Информация по предмету Разное

1701. І.П.Котляревський – зачинатель нової української літератури укр
Другое Разное

В образах троянців, латинців, карфагенян, сіцілійців та “олімпійських вершителів” І.П.Котляревський відтворив живу сучасність, зобразив яскраві типи представників різних суспільних верств, намалював картини української дійсності свого часу. В полі зору письменника і паразитичне існування поміщицько-кріпосницького стану з його зневагою до народу, честолюбством, аморальністю, і продажна хабарницька бюрократично-канцелярська зграя, і попівство “халтурний рід” - всі оці людські п'явки, кровожери. Перед читачем проходять пани й підпайки, “що людям льготи не давали і ставили їх за скотів”, чиновники різних рангів, судді-хапуги, “які по правді не судили та тілько грошики лупили і одбирали хабарі”, проворні купчики, що “на аршинець на підборний поганий продавали крам”. Всі вони, підступні й нещадні у своїх вовчих зазіханнях, винуватці людського горя, засуджуються автором на “вічні муки”, їхнє місце в пеклі. Особливо дістається жорстоким кріпосникам та їхнім прислужникам: у пеклі їх “мордовали і жарили зо всіх боків”, “залізним пруттям підганяли”, давали “добру хльору всім по заслузі, як котам”.
1702. Ідейно-тематичний перегук поезії 20-х і 60-х років
Другое Разное

Стімкий науковотехнічний поступ (політ у космос був лише одним з його досягнень), що породжував ілюзорну віру у всемогутність техніки, здатної стабілізувати суспільство, був одним із чинників змін художньої свідомості. Це твердження однаково справедливе і стосовно 20-х і стосовно 60-х років. Престиж техніки, принцип ефективності, надійності, повязаний з машиною, апологія матеріальної вигоди формували раціональний, прагматичний тип творчості. Дійсність, яка множила свої можливості за рахунок НТР, безцеремонно втручалась в художню форму, змінюючи її внутрішні характеристики. У 20-і підвищений інтерес до доцільної діяльності, технічний практицизм сформували стилістику літератури конструктивізму і футуризму. Конструктивісти, які прагнули до зближення творчості з виробництвом і наукою і футуристи, які взагалі заперечували необхідність мистецтва в майбутньому високорозвиненому суспільстві, протиставляли себе традиційним волошковим поетам. У 60-і за аналогічними мотивами виникла популярна дискусія між ліриками та фізиками. У добу космічних ракет і атомної енергії художня література втрачає своє значення вважали фізики. Вони намагались переконати широкий загал, що математичний інтеграл корисніший за поезію Байрона і картини Брюлова. Як доказ вони наводили всенародну увагу до польотів у космос Титова і Гагаріна і відсутність такої навіть до найталановитіших творів мистецтва. Внаслідок таких суперечок в літературу все інтенсивніше проникає наукова термінологія, навіть схеми та формули. Зявились твори, присвячені великим науковим відкриттям ХХ століття. І Драч перебував під враженням відкриття Крика і Уотсона, пишучи Баладу ДНК; привязаність до конкретної події, а саме роскладу ядра літію бригадою вчених УКРФТІ характеризується вірш Атом О. Ведміцького. Завдяки поетичним творам В. Поліщука (Подих стихії, Матерія, Безодні), М. Доленга (Зелене тло, Царство розуму, Дійсність, Споконвіку), В. Гадзинського (Айнштайн. Земля), М. Вінграновського (Атомні прилюдії), І Драча (Ніж у сонці, Кібернитичний собор), М. Бажана (Число) українська література поповнилась зразками наукової поезії. Наукове бачення В. Поліщука та І. Драча має дотичні точки: з одного боку їх погляд на природу це погляд вченого, з іншого тонкого лірика. Подекуди до біологічних елементів поезій додаються філософські роздуми: Що там, за дверима буття? запитує себе ліричний герой одного з Драчевих віршів. Але відповіді нема:
1703. Ііншомовное походженне слів
Другое Разное

