Geum.ru

Організація патопсихологічного дослідження

Курсовой проект - Психология

Другие курсовые по предмету Психология

я яких не тільки справедливо засуджена в нас, але викликає зараз заперечення й у багатьох інших країнах світу" [10].

Ідея про те, що один лише кількісний аналіз не може виявитися придатним при рішенні ряду задач, звязаних з діяльністю людини, знаходить своє визнання серед ряду учених закордонних країн. Так, один з видних американських фахівців в області керування професор А.Заді пише, що "точний кількісний аналіз поводження гуманістичних систем не має, очевидно, великого практичного значення в реальних соціальних, економічних і інших задачах, звязаних за участю однієї людини або групи людей". Більш того, він підкреслює, що "здатність оперувати нечіткими безлічами і здатність, що випливає з неї, оцінювати інформацію є одним з найбільш коштовних якостей людського розуму, що фундаментальним образом відрізняє людський розум від так називаного машинного розуму, приписуваного існуючим обчислювальним машинам".

Отже, основним принципом побудови психологічного експерименту є принцип якісного аналізу особливостей протікання психічних процесів хворого на противагу задачі лише одного кількісного їх виміру. Важливо не тільки те, якої труднощів або якого обсягу завдання хворий осмислили або виконав, але і те, як він осмислював, чим були обумовлені його помилки й утруднення. Саме аналіз помилок, що виникають у хворих у процесі виконання експериментальних завдань, являє собою цікавий і показовий матеріал для оцінки того або іншого порушення психічної діяльності хворих.

Той самий патопсихологічний симптом може виявитися обумовленим різними механізмами, він може виявитися індикатором різних станів. Так, наприклад, порушення опосередкованої памяті або нестійкість суджень можуть виникнути внаслідок порушеної розумової працездатності хворого (як це має місце при астеніях різного органічного генезу), воно може бути обумовлено порушенням цілеспрямованості мотивів (наприклад, при поразках лобових розділів мозку), воно може бути проявом дезавтоматизації дій (при судинних змінах мозку, епілепсії) [16].

Характер порушень не є патогномонічним, тобто специфічним для того або іншого захворювання; він є лише типовим для них і повинний бути оцінений у комплексі з даними цілісного патопсихологічного дослідження.

 

2.3 Організація впровадження патопсихологічного дослідження

 

Патопсихологічне дослідження порушеної психіки проводилися спочатку тільки в психіатричних клініках. Для виділення критеріїв норми і патології вивчалися паралельно особливості психіки здорових людей. З погляду психосоматичної медицини, визначені особистісні особливості людини лежать в основі ряду соматичних захворювань. Тоді патопсихологічне дослідження особливостей психіки необхідно проводити й у соматичних клініках з метою подальшої психокорекції особистості і профілактики соматичних захворювань.

Патопсихологічне дослідження містить у собі наступні компоненти:

  1. бесіду з хворим;
  2. експеримент (тестування);
  3. вивчення історії хвороби;
  4. спостереження за поводженням під час дослідження;
  5. аналіз отриманих результатів;
  6. оформлення висновку.

Патопсихологічне дослідження не повинне бути ятрогенним. Після проведення дослідження в хворого не повинні виникати думки про свою психічну неспроможність у звязку з поводженням що досліджує. Навпроти, патопсихолог завжди повинний зберігати в бесіді з хворим максимальну психотерапевтичність, сприяти оптимістичним тенденціям і установкам хворого в прогнозу протікання захворювання і результатів лікування.

Патопсихологічне дослідження можна розділити на кілька етапів. Перший здійснюється клініцистами ще до знайомства психолога з хворим і зводиться, як уже говорилося, до формулювання клінічної задачі. Лікар вирішує питання про те, наскільки корисним у кожнім конкретному випадку може виявитися експериментально-психологічне дослідження. З задачею знайомиться патопсихолог. У бесіді з лікуючим лікарем він уточнює цікавлячі його особливості протікання захворювання, можливі диференційно-діагностичні передумови або можлива дилема експертного судження. Якщо мова йде про контроль ефективності лікування, психолог разом з лікарем обговорює специфіку терапевтичних заходів, передбачувані можливості їх впливу на різні психічні процеси, намічає терміни повторного дослідження [16].

Бесіді з хворим передує ознайомлення патопсихолога з матеріалами історії хвороби. Відсутність у ній цікавлячого психолога даних змушує його збирати додатковий анамнез. Для психолога становлять інтерес не тільки анамнез, але й особливості перебігу хвороби, результати інших лабораторних досліджень - біохімічних, серологічних, електрофізіологічних, офтальмологічних. Потім випливає ретельне ознайомлення з записом про психічний статус хворого в історії хвороби і зіставлення цих матеріалів з тим, що психолог спостерігає в лабораторії. Це дуже важлива обставина: невідповідність психічного стану хворого по записах лікаря у відділенні його статусові в лабораторії дає психологові іноді вже на початку дослідження підстава припустити симулятивну поведінку або агравацію зі сторони обстежуваного і відповідним чином будувати проведення експерименту. Так, іноді обстежуваний за щоденниковими записами виявляє живий темп психомоторики, а в умовах лабораторії демонструє різке уповільнення сенсомоторных реакцій (дуже часто при симуляції й агравації особливо поганими виявляют?/p>