Курсовой проект по предмету Экология

21. Биологический мониторинг качества воды
Курсовые работы Экология

Мы сравнили эти поведенческие данные о токсичности с LC50 значения из предыдущих исследований. Отклонения в бассейне поведения было обнаружено быстрее, чем потребовалось для обнаружения рыбы смертности. 96-ч LC50 для фенола в медаке является 29.3mg / л (Shigeoka и со авт., 1988), но мы обнаружили изменения в скорости плавания при воздействии по фенолу в 25 мг / л от 0 до 30 мин экспозиции. Для мер, 48-ч LC50 стоимость составляет 3,5 мг / л (Цуда и др. 1997г.); даже несмотря на 48-ч LC50 данных для MEP три раз меньше, чем значение, при котором изменения в плавание деятельности произошли (10 мг / л), мы обнаружили, поведенческие отклонения плавания течение 1 ч экспозиции
22. Биомы мира и охрана их биоразнообразия
Курсовые работы Экология
23. Биоразнобразие Каспийского моря
Курсовые работы Экология

Флора и фауна Каспийское море довольно бедны по видовому составу, но значительны по биомассе. В Каспийское море обитает более 500 видов растений и 854 вида рыб и животных, разнообразных по своему происхождению. Из растений в Каспийское море преобладают синезелёные и диатомовые (ризосоления др.) водоросли. Среди недавних вселенцев много красных и бурых водорослей. Из цветковых наиболее распространены зостера и руппия. Самую большую биомассу дают харовые водоросли (до 30 кг на 1 м3 дна). По происхождению фауна в основном неогенового возраста, испытавшая вследствие частых и значительных колебаний солёности большие изменения. К этой группе относятся из рыб - осетровые, сельди, кильки, бычки, пуголовки, из моллюсков - дрейсены и сердцевидки, из др. беспозвоночных - гаммариды, полихеты, губки, один вид медуз. Кроме того, здесь обитает 15 видов вселенцев из арктических и средиземноморских бассейнов. Заметную группу представляют организмы пресноводного происхождения (из рыб - судак). В целом характерна высокая степень эндемизма. Некоторые организмы переселились в Каспийское море совсем недавно либо в результате занесения на днищах морских судов (главным образом различные обрастатели, например митилястер, водоросль ризосоления, балянусы, а также крабы), либо путём сознательной акклиматизации человеком (например, из рыб - кефаль, из беспозвоночных - нереис, синдесмия).
24. Биотехнологическая очистка углеводородов нефти
Курсовые работы Экология

В наиболее упрощенном виде нефтешламы представляют собой многокомпонентные устойчивые агрегативные физико-химические системы, состоящие главным образом, из нефтепродуктов, воды и минеральных добавок (песок, глина, окислы металлов и т.д.). Главной причиной образования резервуарных нефтешламов является физико-химическое взаимодействие нефтепродуктов в объеме конкретного нефтеприемного устройства с влагой, кислородом воздуха и механическими примесями, а также с материалом стенок резервуара. В результате таких процессов происходит частичное окисление исходных нефтепродуктов с образованием смолоподобных соединений и ржавление стенок резервуара. Попутно попадание в объем нефтепродукта влаги и механических загрязнений приводит к образованию водно-масляных эмульсий и минеральных дисперсий. Поскольку любой шлам образуется в результате взаимодействия с конкретной по своим условиям окружающей средой и в течение определенного промежутка времени, одинаковых по составу и физико-химическим характеристикам шламов в природе не бывает. По результатам многих исследований в нефтешламах резервуарного типа соотношение нефтепродуктов, воды и механических примесей (частицы песка, глины, ржавчины и т.д.) колеблется в очень широких пределах: углеводороды составляют 5-90%, вода 1-52%, твердые примеси 0,8-65%. Как следствие, столь значительного изменения состава нефтешламов диапазон изменения их физико-химических характеристик тоже очень широк. Плотность нефтешламов колеблется в пределах 830-1700 кг/м3, температура застывания от -3оС до +80оС. Температура вспышки лежит в диапазоне от 35 до 120С.
25. Биотехнология и переработка отходов производства
Курсовые работы Экология

Слив отходов производства пестицидов сегодня строго контролируется; технология очистки сточных вод или их детоксикации хорошо разработана, хотя остается сложной и многообразной. Она включает сначала экстракцию пестицидов растворителями, а затем обычную биологическую обработку. Для ликвидации непредусмотренных выбросов, происходящих при утечках или при промывке и замене контейнеров с пестицидами, подходящая технология пока отсутствует. Пестициды попадают в окружающую среду и в результате использования их для обработки сельскохозяйственных культур. Большинство пестицидов расщепляются бактериями и грибами. Превращение исходного пестицида в менее сложные соединения нередко осуществляется при участии сообществ микроорганизмов. Были описаны различные стадии и промежуточные продукты процессов деградации ДДТ, идущей, например, в ходе сопряженного метаболизма и приводящей к полной минерализации этого стойкого пестицида. Часто из среды, содержащей ксенобиотик, можно выделить сообщества такого рода, в которых он служит не основным источником углерода, а источником фосфора, серы или азота. Чрезвычайно высокая токсичность пестицидов зачастую утрачивается на первой же стадии их модификации. Это позволяет разработать относительно несложные микробиологические способы их детоксикации. Например, в результате гидролиза может значительно уменьшиться токсичность пестицидов или увеличиться вероятность биодеградации. Для этого хорошо было бы использовать внеклеточные ферменты, способные функционировать в отсутствие коферментов или специфических факторов и осуществлять детоксикацию разнообразных пестицидов. Это могут быть такие гидролазы, как эстразы, ациламиназы и фосфоэстеразы. Чтобы выбранный фермент можно было применять in situ, он должен обладать подходящей кинетикой в широком диапазоне температур и рН, быть нечувствительным к небольшим количествам растворителей и тяжелых металлов, не ингибироваться субстратом при концентрациях, характерных для содержимого очистных систем, а также хорошо храниться. В ряде случаев в качестве биологического агента детоксикации была испробована паратионгидролаза, выделенная из Pseudomonas spр. С её помощью удалось удалить 94 - 98% остаточного паратиона (около 75г) из контейнера с пестицидом за 16 ч при концентрации субстрата 1% (по весу). Забуференные растворы (паратионгидролазы) использовали также для детоксикации паратиона в разливах на почве, где его концентрация, по-видимому, была весьма высока. Скорость разложения паратиона в этом случае зависела от типа почвы, влажности, буферной емкости раствора и концентрации фермента. При этом значительные количества пестицида были обезврежены всего за 8 ч. Как показали лабораторные эксперименты, еще одна возможная сфера применения иммобилизованных ферментов это очистка сточных вод. Были описаны гидролазы для детоксикации других пестицидов. Многие из них обладают широкой субстратной специфичностью, что открывает большие возможности для создания других простых систем детоксикации пестицидов. В будущем подобные системы смогут применять при промывке промышленных химических установок и реакторов, ферменты в виде аэрозолей - для удаления пестицидов с поверхностей, а ферменты в сочетании с пестицидами - для быстрого разрушения пестицидов после их использования.