ФІРМА (від італ. Firma ) організація, яка веде господарську діяльність. Більшість фірм має у своєму складі одне підприємство, але значна частина фірм володіє декількома підприємствами. Фірми створюються у всіх галузях економіки і з будь-якою формою власності. Переважна більшість фірм у країнах з соціальною ринковою економікою належать до малих та середніх підприємств та організацій. Фірми, що складаються з багатьох підприємств, можуть бути обєднаннями “горизонтального”, “вертикального” типу або “конгломератами”. Фірми з вертикальною комбінацією виробництва включають у свій склад підприємства на різних стадіях виробничого процесу. Зразком горизонтального обєднання підприємств у фірмі є мережа магазинів роздрібної торгівлі. В конгломерати входять підприємства, які діють у різних галузях та різних ринках.
1704. ІНВЕСТИЦІЙНІ РИЗИКИ ТА ЇХ ОЦІНКА Беларус
Другое Разное
Відсоткові ризики це ризики активних операцій, які проводять фірми (в більшості випадків банки). Можливі такі джерела їхнього виникнення :
1. будь-які зміни в облікових ставках Національного банку;
2. зміни маржі комерційних банків з кредитів, що надаються, і депозитних рахунків;
3. зміна в розмірах обовязкових для резервування фондів комерційних банків у Національному банку. Наприклад, збільшення розміру резервного фонду в Національному банку означатиме для комерційних банків недовикористання частини їхніх пасивів, отже існує висока ступінь імовірності підвищення ними відсоткових ставок по кредитах, що надаються, з одночасним зниженням відсотку по депозитних рахунках своїх клієнтів;
4. зміни в системі оподаткування всіх субєктів господарювання і фінансових інститутів, зокрема;
5. будь-які зміни в портфелі інвестицій, який має фірма, а також зміни в доходності самих інвестицій;
6. імовірність змін у структурі пасивів (співвідношення власних і позичених коштів, термінових і ощадних депозитів, депозитів до запитання тощо);
7. за зростання банківського відсотку може розпочатися масове “скидання” акцій, внаслідок чого їхня вартість зменшується;
8. в разі вкладання коштів інвестором у середньострокові та довгострокові цінні папери (особливо в ту їхню частину, що має фіксований відсоток) за поточного підвищення середньоринкового відсотку порівняно з фіксованим рівнем. Це означає, що інвестор міг би збільшити доходи, але не може вивільнити свої кошти через зазначені умови;
9. якщо емітент випустив в обіг цінні папери з фіксованим відсотком, то існує ймовірність настання для нього відсоткового ризику при поточному зниженні середньоринкового відсотку у порівнянні з визначеним їм фіксованим рівнем.
1705. Інтерпретація фольклорного образу русалки в українській романтичній традиції
Другое Разное

Дослідники цілком слушно вказують на реальні соціальні мотиви. Та ідейно-естетична глибина має прихований зміст і досягається шляхом міфологізації тексту. Свідченням цього є двоплощинний розвиток подій: мати живе у “високих палатах”, дочка з “дніпровими дівчатами”. Задіяний у Т.Шевченка й міфологічний час, бо русалонька сама пояснює свій швидкий ріст: “Уже з тиждень, як росту я”. На “тому” світі, як відомо “потойбічний день прирівнювався до року на цьому світі” [3, 89]. Отже, Т.Шевченко керується міфологічною світобудовою, характерною для легенди, де відбувається поєднання двох “істотно відмінних просторово-часових зрізів профанного (“цього світу”) та сакрального (“того світу”) [3, 249]. Вірогідно, що й цінності тут різні. Можливо, саме тому русалки залоскотали не кривдника “пана Яна”, а матір-дітовбивцю? І першість тут не соціального, а психологічного конфлікту? Мати, яка страждає, варта співчуття. Мати, що “згадала, як купала і як примовляла. Та байдуже. Пішла собі у палати спати”, варта зневаги, а може, й смерті. Принаймні, народна мораль тут цілком категорична: злочин вимагає покарання. Людина, що порушила моральні норми, а значить, зрушила рівновагу міфосвіту (космосу та хаосу), повинна заплатити найвищу плату життям. У звязку з цим, на нашу думку, русалка в однойменній поезії Т.Шевченка не є втіленням злих начал. Мабуть, не випадково твір закінчується словами: “Одна тілько русалонька не зареготалась”. Швидше, образ цей є медіальним між добром та злом, а до всього втілює ще й авторське уявлення про злочин і покару. Байдужість теж злочин, байдужа людина гідна смерті. Ця морально-естетична позиція Т.Шевченка є домінуючою у всій його творчості.
1706. Інтрузивний магматизм та його продукти
Другое Разное

До найбільш розповсюджених незгідних тіл відносяться дайки ( приповерхневі або малоглибинні утвори ), довжина яких у багато разів більше ширини, а площини ендоконтактів практично паралельні (мал. 2). Дайкам властива довжина від десятків метрів до сотен кілометрів і ширина від перших десятків сантиметрів до 5 10 км, вони вторгаються по послаблених зонах кори тріщинах і розломах. Важливу роль відіграє також процес гідравлічного розриву, повязаний з тиском піднімаючогося магматичного розплаву, оскільки явище тектонічного розтягу, що супроводжується утворенням тріщин відриву, може мати місце лише на глибинах до 1,5 3 км. Глибше, де як раз і зароджуються широко розповсюджені базальтові дайки, наявність пустот виключена, тому тільки гідророзрив може забезпечити розсування порід і вторгнення магми. Дайки можуть бути поодинокими або ж групуватися у кільцеві або радіальні ( мал. 3 ) рої паралельних даєк. Радіальні і кільцеві дайки часто приурочені до інтрузивних тіл і вулканів, коли дається взнаки розпираючий тиск магми на вміщуючі породи і останні розтріскуються з утворенням кільцевих і радіальних тріщин. Кільцеві дайки можуть бути не тільки вертикальними, але й конічними, що ніби сходяться до магматичного резервуару на глибині. Комплекси паралельних даєк розвинуті у сучасних серединно-океанічних хребтах, в зонах спредінгу, тобто там, де активно відбувається тектонічний розтяг земної кори. Від даєк слід відрізняти магматичні жили ( складені породами переважно основного складу ), що мають неправильну гілчасту форму і значно менші розміри.
1707. Інформаційні логістичні системи
Другое Разное

