Організація патопсихологічного дослідження
Курсовой проект - Психология
Другие курсовые по предмету Психология
?ушення (у результаті роботи, виконуваної "через силу") зберігається набагато довше, ніж у здорової людини.
Майже постійним супутником неврастенії є головний біль. Поряд з цим пацієнт відзначає неприємні відчуття у внутрішніх органах, насамперед у серце, а також у шлунку, кишечнику, печінці і т.д. Вважається, що в цих випадках інтерорецептивні роздратування, що надходять із внутрішніх органів у кору головного мозку, не "загальмовуються" належним образом і викликають стан дискомфорту.
Бадьора, весела, життєрадісна людина, занедужуючи неврастенією, стає сумовитим, нетовариським, недовірливим, у нього зявляється втомлена, розслаблена хода. Хвилювання і пригніченість викликають серцебиття, частий пульс, супроводжувані тремтінням, рясним пітливістю, запамороченням; можуть спостерігатися приступи ядухи, прискорене або утруднений подих; запор, зниження апетиту, нерідко прискорене сечовипускання. Часто неврастенія супроводжується різними порушеннями полової функції, що через помисливість хворих викликають у них сильну тривогу і ще більш погіршують загальний стан.
Основна причина розвитку неврастенії - перевтома в результаті непосильної роботи, тривалої розумової напруги, нездорових, "невисловлених" відносин між рідними і близькими. Усе це постійно "давить" на людину і викликає в нього невротичні порушення.
Змушена бездіяльність, що спостерігається, зокрема, при ряді експериментальних і тренувальних занять, також викликає невротичні реакції. Ці спостереження повною мірою підтверджують точку зору про те, що неврастенічні розлади можуть бути викликані як надто сильним подразником, так і відсутністю роздратування.
З фізіологічної точки зору прийнято вважати, що неврастенія визначається слабістю процесів внутрішнього гальмування або ж ослабленням дратівливого процесу в центральній нервовій системі. Захворювання може виникнути в людей з різним типом нервової діяльності, частіше при слабкому типі, рідше при сильному. Протікає хвороба нерівно, періодично настає ремісія або погіршення в залежності від зовнішніх умов або соматичних захворювань.
Хворий Д. почуває себе як після важкої фізичної роботи або після важкого захворювання, скаржиться на мязові болі, особливо в поперековій області (підвищена напруга цих мязів), на серцебиття, болі в животі, розлад статевої сфери.
Головні болі виявляються у вигляді стискаючого обруча (неврастенічний шолом), відзначається відчуття тиску усередині голови, сумбур у голові.
Хворий відзначає труднощі концентрації уваги і запамятовування, які є проявом психічної утоми. З ранку характерне почуття утоми, до вечора - пожвавлення. Хворий погано засинає, бачить кошмарні, поверхневі сни. Відчувають дратівливість, злість, почуття вичерпаності, "вулканічні" виверження гніву.
Для хворого неврастенії характерні поспіх і нудьга. Хворий хоче "перейти в інший світі", залишити в минулому дійсність, бігти від неї або зруйнувати.
Хворий В. Він скаржиться насамперед на швидку стомлюваність - фізичну, а головним чином розумову. Від якої-небудь дрібязкової роботи в будинку він зараз же утомлюється. Пройти пішки не особливо велику відстань зі служби йому уже важко: він утомиться, і потрібно сісти на якийсь час, щоб "віддихатися". Він легко утомлюється і від своєї професійної роботи і узагалі від усякої розумової праці, і тому всяка справа в нього тягнеться повільно. Память погана, він забуває, куди що поклав, що хотів зробити, що тільки що прочитав. Увага також погана - небагато читає, і думки летять кудись далеко; він спохватиться і бачить, що без кінця сидить над однією і тією же сторінкою. Колишнього інтересу до роботи немає, і його вже ніщо не цікавить. Він став дратівливим: від будь-якої дрібязкової зміни може оскаженіти, наговорити поганих слів, а потім відразу остигає і болісно переживає свій спалах. Від усього він хвилюється, від будь-якої дрібниці роздратовується і довго не може заспокоїтися. Настрій завжди пригнічений, усім незадоволений. Потім скаржиться на розлади у фізичній сфері, масу всіляких болючих відчуттів, і багато всього іншого. Так багато, що і сам хворий постійно виймає з кишені якісь папірці з записами, і знову починає свою нескінченну розповідь.
Хвора М., вважає себе хворою із січня 1993 року. Захворюванню передували тривалі переживання, повязані з "невдалим заміжжям", перенесеним сифілісом, розлученням, переживаннями на роботі і напруженій роботі. Захворювання розвивалося поступово. Зявилися головні болі, дратівливість, сверблячка і біль у вухах. Звернулася до отоларинголога, що діагностував "простудне захворювання ушей" і призначив відповідне лікування. Незважаючи на проведене лікування, біль у вухах продовжував наростати, "здавалося, що у вухах відкрилися виразки", різко підсилилася дратівливість, погіршився сон. Звернулася до районного лікаря, що після ретельного огляду якось "пильно" подивився на хвору і довго мовчав, "не вимовляючи ні слова". "У голові" швидше блискавки мигнула думка, що повернулася стара хвороба (сифіліс), охопило почуття страху. З тих пір ці думки не залишали хвору. Підсилилася дратівливість, перестала спати вночі, знизився настрій, підсилилися головні болі, зявилася безліч неприємних відчуттів у голові. Звернулася до лікарів шкірно-венерологічного диспансеру; була госпіталізована для обстеження. Всі аналізи на виявлення сифілісу виявилися негативними, але, незважаючи на це,