26. Біогеоценологія – вчення про екосистеми
Курсовые работы Экология

Редуценти, до яких належать бактерії й нижчі гриби, завершують деструктивну роботу консументів і сапрофагів, доводячи розкладання органіки до її повної мінералізації. Частково мінералізація органічних речовин йде у всіх живих організмів. Так, у процесі дихання виділяється С02, з організму виводяться вода, мінеральні солі, аміак і т.д. Але справжніми редуцентами, які завершують цикл руйнації органічних речовин, вважаються лише такі організми, що виділяють у зовнішнє середовище тільки неорганічні речовини, готові до залучення в новий цикл. Так, бактерії, що денітрифікуються, відновлюють азот до елементарного стану, бактерії, що сульфатредукуються, - сірку до сірководню. Кінцеві продукти розкладання органічних речовин - двооксид вуглецю, вода, аміак, мінеральні солі. У анаеробних умовах розкладання йде далі - до водню; утворюються також вуглеводні. У наземному середовищі основний перебіг процесу деструкції органічних речовин відбувається в ґрунті. Активна діяльність організмів-руйнівників приводить до того, що річний опад органічних речовин повністю розкладається в тропічних дощових лісах протягом 1-2 років, у листяних лісах помірної зони - за 2-4 роки, у хвойних лісах - за 4-5 років, а в тундрі процес розкладання може тривати десятки років.
27. Біоіндикація як метод оцінки стану навколишнього середовища
Курсовые работы Экология
1. Акимова Т.А., Хаскин В.В. Экология. Учебник для вузов. - М.: ЮНИТИ, 1998. - 455с.
2. Білявський Г.О. та інші. Основи екологічних знань: Навч. посібник. - К.: Либідь, 2003. - 336 с.
3. Биоиндикация загрязнений наземных экосистем. Пер. с нем. /Под ред. Р. Шуберта. - М.: Мир, 1988. - 348с.
4. Викторов С.В., Ремезова Г.Л. Индикационная геоботаника. - М.: Изд-во МГУ, 1988. - 167с.
5. Джигирей В.С. Екологія то охорона навколишнього середовища: Навч. посібник: Для студ. вузів. - К.: Знання, 2000. - 203с.
6. Злобін Ю.А., Кочубей Н.В. Загальна екологія. Навчальний посібник. - С.: Університетська книга, 2003. - 414с.
7. Экология города: учебник для студ. вузов под ред. Ф.В. Стольберга. - К.: Либра, 2000. - 464с.
8. Козлов Ю.С. и др. Экологическая безопасность автомобильного транспорта. - М.: АГАР, 2000. - 176с.
9. Кормиков И.И. Адаптация растений к условиям техногенно загрязненной Среды. - К.: Наукова думка, 1996. - 238с.
10. Крапивин В.Ф. Проблемы мониторинга. - М.: Знание, 1991. - 64с.
11. Кучерявий В.П. Екологія. - Львів: Світ, 2001. - 500 с.
12. Кучерявий В.П. Урбоекологія. - Л.: Світ, 1999. - 346с.
13. Международная программа по биоиндикации антропогенного загрязнения природной среды /Е.В.Соколов, Д.А. Криволуцкий и др. //Экология, - 1990. - № 2. - 90-94с.
14. Мэнинг У. Дж., Фелер У.А. Биомониторинг загрязнения атмосферы с помощью растений. - М.: Гидрометеоиздат, 1985. - 143с.
15. Новиков Ю.В. Экология, окружающая среда и человек. - М.: Агенство Фаир, 1998. - 320с.
28. Біологічна продуктивність як основа функціонування різних екосистем та біотопів
Курсовые работы Экология

Можна говорити про біомасу окремого організму або про біомасу того чи іншого виду рослини чи тварини. Біомасу вимірюють в одиницях маси (сухого залишку) на одиницю поверхні, тобто у вигляді кг/м2, ц/га, т/кмг і т.п. У зв'язку з тим, що біомаса формується в результаті процесу живлення, спорідненого зі зв'язуванням енергії, для оцінки розміру біомаси придатні й енергетичні одиниці (джоулі, калорії та ін.). Ця енергетична форма вираження має дві переваги. Вона показує, наскільки енергетично ефективними були процеси утворення біологічної маси даного виду, а також дозволяють об'єктивно порівнювати організми або екосистеми, в яких біомаса має різний хімічний склад. Оцінка розміру продукції та запасів біомаси в масштабах земної кулі в цілому - досить важка справа. Загальна її методика ще не розроблена, і дані різних авторів відрізняються. Сумарна біомаса всієї біосфери Землі в середньому оцінюється в 1,8х1018 г або 30х1021 Дж. Первинна продукція земної кулі досягає 100 млрд. т/рік. За даними В А. Ковди (1973), загальна біомаса суходолу дорівнює 3х1012 - 1х1013 тонн. На суходолі основний внесок роблять ліси. У тропічних лісах чиста первинна продукція досягає 2016, а в лісах помірної зони - 1 242 г/м2/рік. Океани мають низьку первинну продукцію, що пов'язано, головним чином, із нестачею поживних речовин для рослин. На долю океанів та морських акваторій припадає 55x109 тонн сухої біомаси. У природному середовищі всі живі організми мешкають поряд. Співіснуючі рослини та тварини звичайно мають різні типи та способи живлення. Але для певних груп, що проживають разом, базовий тип живлення є однаковим. У цьому випадку й роль цих організмів в екосистемі є також однаковою. Так, наприклад, у лісі ростуть і великі дуби, і ліани, і трави, і мохи. Конкретні механізми оптимізації фотосинтезу в них різні, але роль в екосистемі ідентична: усі вони мають автотрофне живлення та здійснюють первинний синтез органічних речовин. У цьому зв'язку з урахуванням основної екосистемної функції живі організми об'єднуються в три важливі групи: продуценти, консументи та редуценти. Групу консументів поділяють на кілька підгруп: первинні, вторинні і т.д.
