Ііншомовное походженне слів
Информация - Разное
Другие материалы по предмету Разное
Ііншомовное походженне слів.
Реферат виконала студентка *** гр.ФМЄ
Міністерство освіти та науки України
Одеський державний економічний університет
Одеса ОДЕУ 2003
Звязок української та російської мови
А сучасна російська літературна мова продовжує ніколи не переривану традицію літературної мови Київської, удільної і Московської Русі, тобто мови церковнословянської.
Ось чому мова творів давньоруської писемності здається більше подібною до російської, ніж до української: їх зближують старословянські (давньоболгарські) елементи. Відчуття близькості посилюється й через те, що давньоруські тексти здебільшого читають, озвучуючи букви по-російському, тобто так, як у сучасній російській мові, хоча існує більше підстав озвучуючи їх по-українському.
Дещо спрощуючи проблему, можна констатувати, що сучасна літературна мова українців генетично повязана з розмовною, живою, народною мовою київської Русі, а літературна мова росіян з писемною мовою Київської Русі, тобто перенесеною з Болгарії і “давньорусифікованою” (українізованою) в Києві церковнословянською мовою.
За підрахунками академіків близько половини елементів сучасної російської літературної мови за походженням книжнословянські, генетично повязані з південнословянською давньоболгарською мовою. Елементи східнословянські складають її другу половину. Важко сказати чого більше в цій східнословянській половині сучасної російської літературної мови українсько-білоруського чи власне російського, в усякому випадку дуже багато спільного східнословянського.
Як бачимо, російська літературна мова дає більше підстав вважати її за “гібридну”, “штучну”, однак такими епітетами чомусь (зрештою, відомо чому) наділяється українська мова. А взагалі, називати мови “гібридними”, “неприродними”, “головними”, “другосортними” і т. п. Можуть хіба що вчені, котрі примішують до науки політику і котрі в храмі науки є не жерцями, а торжниками, що продаж і купівлю творять.
Сучасні гіпотези про походження української мови
Останніми роками в Україні зявляються публікації, автори яких коренів української мови дошукують в індоєвропейській прамові. Поновлюються в обігу дослідження учених минулого століття (Е.Классен, А.Чертков, М.Красуський та ін.), за якими українська одна з найстаріших державних етносів. Поглиблюється вивчення спорідненості української мови з санскритом літературною мовою індійських аріїв, котрі декілька тисяч років проживали в північному Причорноморї.
Дослідниками доведено, що найдавніший шар “Рігведи” (близько 4500-2500 р.р. до н. е.) книги давньоіндійських священних гімнів, повязаний з територією на північ від Чорного моря.
Девять слів іншомовного походження
Сучасне суспільство не може існувати без мови найважливішого засобу спілкування, засобу вираження думок та передачі досвіду сучасникам і нащадкам. Мова наше національне багатство, тому на перший план виходить питання культури мови. Серед них головними є питання оволодіння правилами граматики, правопису, вимови й наголошення. Величезне значення має також вивчення й правильне використання мовних засобів вираження думки залежно від мети й змісту висловлювання.
Правильність мови це насамперед дотримання тих літературних норм, які є усталеним зразком, еталоном для носіїв цієї мови.
Культура мови якнайщільніше повязана з дотриманням літературних норм слововживання з семантично точним і стилістично доречним вибором слова, з граматично й стилістично правильною сполучністю слів.До порушення норм слововживання може призвести змішування близьких за формою і сферою вживання, проте різних за творенням і змістом слів(паронімів: дільниця ділянка; громадський громадянський), уживання в певній мовній ситуації слів чи словосполучень іншого функціонального стилю, нерозуміння буквального значення рідковживаних чи застарілих слів, неправильне вживання запозичень, порушення норм сполучності тощо. Кожна освічена людина має дотримуватись культури своєї мови, а особливо це стосується спеціалістів, які повинні не допускати мовних помилок у своїй сфері діяльності.
Вивчення економічних дисциплін у вищіх (як, зокрема, і в середніх) навчальних закладах, опанування всієї суми знань в економіці передбачає необхідність глибокого засвоєння положень основ економічної теорії. У звязку з цим дуже важливо оволодіти широким арсеналом термінів і понять економічної теорії.Проте потреба в сучасній систематизованій, конкретній економічній інформації є актуальною не лише для студентів, учнів, викладвчів, учителів, спеціфлістів-практиків, а й для кожної людини. Адже, реалізуючи свій діловий, інтелектуальний потенціал, хочеться, щоб він був адекватно оцінений, у тому числі й у фінансовому аспекті. І щоб правильно діяти, потрібні не лише інтуіція, на яку найчастіше доводиться покладатися, а передусім глибокі економічні знання.
ФАКТОРИНГ (англ. Factoring від factor агент, посередник) купівля банком у клієнта права на виплату боргу, один із видів банківських послуг. В основному банк купує дебіторські рахунки, повязані з постачанням товарів або надання послуг. Клієнт, що продав дебіторський борг, отримує від банку гроші у розмірі 80-90% суми боргу, решту 10-20% суми банк тимчасово стягує у вигляді компенсації ризику до погашення боргу. Після погашення боргу банк повертає стягнену суму клієнту. За факторингом операції банк бере з клієнта плату. Завдяки фактори?/p>