Для оптимізації результатів оцінювання впливу зовнішнього та внутрішнього середовища фірми на поведінку логістичної системи логістичний менеджер повинен використовувати ключові інформаційні джерела підсистеми в процесі моніторингу. Тут необхідно враховувати два аспекти. По-перше, використання інформації персоналом фірми для оцінки ефективності своїх логістичних рішень. Наприклад, бухгалтерська інформація або відомості про ціни на готову продукцію конкурентів можуть дати вичерпну відповідь про ефективність менеджменту; інформація про розміри вантажних відправлень може бути використана транспортними підрозділами фірми і т. д. По-друге, логістичні партнери фірми, такі, як постачальники матеріальних ресурсів , торгові посередники, перевізники і споживачі готової продукції також можуть використовувати інформацію підсистеми для поліпшення координації та зниження власних витрат. Важливе місце в розглянутій підсистемі належить прогнозування, зокрема, таким його аспектам, як збір вихідної інформації, оцінка точності, достовірності, використання найбільш ефективних методів прогнозування.
1708. Інформаційні процеси в економіці
Другое Разное

Прикладом сучасних інформаційних технологій є також експертні системи. Вони з'явилися в результаті досліджень логіки людського мислення, аналізу можливостей цього мислення та інших інтелектуальних процесів, а так само програмного забезпечення комп'ютерних систем. В експертних системах функціонує база знань і вирішувачів. База знань являє собою модель експертних знань - знань фахівців у даній предметній області. У вирішувачів збираються логічні операції, за допомогою яких встановлюються зв'язки між професійними знаннями експертів і реальними ситуаціями. Подібні системи здатні приймати рішення, вступати в спілкування з користувачем, пояснювати прийняті рішення і містять в інформаційному масиві практично всю відому в заданій області інформацію, знання і досвід фахівців. Таким чином, в експертних системах зроблена спроба замінити висококваліфікованого фахівця комп'ютером. Певний інтерес представляє застосування експертних систем при створенні проблемно-орієнтованих баз даних і організації автоматизованого пошуку потрібних відомостей. Значні перспективи має застосування експертних систем для аналізу науково-технічної інформації та її аналітичної обробки, а так само пошуку технічних рішень.
1709. Історія автомобільної марки Bugatti
Другое Разное