29. Біосфера - жива оболонка Землі
Курсовые работы Экология

З іншого боку, всі організми дихають і виділяють в атмосферу вуглець у формі вуглекислоти. Коли ж настає смерть, то сапрофаги і редуценти розкладають і мінералізують трупи, утворюючи ланцюги живлення, у кінці яких вуглець знову надходить у кругообіг у формі вуглекислоти (рис. 3). Мертві рослинні і тваринні залишки, що накопичуються, сповільнюють кругообіг вуглецю. Тварини-сапрофаги і сапрофагічні мікроорганізми, які живуть у ґрунті, перетворюють накопичені на його поверхні залишки в нове утворення органічної матерії - гумус. Швидкість впливу організмів на гумус зовсім не однакова. Іноді ланцюг буває коротким і неповним: ланцюг сапрофагів позбавляється можливості функціонувати через нестачу кисню або внаслідок дуже високої кислотності; органічні залишки накопичуються у формі торфу і утворюють торф'яні болота. Тут призупинюється кругообіг вуглецю. Скупчення викопних органічних сполук у вигляді кам'яного вугілля і нафти свідчить про те саме, оскільки вуглекислота накопичується у вигляді карбонату кальцію (крейда, вапняки) хімічного чи біогенного походження. Часто ці маси вуглецю залишалися поза кругообігом упродовж цілих геологічних періодів, поки карбонат кальцію у вигляді гірських хребтів не піднімався над поверхнею моря. З цього моменту починалося надходження вуглецю і кальцію в кругообіг. Воно здійснювалося внаслідок вилужування вапняку атмосферними опадами чи під впливом лишайників, а також коренів квіткових рослин. Вуглець, який накопичився в ґрунті чи гірських породах, може бути звільнений і в процесі горіння, викликаного людською діяльністю - опалення, промисловість та ін.
30. Болезнетворные бактерии как регулятор численности человеческих популяций
Курсовые работы Экология

Инкубационный период от нескольких часов до 5 дней, заболевание начинается остро с появления поноса, к которому несколько позже присоединяется рвота. Стул становится все более и более частым, испражнения теряют каловый характер и запах, становятся водянистыми. Позывы на них становятся императивными, больные не могут удержать испражнений. Выделения из кишечника по виду напоминают рисовый отвар или представляют собой жидкость, окрашенную желчью в желтый или зеленый цвет. Относительно часто в выделениях имеется примесь слизи и крови. Рвотные массы имеют тот же химический состав, что и выделения из кишечника. Это жидкость, окрашенная в желтый цвет, без кислого запаха. Потеря жидкости при рвоте и поносе быстро приводит к обезвоживанию организма, вследствие чего меняется внешний вид больного: черты лица заостряются, слизистые оболочки рта суховатые, голос становится хриплым, кожа теряет обычный тургор и легко собирается в складки, развивается цианоз кожи и слизистых оболочек. Появляются тахикардия, одышка, тоны сердца становятся приглушенными, снижается АД, уменьшается количество мочи. Часто возникают тонические судороги, болезненные судороги мышц конечностей. При пальпации живота определяется переливание жидкости по кишечнику, усиленное урчание, а в ряде случаев шум плеска жидкости. Пальпация безболезненна. Температура тела становится нормальной. При прогрессировании заболевания у больного развивается тяжелое состояние, которое характеризуется снижением температуры тела до 34,5 -35,5 °С, крайней обезвоженностью (больной теряет 8-12% массы тела), нарушениями гемодинамических показателей, одышкой. Окраска кожи у таких больных приобретает пепельный оттенок, голос отсутствует, глаза запавшие, склеры тусклые, взгляд немигающий. Живот втянут, стул и мочеиспускание отсутствуют. В крови за счет сгущения отмечаются высокий лейкоцитоз, увеличение содержания гемоглобина и эритроцитов, индекса гематокрита, увеличение относительной плотности плазмы.
31. Болота та необхідність їх збереження
Курсовые работы Экология

Боло?тні ґрунти? - %20%d0%b7%20%d0%b2%d0%b5%d0%bb%d0%b8%d0%ba%d0%be%d1%8e%20%d0%ba%d1%96%d0%bb%d1%8c%d0%ba%d1%96%d1%81%d1%82%d1%8e%20%d0%bd%d0%b5%d1%80%d0%be%d0%b7%d0%ba%d0%bb%d0%b0%d0%b4%d0%b5%d0%bd%d0%b8%d1%85%20%d1%96%20%d0%bd%d0%b0%d0%bf%d1%96%d0%b2%d1%80%d0%be%d0%b7%d0%ba%d0%bb%d0%b0%d0%b4%d0%b5%d0%bd%d0%b8%d1%85%20%d1%80%d0%be%d1%81%d0%bb%d0%b8%d0%bd%d0%bd%d0%b8%d1%85%20%d1%80%d0%b5%d1%88%d1%82%d0%be%d0%ba%20%d1%82%d0%be%d1%80%d1%84%d1%83%20<http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D0%BE%D1%80%D1%84>%20(%d0%bf%d0%be%d1%80%d0%be%d0%b4%d0%b8%20%d0%b6%d0%b8%d1%82%d1%82%d1%94%d0%b2%d0%be%d0%b3%d0%be%20%d0%bf%d0%be%d1%85%d0%be%d0%b4%d0%b6%d0%b5%d0%bd%d0%bd%d1%8f,%20%d1%83%d1%82%d0%b2%d0%be%d1%80%d0%b5%d0%bd%d0%be%d1%97%20%d0%bf%d1%80%d0%be%d1%82%d1%8f%d0%b3%d0%be%d0%bc%20%d1%82%d0%b8%d1%81%d1%8f%d1%87%20%d1%80%d0%be%d0%ba%d1%96%d0%b2%20%d0%b7%20%d0%bd%d0%b5%d0%b4%d0%be%d1%80%d0%be%d0%b7%d0%ba%d0%bb%d0%b0%d0%b4%d0%b5%d0%bd%d0%b8%d1%85%20%d1%80%d0%be%d1%81%d0%bb%d0%b8%d0%bd%d0%bd%d0%b8%d1%85%20%d0%b7%d0%b0%d0%bb%d0%b8%d1%88%d0%ba%d1%96%d0%b2%20(%d1%82%d1%80%d0%b0%d0%b2,%20%d0%bc%d0%be%d1%85%d1%96%d0%b2%20%d1%82%d0%b0%20%d0%b4%d0%b5%d1%80%d0%b5%d0%b2%d0%b8%d0%bd%d0%b8),%20%d1%8f%d0%ba%d1%96%20%d0%b2%d0%bd%d0%b0%d1%81%d0%bb%d1%96%d0%b4%d0%be%d0%ba%20%d0%b2%d0%b8%d1%81%d0%be%d0%ba%d0%be%d1%97%20%d0%b2%d0%be%d0%bb%d0%be%d0%b3%d0%be%d1%81%d1%82%d1%96%20%d1%82%d0%b0%20%d0%bf%d0%be%d0%b3%d0%b0%d0%bd%d0%be%d0%b3%d0%be%20%d0%b4%d0%be%d1%81%d1%82%d1%83%d0%bf%d1%83%20%d0%bf%d0%be%d0%b2%d1%96%d1%82%d1%80%d1%8f%20%d0%bc%d1%96%d0%bd%d0%b5%d1%80%d0%b0%d0%bb%d1%96%d0%b7%d1%83%d0%b2%d0%b0%d0%bb%d0%b8%d1%81%d1%8f%20%d0%bb%d0%b8%d1%88%d0%b5%20%d1%87%d0%b0%d1%81%d1%82%d0%ba%d0%be%d0%b2%d0%be),%20%d1%8f%d0%ba%d1%96%20%d0%bd%d0%b0%d0%b3%d1%80%d0%be%d0%bc%d0%b0%d0%b4%d0%b6%d1%83%d1%8e%d1%82%d1%8c%d1%81%d1%8f%20%d0%b2%20%d0%bd%d0%b8%d1%85%20%d0%bf%d1%96%d0%b4%20%d0%b2%d0%bf%d0%bb%d0%b8%d0%b2%d0%be%d0%bc%20%d1%82%d1%80%d0%b8%d0%b2%d0%b0%d0%bb%d0%be%d0%b3%d0%be%20%d0%bd%d0%b0%d0%b4%d0%bc%d1%96%d1%80%d0%bd%d0%be%d0%b3%d0%be%20%d0%b7%d0%b2%d0%be%d0%bb%d0%be%d0%b6%d0%b5%d0%bd%d0%bd%d1%8f.