Організація патопсихологічного дослідження
Курсовой проект - Психология
Другие курсовые по предмету Психология
ьних процесів. Навіть у тих випадках, коли вони можуть узагальнити матеріал (виділити основну ознаку в досвіді на класифікацію предметів, зрозуміти умовність інструкції), вони допускають помилкові рішення, якщо їм необхідно переключитися на новий спосіб рішення задачі. Зміна умов утрудняє їхню роботу [14].
Ця тугорухливість розумового процесу приводила в кінцевому рахунку до того, що хворі не справлялися навіть з елементарними завданнями, якщо останні вимагали переключення. Так, наприклад, один хворий у досліді, де йому треба було опосередкувати свій процес запамятовування і відтворення слів за допомогою малюнка (складання піктограм), міг придумати умовні позначки для опосередкування слів, якщо він міг намалювати людини, і не міг цього зробити в тих випадках, коли йому здавалося незручним малювати людини.
Погану переключеність виявляють хворі й у досвіді на опосередковане запамятовування по методу А.Н.Леонтьєва. Вибравши для запамятовування слова яку-небудь картку, хворі не в змозі підібрати для цього слова іншу. Отже, рішення задачі доступно хворим, якщо воно виконується тільки одним визначеним способом.
Подібна інертність звязків колишнього досвіду, у якій виявляється порушення динаміки розумової діяльності, у результаті приводила до зниження операції узагальнення і відволікання. Виконуючи задачу "класифікація обєктів", хворі не тільки не поєднують в одну групу диких і домашніх тварин, але кожне з домашніх тварин виступає для них як одиничний екземпляр. У результаті саме завдання класифікації не виконується навіть на конкретному рівні. Процес сортування, класифікації, що вимагає розгальмовування одних елементів, зіставлення з іншими, тобто відомої гнучкості оперування, переключення, для них утруднений. Так, один хворий, виділивши групу людей, розділяє неї на двох підгруп: людей, зайнятих фізичною працею, і людей, зайнятих розумовою працею (до останнього відносить і лижника).
Експериментатор пропонує обєднати деякі групи, наприклад домашніх і диких тварин, людей різних професій.
Хворий погоджується, починає заново сортувати картинки, але в підсумку приходить до колишнього способу, відстоює його [20].
Такі ж труднощі переключення виявляється й в експерименті по методу виключень обєктів. Так, хворий при предявленні картки, на якій зображений стіл, стілець, диван і настільна лампа, заявляє: "Звичайно, усе це меблі, це точно, а лампа не меблі. Але адже на столі повинна стояти лампа, якщо справа відбувається ввечері або хоча б у сутінки... Ну, узимку рано сутеніє, а тоді краще видалити диван... Коли є стілець - можна без дивана обійтися". На зауваження експериментатора: "Адже ви ж сказали самі, що лампа не меблі" - хворої відповідали: "Звичайно, правильно, треба виділити меблі, але лампа настільна, вона на столі стоїть. Я б запропонував виділити диванчик". Незважаючи на те що сам хворий не тільки зрозумів, але і вказав на принцип узагальнення (меблі), він у реальній дії - сортуванню предметів - знову і знову повертається до виділеному їм властивості: "Лампа настільна, вона повинна стояти на столі". Хворий не може переключитися з прийнятого їм рішення.
Конкретні звязки колишнього досвіду інертно домінують у розумовій діяльності хворих і визначають весь подальший хід їхніх суджень.
Через подібну інертність звязків колишнього досвіду хворі часто не упускають при виконанні завдання ні однієї деталі, жодного властивості предметів і в результаті не приходять навіть до елементарного узагальнення. З цього прагнення до уточнення, з бажання вичерпати при рішенні якого-небудь питання все різноманіття фактичних відносин і виникає те своєрідне епілептичне "резонерство", що виявляється в докладності, зайвій деталізації, що метафорично позначається в клініці як вязкість мислення.
Особливо часто виявляється подібна інертність звязків колишнього досвіду при виконанні завдання, що вимагає більш розгорнутого пояснення, - при визначенні понять. Для ілюстрації приведемо типове визначення простого поняття.
Інертність конкретних звязків колишнього досвіду виявляється й в асоціативному експерименті з інструкцією відповідати словом протилежного значення.
Отримані дані показують, що латентний період досить значний і складає в середньому 6,5 секунди, в окремих хворих він часом досягав 20-30 секунд.
Звертає на себе увага велике число запізнілих відповідей: хворі відповідають не на пропоноване слово, а на колишнє. Наприклад, відповівши на слово "спів" словом "мовчання", хворий на наступне слово "колесо" відповідає словом "тиша"; відповівши на слово "обман" словом "віра", на наступне "голоси" хворої реагує словом "неправда".
Запізнілі відповіді наших хворих є істотним відхиленням від нормального протікання асоціативного процесу. Вони свідчать про те, що слідовий подразник має більше сигнальне значення, ніж актуальний. Для уточнення механізму цих особливостей варто звернутися до аналізу побудови асоціативного експерименту [3].
Слово, яким випробуваний реагує на слово-подразник, не є єдиною виникаючою в нього асоціацією. Однак реагування лише одним словом порозумівається тим, що інструкція експериментатора, тобто завдання, передбачає лише одне і притім перше слово, що прийшло на розум. Інші виниклі при цьому звязки загальмовуються. Предявлення іншого слова викликає нові асоціації, інакше кажучи, відповідна реакція хворого обум?/p>