Але чекати, що покупці пересядуть з Ferrari на Ford, було наївно потрібне було інше ім'я. Фірма de Tomaso підходила на цю роль як ніяка інша. По-перше, вона твердо стояла на ногах. По-друге, у неї з «блакитним овалом» були двосторонні зв'язки: американці будували на Ghia свої концепти, de Tomaso купувала «фордовськие» що комплектують, а значить, машини можна було ремонтувати в мережі СТО Ford. Але найголовніше: Форда-второго зачарував новий проект аргентинця Pantera. 2 вересня 1969 року американці оголосили про підписання угоди про співпрацю з de Tomaso і Ghia. Італійці отримали кошти на доведення Pantera, яке повинне було продаватися в США через мережу Lincoln-Mercury. Частина цієї суми, як потім виявилось, Алехандро пустив на. відродження проекту «Ф-1». На жаль, не дивлячись на геній Френка Уїльямса і талант головної сенсації 1969 року, пілота Пірсу Каріджа, де Томазо знову чекала невдача. У червні на одному з етапів гонки de Tomaso 701/Ford Cosworth DFV перетворився на палаючу труну для Каріджа. Аргентинець тут же скрутив всю «формульную» програму. 1970-й взагалі був чорним роком в історії мазкі. У березні в авіакатастрофі загинули головні компаньйони і спонсори де Томазо брат і шуряк. І в червні він вимушений був продати 80% de Tomaso, Ghia і Vignale «блакитному овалу». У такий невеселий для Алехандро період з'явився на світло представницький седан Deauville. По-італійськи елегантний і динамічний стайлінг, розкішний шкіряний салон, надпотужний 5,7-літровий 270-сильний V8 від Ford плюс вельми спокуслива ціна дозволили в перший же рік продати пару сотень «довілей». Успіх повинен був чекати і створений в 1972-му на укороченій базі Deauville двухдверний спортседан Longchamp. Але цю машину можна сміливо ставити в розділ списку «незаслужено непомічених». Адже в 71-му з'явилася легендарна модель Pantera, що стала візитною карткою de Tomaso. Намальована новим главою Ghia Томом Тьярдой, Panthera по чистоті і лаконічності ліній різко контрастувала з відверто м'ясоїдною «Мангустою». У всьому остальном, від компоновки до типу мотора, вона була її спадкоємицею у тому числі і відносно проблем з надійністю і керованістю. На жаль, коли до 1974 року всі проблеми були усунені, Ford охололий до італійської іграшки, і інвестиційний струмочок вичерпався на відмітці 6091 екземпляр. А ось Алехандро вірив в своє дітище: викупивши проект, він продовжував збирати Pantera до 1996 року! Наступну модель довелося чекати цілих 22 року. Весь цей час збільшувалася не стільки потужність Pantera, скільки вага і ціна, і машина дійсно ставала раритетом. Оригіналів, які наважувалися викласти кругленьку суму за явно застарілу модель «обрюзгшую» із-за численних спойлеров, розширювачів і накладок, можна було перерахувати по пальцях. Якщо на початку своєї «кар'єри» Pantera коштувала $9995, а Ferrari Daytona $22140, то на початку 90-х жоден з маранелльських болідів не міг порівнятися з «Пантерою» в ціні $200 тисяч! Сам же де Томазо на якийсь час відійшов від справ своєї фірми, зайнявся створенням справжньої імперії. До мотоциклетних Benelli і Moto Guzzi, купленим на початку 70-х, Алехандро приєднує Inoccenti і Maserati, з якою почалася його гоночна кар'єра. До честі аргентинця, в період його правління всі чотири фірми твердо встали на ноги, помітно збільшивши випуск машин. Наступник Pantera Guara побачив світло в 93-му. На перший погляд «однофамілець» степового аргентинського вовка був скроєний по старих лекалах: клиноподібний кузов, среднемоторная компоновка, хребтовая рама. Але тільки на перший. Модель адресувалася товстосумам, які ганяються в клубних змаганнях. Автомобіль вартістю понад $100 тисяч отримав алюмінієву раму, кузовні панелі з кевлара і могутній V8 від BMW. На жаль, Guara стала останньою моделлю, в розробці якої Алехандро брав безпосередню участь. Із-за інсульту він опинився прикований до інвалідного крісла. І фірму, що називається, понесло: Сантьяго, що рветься в бій, син де Томазо сваял на базі «Гуари» чотиримісне купе Bigua (з ісп. баклан). класичної компоновки. Абсурднішими були тільки дизайн і ціна, ще вища, ніж у Guara. І бути б «Бакланові» лебединою піснею фірми, коли б не Ford і давній партнер de Tomaso Брюс Кавалі. Американець за свої гроші ґрунтовно перетрусив нутрощі «пташки», попутно перетворивши її на «Мангусту» і повернувши марку на гоночні траси і на американський ринок. Заразом він дозволив італійцям зосередитися на підготовці Santiago другий генерації «Пантери», намальованої Томом Тьярдой і оснащеною V8 Ford. І все б добре, але в 2000 році послідувало розлучення по-італійськи: Кавалі щось не поділив з новим керівництвом фірми і за допомогою адвокатів відсудив не тільки права на «баклано-мангусту», але і новий завод de Tomaso. Італійці, що залишилися без серійної продукції, вимушені були піти на співпрацю з. «Уазом», завантаживши свої потужності ульяновськимі «козлами» в експортного виконання.
1710. Історія виготовлення, виробництво та сучасний стан ринку коньяку
Другое Разное

Під ТМ «Шустов» на ринок України поставляється 11 найменувань ординарних і марочних коньяків, що займають всі цінові сегменти. До речі, перші марочні коньяки, наприклад, «Чайка», були випущені Одеським КЗ ще в 1952 р. А перші колекційні коньяки - «Золотий Дюк», «Київ», «Україна», «Русь» разливаються із 1992 р. Є в Коньячному будинку» Шустов» і елітні коньяки, які випускаються вже більше 50 років. Основа для виготовлення знатних коньяків багаторічні спирти - справжній Золотий фонд Одеського КЗ. Ці дорогоцінні спирти чекають свого зоряного розливу в цехах витримки підприємства. Парк дубових бочок Одеського КЗ сьогодні налічує 15 000 одиниць. Необхідно відзначити, що в нинішньому році підприємство поповнить асортимент ТМ «Шустов» ще однією коньячною позицією, яка «віллється» в ціновий сегмент 25-30 грн., а також під «парасольколю» ТМ «Французький Бульвар» виведе дві нові позиції коньяків категорії VS і VSOP, що отримали brandname «Француз». Крім того, свою просвітлену увагу «шустовці» звертають на перспективний преміальний сегмент, оскільки, як відзначає Юлія Комарова, «сьогодні в Україні воістину справді гідні елітні коньяків не так вже багато через нестачі старих колекційних спиртів у більшості вітчизняних виробників. Адже такі коньяки, як «Золотий Дюк», можуть на міжнародних конкурсах упевнено відстоювати право називатися «коньяком». А наявність подібних коньяків в асортименті підвищує престиж всієї продукції підприємства і говорить про його багату історичну спадщину і справжність продукту».
1711. Історія виникнення силових видів спорту на Україні укр
Другое Разное

