Информация по предмету Юриспруденция, право, государство

2921. Особенности связи между экономикой и правом
Другое Юриспруденция, право, государство

Объект присвоения - это то, что подлежит присвоению. Объектом присвоения могут быть результаты труда, т.е. материальные благи и услуги, недвижимость, рабочая сила, деньги, ценные бумаги и т.п. Особое значение экономическая наука придает присвоению материальных факторов производства поскольку именно тот, кто владеет ими, владеет и результатами производства. Субъект присвоения - это тот, кто присваивает имущество. Субъектами присвоения могут быть отдельные граждане, семьи, группы, коллективы, организации и государство. Собственно отношения присвоения представляют собой возможность полного отчуждения имущества одним субъектом от других субъектов (способы отчуждения могут быть различны). Однако присвоение может быть и неполным (частичным). Неполное присвоение реализуется через отношения пользования, владения и распоряжения. Формы присвоения могут быть различными. В экономическом аспекте различают индивидуальную, коллективную и государственную форму присвоения благ и услуг. Индивидуальная форма присвоения может существовать в виде личной собственности, индивидуальной трудовой деятельности или личного подсобного хозяйства. Коллективная форма присвоения может быть представлена в виде коллективных, арендных, акционерных предприятий, кооперативов, товариществ, ассоциаций и др. Государственная форма присвоения может быть общегосударственной, региональной, муниципальной и др.
2922. Особенности системы разделения властей в РФ как смешанной республике
Другое Юриспруденция, право, государство

Двухпалатную структуру (бикамеризм) оправдывают зачастую ссылкой на необходимость обеспечить действия системы сдержек внутри парламента. Согласно Конституции, закон считается принятым, если он одобрен обеими палатами в идентичной редакции. Если примирительная процедура не даст результатов и не последует согласия палат между собой, считается отклоненным. Но в случае подобных разногласий между палатами правительство может просить вынести Национальное собрание окончательное решение. К сказанному надо добавить, что именно Национальному собранию принадлежит решающее слово при окончательном утверждение бюджета. Только Национальное собрание может принять резолюцию порицания или отказать в доверии правительству. Все это говорит, что нижняя палата играет преимущественную роль при осуществлении парламентских функций, хотя формально равны при осуществлении законодательных функций. Считается, что преимущество нижней палаты не противоречит никаким демократическим принципам т.к. именно нижняя палата представляет общенациональные интересы, что подтверждает и порядок ее формирования.
2923. Особенности современного международного права
Другое Юриспруденция, право, государство
2924. Особенности становления единого Российского государства. Причины возвышения Москвы
Другое Юриспруденция, право, государство
2925. Особенности труда женщин и подростков
Другое Юриспруденция, право, государство

Проблема перевода беременных женщин на более легкую работу решается на производстве, особенно в отраслях с преимущественно женским трудом, уже в течение ряда десятилетий. Институт охраны труда женщин в Иванове, специально разрабатывающий эту проблему, особенно для текстильных предприятий, еще лет тридцать тому назад разработал рекомендации, с каких работ в текстильном производстве на каком месяце беременности надо переводить беременных женщин на более легкую работу. Этими рекомендациями и руководствуется администрация текстильных предприятий. В остальных производствах беременным женщинам по медицинскому заключению иногда уже с момента установления беременности снижаются нормы выработки, нормы обслуживания, либо они переводятся на другую работу, более легкую и исключающую воздействие неблагоприятных производственных факторов, с сохранением среднего заработка по прежней работе.
2926. Особенности уголовно-исправительной системы
Другое Юриспруденция, право, государство

