Geum.ru

Курсовой проект по предмету Экология

  • 81. Динамика изменения значений индекса загрязненности морской воды акватории Северного Каспия с 2001 по 2004 год
    Курсовые работы Экология

     

    1. Бутаев А.М., Гаджиев А.З., Гасанов Ш.Ш., Монахов С.К. Современное состояние и возможное направление развития экосистемы Каспийского моря // Вестн. ДНЦ РАН. 1999. № 4. С. 85-95.
    2. Бухарицин П.П. Гидрологические процессы в Северном Каспии в зимний период: Автореф. диссертация д.г.н. М.:ИВП РАН, 1996. 62с.
    3. Герлах С. А. Загрязнение морей. Диагноз и терапия. Л.: Гидрометеоиздат, 1985. 262 с.
    4. Еремеева С.В.,Курапов А.А., Мельников С.А. Современное экологическое состояние северной части Каспийского моря в зимне-весенний период // Вестн. МАНЭБ. 1999. № 9. С. 51-55.
    5. Иванов В.П., Сокольский А.Ф. Научные основы стратегии защиты биологических ресурсов Каспийского моря от нефтяного загрязнения. Астрахань: Изд-во КаспНИРХа, 2000. 181 с.
    6. Каспийское море: гидрология и гидрохимия. М. Наука, 1986.
    7. Касымов А.Г. Экология Каспийского озера. Баку, 1994. 237 с.
    8. Катунин Д. Н. Три беды // Волга, 2000. №146 29 сент.
    9. Катунин Д., Хрипунов И., Полянинова А. Проблемы экологии северной части Каспийского моря // Эковестник, 1998. №7.
    10. Косарев А.Н. Гидрология Каспийского и Аральского морей. М.: МГУ, 1975. 272с.
    11. Крицкий С. К. «Колебания уровня Каспийского моря» М. Наука, 1975.
    12. Патин С.А. Экологические проблемы освоения нефтегазовых ресурсов морского шельфа. М.: Изд-во ВНИРО, 2001. 350 с.
    13. Попова Н.В., Андреев В.В. Проблемы загрязнения окружающей среды при хранении нефтепродуктов в условиях Астраханской области// VI Международная научно-практическая конференция «Экология и жизнь»: Сб. статей. Пенза, 2003. с.87-89.
    14. Салманов М.А. Экология и биологическая продуктивность Каспийского моря. Баку, 1999. 400 с.
    15. Сапожников В.В., Торгунов Н.И., Катунин Д.Н., Беспарточный Н.П. Исследования гидрохимических изменений экосистемы Каспия в рейсе научно-исследовательского судна «Исследователь Каспия»// Океанология. 2001. Т.41. №2. С. 313-316.
    16. Шапоренко С.И. Загрязнение прибрежных морских вод России// Водные ресурсы. 1997. №3. Т.24. С. 320-327.
    17. www.caspinfo.ru
  • 82. Дослідження взаємозв’язків між живими організмами на прикладі екосистеми озера
    Курсовые работы Экология

    Типовими хижаками, наприклад серед ссавців, є котячі, вовк, лисиця, горностай, куниця, тюлені, моржі; поміж птахів - орел, яструб, сокіл; поміж риб - щука, окунь, форель. Є хижі рептилії (крокодил, алігатор), комахи і навіть гриби. Хижаки часто пов'язані переходами з паразитами, і багато комах займають проміжне становище між ними. Наприклад, оса, яка паразитує, може відкладати яйця в гусеницю. Яйце стає личинкою, яка живе в тілі гусениці і живиться її тканинами доти, доки не вб'є її. Личинки оси перетворюються в лялечку, з якої пізніше з'явиться оса. Остання є одночасно і паразитом, і хижаком єдиної жертви. Здавалось би, проста схема: хижак з'їдає жертву, а отже, скорочує чисельність популяції останньої із відповідними наслідками. Однак наслідки цього впливу проявляться не відразу, а можливо, через багато років. Тому виникає багато питань щодо способів впливу хижаків на їх жертви і наслідків взаємостосунків для угруповання в цілому. Наприклад, доки хижаки стабілізують популяцію жертви або, навпаки, зумовлюють коливання її чисельності. Чи обмежують хижаки популяцію жертви, утримуючи її на нижчому рівні, ніж дозволяє ємність середовища? Якщо хижаки настільки ефективні, що можуть скорочувати популяцію жертви, то як вони утримуються від надмірного її виїдання? Як впливають хижаки на конкуренцію між видами жертви? Чи спрямована діяльність хижаків на одержання максимального прибутку? Іншими словами, чи "пасуть" вони популяцію жертви? Відомий вчений і педагог Р. Ріклефс відразу дає відповідь на ним же поставлене питання: "На сучасному рівні наших знань ми не можемо дати певну відповідь на ці питання; частково це пояснюється тим, що немає такої відповіді, яку можна було б застосувати до всіх хижаків".

  • 83. Дослідження екологічного стану техногенного навантаження на навколишнє природне середовище підприємством "Чернігівське Хімволокно"
    Курсовые работы Экология

     

    1. Закон України " Про охорону атмосферного повітря" Інструкція про зміст і порядок складання звіту про проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві" РНД 211.2.3.014-95.
    2. Інструкція "КНД 211.2.3.063-98 Метрологічне забезпечення. Відбір проб промислових викидів". Київ, 1998.
    3. ГОСТ 17.2.1.01-76. "Охорона природи. Атмосфера. Класифікація викидів по складу, 1976 p.
    4. ГОСТ 17.2.4.02-80 "Охорона природи. Атмосфера. Загальні вимоги до методів визначення забруднюючих речовин", 1980 p.
    5. ГОСТ 17.2.4.02-80 "Охорона природи. Атмосфера. Метеорологічні аспекти забруднення і промислові викиди", 1980 p.
    6. ГОСТ 17.2.3.02-73 Охорона природи. Атмосфера, правила встановлення допустимих викидів шкідливих речовин промисловими підприємствами, 1973 p.
    7. Звіт по інвентаризації джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферу на ВАТ "Чернігівське Хімволокно". - Чернігів, 2001. 101 с.
    8. Гранично допустимі концентрації (ГДК) забруднюючих речовин в атмосферному повітрі населених місць (список 3086-84).
    9. Орієнтовні безпечні рівні впливу (ОБУВ) забруднюючих речовин в атмосферному повітрі населених місць (список 14414-87).
    10. Санітарні правила з охорони атмосферного повітря населених місць. - Москва, 1989 p.
    11. Ауров В.В Методи вимірювання параметрів навколишнього середовища: Підручник - Одеса, «ТЄС», 2002 - 284с.
    12. Баженов В.С. Вредные химические вещества. Львов: Химия, 1990. 318 с.
    13. Базовые нормативы платы за загрязнение окружающей природной среды Украины от 16.04.1995, №35. Мінохор НПС України.
    14. Беспяматов Г.П., Кротов Ю.А. Предельнодопустимые концентрации химических веществ в окружающей среде: Справочник. - Львов: Химия, 1985. 528 с.
    15. Величко О.М., Зеркалов Д.В. Екологічний моніторинг: Навч. Посібник. - К.: Основа, 2002.- 426с.
    16. Вредные вещества в промышленности / Под ред. Э.Н. Левиной, И.Д. Гадаскиной. Львов: Химия, 1985. 464 с.
    17. Вредные вещества в промышленности: в 3-х т. / Под ред. Н.В. Лазарева, Э.Н. Левиной. Львов: Химия, 1977. 355 с.
    18. Довідник хіміка. Вид.З-є, випр. - Львів: Хімія, 1971. 405 с.
    19. Жидецький В.Ц. Основи охорони праці. - Львів: Афіша, 2001. - 348 с.
    20. Кліменко М. О., Прищепа А.М., Вознюк Н.М. Моніторинг довкілля: Підручник - К.: Видавничий центр «Академія», 2006. - 360с.
    21. Короткий хімічний довідник. // Під ред. В.А. Рабіновича. - Львів, "Хімія", 1977. 210 с.
    22. Лазарев Н.В., Левина З.Н. Вредные вещества в промышленности. Справочник для химиков, инженеров и врачей. - Львов: Химия, 1976. 450 с.
    23. Лурье Ю.Ю., Рыбникова А.И. Химический анализ производственных сточных вод. - М.: Химия, 1974. 320 с.
    24. Мацнєв А.І., Проценко СБ., Саблій Л.А. Моніторинг та інженерні методи охорони довкілля. Рівне. - 2000, 515 с.
    25. Охрана окружающей среды. / Под ред. С.В. Белова. М.: Высшая школа, 1991. 319 с.
    26. Постійний технологічний регламент дільниці нейтралізації і очищення промислових стічних вод, установка для спалювання вод що містять ГМД. - Чернігів, 2002. - 18 с.
    27. Справочник по охране окружающей среды. / В.С. Сахаев, Б.В. Щербицкий. К.: Будівельник, 1986. 152 с.
  • 84. Дослідження соціоекологічної системи свинокомплексу в Баштанському районі
    Курсовые работы Экология