На межі 19-20 ст. у Росії та на Україні значного поширення набула важка атлетика. Одним із видатних представників атлетики був В. Ф. Краєвський, котрий у 1885 р. в Санкт-Петербурзі заснував "Гурток аматорів атлетики", де спортсмени займалися силовими вправами, боксом, гімнастикою. Члени гуртка намагалися розвинути не тільки максимальну силу, а й досягти у своєму розвитку обхватні розміри м'язів давньогрецьких атлетів. Аналогічні гуртки було створено в Москві, Києві, Ризі. Київський лікар Є. Ф. Гарнич-Гарницький (на фото) у лютому 1895 р. заснував Київський атлетичний гурток. Київське атлетичне товариство виховало на той час прекрасних спортсменів-рекордсменів Росії та світу, переможців всеросійських чемпіонатів та олімпіад - К. Павленка, Ф. Гриненка, Г. Чикваїдзе, С. Тонкопея, М. Урицького, П. Латушкіна, В. Мерного, О. Красовського та інших.
1712. Історія розвитку усного та писемного мовлення. Кирилиця й Українська абетка
Другое Разное

Виникнення письма має надзвичайно важливе значення в історії народу. Письмо одне з найістотніших знарядь культури, яке в просторі і часі розширює функціонування мови. Проблема виникнення письма у східних словян дуже складна й досі остаточно ще не розвязана. Складність її розвязання насамперед зумовлюється тим, що в розпорядженні науки немає найдавніших памяток словянської писемності. Те, що памяток стародавньої писемності обмаль, можна пояснити тогочасним способом писання: повсякденні записи вірогідно робилися на навощених деревяних дощечках або на бересті матеріалі, який погано зберігається. Проте, знаходять чимало писарських інструментів, так званих стилів. Добре збереглися графіто, накреслені на свіжій, ще не обпаленій глині. Горщики з написами часто мають вигляд речей повсякденного вжитку, простих, ліплених вручну, що свідчить про їхнє місцеве походження. Деякі з цих графічних зображень вважають за тавра або тамги (знаки власності) майстрів.
1713. Йозеф Иоахим
Другое Разное

В педагогике Иоахима технологии игры отводилось незначительное место. Об этом писал и Ауэр, занимавшийся в Ганновере: «Иоахим редко входил в технические детали, никогда не объяснял ученикам, каким способом достичь технической легкости, как добиться того или иного штриха, как играть некоторые пассажи или как облегчить исполнение употреблением определенной аппликатуры. Во время урока он держал скрипку и смычок и, как только исполнение учеником пассажа или музыкальной фразы его не удовлетворяло, гениально играл сам сомнительное место... Он редко выражал ясно свою мысль, и единственным замечанием, которое он произносил, сыграв неудавшееся ученику место, бывало: «Вы должны это играть так!», сопровождаемое ободряющей улыбкой. Таким образом, те из нас, кто были в состоянии понять Иоахима, следовать его неясным указаниям, получали огромную пользу, пытаясь по мере сил подражать ему; другие же, менее счастливые, оставались стоять, ничего не понимая...»
1714. К вопросу о причинах возвышения Москвы
Другое Разное

Второе объяснение представляется более вероятным по двум причинам. Во-первых, Пахомиева редакция Жития, в целом не содержащая прямых текстуальных заимствований из рассказа "О Алексеи митрополите", имеет след вторичности по отношению именно к тому варианту последнего, который читается в МС-Вл: в редакции Пахомия говорится, что Федор и Мария родили сына "ту пребывающе"; имеется в виду Москва, хотя ранее она не названа, в отличие от МС-Вл: "Преселшу (...) въ славный и преименитыи град Москву, ту же и родиша..." (в Ерм текст подвергся редактированию: вместо этой фразы сказано коротко - "родися на Москве"). Раз Пахомий Серб исходил из текста "О Алексеи митрополите", читающегося в МС-Ерм-Вл, значит, в 50-х гг. XV в. вариант с чтением "отъ бояр черниговъскых" уже существовал; между тем общий протограф МС-Ерм был создан не ранее 60-х гг. XV в. Во-вторых, эпитет "московский", часто употребляющийся в Рог-Сим, в выписках Н.М. Карамзина из Троицкой летописи (Тр), непосредственно передававшей текст свода конца XIV - начала XV в., за период с начала XIV столетия (когда прекращается использование в Тр ее общего с Лаврентьевской летописью источника) практически не встречается (исключение - упоминание "протопопа московского" среди членов посольства в Константинополь претендента на митрополию Митяя ). При этом есть случаи, когда в Сим это определение стоит там, где в Тр его точно не было: под 6811 г. в Тр - "благослови въ свое место князя Данила", в Сим - "благослови въ свое место князя Данила Московскаго"; под 6812 г. в Тр- "князь Юрии Даниловичь съ братьею своею", в Сим - "князь Юрьи Даниловичь Московскыи съ братьею своею"; под 6813 г. в Тр- "князя Юрья въ Суждале переимали да не изнимали", в Сим - "князя Юрья Московскаго въ Суждале переимали да не изнимали"; под 6878 г. в Тр- "князь великий пославъ на Тферь", в Сим - "князь великий Дмитреи Ивановичь Московский пославъ на Тферь". Очевидно, эпитет "московский" не был характерен для общерусского свода конца XIV - начала XV в. (составленного в московских кругах) и появился только в его тверской редакции. Изменение под пером ее составителя текста о происхождении митрополита вполне понятно: тверича не интересовали черниговские корни Алексея, для него было важно, что митрополит родился в семье московских бояр.
1715. К вопросу об акустическом обосновании аккорда
Другое Разное

