Організація патопсихологічного дослідження

Курсовой проект - Психология

Другие курсовые по предмету Психология

?пущення про спрямованість цієї методики на вивчення тих або інших психічних процесів і надійності одержуваних з її допомогою результатів.

Аналіз отриманих даних і винесення висновку

Важливим нерідко дуже важким являється заключний етап дослідження - аналіз отриманих в експерименті фактів, їхнє узагальнення і підготовка висновку, що повинне відбивати якісні особливості плину психічних процесів в обстежуваного. При цьому не стільки важлива характеристика отриманих про допомогу окремих методик даних, скільки уміння узагальнити них, виділивши в такий спосіб основні порушення психічної діяльності. Висновок завжди повинний бути відповіддю на питання, що був поставлений клініцистами перед патопсихологом.

М. С. Роговин (1969) [4] пише про те, що результати патопсихологічного експерименту мають відоме самостійне значення, але він надає особливого значення їх клінічної кваліфікації. Зокрема, М. С. Роговин виділяє в проведенні патопсихологічного експерименту три етапи, що представляють послідовну інтеграцію психологічних даних у клінічний висновок. Перший етап полягає в предявленні будь-якому хворому будь-якої психологічної проби. Цим створюється власне експериментальна ситуація. Це, по суті, орієнтований етап дослідження. Що досліджує одержує на ньому характеристику ряду загальних даних щодо темпу, обсягу і переключеності психічних процесів. На цьому етапі дослідження патопсихолог переходить до пошуку таких психологічних проб, у виконанні яких повинна з найбільшою імовірністю проявитися психологічна структура порушення. Таким чином, що тут досліджує прагне знайти найбільше нозологічно специфічні (у залежності від сформульованої клінічної задачі) методики експериментального дослідження. Оскільки жоден, узятий ізольовано, психологічний метод сам по собі не має вирішального діагностичного значення, настає третій етап дослідження, який полягає за М. С. Роговину, у зіставленні з результатами інших психологічних проб. На думку М. С. Роговина, власне нозологічна кваліфікація отриманих в експерименті даних уже виходить за рамки роботи патопсихолога і здійснюється шляхом зіставлення виявленої в експерименті структури психічного дефекту з клінічною картиною захворювання.

Форма висновку не може бути єдиної. Зовсім справедливо С. Я. Рубінштейн (1970) [4] пише, що, так само як саме дослідження не може бути стандартним, не може бути і стандарту в складанні висновку. Значною мірою характер висновку залежить і від індивідуальних властивостей патопсихолога і від його робочого навантаження. Цими факторами, наприклад, визначається лаконічність або докладність висновку. Висновок не повинний бути повторенням, навіть стиснутим, протоколу обстеження.

У ряді випадків важливо коротко охарактеризувати психічний стан обстежуваного, пропоновані їм скарги. Це особливо важливо, коли психічний стан хворого в лабораторії відрізняється від описуваного лікуючим лікарем у відділенні, або при виявленні відомого контрасту між самопочуттям хворого і результатами дослідження. Приклад обстежуваний предявляє скарги астенічного характеру, але в експерименті не виявляється відповідних їм проявів виснаженості, характерного ослаблення памяті, активної уваги. Реєстрація психічного стану обстежуваного важлива й у тих випадках, коли цим можна пояснити характер отриманих результатів.

У висновку відзначаються особливості поводження хворого, обумовлені ситуацією експерименту, його відношення до факту обстеження. Обовязково реєструється наявність компонентів так називаного настановного поводження (воно не завжди є ознакою симуляції або агравації і спостерігається в рамках психогенних станів, особливо при наявності істеричної симптоматики). Настановне поводження часте ставить під питання вірогідність деяких отриманих при дослідженні результатів, так, наприклад, враження про інтелектуальну недостатність у цих випадках вимагає серйозних доказів, прямих і опосередкованих. Зокрема, нерідко при настановній поведінці обстежуваних (особливо коли дослідження проводиться з метою судово-психіатричної експертизи) ми поряд з відповідями, що як би свідчать про зниження рівня узагальнення, за допомогою застосування рівнобіжних по спрямованості методик одержували досить диференційовані вирішення завдань. Однак для виявлення в експерименті такої "нерівномірності рівня досягнень" дослідження повинне проводитися за допомогою великої кількості методик, розташовуваних, як це уже вказувалося, не по ступені наростання труднощі експериментальних завдань, що утримуються в них. Крім того, у цих випадках необхідно проводити дослідження повторно й іноді з інтервалами в кілька днів [16].

У висновку не можна обмежуватися переліком методик, що застосовувалися в процесі дослідження, і реєстрацією факту виконання або невиконання обстежуваним запропонованих йому завдань. На основі аналізу даних експерименту необхідно виділити ведучі патопсихологічні особливості, аналогічно тому, як психіатр на одному з етапів лікарського мислення вичленяє у клінічній картині захворювання домінуючий синдром. І патопсихолог шукає в структурі психічного дефекту обстежуваного свого роду патопсихологічний "синдром". У більшості випадків при дослідженні психічно хворих на перший план виступають розладу мислення, в оцінці яких звертається увага на характеристику процесів узагальнення і відволікання, логічного ладу мислення, його цілеспрямованості і критичності. У зв?/p>