     

    1. Агроекологія: Навч. посібник / М. М. Городній, М. К. Шикула, І. М. Гудков. К.: Вища школа, 1993. 416 с.
    2. Андреев В. А. Использование навоза свиней на удобрения. М.: Росагропромиздат, 1990.
    3. Астахова О. Еконологія промислового свинарства./ Тваринництво України. 1999. - № 4.
    4. Бажов Г. М., Комлацкий В. И. Биотехнология интенсивного свиноводства. М.: Росагропромиздат, 1989.
    5. Безуглий М. Проблеми сучасного свинарства.// Пропозиція. 2001. - № 1. с. 78.
    6. Березовский М. Д., Королех М. М. Свинарство. К.: Урожай, 1987.
    7. Березовский М. Свинарство Данії. // Тваринництво України. 2000, № 7-8. с. 7.
    8. Бетин А. Н. Новое в производстве свинини. М.: Знание, 1990.
    9. Боярский Л. Проблеми дальнейшева развития интенсификации свиноводства./ Свиноводство, 2004, № 6. с. 24-26.
    10. Булавкіна Т. Проблема виробництва екологічно чистої свинини.// Тваринництво України. 2002, № 8. с. 10.
    11. Волощук В., Майструк С. Нетрадиційні методи вирощування молодняку свиней.// Тваринництво України. 2003. - № 9. с. 10.
    12. Гегамян Н. Развитие отрясли свиноводства на промишленной основе.// Свиноводство. 2003. - № 2. с. 9.
    13. Гетя А. А., Баньковская И. Б., Чуб О. А. Анализ качества мяса свиней в период процесса созревания с применением корреляционного анализа.// Вісник Полтавської державної аграрної академії. 2005. - № 3. с. 72-73.
    14. Гнатюк С. Проблеми реконструкції і технічного переоснащення свинокомплексів.// Тваринництво України. 2004. - № 11. с. 2-4.
    15. Голосов И. М., Кузнєцов А. Ф. Гигиена виращивания поросят в промишленних комплексах. Л.: Лениздат, 1977.
    16. Городній Н. В. Агрохімія. К.: Вища школа, 1990.
    17. Данкверт С. А. Мировое свиноводство на рубеже веков.// Ефективне птахівництво та тваринництво. 2004. - № 11. с. 13-14.
    18. Для искоренения голода на Земле нужна “зеленая революция” глава ФАО. www.Mail.ru.
    19. Добровольський В. В. Основи теорії екологічних систем. К.: ВД «Професіонал», 2005. 272 с.
    20. Заболотній В. З., Лісецький М. Ф., Молодецький А. Є. Миколаївська область: географічний словник-довідник, 1997.
    21. Загальні відомості про район. www.Bastanka.com.ua.
    22. Загоруй Я. Думай екологічно! www.ХайВей.com.
    23. Заявление об екологических последствиях 63/05 ЗЕП // ТОВ «Науково-технічний центр проблем екології та природокористування». Николаев, 2005.
    24. Іваненко Ф. В. Системи технологій у тваринництві: Навч. метод. посіб. для самост. вивч. Дисципліни./ Київ. нац. екон. ун-т. К.: КНЕУ, 2001.
    25. Калениченко Г. І. Шляхи удосконалення технології виробництва свинини у господарствах Миколаївщини.// Аграрний вісник Причорноморя. Одеса ОДАУ, 2005. Вип. 31, ст. 149-151.
    26. Карелин А. И., Мара вин Б. Л. Зоогигинические основи проектирования, строительства и експлуатации животноводческих обьектов. М.: Россельхозиздат, 1987.
    27. Карунский О., Ярошко М. Особливості ведення галузі свинарства на прикладах господарств Німеччини.// Пропозиція. 2003. - № 8-9. с. 74.
    28. Козак М. Міні свиноферма із закінченим циклом виробництва свинини.// Тваринництво України. 2001. - № 8. с. 18.
    29. Красик М., Дорошев В. Перспективние технологи и оборудование для свиноводческих ферм и комплексов.// Свиноводство. 2002. - № 2. с. 19.
    30. Левченко І. В. Сучасні вимоги до експертизи впровадження ресурсо-енергозберігаючих технологій виробництва свинини.// Вісник Сумського ДАУ. Сер. Тваринництво. Вип. 5. 2001.
    31. Лоза Л. Содержание свиней на глубокой подстилке.// Новое сельськое хозяйство. 2006. - № 1. с. 66-68.
    32. Лукьяненков И. И. Перспективная системи утилизации навоза (в хозяйстве нечерноземья). М.: Россельхозиздат, 1985. 176 с.
    33. Медведєв В. О., Ткачук М. М. Вирощування поросят. К.: Урожай, 1990.
    34. Методичні вказівки по виконанню курсової роботи з дисципліни „Теорія екологічних систем”./ Кафедра екології та природокористування. Миколаїв, 2007.
    35. Микитюк Д. Спецгосп нарощує виробництво мяса.// Пропозиція. 2005. - № 11. с. 109-111.
    36. Міжнародна конференція по свинарству: [На базі МДАУ] // Тваринництво України. 2002, № 12. с. 37.
    37. Мысик А. Научние достижения в свиноводстве.// Зоотехния. 2003. - № 11. с. 19.
    38. Наймитенко Е. П. Система ветеринарно-санитарних мероприятий на свиноводческих комплексах. К.: Урожай, 1976.
    39. Національна екологічна політика України: оцінка і стратегія розвитку. www.BAITE.com.ua.
    40. Негаевич В. М. К истории развития свиноводства в Украине.// Вісник Полтавського державного с/г інституту. 1999. - № 1.
    41. Новая технология для ферм с законченим циклом на 3000 откормочних свиней в год.// Свиноводство. 2002. - № 2. с. 17.
    42. Оптимізація раціонів свиней на відгодівлі з метою зниження шкідливого впливу відходів на довкілля.// Хранение і переробка зерна. 2001. - № 9. с. 45.
    43. Писарев Ю., Демидов Д. Оптимальний климат в помещениях для содержания свиней.// Свиноводство. 2003. - № 4. с. 29.
    44. Повод М. Альтернативне свинарство: український досвід.// Пропозиція. 2006. - № 8. с. 102-105.
    45. Помазанський А., Шурло В. Промислове свинарство товариство „Аврора”.// Тваринництво України. 2002. - № 3. с. 3.
    46. Пономарев Н. Содержание свиней на фермах средней мощности.// Свиноводство. 2003. - № 4. с. 8.
    47. Проблеми сучасного свинарства.// Пропозиція. 2001. - № 2. с. 80.
    48. Ресурсозберігаючі технології виробництва свинини: теорія і практика: Навч. посіб./ За ред. О. М. Царенка. Суми: Університетська книга, 2004.
    49. Рибалко В. П. Утримання свиней.// Ефективне тваринництво. 2006. - № 5. с. 34-36.
    50. Рибалко В. Напрями наукових досліджень у свинарстві./ Тваринництво України. 1996. - № 12. с. 6.
    51. Рибалко В. Пути развития свиноводства на Украине.// Свиноводство. 2002. - № 6. с. 10.
    52. Рибалко В., Коваленко В. Прогресивние технологии в свиноводстве Канади.// Зоотехния. 2001. - № 4. с. 30.
    53. Риженнов В. Н. Свиноводческие ферми подсобних хозяйств. М.: Россельхозиздат, 1987.
    54. Савич И. А. Свиноводство и технология производства свинини: Учебн. пособие. М.: Агропромиздат, 1986.
    55. Свиноводство. Вип. 43. - К.: Урожай, 1987.
    56. Свиноводство. Вип. 44. - К.: Урожай, 1988.
    57. Свиноводство. Вип. 45. - К.: Урожай, 1989.
    58. Свиноводство. Вип. 46. - К.: Урожай, 1990.
    59. Свиноводство. Вип. 47. - К.: Урожай, 1991.
    60. Свиноводство. Вип. 48. - К.: Урожай, 1992.
    61. Скляр О. Токсикологічна оцінка полімерного матеріалу для покриття підлоги у свинарниках.// Тваринництво України. 1996. - № 4. с. 17.
    62. Скотоводство, свиноводство, овцеводство в приусадебних и крестьянских хозяйствах./ Е. А. Вагин, В. А. Гамалицкий, Р. С. Сугопчалиев. М.: Ириус, 1992.
    63. Содержание свиней в полуоткритих помещениях. М.: Агропромиздат, 1986.
    64. Содержание свиней./ В. А. Остренко. М.: ООО „Издательство АСТ”, Донецк: Сталкер, 2002.
    65. Суспільно-географічні особливості світової агропродовольчої проблеми та її вплив на фізичне здоровя населення. www.TeatReferat.com.ua.
    66. Топіха В. С. Виробництво екологічно чистої свинини.// Вісник Аграрної науки Причорноморя. Спец. випуск 3 (12). Т. 2. Миколаїв: МДАА, 2001.
    67. Фоломєєв В. З. Сучасні ефективні технології у свинарстві.// Ефективне свинарство. 2005. - № 8. с. 13-14.
    68. Фоломеев В. З., Подтереба А. И., Смислов С. Ю. Альтернативние технологии содержания свиней.// Вісник Полтавської державної аграрної академії. 2002. - № 5-6. с. 65-67.
    69. Шанси крупних комплексов: Синхронизация процессов получения поросят.// Новое сельское хозяйство. 2004. - № 2. с. 72.
    70. Шаринин В., Амиухов Н., Мистюкова О. Микроклимат в переоборудованих свинарниках для доращивания поросят./ Свин-во, 2004, № 6. с. 31-33.
    71. Шейко И. П., Смирнов В. С. Свиноводство. Минск: Урожай, 1998.
    72. Шейко И. П., Смирнов В. С. Свиноводство: Учеб. для вузов. Минск: Новое знание, 2005.
    73. Ширинская И., Попова Н. ЭМ технология в промишленном свиноводстве.// Надежда планети. 2002. - № 12. с. 3.
    74. Юрєва Н. Технології та обладнання видалення та переробки гною та стоків на свинофермах.// Пропозиція. 2005. № 7. с. 127-128.
  • 85. Екологічна адаптація флори і фауни пустель
    Курсовые работы Экология