%20%d0%91%d0%be%d0%bb%d0%be%d1%82%d0%bd%d1%96%20%d2%91%d1%80%d1%83%d0%bd%d1%82%d0%b8%20%d0%b7%d0%b0%20%d1%81%d1%82%d1%83%d0%bf%d0%b5%d0%bd%d0%b5%d0%bc%20%d1%80%d0%be%d0%b7%d0%b2%d0%b8%d1%82%d0%ba%d1%83%20%d0%bf%d1%80%d0%be%d1%86%d0%b5%d1%81%d1%96%d0%b2%20%d1%82%d0%be%d1%80%d1%84%d0%be%d1%83%d1%82%d0%b2%d0%be%d1%80%d0%b5%d0%bd%d0%bd%d1%8f%20%d1%96%20%d0%be%d0%b3%d0%bb%d0%b5%d1%94%d0%bd%d0%bd%d1%8f%20<http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%9E%D0%B3%D0%BB%D0%B5%D1%94%D0%BD%D0%BD%D1%8F&action=edit&redlink=1>, що є характерним для них, поділяють на торфові (шар торфу більше 50 см <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B0%D0%BD%D1%82%D0%B8%D0%BC%D0%B5%D1%82%D1%80>), торфо-глейові (шар торфу менше 50 см, під ним глейовий горизонт) та мулувато-болотні, в яких суцільного шару торфу немає. З господарського погляду болотні ґрунти прийнято поділяти на кислі, нейтральні та лужні, а також на солончакуваті, солонцюваті, карбонатні та залізисті. Після осушення і проведення агромеліоративних <http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%90%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B5%D0%BB%D1%96%D0%BE%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F&action=edit&redlink=1> заходів болотні ґрунти можуть перетворюватись у високопродуктивні сільськогосподарські угіддя <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D1%96%D0%BB%D1%8C%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D1%81%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D1%80%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%96_%D1%83%D0%B3%D1%96%D0%B4%D0%B4%D1%8F>. На них вирощують високі врожаї овочів <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9E%D0%B2%D0%BE%D1%87>, картоплі <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%BE%D0%BF%D0%BB%D1%8F>, багаторічних трав <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B8>, конопель <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BF%D0%BB%D1%96> та інших культур. Поширені болотні ґрунти в північній частині Євразії <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%84%D0%B2%D1%80%D0%B0%D0%B7%D1%96%D1%8F>. В Україні вони найбільше зустрічаються в низовинах і заплавах річок у Волинській <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%B8%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%8C>, Рівненській <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%8C>, Житомирській <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%96%D0%B8%D1%82%D0%BE%D0%BC%D0%B8%D1%80%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%8C>, Київській <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B8%D1%97%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%8C> та Чернігівській <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A7%D0%B5%D1%80%D0%BD%D1%96%D0%B3%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%8C> областях. [2]">ґрунти <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D2%90%D1%80%D1%83%D0%BD%D1%82%D0%B8> з великою кількістю нерозкладених і напіврозкладених рослинних решток торфу <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D0%BE%D1%80%D1%84> (породи життєвого походження, утвореної протягом тисяч років з недорозкладених рослинних залишків (трав, мохів та деревини), які внаслідок високої вологості та поганого доступу повітря мінералізувалися лише частково), які нагромаджуються в них під впливом тривалого надмірного зволоження. Болотні ґрунти за ступенем розвитку процесів торфоутворення і оглеєння <http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%9E%D0%B3%D0%BB%D0%B5%D1%94%D0%BD%D0%BD%D1%8F&action=edit&redlink=1>, що є характерним для них, поділяють на торфові (шар торфу більше 50 см <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B0%D0%BD%D1%82%D0%B8%D0%BC%D0%B5%D1%82%D1%80>), торфо-глейові (шар торфу менше 50 см, під ним глейовий горизонт) та мулувато-болотні, в яких суцільного шару торфу немає. З господарського погляду болотні ґрунти прийнято поділяти на кислі, нейтральні та лужні, а також на солончакуваті, солонцюваті, карбонатні та залізисті. Після осушення і проведення агромеліоративних <http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%90%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B5%D0%BB%D1%96%D0%BE%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F&action=edit&redlink=1> заходів болотні ґрунти можуть перетворюватись у високопродуктивні сільськогосподарські угіддя <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D1%96%D0%BB%D1%8C%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D1%81%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D1%80%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%96_%D1%83%D0%B3%D1%96%D0%B4%D0%B4%D1%8F>. На них вирощують високі врожаї овочів <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9E%D0%B2%D0%BE%D1%87>, картоплі <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%BE%D0%BF%D0%BB%D1%8F>, багаторічних трав <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B8>, конопель <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BF%D0%BB%D1%96> та інших культур. Поширені болотні ґрунти в північній частині Євразії <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%84%D0%B2%D1%80%D0%B0%D0%B7%D1%96%D1%8F>. В Україні вони найбільше зустрічаються в низовинах і заплавах річок у Волинській <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%B8%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%8C>, Рівненській <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%8C>, Житомирській <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%96%D0%B8%D1%82%D0%BE%D0%BC%D0%B8%D1%80%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%8C>, Київській <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B8%D1%97%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%8C> та Чернігівській <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A7%D0%B5%D1%80%D0%BD%D1%96%D0%B3%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%8C> областях. [2]
32. Ботаническая характеристика природного историко-архитектурного и рекреационного комплекса "Усадьба Воронцово"
Курсовые работы Экология

Ива серебристая - листва у одних видов ив густая, курчавая, зеленого цвета, у других более редкая сквозистая, серо-зеленого или серо-белого цвета. Листья очередные, черешчатые; листовая пластинка у одних видов широкая, эллиптическая, у других довольно узкая и длинная; край пластинки только у немногих видов цельный, у большинства же мелко или крупно зубчатый. Пластинка бывает или блестящего, ярко-зеленого цвета на обеих поверхностях, или только на верхней; нижняя же поверхность у таких ив от волосков и от сизого налета бывает серого или голубоватого цвета. Цилиндрический черешок довольно короткий; у основания его находятся два прилистника, большей частью зубчатых, широких, или узких; они сохраняются или только до полного развития листа, или все лето. Прилистники служат хорошим признаком для различения разных видов ив; один вид, носящий название ушастой ивы S. аuritа) имеет прилистники большие, торчащие в виде ушей. Весьма любопытно то, что прилистники наиболее развиваются на молодой поросли, вырастающей от ствола или от корней. Стебель ветвистый; ветви тонкие, прутьевидные, гибкие, ломкие, с матовой или блестящей корой, пурпурового, зеленого и других цветов. Почки также различного цвета, темно-бурые, красно-жёлтые ит.п.; наружные покровные чешуйки их взаимно срастаются своими краями в цельный колпачок или чехлик, отделяющийся, при разрастании почек, у своего основания и спадающий тогда целиком. Верхушечная почка на ветвях обыкновенно отмирает, а соседняя к ней боковая дает наиболее сильный побег и, так сказать, заменяет собою отмершую верхушечную почку.
33. Ботанические сады России
Курсовые работы Экология

%c2%bb,%20%d1%81%d1%82%d0%b0%d1%80%d0%b5%d0%b9%d1%88%d0%b8%d0%b9%20%d0%b1%d0%be%d1%82%d0%b0%d0%bd%d0%b8%d1%87%d0%b5%d1%81%d0%ba%d0%b8%d0%b9%20%d1%81%d0%b0%d0%b4%20%d0%a0%d0%be%d1%81%d1%81%d0%b8%d0%b8,%20%d0%be%d1%81%d0%bd%d0%be%d0%b2%d0%b0%d0%bd%d0%bd%d1%8b%d0%b9%20%d0%9f%d0%b5%d1%82%d1%80%d0%be%d0%bc%20I%20<http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D1%91%D1%82%D1%80_I>%20%d0%b2%20%d0%9c%d0%be%d1%81%d0%ba%d0%b2%d0%b5%20%d0%b2%201706%20%d0%b3%d0%be%d0%b4%d1%83.%20%d0%a1%d0%bb%d0%b5%d0%b4%d1%83%d1%8e%d1%89%d0%b8%d0%b9%20%d0%b1%d1%8b%d0%bb%20%d0%be%d1%81%d0%bd%d0%be%d0%b2%d0%b0%d0%bd%20%d0%b2%201714%20%d0%b3%d0%be%d0%b4%d1%83%20<http://ru.wikipedia.org/wiki/1714_%D0%B3%D0%BE%D0%B4>%20%d0%9f%d0%b5%d1%82%d1%80%d0%be%d0%bc%20I%20%d0%b2%20%d0%a1%d0%b0%d0%bd%d0%ba%d1%82-%d0%9f%d0%b5%d1%82%d0%b5%d1%80%d0%b1%d1%83%d1%80%d0%b3%d0%b5%20<http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D1%82-%D0%9F%D0%B5%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B1%D1%83%D1%80%D0%B3>%20%d0%bf%d0%be%d0%b4%20%d0%bd%d0%b0%d0%b7%d0%b2%d0%b0%d0%bd%d0%b8%d0%b5%d0%bc%20%d0%90%d0%bf%d1%82%d0%b5%d0%ba%d0%b0%d1%80%d1%81%d0%ba%d0%be%d0%b3%d0%be%20%d1%81%d0%b0%d0%b4%d0%b0%20<http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%BE%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D1%87%D0%B5%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D1%81%D0%B0%D0%B4_%D0%91%D0%98%D0%9D_%D0%A0%D0%90%D0%9D>.%20%d0%92%20%d0%bf%d0%b5%d1%80%d0%b2%d0%be%d0%b9%20%d1%87%d0%b5%d1%82%d0%b2%d0%b5%d1%80%d1%82%d0%b8%20XVIII%20%d0%b2%d0%b5%d0%ba%d0%b0%20%d0%b1%d1%8b%d0%bb%d0%b8%20%d1%83%d1%81%d1%82%d1%80%d0%be%d0%b5%d0%bd%d1%8b%20%d0%b1%d0%be%d1%82%d0%b0%d0%bd%d0%b8%d1%87%d0%b5%d1%81%d0%ba%d0%b8%d0%b5%20%d1%81%d0%b0%d0%b4%d1%8b%20%d0%b2%20%d0%9c%d0%be%d1%81%d0%ba%d0%b2%d0%b5%20<http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%BE%D1%81%D0%BA%D0%B2%D0%B0>%20(%d0%b3%d1%80%d0%b0%d1%84%d0%be%d0%bc%20%d0%90.%20%d0%9a.%20%d0%a0%d0%b0%d0%b7%d1%83%d0%bc%d0%be%d0%b2%d1%81%d0%ba%d0%b8%d0%bc%20<http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B0%D0%B7%D1%83%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%B9,_%D0%90%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B5%D0%B9_%D0%9A%D0%B8%D1%80%D0%B8%D0%BB%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87>),%20%d0%94%d0%b5%d1%80%d0%bf%d1%82%d0%b5%20<http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D0%B0%D1%80%D1%82%D1%83>%20%d0%b8%20%d0%92%d0%b8%d0%bb%d1%8c%d0%bd%d0%b5%20<http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%8E%D1%81>.