Уголовно-исполнительное законодательство Российской Федерации основывается на следующих принципах следующих принципах: законности; гуманизма; демократизма; равенства осужденных перед законом; дифференциации и индивидуализации исполнения наказаний; рационального применения мер принуждения, средств исправления осужденных и стимулирования их правопослушного поведения; соединения наказания с исправительным воздействием (ст. 8 УИК РФ). Принцип законности выражен в верховенстве закона, регулирующего исполнение наказания, и его приоритете перед другими нормативными правовыми актами. Этот принцип реализуется в строгом и точном соблюдении уголовно-исполнительного законодательства. Принцип гуманизма в уголовно-исполнительном законодательстве проявляется в различных направлениях и формах. В УИК РФ закреплено требование строгого соблюдения гарантий защиты осужденных от пыток, насилия и другого жестокого или унижающего человеческое достоинство обращения с ними. Существенно расширены возможности поддержания и развития социально полезных связей осужденных с родственниками и трудовыми коллективами, а также развития их полезной инициативы. Реализация принципа гуманизма поставлена в прямую зависимость от поведения осужденных, от их желания и настроения проявлять себя определенным образом. Принцип демократизма проявляется в том, что уголовно-исполнительное законодательство, хотя и исходит из конституционного положения о федеральном построении уголовно-исполнительной системы, но, тем не менее, предоставляет довольно широкие права субъектам РФ в отношении расположенных на их территориях учреждений и органов, исполняющих наказания. Принцип равенства осужденных перед законом выражается в едином правовом положении лиц, отбывающих конкретный вид наказания или находящихся на одном режиме исправительного учреждения, независимо от национальной принадлежности, социального положения, вероисповедания и других подобного рода признаков. Здесь различия предусматриваются в зависимости от пола, возраста, состояния здоровья, наличия беременности или малолетних детей, а главное от поведения осужденных.
2927. Особенности узбекско-турецких отношений в 90-е годы
Другое Юриспруденция, право, государство

Что касается узбекского руководства, то по его расчетам, Турция должна была сыграть роль более или менее эффективного политико-экономического противовеса России. Ожидания эти, как известно, не оправдались. Неизменный же менторский тон турецкой стороны на фоне ее недостаточной политической и экономической активности вызывал постоянно растущее недовольство Ташкента. Давно вызревавшие элементы напряженности вышли на поверхность уже в 1994г. Серьезный кризис в двусторонних отношениях порождают низкие объемы реальной экономической помощи, непрекращающиеся попытки прямой и косвенной вербовки обучающихся в Турции узбекских военнослужащих и студентов и, наконец, публичные антикаримовские выступления узбекских оппозиционных сил, в первую очередь лидера партии «Эрк» М.Салиха, прибывшего в Турцию еще в июне 1993г. В мае 1994г. в Ташкент был отозван обвиненный в «связях с М.Салихом» узбекский посол У.Абдураззаков. Не способствовало снятию напряженности и крайне двойственное заявление представителя МИД Турции: «Турция не позволит каких-либо действий, направленных против братского Узбекистана. Вместе с тем она является правовым государством и те, кто не нарушает турецкие законы, может оставаться на ее территории столько, сколько захочет». Положение отчасти нормализовалось лишь после отъезда М.Салиха из Турции в ФРГ осенью 1994г. Возникшее охлаждение в двусторонних отношениях удалось отчасти преодолеть в ходе июльского (1995г.) визита в Узбекистан премьер-министра Турции Т. Чиллер. Итоги же майского (1996г.) визита президента Турции С. Демиреля позволили некоторым наблюдателям даже заговорить о намерениях сторон поднять отношения до уровня стратегического партнерства. В пользу последнего говорило и подписание беспрецедентного по форме Договора о вечной дружбе и сотрудничестве. Впрочем, уже в июле того же 1996г. приход к власти в Турции коалиционного правительства во главе с лидером исламской Партии благоденствия Н.Эрбаканом оборачивается очередным охлаждением в отношениях между Ташкентом и Анкарой. В руководстве РУ, похоже, более чем всерьез восприняли некоторые панисламистские лозунги Эрбакана, усмотрев в них угрозу возможного турецкого вмешательства в столь болезненную для Узбекистана внутреннюю исламскую сферу. Следует отметить, что плохо скрываемая подозрительность узбекского руководства не изжита и по сей день; постепенная же нормализация двусторонних политических отношений происходит практически исключительно по инициативе Анкары. Наиболее важными событиями в этом плане становятся официальный визит И.Каримова в Турцию в ноябре 1997г., ответный приезд в РУ премьер-министра Турции М. Йылмаза в апреле 1998г. и, наконец, участие (29 октября 1998г.) президента Узбекистана в юбилейных мероприятиях по случаю 75-летия провозглашения Турецкой Республики. Немаловажно, впрочем, что в ходе этих встреч основное внимание уделялось вопросам сотрудничества в области экономики и культуры. Собственно политическая составляющая двусторонних отношений до недавнего времени либо отсутствовала вовсе, либо отличалась малозначимой декларативностью. Своего рода сигналом к преодолению затянувшегося охлаждения становятся две последовательные встречи президентов И.Каримова и А.Сезера в сентябре-октябре 2000г., на которых речь шла преимущественно о тесном взаимодействии на антитеррористическом направлении. Впрочем, уже 2627 апреля 2001г. демонстративное отсутствие И.Каримова на очередном (седьмом) саммите тюркоязычных стран стало свидетельством недолговечности очередного потепления в двусторонних отношениях.
2928. Особенности учета внешнеэкономических бартерных (товарообменных) операций
Другое Юриспруденция, право, государство