    ×àñòî ïóñòåë³ îòî÷åí³ ãîðàìè àáî ìåæóþòü ç íèìè. Ó ðåëüºô³ ñêëàäíå ïîºäíàííÿ íàã³ð¿â, äð³áíîñîïêîâèêà òà îñòð³âíèõ ã³ð ç³ ñòðóêòóðíèìè ð³âíèíàìè ïëàñò³â, ñòàðîäàâí³ìè ð³÷êîâèìè äîëèíàìè ³ çàìêíåíèìè îçåðíèìè çàïàäèíàìè, àáî ïëàòôîðìíèìè ä³ëÿíêàìè ñóõîäîëó. Åðîç³éíèé òèï ðåëüºôîóòâîðåííÿ ñèëüíî ïîñëàáëåíèé, øèðîêî ïîøèðåí³ åîëîâ³ ôîðìè ðåëüºôó. Ïåðåâàæíî òåðèòîð³ÿ ïóñòåëü áåçñò³÷íà, ³íîä³ ¿õ ïåðåòèíàþòü òðàíçèòí³ ð³÷êè (Ñèðäàðüÿ, Àìóäàðüÿ, ͳë, Õóàíõå òà ³íø³); áàãàòî ïåðåñèõàþ÷èõ îçåð ³ îçåð, ùî ÷àñòî ì³íÿþòü ñâî¿ áåðåãè é ðîçì³ðè (Ëîáíîð, ×àä, Åéð), õàðàêòåðí³ ïåð³îäè÷íî ïåðåñèõàþ÷³ âîäîòîêè. ¥ðóíòîâ³ âîäè ÷àñòî ì³íåðàë³çîâàí³. ¥ðóíòè ðîçâèíåí³ ñëàáêî, õàðàêòåðèçóþòüñÿ ïåðåâàæàííÿì â ´ðóíòîâîìó ðîç÷èí³ âîäîðîç÷èííèõ ñîëåé íàä îðãàí³÷íèìè ðå÷îâèíàìè, çâè÷àéíà ñîëüîâà êîðà. Ðîñëèííèé ïîêðèâ ðîçð³äæåíèé (â³äñòàíü ì³æ ñóñ³äí³ìè ðîñëèíàìè â³ä äåê³ëüêîõ äåñÿòê³â ñì äî äåê³ëüêîõ ìåòð³â ³ á³ëüøå) ³ ïîêðèâຠçàçâè÷àé ìåíøå 50% ïîâåðõí³ ´ðóíòó; ó åêñòðààðèäíèõ óìîâàõ ïðàêòè÷íî â³äñóòí³é. Ïîñóøëèâ³ñòü ïóñòåëü ìîæå áóòè ïîÿñíåíà äâîìà ïðè÷èíàìè. Ïóñòåë³ ïîì³ðíîãî ïîÿñó ïîñóøëèâ³, òîìó ùî â³ääàëåí³ â³ä îêåàí³â ³ íåäîñÿæí³ äëÿ â³òðó, ùî íåñå âîëîãó. Ñóõ³ñòü òðîï³÷íèõ ïóñòåëü çóìîâëåíà òèì, ùî âîíè ðîçòàøîâàí³ â îáëàñò³ ïåðåâàæàþ÷èõ íèçõ³äíèõ ïîòîê³â ïîâ³òðÿ, ùî ïîñòóïàþòü ç åêâàòîð³àëüíî¿ çîíè, äå, íàâïàêè, ñïîñòåð³ãàþòüñÿ ñèëüí³ âèñõ³äí³ ñòðóìåí³, ÿê³ ïðèçâîäÿòü äî óòâîðåííÿ õìàðíîñò³ ³ âèïàäàííÿ ðÿñíèõ îïàä³â. Ïðè îïóñêàíí³ ïîâ³òðÿíà ìàñà, âæå ïîçáàâëåíà á³ëüøî¿ ÷àñòèíè âîëîãè, ùî ì³ñòèëàñÿ â í³é, íàãð³âàºòüñÿ, ùå á³ëüø â³ääàëÿþ÷èñü â³ä òî÷êè íàñè÷åííÿ. Ïîä³áíèé ïðîöåñ â³äáóâàºòüñÿ òàêîæ ïðè ïåðåòèí³ ïîâ³òðÿíèìè ïîòîêàìè âèñîêèõ ã³ðñüêèõ õðåáò³â: á³ëüøà ÷àñòèíà îïàä³â âèïàäຠíà íàâ³òðÿíîìó ñõèë³ ïðè âèñõ³äíîìó ðóñ³ ïîâ³òðÿ, à ðàéîíè, ùî çíàõîäÿòüñÿ íà ï³äâ³òðÿíîìó ñõèë³ õðåáòà òà á³ëÿ éîãî ï³äí³ææÿ, âèÿâëÿþòüñÿ â «äîùîâ³é ò³í³», äå ê³ëüê³ñòü îïàä³â íåçíà÷íà. Ïîâ³òðÿ ïóñòåëü âñþäè â³äð³çíÿºòüñÿ íàäì³ðíîþ ñóõ³ñòþ. ßê àáñîëþòíà, òàê ³ â³äíîñíà âîëîã³ñòü ïðîòÿãîì á³ëüøî¿ ÷àñòèíè ðîêó áëèçüêà äî íóëÿ. Äîù³ íàäòî ð³äê³ ³ çàçâè÷àé âèïàäàþòü ó âèãëÿä³ ñèëüíèõ çëèâ. Íàïðèêëàä, íà ìåòåîñòàíö³¿ Íóàä³áó íà çàõîä³ Ñàõàðè ñåðåäíüîð³÷íà íîðìà îïàä³â ñòàíîâèòü ëèøå 81 ìì. Ó 1912 ð. òàì íèïàëî âñüîãî 2,5 ìì äîùó, àëå íàñòóïíîãî ðîêó îäíà ñèëüíà çëèâà ïðèíåñëà 305 ìì. Âèñîê³ òåìïåðàòóðè, ùî ï³äâèùóþòü âèïàðîâóâàí³ñòü, òàêîæ ñïðèÿþòü ïîñóøëèâîñò³ ïóñòåëü. Âèïàäàþ÷èé íàä ïóñòåëåþ äîù ÷àñòî âèïàðîâóºòüñÿ, íå äîñÿãàþ÷è ïîâåðõí³ çåìë³. Á³ëüøà ÷àñòèíà âîëîãè, ùî ïîòðàïèëà íà ïîâåðõíþ, øâèäêî âòðà÷àºòüñÿ ÷åðåç âèïàðîâóâàííÿ, ³ ò³ëüêè íåçíà÷íà ÷àñòêà ïðîñî÷óºòüñÿ â ôóíò àáî ñò³êຠó âèãëÿä³ ïîâåðõíåâèõ âîäîòîê³â. Âîäà, ùî ïðîñî÷óºòüñÿ â ´ðóíò, ïîïîâíþº çàïàñè ï³äçåìíèõ âîä ³ ìîæå ïåðåì³ùàòèñÿ íà âåëèê³ â³äñòàí³, ïîêè íå âèéäå íà ïîâåðõíþ ó âèãëÿä³ äæåðåëà â îàçèñ³â [3, 4].