%20%d0%9a%20%d0%ba%d0%be%d0%bd%d1%86%d1%83%20XIX%20%d0%b2%d0%b5%d0%ba%d0%b0%20%d0%b1%d0%be%d1%82%d0%b0%d0%bd%d0%b8%d1%87%d0%b5%d1%81%d0%ba%d0%b8%d0%b5%20%d1%81%d0%b0%d0%b4%d1%8b%20%d1%81%d1%83%d1%89%d0%b5%d1%81%d1%82%d0%b2%d0%be%d0%b2%d0%b0%d0%bb%d0%b8%20%d0%b2%d0%be%20%d0%b2%d1%81%d0%b5%d1%85%20%d1%83%d0%bd%d0%b8%d0%b2%d0%b5%d1%80%d1%81%d0%b8%d1%82%d0%b5%d1%82%d1%81%d0%ba%d0%b8%d1%85%20<http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%BD%D0%B8%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%B8%D1%82%D0%B5%D1%82>%20%d0%b3%d0%be%d1%80%d0%be%d0%b4%d0%b0%d1%85%20%d0%a0%d0%be%d1%81%d1%81%d0%b8%d0%b8.%20%d0%98%d0%b7%20%d1%83%d0%bd%d0%b8%d0%b2%d0%b5%d1%80%d1%81%d0%b8%d1%82%d0%b5%d1%82%d1%81%d0%ba%d0%b8%d1%85%20%d0%b1%d0%be%d1%82%d0%b0%d0%bd%d0%b8%d1%87%d0%b5%d1%81%d0%ba%d0%b8%d1%85%20%d1%81%d0%b0%d0%b4%d0%be%d0%b2%20%d1%81%d0%b0%d0%bc%d1%8b%d0%b9%20%d1%81%d1%82%d0%b0%d1%80%d1%8b%d0%b9%20-%20%d0%bc%d0%be%d1%81%d0%ba%d0%be%d0%b2%d1%81%d0%ba%d0%b8%d0%b9,%20%d0%be%d1%81%d0%bd%d0%be%d0%b2%d0%b0%d0%bd%d0%bd%d1%8b%d0%b9%20%d0%b2%201804%20%d0%b3%d0%be%d0%b4%d1%83%20<http://ru.wikipedia.org/wiki/1804_%D0%B3%D0%BE%D0%B4>,%20%d0%b7%d0%b0%d1%82%d0%b5%d0%bc%20%d0%b4%d0%b5%d1%80%d0%bf%d1%82%d1%81%d0%ba%d0%b8%d0%b9%20-%20%d0%b2%201806%20%d0%b3%d0%be%d0%b4%d1%83%20<http://ru.wikipedia.org/wiki/1806_%D0%B3%D0%BE%D0%B4>,%20%d0%bf%d1%80%d0%b8%d0%bd%d0%b0%d0%b4%d0%bb%d0%b5%d0%b6%d0%b0%d0%b2%d1%88%d0%b8%d0%b9%20%d0%ba%20%d0%bd%d0%b0%d0%b8%d0%b1%d0%be%d0%bb%d0%b5%d0%b5%20%d0%b2%d1%8b%d0%b4%d0%b0%d1%8e%d1%89%d0%b8%d0%bc%d1%81%d1%8f%20%d0%b4%d0%be%d1%81%d1%82%d0%be%d0%bf%d1%80%d0%b8%d0%bc%d0%b5%d1%87%d0%b0%d1%82%d0%b5%d0%bb%d1%8c%d0%bd%d0%be%d1%81%d1%82%d1%8f%d0%bc%20%d0%b3%d0%be%d1%80%d0%be%d0%b4%d0%b0,%20%d0%bb%d1%83%d1%87%d1%88%d0%b8%d0%b9%20%d0%b2%20%d0%a0%d0%be%d1%81%d1%81%d0%b8%d0%b8%20%d0%b2%20%d0%bd%d0%b0%d1%87%d0%b0%d0%bb%d0%b5%20XIX%20%d0%b2%d0%b5%d0%ba%d0%b0%20%d0%ba%d1%80%d0%b5%d0%bc%d0%b5%d0%bd%d0%b5%d1%86%d0%ba%d0%b8%d0%b9%20<http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D0%B5%D1%86>,%20%d1%80%d1%83%d0%ba%d0%be%d0%b2%d0%be%d0%b4%d0%b8%d0%bc%d1%8b%d0%b9%20%d0%92.%20%d0%91%d0%b5%d1%81%d1%81%d0%b5%d1%80%d0%be%d0%bc%20<http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B5%D1%81%D1%81%D0%B5%D1%80,_%D0%92%D0%B8%D0%BB%D0%B8%D0%B1%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%B4_%D0%93%D0%BE%D1%82%D0%BB%D0%B8%D0%B1%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87>%20-%20%d0%b2%201807%20%d0%b3%d0%be%d0%b4%d1%83,%20%d1%85%d0%b0%d1%80%d1%8c%d0%ba%d0%be%d0%b2%d1%81%d0%ba%d0%b8%d0%b9%20<http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A5%D0%B0%D1%80%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B2>%20-%20%d0%b2%201809%20%d0%b3%d0%be%d0%b4%d1%83,%20%d0%b7%d0%b0%d0%bb%d0%be%d0%b6%d0%b5%d0%bd%d0%bd%d1%8b%d0%b9%20%d0%92.%20%d0%9d.%20%d0%9a%d0%b0%d1%80%d0%b0%d0%b7%d0%b8%d0%bd%d1%8b%d0%bc%20<http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B0%D1%80%D0%B0%D0%B7%D0%B8%D0%BD,_%D0%92%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D0%B8%D0%B9_%D0%9D%D0%B0%D0%B7%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87>.%20%d0%9c%d0%bd%d0%be%d0%b3%d0%be%20%d1%80%d0%b0%d0%b7%d0%bd%d0%be%d0%be%d0%b1%d1%80%d0%b0%d0%b7%d0%bd%d1%8b%d1%85%20%d0%b2%d0%b8%d0%b4%d0%be%d0%b2%20%d1%81%d0%be%d0%b4%d0%b5%d1%80%d0%b6%d0%b0%d0%bb%d0%b8%20%d1%82%d0%b0%d0%ba%d0%b6%d0%b5%20%d0%ba%d0%b8%d0%b5%d0%b2%d1%81%d0%ba%d0%b8%d0%b9%20<http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B8%D0%B5%D0%B2>%20%d0%b8%20%d0%b2%d0%b0%d1%80%d1%88%d0%b0%d0%b2%d1%81%d0%ba%d0%b8%d0%b9%20<http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B0%D1%80%D1%88%D0%B0%D0%B2%D0%B0>%20%d0%b1%d0%be%d1%82%d0%b0%d0%bd%d0%b8%d1%87%d0%b5%d1%81%d0%ba%d0%b8%d0%b5%20%d1%81%d0%b0%d0%b4%d1%8b.%20%d0%92%20%d0%9f%d0%b5%d1%82%d0%b5%d1%80%d0%b1%d1%83%d1%80%d0%b3%d0%b5,%20%d0%ba%d1%80%d0%be%d0%bc%d0%b5%20%d0%98%d0%bc%d0%bf%d0%b5%d1%80%d0%b0%d1%82%d0%be%d1%80%d1%81%d0%ba%d0%be%d0%b3%d0%be%20%d0%b1%d0%be%d1%82%d0%b0%d0%bd%d0%b8%d1%87%d0%b5%d1%81%d0%ba%d0%be%d0%b3%d0%be%20%d1%81%d0%b0%d0%b4%d0%b0%20<http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%BE%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D1%87%D0%B5%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D1%81%D0%B0%D0%B4_%D0%91%D0%98%D0%9D_%D0%A0%D0%90%D0%9D>,%20%d0%b8%d0%bc%d0%b5%d0%bb%d1%81%d1%8f%20%d0%b5%d1%89%d1%91%20%d0%b1%d0%be%d1%82%d0%b0%d0%bd%d0%b8%d1%87%d0%b5%d1%81%d0%ba%d0%b8%d0%b9%20%d1%81%d0%b0%d0%b4%20%d0%bf%d1%80%d0%b8%20%d0%9b%d0%b5%d1%81%d0%bd%d0%be%d0%bc%20%d0%b8%d0%bd%d1%81%d1%82%d0%b8%d1%82%d1%83%d1%82%d0%b5%20<http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D1%82-%D0%9F%D0%B5%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B1%D1%83%D1%80%D0%B3%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F_%D0%B3%D0%BE%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%B0%D1%80%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D0%B0%D1%8F_%D0%BB%D0%B5%D1%81%D0%BE%D1%82%D0%B5%D1%85%D0%BD%D0%B8%D1%87%D0%B5%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F_%D0%B0%D0%BA%D0%B0%D0%B4%D0%B5%D0%BC%D0%B8%D1%8F>%20%d0%b8%20%d0%b1%d0%be%d1%82%d0%b0%d0%bd%d0%b8%d1%87%d0%b5%d1%81%d0%ba%d0%b8%d0%b9%20%d1%81%d0%b0%d0%b4%20%d0%bf%d1%80%d0%b8%20%d0%a1%d0%b0%d0%bd%d0%ba%d1%82-%d0%9f%d0%b5%d1%82%d0%b5%d1%80%d0%b1%d1%83%d1%80%d0%b3%d1%81%d0%ba%d0%be%d0%bc%20%d1%83%d0%bd%d0%b8%d0%b2%d0%b5%d1%80%d1%81%d0%b8%d1%82%d0%b5%d1%82%d0%b5%20<http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D1%82-%D0%9F%D0%B5%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B1%D1%83%D1%80%D0%B3%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%B3%D0%BE%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%B0%D1%80%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8B%D0%B9_%D1%83%D0%BD%D0%B8%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%B8%D1%82%D0%B5%D1%82>,%20%d0%be%d1%81%d0%bd%d0%be%d0%b2%d0%b0%d0%bd%d0%bd%d1%8b%d0%b9%20%d0%b2%201868%20%d0%b3%d0%be%d0%b4%d1%83%20<http://ru.wikipedia.org/wiki/1868_%D0%B3%D0%BE%D0%B4>.">В