Основным правовым актом, регламентирующим проведение товарообменных операций, является постановление Совета Министров Республики Беларусь от 24.03.1999 № 405 "О вопросах ценообразования при проведении товарообменных операций", которое возложило разъяснение порядка его применения на Министерство экономики и Министерство финансов Республики Беларусь. Два эти ведомства (при подключении еще и Министерства промышленности) разработали Методические рекомендации по проведению товарообменных операций, которые были утверждены совместным приказом Министерства экономики, Министерства финансов и Министерства промышленности Республики Беларусь от 22.10 1999 № 105/300/340 (далее - Методические рекомендации).
2929. Особенности формирования имуществ хозяйственных товариществ и обществ. Права и ответственность участников
Другое Юриспруденция, право, государство

Понятие конфиденциальной информации включает в себя понятие коммерческой тайны. На сегодня регулирование вопроса о том, какая именно информация может быть признана конфиденциальной, осуществляется ГК РФ, который лишь дает общее определение информации, составляющей коммерческую тайну. Перечень сведений, не могущих составлять коммерческую тайну, определяется соответствующим постановлением Правительства. Надо заметить, что данный перечень настолько широк, что охватывает практически все сведения, которые содержат необходимую коммерческую информацию о субъекте предпринимательства. К примеру, любому заинтересованному лицу по его просьбе должен быть предоставлен бухгалтерский баланс, который является сводом необходимой и достаточной информации не только о совершенных лицом хозяйственных операциях, но и, подчас, об операциях которые находятся в стадии подготовки. Нужно лишь уметь правильно прочитать и расшифровать соответствующие статьи бухгалтерского баланса. Несомненно, так, как этот вопрос урегулирован сегодня, быть не должно. Во всяком случае, должен быть сужен или сам перечень сведений, не могущих составлять коммерческую тайну, или круг лиц, имеющих право доступа к таким сведениям. Во всяком случае, ГК РФ предусматривает принятие закона о коммерческой тайне, которым, в частности, могли бы руководствоваться и участники общества при решении возникающих разногласий по данному вопросу, и суд в случае возникновения спора.
2930. Особенности формирования обычаев делового оборота в договорной работе
Другое Юриспруденция, право, государство

Следует отметить, что в действующем законодательстве Российской Федерации обычаем делового оборота признается сложившееся и широко применяемое в какой-либо области предпринимательской деятельности правило поведения, не предусмотренное законодательством, независимо от того, зафиксировано ли оно в каком-либо документе (п. 1 ст. 5 ГК РФ). Таким образом, в ГК РФ получила закрепление точка зрения, согласно которой, когда речь идет об обычае, суд или арбитраж руководствуются не столько характером обычного поведения, сколько обращаются к правилу, созданному таким поведением. Данное обстоятельство отмечается в работах И. С. Зыкина и П. И. Лукина *(3). Можно в связи с этим утверждать, что содержание обычного правила детерминируется порядком обычного поведения *(4).
2931. Особенности формирования финансовых результатов при списании дебиторской задолженности и долгов, нереальных для взыскания
Другое Юриспруденция, право, государство