  • 86. Екологічна мережа Донецької області
    Курсовые работы Экология

    Серед занесених до Червоної книги тварин у Донецькій області відтворені такі види: ейзенія гордєєва, п`явка медична, мухоловка звичайна, красуня діва, дозорець-імператор, кордулегастер кільчастий, дибка степова, коник-товстун степовий, жужелиця угорська, красотіл пахучий, стафілін волохатий, скарабей священний, цератофій багаторогий, жук-самітник, жук-олень, вусач мускусний, вусач-червонокрил Келлера, вусач земляний хрестоносець, ліскус катрановий, махаон, подалірій, мнемозина, ванесса чорно-руда, сатир залізний, клімена, синявець мелеагр, синявець римнус, бражник Мертва голова, бражник дубовий, бражник скабіозовий, бражник кроатський, бражник олеандровий, бражник Прозерпіна, сатурнія мала, стрічкарка блакитна, стрічкарка орденська малинова, саптурниця срібна, совка сокиркова, пістрянка весела, ведмедиця Гера, ведмедиця-хазяйка, ведмедиця червоно крапкова, орусус паразитичний, агре Беккера, стериктифора шипшинова, сколія-гігант, сколія степова, стизоїд тризубий, мелітурга булавоуса, рофітоїдес сірий, ксилокопа звичайна, джміль моховий, джміль пахучий, джміль глинистий, джміль пластинчастозубий, джміль яскравий, джміль лезус, джміль мінливий, ктир гігантський, ктир шершнеподібний, мінога українська, шип, стерлядь, білуга чорноморська, вирезуб, шемая дунайська, ялець Данилевського , полоз жовточеревий, копиця, полоз чоторисмугий, мідянка, гадюка степова східна, пелікан рожевий, чапля жовта, коровайка, лелека чорний, казарка червоно вола, огар, чернь білоока, гоголь, крохаль довгоносий, скопа, лунь польовий, лунь степовий, яструб-тювик, канюк степовий, змієїд, орел-карлик, підорлик великий, підорлик малий, могильник, беркут, орлан-білохвіст, балабан, боривітер степовий, журавель сірий, журавель степовий, дрохва, лежень, зуйок морський, ходуличник, кулик,-сорока, поручайник, кроншнеп середній, кроншнеп великий, дерихвіст лучний, дерихвіст степовий, реготун чорноголовий, пугач, сорокопуд сірий, шпак рожевий, вівсянка чорноголова, їжак вухатий, хохуля звичайна, підковоніс малий, нічниця ставкова, вечірниця мала, вечірниця велетенська, нетопир середземноморський, мишівка степова, тушканчик великий, азовка, горностай, тхір степовий, норка європейська, перев`язка звичайна, борсук, видра річкова.

  • 87. Екологічна оцінка впливу діяльності ЗАТ "Юрія" м. Черкаси на довкілля
    Курсовые работы Экология

    викид26Відділення виробництва казеїну10Сушильна установкаСушка казеїну1001,5345Відділення виробництва казеїну11Пневмоперевантаження казеїну1Перевантаження казеїну1000,1828Відділення виробництва казеїну12Завантаження казеїну в мішкотару1Фасовка казеїна1001,1724Дільниця вафельних стаканчиків13Агрегат випікання вафельних стаканчиків1Випічка1000,15158Дільниця вафельних стаканчиків14Агрегат випікання вафельних стаканчиків1Приготування і випікання1000,5838Дільниця вафельних стаканчиків15Агрегат випікання вафельних стаканчиків1Приготування і випікання1000,7226Відділення приготування миючих речовин16Ємності з миючими розчинами, з азотною кислотою, насосне обладнанняПриготування і подача миючих розчинів, азотної кислоти1000,8626Централізована миюча станція17Ємності з миючими розчинами, насосне обладнання4Приготування і подача миючих розчинів1000,6725Мийка автоцистерн19Мийка автоцистерн2Мийка1001,2325Апаратний цех20Мийка ємностей30Мийка1001,1424Приймальне відділення21Мийка ємностей5Мийка1001,323Пункт зберігання, розливу азотної кислоти22Розлив кислоти в ємностіХраніння і розлив кислоти100Неорг. викиди26Пральня23Пральні машини2Прання спецодягу1000,2227Пакувальне відділення24Термосклеювання поліпропиленуУпаковка продукції1000,7425Водонасосна станція25Хлоратор1Хлорування води100Неорг. викиди26Деревообробна частина26Циркулярна пила

  • 88. Екологічне дослідження забруднення повітря автотранспортом
    Курсовые работы Экология