На одинаковом уровне гармоничности с мажорным трезвучием находится и минорный аккорд, но его «проблема»[17] состоит в другом. Рамо, выделяя только одну музыкальную ступень в качестве основной, исказил саму суть аккорда единство многих звуков. Ярко выраженное центральное значение основного тона оснoвность проявляется в строении любого звука. Поэтому каждый звук со своими призвуками имеет в рамках созвучия определенную самостоятельность. Если второй звук является усилением обертона (особенно 3 или 5) первого звука, то его самостоятельность проявляется незначительно (пример 1[18]). Но, например, в теснейшем расположении (пример 2) в данном случае квинте мы имеем два звука, основные тона (обертоны) каждого из которых не совпадают ни с каким обертоном другого. Естественно, что в данном случае каждый звук будет восприниматься с большей самостоятельностью, хотя качество родства существенно не изменится. А в обращении квинта вообще располагается ниже примы и конечно начинает претендовать на центральную роль в созвучии. И при определенных гармонических условиях в конкретном музыкальном произведении получает ее. Так, например, происходит с тоническим квартсекстаккордом - Т46, когда под влиянием окружающих условий на первый план выходит квинта, и аккорд функционально превращается в кадансовый квартсекстаккорд - К46 с ярко выраженной доминантовой функцией. В общем случае изменение положения любой из ступеней или добавление новой может нести в себе не только изменение звучания аккорда, но и изменять его гармоническую функцию вплоть до ладотональной принадлежности. Поэтому вопрос изначально должен быть поставлен иначе: как возникает воспринимаемая нами гармоническая связь звуков в одновременном звучании (посредством чего). На этот вопрос мы частично ответили выше. Ответ через общие обертоны.
1716. К вопросу об особенностях французского и русского языкового мышления
Другое Разное

Общий библейский контекст для французской и русской культуры, при анализе национальной специфики языкового мышления, позволяет "снять" два уровня: значение и лексический состав библейских фразеологических словосочетаний. А на уровне особенностей употребления бытовое и бытийное использование библейских аллюзий и цитат свидетельствуют о различиях в психологической и социальной обусловленности выбора, обращения именно к "этим", а не к другим библейским сюжетам и притчам. Этот вопрос представляется нам еще более интересным, если вспомнить, что почти сто лет, с 1730 по 1830-40 гг. (по определению Ю.М.Лотмана) [3], фран-цузский язык и французская литература являлись “той культурной средой, в которой воспитывается пушкинское поколение” [4]. Появляется русская литература на французском языке: Тредиаковский, Карамзин, Пушкин, Чаадаев ведут переписку, личные дневники на французском языке, заставляют говорить по-французски своих литературных героев (Элен Безухова и ее "прециозный" салон: Бурмин и Марья Гавриловна; любовное признание Татьяны Онегину и т.д.) Возникает дамский и детский французский язык, пишутся мемуары и литературные статьи на французском языке, священное писание читается по-французски, ибо учителями молодых дворян были аббаты-французы, а к началу XIX века появляются просто образованнейшие люди Франции, эмигрирующие в Россию после французской революции 1789 г. Французский язык, по определению Ю.М.Лотмана, носит ритуальный характер (этикет салона, мемуары, дневники). Но если русский этикоцентризм появляется в результате "литературной трансплантации" (термин Д.С.Лихачева), то тема гражданина созвучна для России с библейской идеей поэта- пророка: "...служитель избранный отца" читаем у Рылеева; самопожертвования и мученичества - "...но час придет- он будет на кресте" у Некрасова; или мотив покаяния и искупления "вины" - "...если кто заслужил смерть, необходимую, может быть, для будущего блага России, - это я..."откровения Рылеева перед смертью. Подвижничество в жизни и искусстве для русских писателей и поэтов - неразрывно. Всегда присутствует нравственный ориентир, зачастую аллюзия на жизнь Христа. Но этот "ориентир" воспринимается не как самоцель, а скорее как неизбежность: тот, кто олицетворяет собой и своим творчеством "глас вопиющего в пустыне", в уста которого вложено Слово истины, должен быть готов к трагической развязке: "...оставляю письмена мои законным наследникам мысли, как пророк оставил свой плащ ученику, заменившему его на берегах Иордана..." [5] Вероятно, идея поэта-пророка "не в своем отечестве" для русских литераторов и прогрессивных мыслителей своей эпохи позволяет понять частое цитирование Библии и обращение к притчам как к метафоре существующей русской действительности XVII-XIX веков. Только в письмах М.С.Лунина, представляющих не только "эпистолярно-публицисти-ческий цикл, ...но и художественно- тематический цикл" [6], нам встретилось больше "прямых" библейских цитат и аллюзий на библейские сюжеты, чем в "Человеческой комедии" Бальзака и "Мадам Бовари" Флобера. В 1838 г. Герцен напишет Огареву: "...обновления требовал человек, обновления ждал мир. И вот в Назарете рождается сын плотника Христос..." Исконно русская идея, как "парадоксальная приуготовленность к будущему", выраженная В.С.Со-ловьевым: "...та высшая сила, которую русский народ должен провести в человечество, есть сила не от мира сего..." [7] - звучит как библейский сюжет о принятии жребия и Апостольства (Деян. Св. Апостолов 1.15). Ю.М.Лотман отмечает интересный факт: что "слова "просветитель" и "просвещение", будучи кальками европейских "йclaire" и "lumirиes ", одновременно совпадали с церковнославянскими омонимами, имевшими традиционно христианское значение апостольской деятельности по просвещению (крещению) язычников" [9]. В этой связи отметим, что только древнерусская литература имела жанр летописи, а летописцы были, как правило, монахи, которые не могли писать вне христианской традиции. Это всегда был взгляд христианского историка. Французская история литературы средневековья начинается, по мнению исследователей, с религиозной поэзии, описывающей жизнь святых: "Жизнь Святого Алексиса" ("La vie du saint Alexis") или, например, "La passion du Christ" - "Страсть Христа", поэма из 516 стихов, датируемая концом X века.
1717. К вопросу об устойчивости номинативных моделей на территории вторичных говоров
Другое Разное