В этой связи необходимо отметить, что в случае, если срок исполнения обязательств должником сторонами в договоре не оговорен, то необходимо руководствоваться общими правилами, установленными гражданским законодательством. Так, в соответствии со ст.314 Гражданского кодекса РФ в случаях, когда обязательство не предусматривает срок его исполнения и не содержит условий, позволяющих определить этот срок, оно должно быть исполнено в разумный срок после возникновения обязательства. Обязательство, не исполненное в разумный срок, а равно обязательство, срок исполнения которого определен моментом востребования, должник обязан исполнить в семидневный срок со дня предъявления кредитором требован ия о е го исполнении, если обязанность исполнения в другой срок не вытекает из закона, иных правовых актов, условий обязательства, обычаев делового оборота или существа обязательства. "Разумность" срока является оценочной категорией, поэтому в каждом конкретном случае ее необходимо определять в специальном порядке в зависимости от многих факторов, обосновывать которые будет крайне затруднительно. Поэтому в том случае, когда срок расчета договором не определен, то срок исковой давности начинает исчисляться после семи дней с момента предъявления претензии должнику.
2932. Особенности экономических отношений и разнообразие форм эволюции развивающихся стран
Другое Юриспруденция, право, государство

В каждой традиционной культуре есть нормы, которые стоит сберечь (например, конфуцианский принцип умеренности и экономии или индуистский нахождения жизнеспособного компромисса) даже вопреки неблагоприятным последствиям, которые проявляются в ходе модернизации; и есть нормы, которые целесообразно "снять" (например, в том же индуизме непротивление злу и насилию материальной силой). Даже когда достижение экономического благосостояния выдвигается как первоочередное задание, его невозможно решить без связи с повышением культурного уровня нации. Сокровищница традиционной культуры каждой нации является неповторимой и одновременно важной составной частью мировой цивилизации. Внеклассовые факторы, несомненно, будут влиять на разнообразие форм социально-экономического прогресса. Невозможно игнорировать религию, межплеменные распри и этнический национализм, которые опосредованно будут определять выбор той иной формы развития. При этом "развитость" является способностью общества обеспечить реализацию социальных потребностей граждан, решать глобальные проблемы ким образом, формы социально-экономического прогресса имеют множественный, народный, разорванный в пространстве и во времени объект познания мир процесс общественного развития в целом.
2933. Особенности экономического развития Японии в период с 2005 по 2009 годы
Другое Юриспруденция, право, государство