России первый ботанический сад - это «Аптекарский огород <http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%BF%D1%82%D0%B5%D0%BA%D0%B0%D1%80%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B4>», старейший ботанический сад России, основанный Петром I <http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D1%91%D1%82%D1%80_I> в Москве в 1706 году. Следующий был основан в 1714 году <http://ru.wikipedia.org/wiki/1714_%D0%B3%D0%BE%D0%B4> Петром I в Санкт-Петербурге <http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D1%82-%D0%9F%D0%B5%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B1%D1%83%D1%80%D0%B3> под названием Аптекарского сада <http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%BE%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D1%87%D0%B5%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D1%81%D0%B0%D0%B4_%D0%91%D0%98%D0%9D_%D0%A0%D0%90%D0%9D>. В первой четверти XVIII века были устроены ботанические сады в Москве <http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%BE%D1%81%D0%BA%D0%B2%D0%B0> (графом А. К. Разумовским <http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B0%D0%B7%D1%83%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%B9,_%D0%90%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B5%D0%B9_%D0%9A%D0%B8%D1%80%D0%B8%D0%BB%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87>), Дерпте <http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D0%B0%D1%80%D1%82%D1%83> и Вильне <http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%8E%D1%81>. К концу XIX века ботанические сады существовали во всех университетских <http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%BD%D0%B8%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%B8%D1%82%D0%B5%D1%82> городах России. Из университетских ботанических садов самый старый - московский, основанный в 1804 году <http://ru.wikipedia.org/wiki/1804_%D0%B3%D0%BE%D0%B4>, затем дерптский - в 1806 году <http://ru.wikipedia.org/wiki/1806_%D0%B3%D0%BE%D0%B4>, принадлежавший к наиболее выдающимся достопримечательностям города, лучший в России в начале XIX века кременецкий <http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D0%B5%D1%86>, руководимый В. Бессером <http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B5%D1%81%D1%81%D0%B5%D1%80,_%D0%92%D0%B8%D0%BB%D0%B8%D0%B1%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%B4_%D0%93%D0%BE%D1%82%D0%BB%D0%B8%D0%B1%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87> - в 1807 году, харьковский <http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A5%D0%B0%D1%80%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B2> - в 1809 году, заложенный В. Н. Каразиным <http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B0%D1%80%D0%B0%D0%B7%D0%B8%D0%BD,_%D0%92%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D0%B8%D0%B9_%D0%9D%D0%B0%D0%B7%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87>. Много разнообразных видов содержали также киевский <http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B8%D0%B5%D0%B2> и варшавский <http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B0%D1%80%D1%88%D0%B0%D0%B2%D0%B0> ботанические сады. В Петербурге, кроме Императорского ботанического сада <http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%BE%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D1%87%D0%B5%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D1%81%D0%B0%D0%B4_%D0%91%D0%98%D0%9D_%D0%A0%D0%90%D0%9D>, имелся ещё ботанический сад при Лесном институте <http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D1%82-%D0%9F%D0%B5%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B1%D1%83%D1%80%D0%B3%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F_%D0%B3%D0%BE%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%B0%D1%80%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D0%B0%D1%8F_%D0%BB%D0%B5%D1%81%D0%BE%D1%82%D0%B5%D1%85%D0%BD%D0%B8%D1%87%D0%B5%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F_%D0%B0%D0%BA%D0%B0%D0%B4%D0%B5%D0%BC%D0%B8%D1%8F> и ботанический сад при Санкт-Петербургском университете <http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D1%82-%D0%9F%D0%B5%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B1%D1%83%D1%80%D0%B3%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%B3%D0%BE%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%B0%D1%80%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8B%D0%B9_%D1%83%D0%BD%D0%B8%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%B8%D1%82%D0%B5%D1%82>, основанный в 1868 году <http://ru.wikipedia.org/wiki/1868_%D0%B3%D0%BE%D0%B4>.
