iншому подивитися на розвиток людства. Бiологiчний пiдхiд до розумiння змiн культур i цивiлiзацiй, а також розумiння суспiльства в часи активноi дiяльностi мислителя було дуже розвиненим i популярним серед науковцiв, що i надало працям Шпенглера оригiнального характеру.
3. Тлумачення сутi iсторii К.Ясперсом
Видатний нiмецький фiлософ-екзiстенцiалiст, Карл Ясперс (1883-1969) у своiх працях тАЬВитоки iсторii та ii метатАЭ, тАЬСенс i призначення iсторiiтАЭ та iн. також розглядав проблеми взаiмозалежностi iсторii i фiлософii. Фiлософська думка К.Ясперса була спрямована на висвiтлення цiлiсноi концепцii свiтовоi iсторii. Вiн пише: тАЬЛише iсторiя людства може дати масштаб для осмислення сучасностiтАЭ.
Фiлософ у своiй працi тАЬВитоки iсторii та ii метатАЭ запропонував своiрiдну концепцiю iсторичного розвитку людства. В цiй роботi пiсля короткого, але ТСрунтовного огляду загальних iсторичних процесiв Ясперс звертаiться до аналiзу сучасноi ситуацii, а також робить спробу звернутися до майбутнього людства. Пiдсумовуi твiр роздiл , що розкриваi питання цiлей i призначення iсторii, ii значення та властивостей.
Ясперс викладаi своi погляди на загальнi закономiрностi, що характеризували розвиток людства протягом тих 5 тисяч рокiв, що охоплюються поняттям iсторiя (тобто щодо яких ми маiмо письмовi свiдчення). Цей часовий промiжок, на думку фiлософа - лише коротка мить мiж невiдомими витоками i так само невiдомим минулим. Тим не менш, його можна структуризувати, видiлити в ньому певнi етапи, а також тенденцii розвитку, на основi яких можна буде виробити гiпотези щодо майбутнього людськоi цивiлiзацii.
Ясперс видiляi чотири найважливiшi етапи, на кожному з яких людина починала рух уперед вiд новоi основи. Насамперед, це доiсторiя, або тАЬпрометеiвська добатАЭ - перiод, коли людина стаi людиною; наступною сходинкою i епоха великих культур давнини, епоха, коли власне i розпочинаiться iсторiя; найважливiше значення маi третiй етап - так званий осьовий час, роль якого - у формуваннi людини сучасного типу, тАЬодухотвореноi людинитАЭ; нарештi, останнiй етап, який триваi i досi, розпочався близько 1500р. - це науково-технiчна епоха, особливiсть якоi ще й в тому, що саме звiдси розпочинаiться власне свiтова iсторiя, iсторiя людства в цiлому, а не окремих держав.
З iншого боку, в iсторii людства видiляються два тАЬдиханнятАЭ. Перше розпочинаiться з появою Homo Sapiens i триваi до завершення осьового часу, а друге дихання людства повязане з науково-технiчною епохою (яка, за концепцiiю Ясперса, i вiддаленою аналогiiю тАЬпрометеiвськоi епохитАЭ, епохою вiдкриття нових можливостей), i, напевне, попереду нас очiкуi другий осьовий час i новi змiни у сутностi людини, перехiд ii на якiсно новий рiвень. тАЬРЖсторичний процес - це безперервне перетворення умов, знання, змiсту в iх безпосередньому явленнi, при якому необхiдне вiднош