Япония высокоразвитая индустриально-аграрная страна. По общему объему промышленного производства Япония занимает одно из первых мест в мире. Наряду с гигантскими предприятиями действуют многочисленные мелкие, особенно в легкой и пищевой промышленности. Экономика Японии сильно зависит от импорта сырья и топлива. На мировом рынке Япония поставщик продукции сложных наукоемких отраслей промышленности, современных конструкционных материалов. Высоко развиты металлургия, машиностроение, химия, легкая (в частности, текстильная) и деревообрабатывающая промышленность. Широко распространены ремесла (в т. ч. художественные). Япония занимает одно из ведущих мест в мире по производству промышленного радиоэлектронного оборудования, бытовых электронных приборов, роботов и гибких производственных систем, выплавке стали, производству легковых и грузовых автомобилей, судов, спущенных на воду (33,6 млн. брутто-регистровых тонн в 1995 г.), выработке электроэнергии (990 млрд. кВт·ч в 1995 г.), по переработке нефти, производству цемента, пластмасс и синтетических волокон.
2934. Особенности экономической модели США
Другое Юриспруденция, право, государство
Основные подходы Дж. Буша к экономической модели были отчетливо обозначены им во время его первой президентской кампании. Квинтэссенцией их было существенное снижение налогов (как подоходных индивидуальных, так и налогов на прибыли корпораций) и всемерное поощрение предпринимательства. Надо признать, что в более широком контексте экономическая стратегия республиканцев мало чем отличалась от экономических приоритетов демократов. Основные пункты экономической стратегии республиканцев:
- ускорение экономического роста за счет поддержки благоприятного предпринимательского климата (в том числе путем снижения налогов), использование налоговых льгот, активное манипулирование инструментами денежно-кредитного регулирования;
- ускорение научно-технического прогресса за счет активной инновационной политики (путем введения налоговых льгот и амортизационной политики) и масштабной государственной поддержки фундаментальной науки;
- осуществление массированных инвестиций в "человеческий капитал", то есть рост государственных расходов в сфере образования, переподготовки рабочей силы и здравоохранения, а также поощрение расходов частного сектора экономики на эти цели (неслучайно расходы федерального бюджета на социальные и экономические цели, включая образование и здравоохранение, превысили 62% всех бюджетных расходов, а их доля в консолидированном бюджете еще выше);
- обеспечение социальной функции государства через оптимизацию программ в сфере пенсионного и медицинского страхования и вспомоществования, поддержка семейных ценностей;
- наращивание позитивного эффекта от интеграции американской экономики в мировое хозяйство и от глобализации мировой экономики;
- улучшение состояния окружающей природной среды, совершенствование экологических регуляторов, выработка соответствующей политики в связи с изменениями мирового климата.
2935. Особисті немайнові права за новим Цивільним кодексом
Другое Юриспруденция, право, государство
Список літератури
1. Дзера О.В. Цивільне Право України К: Юрінком Інтер, 2002р.
2. Шевченко Я.М. Цивільне Право України К: Ін Юре, 2003р.
3. Бірюков І.А. Цивільне Право України К: Наукова думка, 2000р.
4. Ємельянов В.П. Цивільне Право України Х: Консул, 2000р.
5. Підопригора О.А. Цивільне Право К: Вентурі, 1999р.
6. Слипченко С.А. Цивільне Право України Х: Еспада, 1999р.
7. Стефанчук Р.О. Захист честі, гідності та репутації в цивільному праві К: Науковий світ, 2001р.
8. Красавчикова Л.О. Личная жизнь под охраной закона М: Юрид. Лит., 1983р.
9. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003р.
10. Цивільний кодекс України. Коментар (науково практичний) Харків, 2004р.
11. Конституція України. Офіційний текст Київ 1999р.
12. Конституція України. Офіційний текст: Коментар законодавства України про права та свободи людини і громадянина. Навчальний посібник К: 1999р.
13. Сімейний кодекс України від 10 січня 2002р.
14. Права людини: міжнародні договори Організації Об`єднаних Націй та Ради Європи / Упоряд. В. Павлик, В. Тесленко К: Факт, 2001
15. Конвенція про права дитини від 20 листопада 1989р. / / Права людини: міжнародні договори ООН та Ради Європи К: Факт, 2001р.
16. Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи К: Наукова думка, 1992р.
17. Устав Всемирной организации здравоохранения Женева, 1968р.
18. Відомості Верховної Ради України 1993р.
19. ЗУ “Про судоустрій” від 7.02.2002р.
20. ЗУ “Про охорону навколишнього природного середовища” від 25 червня 1991р.
21. ЗУ “Про донорство крові та її компонентів” / / Відомості Верховної Ради України 1995р.
22. ЗУ “Про забезпечення санітарного й епедемічного добробуту населення” від 24 лютого 1994р.
23. Постанова Кабінету Міністрів України “Про порядок штучного переривання вагітності від 12 до 18 тижнів” від 12 листопада 1993р.
24. ЗУ “Про захист прав споживачів” від 12 травня 1991р.
25. “Основи законодавства України про охорону здоров`я” 1992р.
26. ЗУ “Про інформацію” від 2 жовтня 1992р.
27. ЗУ “Про охорону праці” від 14 жовтня 1992р.
28. Конвенція про захист прав і свобод людини від 4 листопада 1950р. / / Права людини: міжнародні договори ООН та Ради Європи К: Факт, 2001р.
29. ЗУ “Про порядок відшкодування шкоди, заподіяної громадянину незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду” від 1 грудня 1994р.
30. Указ Президента України “Про порядок перемін громадянами України прізвищ, імен та по батькові” від 31 грудня 1991р.
31. Положення “Про порядок розгляду клопотань про переміну громадянами України прізвищ, імен та по батькові” затверджено КМУ від 27 березня 1993р.
32. ЗУ “Про об`єднання громадян” від 16.06.1992р.
2936. Особисті немайнові права подружжя
Другое Юриспруденция, право, государство