    Діяльність людини порушує рівновагу в природі, що призводить до виникнення екологічних проблем. Серед них можна назвати парниковий ефект, озонові діри в атмосфері, смог, кислотні дощі, забруднення атмосферного повітря тощо. Проблема забруднення повітря вже не є проблемою країни. Це проблема кожного міста, кожної людини. Ми не можемо залишити без уваги поступове погіршення хімічного складу повітря і негативний вплив різноманітних шкідливих домішок на організм. Саме тому я вважаю тему забруднення атмосферного повітря актуальною. Мені цікаво дослідити на прикладі свого міста Боярки рівень шкідливих викидів в залежності від кількості автотранспорту, з"ясувати негативний вплив газів-забруднювачів на навколишнє середовище, а також обчислити кількість чистого повітря, необхідного для розчинення шкідливих речовин з метою забезпечення санітарно-припустимих умов життя людини. Метою мого досліду було виявити наявність гострої проблеми забруднення повітря, використовуючи "метод проектів", зібрати необхідні статистичні відомості, дослідити зміни забруднення в часі та просторі. Головна задача моєї роботи - проаналізувати негативні зміни у складі повітря міста Боярка та запропонувати можливі шляхи поліпшення екологічної ситуації у місті. Думаю, що ця тема цікава для багатьох дослідників, а також для мешканців мого рідного міста. Дана тема є досліджуваною, результати дослідів різняться, постійно змінюються і тому вона завжди буде найактуальнішою. Даний дослід також показує важливість хімії як науки в розумінні й розвязанні актуальних екологічних проблем сучасності. На практиці цю роботу можна використовувати на уроках, семінарах.

  • 89. Екологічне значення сукцесій
    Курсовые работы Экология

     

    1. Поступові необоротні зміни складу та структури біогеоценозу, що спричинюються зовнішніми або внутрішніми факторами, називають сукцесіями. Класичний приклад сукцесії заростання озера й перетворення його на болото.
    2. Сукцесії бувають повільними (тривають тисячоліття й десятки тисяч років), середніми (століття) й швидкими (десятиліття). Вони можуть відбуватися з внутрішніх причин (наприклад, утворення нових видів) або під впливом зовнішніх факторів (наприклад, засолення, підтоплення, вселення видів «чужих» фаун та флор), мати природне (наприклад, у результаті підняття чи опускання суші) чи антропогенне (вирубування лісу, розорювання степу) походження, бути прогресуючими (тобто супроводжуватися збільшенням продуктивності й видового багатства, як у випадку заростання новоутворених річкових піщаних кіс) або, навпаки, регресуючими. В.М.Сукачов виділив чотири види сукцесій: 1) сингенетичні; 2) ендоекогенетичні; 3) екзогенетичні; 4) гологенетичні.
    3. Первинна сукцесія - це заростання місця, раніше не зайнятого рослинністю: голих скель або застиглої вулканічної лави. Вторинна сукцесія формується в результаті втручання діяльності людини в природні процеси.
    4. Сукцесійні зміни звичайно зв'язують з тим, що існуюча экосистема (співтовариство) створює несприятливі умови для її організмів, що наповняють, (ґрунтовтому, неповний кругообіг речовин, самоотруєння продуктами виділення або розкладання і т.п.). Такі явища реальні, але не пояснюють усіх випадків змін екосистем. Поряд із природними факторами причинами динаміки екосистем усі частіше виступає людина. До дійсного часу їм зруйнована більшість корінних (клімаксних) екосистем. Наприклад, степи майже цілком розорані (збереглися тільки на заповідних ділянках). Переважні площі лісів представлені перехідними (тимчасовими) екосистемами з листяних деревних порід (береза, осика, рідше верба, вільха й інші). Ці ліси звичайно називають похідними, або вторинними.
  • 90. Екологічний стан міста Біла Церква і Білоцерківського району Київської області
    Курсовые работы Экология

     

    1. Збірник законодавчих актів України про охорону навколишнього природного середовища. У 3-х томах. Т.1 (випуск 2). Чернівці: Зелена Буковина, 1997. 344 с.
    2. Збірник законодавчих актів України про охорону навколишнього природного середовища. У 3-х томах. Т.2 (випуск 1). Чернівці: Зелена Буковина, 1996. 328 с.
    3. Збірник законодавчих актів України про охорону навколишнього природного середовища. У 3-х томах. Т.3 (випуск 2). Чернівці: Зелена Буковина, 1997. 332 с.
    4. Збірник законодавчих актів України про охорону навколишнього природного середовища (міжнародні конвенції та угоди, інші правові акти). Том 4 Чернівці: Зелена Буковина, 1999. 344 с.
    5. Збірник законодавчих актів України про охорону навколишнього природного середовища (міжнародні конвенції та угоди, інші правові акти). Том 5 Чернівці: Зелена Буковина, 1999. 344 с.
    6. Звіт про екологічний стан Білоцерківського району відділу екологічної інспекції за 2005 рік.
    7. Звіт відділу екологічної інспекції "Про земельні ресурси району".
    8. Звіт відділу екологічної інспекції "Про водні ресурси району".
    9. Звіт відділу екологічної інспекції "Про надра Білоцерківського району".
    10. Звіт відділу екологічної інспекції "Про атмосферне повітря регіону".
    11. Злобін Ю.А., Кочубей Н.В. Загальна екологія: Навчальний посібник. Суми: ВТД "Університетська книга", 2003. 416 с.
  • 91. Екологічні наслідки аварії на Чорнобильській АЕС
    Курсовые работы Экология

    В умовах постійного надходження цезій накопичується в органах і тканинах до певної межі. Спочатку процес протікає інтенсивно, потім поступово загасає, і наступає рівноважний стан, коли, незважаючи на присутність нукліда в навколишньому середовищі, його вміст в організмі залишається постійним. Час досягнення такої стабілізації залежить від виду тварин і їх віку. При цьому, чим старше тварина, тем у менших кількостях радіоцезій накопичується в органах і тканинах. Рівноважний стан у корів наступає приблизно до кінця місяця, в овець і кіз - через 10 днів. У людини радіоактивний цезій накопичується в організмі й у м'язовій тканині, зокрема, у пропорції 94:68, а рівноважний стан установлюється через 431 добу. Виводиться 137Cs в основному через нирки й кишечник. Протягом першого місяця після припинення надходження організм позбувається приблизно від 80% введеної кількості, причому процес виведення супроводжується повторним усмоктуванням значних кількостей цезію в кров у нижніх відділах кишечнику. За даними Міжнародної комісії з радіологічного захисту, біологічний період виведення половини накопиченого 137Cs для людини прийнято вважати рівним 70 добам. Виведення нукліда залежить від багатьох факторів (фізіологічного стану, харчування та ін.): у п'яти випадково опромінених людей біологічний період виведення суттєво різнився й становив 124, 61, 54, 36 і 36 діб. При рівномірному розкладі 137Cs в організмі людини з питомою активністю 1 Бк/кг потужність поглиненої дози, за даними різних авторів, варіює від 2.14 до 3.16 мкГр/рік. Для немовлят при однаковій питомій концентрації нукліда значення дози в 2.3 рази нижче,0, чим у дорослої людини. 137Cs високо токсичний незалежно від шляху надходження його в організм. Біологічна ефективність радіонукліда при зовнішньому й внутрішньому опроміненні в порівнянних поглинених дозах практично однакова. Відносно рівномірний розклад інкорпорованого нукліда в організмі приводить, як і при зовнішньому опроміненні, до рівномірного опромінення органів і тканин. Цьому сприяє також велика проникаюча здатність ?-квантів його дочірнього нукліда 137mBa (E? = 0.662 МеВ): довжина пробігу їх у м'яких тканинах людини досягає приблизно 12 см. У дослідах у пацюків гострі, підгострі й хронічні ураження розвивалися при введенні 137Cs у кількості 0.8; 0.65 і 0.37 МБк/г відповідно. При гострих поразках тварини гинули через два-три тижні, коли організм отримував дозу близько 30 Гр. Навпаки, у кількості 0.08-0.13 МБк/г цезій уже не впливав на тривалість життя пацюків. У людини можна чекати розвиток радіаційних уражень при надходженні цезію в ще менших питомих кількостях (у два-три рази в порівнянні із собаками), коли поглинена доза перевищить приблизно 2 Гр. Рівням надходження в 148, 370 і 740 МБк відповідають легка, середня й важка ступені ураження, хоча променева реакція відмічається вже при одиницях МБк. Ці висновки зроблені в результаті клінічних спостережень за людьми, що постраждали в різних ситуаціях. Складна ситуація склалася в регіонах радіоактивного забруднення в результаті вибуху на Чорнобильській АЕС. Після розпаду радіоактивного йоду, який був критичним нуклідом у початковий період, основним джерелом зовнішнього й внутрішнього опромінення населення став радіоактивний цезій. Дози опромінення залежать від щільності забруднення територій і ефективності заходів захисту. В основної частини населення вміст 137Cs в організмі, за даними дозиметричних вимірювань, знаходиться в межах тисяч Бк, що спричиняє опромінення з потужністю дози в межах часток одиниць сГр/рік. Опромінення в таких малих дозах не викликає ні гострих, ні хронічних уражень, однак у віддалений термін можуть проявитися онкогенні й спадкоємні ефекти. При збільшенні дози опромінення до 1 сГр, за оцінками Міжнародної комісії з радіологічного захисту, кількість онкологічних захворювань може скласти 730 випадків на 1 млн. чоловік. Це - незначна величина в порівнянні зі спонтанним рівнем онкологічної захворюваності (смертність від раку досягає 125 тис. на 1 млн. людей) і спадкоємної патології (кожна десята народжена дитина), однак в останні роки число онкозахворювань збільшилося на 2-3%.