Сопоставление номинативных моделей XVII- первой половины XVIII века с моделями XIX-XX века показало, что судьба указанных моделей может быть различной. Так, модель 1 (БЕРЕЗНИК), будучи продуктивной в XVII-XVIII вв. в наименованиях лесов по основной породе деревьев, их составляющих, сохраняет продуктивность в сибирских и европейских говорах и в XIX-XX вв.: в сибирских говорах - 11,7 % от анализируемых наименований, зафиксированных в сибирских говорах; в европейских - 10,7% от анализируемых наименований, зафиксированных в европейских говорах. Модель сохраняет продуктивность при образовании наименований деревьев в сибирских говорах: 2,8 % при 0,4% в наименованиях трав, 0,98% в наименованиях ягод, 0,1% в наименованиях овощей и т.д. То же справедливо и по отношению к модели 6 (ДУШИЦА). Модель 2 (ЗЕЛЕНЬ) в XVII-XVIII вв. отмечена в наименованиях трав, злаков и деревьев. В XIX-XX вв. зафиксирована высокая продуктивность модели в тематических подгруппах травянистых растений и деревьев: 2,4% в наименованиях трав, 1,6% в именованиях деревьев и кустарников при 1% в наименованиях грибов, 0,7% - ягод, 0,3% - злаков, овощей. Интересным является факт бо/льшей продуктивности мотива "по окраске" в тематических подгруппах "Деревья/кустарники" и "Злаки" в сибирских говорах по сравнению с европейскими: 1,8% в сибирских, 0 ,5% в европейских говорах в наименованиях деревьев / кустарников, 0,3% в сибирских, 0,09% в европейских говорах в наименованиях злаковых. По модели 7 (ПРОСВИРКИ) в XVII в. отмечено именование только травянистого растения. В XIX-XX вв. модель отмечается в именованиях других растительных объектов: 1,1% в наименованиях трав при 0,1 % в названиях грибов, 0,07 в названиях деревьев и кустарников. Модели 4 (ГРУШИЦЫ ЗЕМЛЯНЫЕ) и 3 (ЗВЕРИНЫЙ ЯЗЫК) в XIX-XX вв. сохранили частотность в подгруппе травянистых растений. Но модель 3 в сибирских говорах менее продуктивна, чем в европейских: 0,27% в сибирских при 0,64% в европейских, а модель 4 в сибирских говорах в XIX-XX вв. не отмечена.
1718. К изучению социолингвистического портрета носителя русского просторечия
Другое Разное