Кожен із подружжя зобов'язаний турбуватись про сім'ю. Аналізуючи перелічені в главі 6 СК права та обов'язки подружжя, можна дійти висновку, що законодавець при їх визначенні враховує як загальні цивільно-правові положення щодо визначення особистих немайнових прав громадян незалежно від шлюбу, так і закріплює порядок виникнення, здійснення та припинення таких прав та обов'язків у осіб, що перебувають у зареєстрованому шлюбі. Це можна пояснити тим, що кожному громадянинові від народження або за законом належить певне коло особистих немайнових прав та обов'язків. Більшістю з таких прав особа володіє довічно. Вступ до шлюбу суттєво не впливає на ці права. Вони продовжують належати кожному з подружжя як громадянинові. До таких прав належать: право на життя, право на охорону здоров'я, право на безпечне для життя і здоров'я довкілля, право на свободу та особисту недоторканність, право на недоторканність особистого життя, право на повагу до гідності та честі, право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості та деякі інші особисті права. Зміст цих особистих немайнових прав становить можливість особи вільно на власний розсуд визначати свою поведінку у сфері свого приватного життя. Ці права, як правило, складають зміст цивільної правоздатності громадян і охороняються не сімейним правом, а цивільно-правовим законодавством. Водночас неможливо провести чітку лінію поділу особистих немайнових прав, що регулюються сімейним правом та іншими галузями права. Як приклад візьмімо право громадянина на безпечне для життя і здоров'я довкілля. На перший погляд, це особисте право громадян не належить до особистого права подружжя, але якщо буде встановлено, що один із подружжя створював умови, які негативно впливали на стан здоров'я іншого подружжя (примушування вживати наркотичні засоби, алкогольні напої тощо), то це може зумовити певні правові наслідки для порушника і стати підставою для розірвання з ним шлюбу. У зв'язку з наведеним викликає інтерес ст. 8 СК, у якій мова йде про застосування норм Цивільного кодексу (ЦК) до регулювання сімейних відносин. Виходячи зі змісту цієї статті, застосування норм ЦК можливе тільки щодо регулювання майнових відносин між подружжям за умови, якщо такі відносини не врегульовані СК і не суперечать суті сімейних відносин. Як видно, про особисті немайнові права і обов'язки подружжя в ст. 8 СК мова не йде, але це не означає, що перелік особистих немайнових прав подружжя, передбачених у СК, є виключним. При вирішенні спорів, що виникають між подружжям з приводу порушених їх особистих немайнових прав, у багатьох випадках потрібно враховувати законодавчі норми інших галузей права (конституційного, цивільного тощо). Це пояснюється тим, що кожен із подружжя, перебуваючи у шлюбі, одночасно є правоздатним громадянином і носієм тих прав, що становлять зміст його правоздатності. Характерним для особистих немайнових прав, у тому числі й для особистих немайнових прав подружжя, є те, що вони не мають економічного змісту. Іншими словами, вони не можуть бути оцінені в грошовому еквіваленті, їх здійснення не супроводжується майновим еквівалентом з боку іншого подружжя. Ці права належать кожному з подружжя незалежно від його особистого майнового стану. Особисті немайнові права пов'язані з особою і є невід'ємними від неї. Їх неможливо продати, подарувати, передати будь-яким іншим чином. Водночас особисті немайнові права подружжя мають певні особливості порівняно з особистими немайновими правами, що становлять предмет цивільно-правового регулювання. По-перше, особисті немайнові права подружжя виникають не від народження, а у зв'язку зі вступом у шлюб, зареєстрований в установленому порядку. Вони діють лише в сімейних відносинах. По-друге, особисті немайнові права подружжя є не абсолютними, як у цивільному праві, а відносними. Вони можуть бути порушені не будь-ким, а лише іншим із подружжя. Тому особистим правам одного із подружжя протистоїть обов'язок іншого з подружжя не перешкоджати їх здійсненню, не порушувати їх. По-третє, особисті немайнові права подружжя є визначальними в сімейних правовідносинах. Саме з цих прав виникають УСІ інші права подружжя. В їх основі лежать одвічні духовні Цінності, без яких неможливо створити міцну, щасливу сім'ю. По-четверте, здійснення особистих немайнових прав одним із подружжя можливе не тільки за умови погодження своїх дій з іншим із подружжя, а й з урахуванням інтересів сім'ї в цілому (дітей, батьків, інших її членів). По-п'яте, припинення особистих немайнових прав відбувається разом із припиненням шлюбу. Припинення шлюбу може відбутись не тільки з настанням смерті одного з подружжя, а й з інших підстав. Тому особисті немайнові права подружжя на відміну від особистих немайнових прав інших громадян припиняються як природним шляхом, так і з волі учасників шлюбних відносин - шляхом розірвання шлюбу. Підсумовуючи викладене, можна дати наступне визначення поняття особистих немайнових правовідносин з участю подружжя: це врегульовані нормами сімейного права відносини з приводу особистих немайнових благ та інтересів осіб, що перебувають у шлюбі. В основі особистих немайнових правовідносин подружжя лежить правовий статус кожного з подружжя. Під правовим статусом подружжя розуміється забезпечена законом можливість набуття та реалізації особистих і майнових прав подружжя з метою зміцнення сім'ї, виховання дітей і досягнення особистого щастя.
2937. Особливостi цiноутворення на свiтовому ринку
Другое Юриспруденция, право, государство
3) До числа основних видiв цiновоi полiтики вiдносяться:
1. стратегiя «зняття вершків» - передбачає продаж товара первiсно за дуже високими цiнами, що значно перевищують цiни виробництва, а потiм поступове їх зниження. Характерна для реалiзацiї товарiв-новинок, що користуються успiхом. Умови застосування: виробник прямує можливо скорiше окупити витрачання та отримати прибуток на ринку товарiв-аналогiв, висока цiна сприймаеться вiдповiдним сегментом ринка як належна. Ця стратегiя звичайно застосована для умов низької еластичностi попиту або низької ефективностi маштабiв виробництва;
2. стратегiя «упровадження», «прориву» на ринок завдяки низьким цiнам. Завозимий на ринок товар має просту технологiю i технiчно нескладний. Стратегiя ефективна для товарiв з великим обсягом виробництва та великою еластичнiстю попиту. Пiсля виконання товаром «прориву» на ринок цiна його вертається до «нормального рiвню»;
3. стратегiя цiнового лiдера - встановлення цiни ведучою компанiєю-виробником та слiдування за цiєю цiною iнших фiрм. Вона має свої достоїнства та негативнi сторони для фiрм-послiдовникiв;
4. стратегiя диференцiйних цiн - використовується при легко сегментуємому ринку та високої iнтенсивностi попиту; облiки сприйняття покупцями диференцiйних цiн, неможливостi продажу товарiв по низьким цiнам в сегментах, в яких продавець реалiзує товари по високим цiнам; покриттi додаткових витрачань по проведенню стратегiї диференцiйних цiн додатковими поступами у результатi її проведення.
2938. Особливості гармонізації корпоративного права європейських країн
Другое Юриспруденция, право, государство