  • 92. Екологічні проблеми Високопільського району Херсонської області
    Курсовые работы Экология

    Як бачимо у характері використання території Високопільського району переважають агро центри, цей тип штучно-природних утворень відрізняється екологічною нестійкістю. Це зумовлено відсталими формами освоєння ґрунтових ресурсів. І як результат висока доля еродованих площ вітрового походження в звязку з виснаженням ґрунті, в високі показники внесення нітратних мінералів, добрив та пестицидів. За ступенем еродованості земель Високопільський район відноситься до зони активного розвитку процесів ерозії ґрунтів, площинного змиву, підтоплення. Поширена , основному вітрова ерозія. В окремих господарствах сильно розмиті землі ,глибоко середньо засолені з вмістом легкорозчинних Солей до 0,96% середньо та слабо змиті не засолені легкорозчинними солями. В районі відмічається низький організаційно-технологічний рівень С/г виробництва. Що не забезпечує відтворення використаних ґрунтів.

  • 93. Екологічні проблеми міст України
    Курсовые работы Экология

     

    1. Білявський Г.О. та інші. Основи екологічних знань: Пробний підручник для учнів 10 11 класів. К.: Либідь, 2000. 336 с.
    2. Голубець М.А., Кучерявий В.П., Генсірук С.А. та ін. Конспект лекцій з курсу "Екологія і охорона природи". К., 1990.
    3. Екологічна безпека України: аналіз, оцінка та державна політика /А.Б. Качинський, Г.А. Хміль. К.: НІСД, 1997. 127 с.
    4. Злобін Ю.А., Кочубей Н.В. Загальна екологія: Навч. посібник. Суми: ВТД “Університетська книга”, 2003. 416 с.
    5. Кондратюк Є.М., Харкота Г.І. Словник-довідник з екології. К., 1987.
    6. Костецький В.В. Екологія перехідного періоду: держава, право, економіка (економіко-правовий механізм охорони навколишнього природного середовища в Україні). К., 2001.
    7. Кучерявий В.П. Екологія. Львів: Світ, 2001. 500 с.
    8. Ситник К.М., БрайонА.В., Городецкий А.В. Биосфера, экология, охрана природы. К., 1980.
    9. Стегній О.Г. Неурядові екологічні організації України: сучасний стан і перспективи розвитку (за рез. нац. соціол. досл.). К.: Наук, думка, 1996. 111 с.
    10. Україна і світове господарство: взаємодія на межі тисячо-літь/А.С. Філіпенко,В.С. Будкін,А.С. Гальчинський та ін. К.:Либідь, 2002. - 470 с.
    11. Україна на зламі тисячоліть: історичний екскурс, проблеми, тенденції та перспективи: (Кол.моногр.)/ Г.В. Щокін, М.В. Попович, М.С. Кармазіна та ін.; За заг. ред. В.Г. Щокіна, М.Ф. Головатого - К.: МАУП, 2000. - 384 с.
    12. Хилько М.І. Екологічна культура: стан та проблеми формування. К.: Знання, 1999. 36 с.
    13. Экологические движения в странах Запада / Аспекты теории и практики. М.: Прогресе, 1990. 258 с.
  • 94. Екологія і практична діяльність людини
    Курсовые работы Экология

    Не менш сумну славу має «кірішінський синдром». В м. Кіріші, що знаходиться на північному сході Росії, виникло масове захворювання мешканців. Воно було викликане викидами збудованого тут біохімзаводу з виробництва мікробіологічного білку - папріну, або БВК (білково-вітамінний концентрат). Виробництво БВК має досить довгу історію. Вперше мікробний синтез білку за рахунок грибків з роду Сапаіаа був здійснений у Німеччині ще в часи першої світової війни. Пізніше ця технологія отримала певне поширення в США та Великобританії. У колишньому СРСР виробництво БВК було розпочате у 80-х pp. XX ст. на основі рідких парафінів нафти, метанолу та природного газу і сягало більше 1 млн. тонн БВК (папріну) в рік. Але це виробництво було екологічно таким брудним, технологія та техніка безпеки порушувалися настільки грубо, що викиди дрібнодисперсного папрінового пилу в атмосферу виявилися практично неминучими. Його вплив на органи дихання людини вкрай несприятливий і веде до розвитку тяжких алергічних астмоподібних захворювань, що нерідко закінчуються смертю. Усі біотехнологічні виробництва мають підвищену небезпечність, оскільки для їх здійснення методами генної інженерії почали створювати особливі штами мікроорганізмів. Вириваючись "на волю", вони можуть ставати набагато небезпечнішими, ніж хімічні або радіоактивні забруднювачі.

  • 95. Екологія як теоретико-наукова основа природоохоронної галузі
    Курсовые работы Экология