Причины, по которым в просторечии сформировалась эта группа лексики, могут быть двоякого характера. Во-первых, она возникает как результат действия естественного процесса формирования лексической системы нового языкового образования. Во-вторых, подобная лексика призвана обозначать понятия, которые по ряду причин не актуальны для носителя литературного языка, ориентированного на ценности западной цивилизации. По этой причине среди собственно просторечной лексики имеются богатые синонимические ряды со значением 'пить, пьянствовать' (бухать, квасить, кирять и т. п.), 'обманывать' (гнать, заливать и др.), 'убить, убивать' (замочить, пришить и т. п.), 'бить, избивать', 'воровать', и т. п. Ср. также такие слова как стрелка 'встреча для выяснения отношений' и даже просто 'встреча, свидание', лох 'человек, не разделяющий систему ценностей носителей просторечия' (первоначально 'человек, которого можно обмануть или ограбить; жертва преступника'), отвалить 'отстать, перестать приставать, отказаться от ограбления', разборка 'выяснение отношений (часто с применением силы или оружия)', подстава 'провокация', крыша 'криминальное прикрытие, защита', заказать (кого-либо) 'указать в качестве жертвы для наемного убийцы' и т. п. Все это слова, входящие в активный лексический фонд носителя просторечия; мало того, в результате интенсивной телевизионной пропаганды данные слова знакомы и носителям литературного языка. Значение этих и многих других слов невозможно понять, не вникая в особенности быта и деятельности лиц, принадлежащих к рассматриваемому социальному слою. Очевидно, все дело тут в своеобразии картины мира носителя просторечия, повседневная жизнь которого во многом связана с криминальной или полукриминальной деятельностью.
1719. К истории Спас-Тушинского монастыря на реке Сходне. Церковь Андрея Стратилата конца XVI в.
Другое Разное

Сомневаться в точности вкладной записи, сохранившейся в списке 1638/39 гг.15 у нас нет оснований. Описание монастыря не может быть интерполяцией XVII в., поскольку каменные ограда и ворота, не упоминаемые в писцовых книгах времен Феодора Иоанновича, не могли возникнуть в XVII в., так как после разорения в междуцарствие монастырь перестал существовать.16 Кроме того, их нет и в описях XVII в. Также не встречается в последующих переписях и придел Благовещения. В оригинальной записи 1570 г. мы встречаем указание на возможное шатровое завершение церкви Преображения Господня, в то время как церковь Андрея Стратилата, дошедшая до конца XVI в. была шатровой. Можем ли мы подозревать, что это одна и та же церковь и противоречие возникает вследствие перемены посвящения престолов? На этот вопрос можно ответить отрицательно. В писцовых книгах 7131 и 7132 гг. (1623-1624 гг.) гг. записано: "...а в нем церковь Преображения Господня с трапезою каменною, разорен да другая церковь Андрея Стратилата каменная шатром вверх...".17 Кроме указания на шатровое завершение церкви Андрея Стратилата здесь содержится указание на то, что церковь Преображения была трапезным монастырским храмом. Описание ее в книге земель Троице-Сергиева монастыря говорит о том, что церковь была построена скорее всего Андаканом Тушиным и его братьями. Андакан Тушин (Агдакан, Андак)18 был братом инокини Софьи (Степаниды) и был жив еще в 1563 г. Поскольку к 1570 г. он уже умер, то церковь могла быть им построена в 1550-1560-е гг. Трапезная церковь того времени могла быть шатровой. Нельзя также не учитывать, что выражение "вверх" могло и не означать шатер, а указывать на помещение храма на втором этаже трапезной, над нижними службами.
1720. К истории становления функции мягкого знака у еря
Другое Разное

между ними идет борьба, что и отражается в текстах. В одних текстах на первый план выходит Ъ, т.е. употребляется преимущественно: "Новеишее основание и практика артилерии Ернеста брауна капитана артилерии во Гданске 1682 года" (М., 1710) - 78 %, "О способах творящих водохождение рек свободное" (М., 1713) - 62 %, "Книга Лексикон или Собрание речеи по алфавиту с российского на голландский язык" (Спб., 1717) - 89 %, "Рассуждение какие законные причины Его величество Петр Великий император и самодержец всероссийский... к начатию войны против Короля Карола 12, Шведского 1700 году имел" (Спб., 1722) - 71 %, "Комментарии" (Спб., 1728) - 79 %. В других в тех же позициях преимущественно употребляется Ь: "Ратного строя учение и хитрость" (М., 1649) - 73 %, "Книга Устав Морской" (Спб., 1720) - 70 %, "Копии Его царского величества Указов состоявшихся в 1719 и в 1720 Годех" (Спб., 1726) - 95 %. Однако все это мешает складывающемуся обозначению мягкости срединных согласных. Если пишущий пытается употреблять Ь и в том и в другом случае, такая двойственность, по-видимому, останавливает его. Ь в середине слов для него - это прежде всего знак "разделительности", поэтому он чаще всего "из двух зол выбирает меньшее" - не обозначает мягкость. Таким образом, неупорядоченность использования Ь и Ъ в функции разделительных знаков является тормозом для окончательного укрепления Ь в функции знака мягкости в середине слов. Лишь позднее, когда Ъ вытеснил Ь в положении после приставок и закрепился здесь в функции разделительного знака, Ь получил возможность использоваться преимущественно как знак мягкости в середине слов. Функцию разделительного он стал выполнять только в положении не после приставок, где раньше употреблялись I и Ь и при этом I преобладал, поскольку поддерживался этимологией, а во многих случаях и произношением. Затем произношение без /I/ и написание с Ь закрепилось в большинстве слов русского языка, а произношение с /I/ и написание И осталось преимущественно в абстрактных существительных.

Blog

Информация по предмету Разное