Перша група інтерпретувала п. "g" абз. 2 ст. 44, виходячи з його положення в Договорі, а саме на главі про свободу заснування. З цього тлумачення виходить, що метою зближення корпоративного права є реалізація свободи заснування. У багатьох роботах 60-х років, проте, свобода установи розумілася майже виключно як свобода створення за межею філіалів і дочірніх компаній; можливість переміщення за межу самої компанії у той час не була предметом широкої дискусії в літературі і на практиці. З цієї причини, кажучи про здійснення свободи установи, багато авторів мали на увазі тільки секундарну (вторинну) свободу установи. Проте сказане ними відносно секундарної свободи цілком застосовно і до первинної свободи установи, тобто до свободи переміщення компаній. Відповідно до думки першої групи авторів, перешкоди для здійснення свободи установи полягають у тому, що національні норми, направлені на захист учасників компаній і третіх осіб, наприклад норми про мінімальний капітал або про повноваження осіб, виступаючих від імені компанії, недостатньо гармонізовані. Компанія, що влаштувалася на території іншої держави-учасниці, продовжує підкорятися праву держави свого створення, так що норми приймаючої держави до неї не застосовуються. Це, проте, несе в собі небезпеку для контрагентів компанії в приймаючій державі, оскільки іноземне право може гірше захищати їх інтереси, ніж право приймаючої держави. Саме цю ситуацію і повинне усунути зближення права.
2939. Особливості євроінтеграційних стратегій та трансформаційних процесів у країнах Центрально-Східної Європи
Другое Юриспруденция, право, государство