    Будь-яка зміна середовища (речовини, енергії, інформації, динамічних якостей ГС) неминуче призводить до розвитку природних ланцюгових реакцій, що йдуть у бік нейтралізації зробленої зміни або формування нових природних систем, утворення яких при значних змінах середовища може прийняти безповоротний характер. Під ланцюговою реакцією в природі розуміється ланцюг природних явищ, кожне з яких і причиняє за собою зміну інших, пов'язаних з ним явищ. Наприклад, вирубання лісу в басейні ріки, яка впадає в озеро, призводить до усихання малих річок, зниження рівня і грунтових вод, зменшення вологості ґрунту, зниження рівня води в річці і озері, а це разом з іншими факторами веде до недостачі води в місті, загибелі риби, розвитку синьо-зелених водоростей і інших гідробіонтів, до евтрофікації водних об'єктів тощо. Будівництво дамби з метою накопичення води в річці і іригаційній мережі для нормального зволоження ґрунтів не вирішує проблеми підтримки рівня ґрунтових вод; навпаки, витрата води на випаровування в зрошувальних системах і з поверхні водосховища посилює нестачу річкового стоку в озеро, затримує твердий стік, спричиняє заболочування місцевості, а іригація-додаткове засолення ґрунтів і подальші негативні впливи іригаційних вод на водні об'єкти. У відповідності з принципами Ле Шательє-Брауна речовинно-енергетичні, інформаційні і динамічні зміни відбуваються в напрямі, що забезпечує збереження загальної їх суми, тобто її стійкість. Якщо антропогенне навантаження перевищить здатності екосистем до саморегуляції і принцип Ле Шательє-Брауна перестане діяти, то це може привести до загибелі всієї екосистеми (наприклад, вважається, що для підриву стійкості біосфери досить втратити 20-30% видів). При зовнішньому впливі, що виводить систему з стану стійкої рівноваги, ця рівновага зміщується в тому напрямі, при якому ефект зовнішнього впливу ослаблюється. Дія принципу Ле Шательє-Брауна в наші дні глибоко порушена. Якщо наприкінці XIX ст. ще відбувалося збільшення біологічної продуктивності у відповідь на зростання концентрації СО, в атмосфері, то з початку XX сторіччя це не відбувається. Навпаки, біота викидає СОр а її біомаса автоматично знижується. У цих умовах відновлення принципу можливе лише за рахунок скорочення антропогенно змінених площ.

  • 96. Еколого-економічна оцінка природоохоронної діяльності підприємства СП "Шахта ім. В.І. Леніна"
    Курсовые работы Экология

    Терикони породи займають величезні площі, приводячи до інтенсивної газопилової поразки повітря і хімічного отруєння поверхневих і ґрунтових вод, а також істотно змінюючи гідродинамічний режим і рівень підземних вод. Всього ж в Донецькому кам'яновугільному басейні налічується 1185 відвалів, що діють і «відслужили», і териконів, з яких близько 400 горять і щорік викидають в атмосферу понад 500 тис. т шкідливих газоподібних речовин, а дощові води, потрапляючи на ці відвали, розчиняють значну кількість небезпечних хімічних елементів і насичують ними ґрунтові води. Щорік з 1 га середнього по величині терикону видувається більше 35 т ґрунти і вимивається велика маса водорозчинних солей. Продукти вітрової ерозії впливають на довкілля на відстані до 100 км. від джерела забруднення. Зона забруднення продуктами водної ерозії менша, але, потрапляючи в грунт, водоймище і джерело водопостачання, вони «крадуть» і без того дефіцитні водні ресурси регіону. Таким чином, окрім забруднення повітря, терикони і відвали унаслідок дренажу крізь них дощових і талих вод інтенсивно псують поверхневі і підземні води токсичними елементами вугілля і породи, що вміщає його. Для запобігання самозагоранню вугільних відвалів передбачається побудувати в Донбасі до 200 плоских відвалів, які не горять. До того ж, відвали сплощень зручно використовувати під різні господарські потреби і рекультивувати їх. Крім того, для запобігання забрудненню природного довкілля необхідно максимально витягувати з відвальних порід сірку, вугілля і рідкоземельні елементи, використовувати відвальні породи для виготовлення цеглини і інших будівельних матеріалів, а також для закладки відпрацьованого простору шахт, особливо в зонах розташування населених пунктів і підприємств. Площу «відвальних» земель складає більше 7 тис. га, а шламонакопичувачів 4 тис. га. В даний час саме тут «заархівувало» до 1,3 млрд. т порід, причому, щорік додається 60 млн. т. Раціональне ж використання їх останніми роками складає близько 17% від щорічного об'єму видачі на поверхню, у тому числі для забутування виробленого простору в шахтах лише 9%. Це свідчить про переважання на шахтах методу обвалення гірських порід у виробленому просторі, який обумовлює інтенсивне просідання земної поверхні (щорік на площі до 1000 км2); перевищення п'ятиметрового рівня супроводиться затопленням, підтопленням, вимоканням дерев і появою боліт.

  • 97. Еколого-економічні проблеми водокористування та шляхи їх вирішення
    Курсовые работы Экология

    До першочергових водоохоронних заходів, що не потребують великих витрат праці та коштів, належить створення водоохоронних зон вздовж рік, їх приток і на територіях, які прилягають до акваторій озер, водосховищ та інших водойм. Під водоохоронні зони, як правило, відводять заплавні землі, схили (понад 5°), що прилягають до заплав, а також яри, які вклинюються безпосередньо у річкові долини. Там, де ріки починаються, водоохоронна зона повинна включати всю мережу ярів вище витоків. До водоохоронних зон слід віднести також повністю осушені землі, стік з яких потрапляє до річкової мережі. Крім того, необхідно впроваджувати ґрунтозахисні системи обробітку земель, природоохоронні, екологічно чисті сівозміни на полях, розташованих поряд із заплавами або крутими берегами річкових долин, ярів, коли поверхневий стік з них значною мірою впливає на режим твердого стоку та санітарний стан річки. У межах водоохоронної зони з метою запобігання забрудненню, засміченню, виснаженню водних ресурсів, замуленню водних джерел впроваджується спеціальний режим господарської діяльності з суворим її обмеженням у прибережній смузі. Залежно від довжини ріки, її повноводності ширина водоохоронної зони повинна становити від 300 до 400 я, а іноді навіть і 500 м, а прибережної смуги не менше 40 і до 100 м, тобто 1/5 частина водоохоронної зони. На великих водосховищах ширину водоохоронної зони доцільно встановлювати від 1,5 до 2 км; На цій території забороняється застосування мінеральних і органічних добрив Та пестицидів, скидання забруднених стічних вод від тваринницьких комплексів і ферм, зрошення стічними водами. Крім того, у водоохоронних зонах не дозволяється будувати нові тваринницькі комплекси і ферми або розширювати наявні склади для мінеральних добрив і пестицидів, організовувати вигони для тварин, стоянки для автотранспорту і сільськогосподарської техніки

  • 98. Еколого-ландшафтні особливості Кордівки (м. Чернігів)
    Курсовые работы Экология

     

    1. АндриенкоТ.Л.Растительный мир Украинского Полесья в аспекте его охраны. К., 1983.
    2. ГубкоВ.А. Нові заповідні території та обєкти Чернігівщини// Національні та регіональні традиції в системі навчання та виховання студентів та школярів: Матеріали регіональної науково-методичної конференції 22 23 жовтня 1996р.: Редколегія Т.В.Гринь Ч.1996 80 с
    3. Гордієнко М.І., БойчукА.Ф., Гордієнко Н.М. Штучні ліси в дібровах. Житомир: Полісся, 1999. 592с.
    4. ГостевВ.Ф., ЮскевичН.Н.Проектирование садов и парков. М.: Стройиздат, 1991. 340с.
    5. Дмитрієва В.І. Грунти Чернігівської області. К.: Урожай, 1969. 62с.
    6. ЕдинЮ.А.Рослини наших лісів. К.: Радянська школа, 1979. -238с.
    7. ЗаверухаБ.В.Охраняемые растения Украины. К., 1983.
    8. ЗаверухаБ.В. У світі рослин К.: Урожай, 1991. 253с.
    9. ЗакревськаГ.І. Геологічний та геоморфічний нарис Чернігівського Полісся. К., 1936.
    10. Жизнь растений, т.5. / под ред. М.В.Горленко. М.: «Просвещение», 1976. 475с.
    11. Калінін М.І. Лісові культури. К.: НМК, 1991. 149с.
    12. КарпенкоЮ.О., Графін М.В.Загадковими стежками «Ялівщини». Чернігів, 2002. 40с.
    13. КарпенкоЮ.О.ЛукашО.В.Охорона рідкісних видів на Чернігівщині в природі та їх введення в культуру// Рідкісні та корисні рослини флори Чернігівщини в природі та культурі К., 1997 С.1418.
    14. КимишевН.С.Введение в фитоценологию. Воронеж: Изд. Воронеж. Ун-та, 1986. 204с.
    15. Комплексное озеленение мест. К.: Будівельник, 1964. 48с.
    16. КучерявыйВ.А.Природная среда города. Львів: Вища школа, 1984. 142с.
    17. КучерявыйВ.А.Фитомелиорация. М.: НТО «Информация», 1991. 288с.
    18. КучерявийВ.П. Урбоекологія. Львів: Світ, 2001, 390с.
    19. ЛукашО., ЧорнийЯ. Дендрарій Чернігівского Педуніверситету: заснування та перспективи.// Укр. бот..журнал. 1999. №3. С.45 46.
    20. МулярчукС.О. Рослинність Чернігівщини. К., 1970.
    21. МатвееваГ.В., ТарабринА.Д.Ботаника 3-е изд., перераб. и доп. М.: Агропромиздат, 1989. 286с.
    22. Мир растений. В 7 томах / под ред. М.В.Горленко. М.: «Просвещение», 1991. 475с.
    23. Мороз І.В., Гришко-БогмакоБ.К. Ботаніка з основами екології: Навч. посібник. К.: Вища школа, 1994. 259с.
    24. МарчакА.В. Ліс і довкілля. Вінниця, ВДСТІ, 1998, 199с.
    25. МашинскийЛ.О.Город и природа. М.: Стройиздат, 1973. 227с.
    26. Методические рекомендации по технологии создания лесных насаждений на эродированных горных склонах Крыма. Харьков: НДИЛГи АМ, 1982. 52 С.
    27. Основи лісової радіоекології. К.: УкрНДІ лісового господарства та агро меліорації, 1999. 592с.
    28. Определитель высших растений. К., 1992.
    29. Пойкер Х. Культурный ландшафт: формирование и уход. М.: ВО «Агропромиздат», 1987. 176с.
    30. ПряхиВ.Д., НиколаенкоВ.Т.Пригородные леса. М.: Лесная промышленность, 1981. 248с.
    31. Рідкісні та корисні рослини флори Чернігівщини в природі та культурі К., 1997 320с.
    32. ТаранИ.В., Агапова М. Пейзажные группы для рекреационного строительства. Новосибирск, 1981. 240с.
  • 99. Екосистеми світу
    Курсовые работы Экология

    Тваринний світ екосистем пустель бідний. Він, так само як і рослинність, сформувався під впливом дефіциту вологи. Тільки під час весняних та осінніх перельотів тут вирує життя: з'являються зграї качок, гусей, журавлів та інших птахів. Корінні види тварин пустель тісно пов'язані з ґрунтом, де вони знаходять вологу та захист від спеки. Це плазуни, гризуни, терміти та земляні комахи. Багато видів тварин виробили здатність зберігати вологу у вигляді жирових депо. Деякі види тварин залишають пустелю на період найспекотніших місяців, перебираючись на території, більш вологі та прохолодні. Активність тварин пустель проявляється у нічні прохолодні години. Вдень тварини ховаються чи у ґрунті, чи, навпаки, піднімаються на верхівки гілок чагарників і дерев, де повітря прохолодніше порівняно з піском, розпеченим сонцем. У норах гризунів велика кількість птахів влаштовує свої гнізда. Основні фітофаги пустель - верблюди, гризуни та черепахи. Листя активно поїдається різними видами саранових. Невелика кількість видів пристосувалася до поїдання коренів (ризофаги). Хижаки представлені шакалами, гієнами. В пустелі Африки заходять леви. Детритний трофічний ланцюг екосистем пустель представлений термітами, чорнишами та скарабеями. Тварини пустель завжди тяжіють до водойм. Внаслідок їх незначної кількості тварини змушені багато пити про запас. Вода, що отримується з великими труднощами, використовується бережливо: з метою запобігання втрат води тіла тварин мають товстий хітиновий (комахи) або роговий (плазуни) покрив. Але в будь-якому випадку, випаровування необхідне для охолодження тіла. Тому у багатьох видів спостерігається швидке дихання, роти та дзьоби утримуються відкритими. Саме з цієї причини вуха у тушканчиків та зайців великі. Деякі види взагалі не п'ють воду, задовольняючись тією водою, яку отримують з їжею (рослинною чи тваринною). Існують дуже цікаві способи забезпечення молодняка водою.

  • 100. Ефективність заходів по покращенню якості води
    Курсовые работы Экология

     

    1. Балацкий О.Ф., Мельник Л.Г. и др.. Екологія и экономика. К.: Урожай, 1986.
    2. Барановський В. Территориальная модель исследования устойчивого экологического развития Украины//Экономика Украины. 1998. - №8, с.76-82.
    3. Бем І., Федорищева А. Техногенний процес природокористування// Економіка України. 1993. - №10, с.3-13.
    4. Білявський Г.О. Основи екології: теорія та практикум. К.: Лібра, 2002
    5. Вернадський В.И. Проблемы биогеохимии. М.:Наука, 1980.
    6. Владимиров А.М. и др.. Охрана окружающей среды. Ленинград: Гидрометеоиздат, 1991.
    7. Вронский В.А. Прикладная экология: учебное пособие. - Ростов н/д.: Феникс, 1996.
    8. Ганджа І.М. Науково технічний прогрес і здоровя людини. к.: здоровя, 1987. 24с.
    9. Горєв Л.М., Яцюк М.С. Водне господарство України. 1998. - №№5-6.
    10. Горлицкий Б.А. Вестник экологии. 1996. - №№ 1-2.
    11. Данилишин Б.М.та ін. Природо-ресурсний потенціал сталого розвитку України. К.:РВПС України,, 1999. 716 с.
    12. Довідник природних ресурсів Житомирщини. Житомир:Льонок. 1993.
    13. Екологія і закон. Екологічне законодавство України. Відп. ред. Андрейцев В.І. К.: Юрінком Інтер, 1998.
    14. Екологічна ситуація Житомирщини. Статистичний збірник./За ред. П.П. Михайленка. К.:НДІ статистики Держкомстату України, 1998.
    15. Екологічний звіт „Про стан навколишнього середовища Житомирської області за 1999, 2000, 2001 рр.”- Житомир, 2001
    16. Екологічий звіт „Про стан навколишнього середовища Житомирської області за 2000 р.”- Житомир, 2001
    17. Екологічний звіт „Про стан навколишнього середовища Житомирської області за 2001 р.”- Житомир, 2002
    18. Злобін Ю.А. Основи екології. - К.: Лібра, ТОВ, 1998.
    19. Койлов В.Г. и др. Охрана природы. Днепропертровск: Промінь, 1984. 64 с.
    20. Конституція України. К.: Право, 1996. 56 с.
    21. Кравців В. Економічний розвиток і екологічна безпек: шлях України//Регіональна економіка. 1997. - №3, с.97-104.
    22. Лісовський С. Динаміка еколого-економічних параметрів економіки України в період її реформування. К.: 1997
    23. Максимчук В.Л. та ін. Вода працівниця.//Водне господарство України. 1996. №2.
    24. Мельник Л.Г. Экологическая экономика: Учебник. Суммы: Университетская книга, 2001;
    25. Міщенко В. Концепція платного природокористування в Україні.// Економікак України. 1993.
    26. Національна доповідь про стан навколишнього природного середовища в Україні. К.: Мін природи,1992.
    27. Національна доповідь про стан навколишнього природного середовища в україні в 1996 р. К.: Вид-во Раєвського, 1997.
    28. Природопользование: Учебник / Под ред. Э.А. Арустамова. М.: Дом “Дашков и К”, 1999.
    29. Статистичний збірник „Довкілля України” за 1999р./Державний комітет статистики України. К., 2000.
    30. Экология города: Учебник. К..: Лібра, 2000.