А такі країни, як Польща та Чехія розпочали реформи за моделлю "шокової терапії". Цікавим є той факт, що Польща обрала шлях швидкої та стабілізаційної стратегії. Така перша стабілізаційна програма була прийнята у 1990 році і названа на честь Л. Бальцеровича, заступника прем'єр-міністра та міністра фінансів, а також головного автора пакету реформ. Перша стабілізаційна програма ("План Бальцеровича") являла собою радикальний підхід до трансформації планової економіки в ринкову. Згідно цієї програми основна увага приділялась жорсткій фіскальній політиці, ключовими елементами якої були фіксований обмінний курс і прогресивне оподаткування доходів. Отже, трьома основними пунктами цієї стабілізаційної програми були грошова і цінова стабілізації; структурна перебудова; зменшенні зовнішнього боргу і розрахунок на економічну допомогу з-за кордону [5, сі 66-167]. Ще однією характерною рисою структурних реформ цієї країни було те, що Польща стала першою із країн Центрально-Східної Європи, чия економічна програма була підтримана МВФ. Роль міжнародних фінансових організацій і урядів іноземних країн полягала у фінансовій підтримці діяльності уряду Польщі, що була спрямована на досягнення цілей, обговорених з ними. В цілому, на нашу думку, вже з того часу була очевидна успішна реалізація цієї програми та структурних змін в економіці Польщі.
2940. Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх
Другое Юриспруденция, право, государство
1. Адміністративне право/За ред. БитякЮ.П. -X., 2000.
2. Алексеев С.С. Государство и право: Начальний курс. - М.,1996
3. Бандурка О. М., Тищенко М.М. Адміністративний процес: Підручник. -К., 2001.
4. Бармак М., Бармак О. Основи правознавства. Для студента та абітурієнта. -Тернопіль, 1999.
5. Басай В. Короткий словник кримінально-правових термінів. - Івано-Франківськ 1999.
6. Брич Л.П., Навроцький В.О. Кримінальне право України: загальна частина: Підручник. -К.,2000.
7. Варфоломеєва Т.В., Пастухов В.П., Пеньківський В.Ф. Піцан О. М. Право-знавство: Навч. посіб.- К.,2002.
8. Гель А., Цвїгун Д. Судова система України. - К., 1999.
9. Емельянов В.П. Гражданское право Украины: Практическое пособие. Изд. 4-е, стер. -Х.,2000.
10. Керецман В.Ю., Семерак О.С. Основи правознавства. - Ужгород, 2002.
11. Коваленко Є.Г., Маляренко В.Г. Кримінальний процес України: Підручник. 2-ге вид. -К„ 2004.
12. Колодій A.M., Олійник А.Ю. Права людини і громадянина України: Навч. посіб. - К., 2004.
13. Коляда І., Лозовий Я. Основи правознавства. - К., 1996.
14. Котюк В.О. Основи держави і права. - К., 2001.
15. Котюк В.О. Теорія права. Курс лекцій. - К.,1996.
16. Кримінальне право України. Особлива частина: Підручник/За ред. M.I. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. - К., - X., 2001.
17. Кримінальне право України: Підручнику 2-х кн. /За ред. ред. Матишевського П. - К.. 1999.
18. Матишевський П.С. Кримінальне право України. - К., 2001.
19. Михеєнко М.М., Молдован В.В., Шибіко В.П. Кримінально-процесуальне право. -К., 1997.
20. Нечитайленко А.А. Основы теории права. -X., 1998.
21. ТертишникВ. Кримінально-процесуальне право України: Навч. посіб. - К., 1999.
22. Тертышников В. И. Гражданский процесе: Курс лекций. -X., 2001,
23. ЦивІльне-процесуальне право: Підручник/ Відп. ред. В,В. Комаров. -К., 2005.
24. Юридична енциклопедія. - К,, 2002.
25. Юридичний словник-довідник. - К., 1996.

Blog

Информация по предмету Юриспруденция, право, государство