34. Види джерел забруднення навколишнього середовища
Курсовые работы Экология

Сажа - неспалені частки вугілля або інших видів палива. Вони мають розміри близько 1 мкм і дуже легкі, але можуть об'єднуватися між собою, створюючи крупні конгломерати Вуглеводні (СН) складаються з молекул палива, які не задіялися в згорянні. Вуглеводні можуть викидатися в атмосферу внаслідок пропусків спалахування, негерметичності випускного клапана чи системи вентиляції картера, а також через випаровування бензину з бака або карбюратора. У дизелі СН утворюються в перезбагачених ділянках, де відбувається піроліз молекул палива (розпадання молекул палива під дією високих температур за браку хімічних реагентів). Якщо в процесі розширення в такі ділянки не надійде достатньої кількості кисню, то СН опиняються у ВГ. Кількість вуглеводнів, що утворюють цю групу токсичних речовин, перевищує 200. Деяким із них властива сильна отруйна дія (через процеси кровотворення, центральну нервову систему тощо). Особливу групу високотоксичних речовин становлять викиди бензолу, толуолу, поліциклічних ароматичних вуглеводів (ПАВ), зокрема бензопірену. Вони утворюються внаслідок піролізу легких і середніх фракцій палива за температури 300...400°С. Такі умови виникають у процесі робочого ходу поблизу холодних поверхонь циліндра за наявності там незгорілих вуглеводнів. Зі збільшенням у паливі бензолу зростає кількість ПАВ. Ці речовини належать до канцерогенних, вони не виводяться з організму людини, а нагромаджуючись, сприяють утворенню злоякісних пухлин. Сажа твердий продукт, що складається здебільшого із вуглецю. Вона утворюється за температури понад 1200°С внаслідок термічного розкладання (піролізу) палива за умови нестачі кисню. Процес залежить від виду палива. Концентраційні межі спалахування суміші в двигунах з іскровим запалюванням не збігаються з межами початку утворення сажі, тому її кількість у таких двигунах невелика. У дизелях переважає дифузійне згоряння, за якого швидкість горіння визначається здебільшого не швидкістю хімічних реакцій, а швидкістю проникнення (дифузії) пари палива у повітря. Внаслідок цього існують ділянки з багатою стехіометричною (нормальною) та бідною сумішшю. За дифузійного згоряння в дизелі поряд із ділянками полумя з високою температурою (a = 1,0) перебувають ділянки з багатою сумішшю (a < 1,0), тобто створюються умови для піролізу.
35. Визуальные методы оценки цикличности в ходе метеоэлементов
Курсовые работы Экология
М.А. Верещагин, Ю.П. Переведенцев, К.М. Шанталинский, В.Д. Тудрий, С.Ф. Батршина и А.И. Лысая, используя архив аномалий средних годовых температур воздуха, созданного в университете Восточной Англии, выполнили анализ векового хода и межгодовой изменчивости глобального приземного термического режима за 142 года (1856-1997 гг.). [2] Оценки текущего состояния климата существенно расходятся, а число дискутируемых вопросов со временем растет. В связи с этим предпринятый анализ был направлен, прежде всего, на получение независимых уточняющих оценок. Суть полученных ими основных результатов состоит в следующем:
1. Берущий начало с середины XIX века процесс глобального потепления продолжается, что уже привело к повышению средней глобальной температуры на 0, 59°С. Около 90 % этой величины объясняется вариациями CO2 и прозрачностью атмосферы.
2. Внутривековые изменения средних годовых температур воздуха на полушариях имели волнообразную природу и характеризовались заметной обособленностью, что объясняется различиями физического состава и условий функционирования климатической системы на полушариях. Осредненные по Северному полушарию ежегодные значения средних годовых температур воздуха в течение всего исследуемого периода неизменно превышали их значения для Южного полушария; средняя величина разностей средних годовых температур воздуха между полушариями составила 1, 28°С.
36. Використання безвідхідних технологій в промисловості
Курсовые работы Экология

Щоб підтримати постійна кількість води в системі, необхідно покривати її втрати підживленням. Іноді це можна зробити, використовуючи побутові стічні або атмосферно-дощові води. Але, незалежно від цього, якщо взагалі зменшити кількість води, що звертається, у системі, то зменшиться і потреба в підживленні і можна буде ця невелика кількість підживлення брати з водойми без повернення, як це роблять інші галузі промисловості, що споживають воду. Нові системи замкнутого оборотного водопостачання так і проектують: із забором невеликої кількості води на підживлення з водойми, але без скидання в нього стічних вод. Сильно мінералізовану воду, яку потрібно було б скинути із системи замість підпитуючої води, знищують відомими способами. Таким чином, і кількісний і якісний склад води, що звертається в системі, залишається постійним. Узагальнюючи все сказане, побудуємо модель безстічного оборотного водопостачання промислового підприємства. Така модель системи очищення стічних вод і підготовки їх до використання в оборотній системі водопостачання без якого-небудь скидання стічних вод у водойми показана на малюнку 4. Частина стічних вод від технологічних установок підприємства надходить на системи локального очищення ІV, інша частина - умовно чисті води - прохолоджується і повертається у виробництво через вузол оборотного водопостачання 1; інші стічні води (лінії 5) проходять очищення: механічних, фізико-хімічних або біохімічну і надходять очищеними (по лініях 6) у вузол додаткової (остаточного очищення) V і потім у вузол оборотного водопостачання 1, відкіля (по лінії 3) повертаються у виробництво, замикаючи в такий спосіб цикл. Сильно зволожені відходи від очисних установок (по лініях 8), а також мінералізовані стоки, вилучені в процесі підживлення (на малюнку не показані), надходять у вузол підготовки відходів VІІ. Тут від них відокремлюється вода, що повертається у виробництво (по лінії 7); тверді збезводнені відходи, якщо вони можуть бути використані у виробництві, повертаються туди (лінія 9) або йдуть у відвали, але не скидаються у водойми. Воду для підживлення системи беруть з водойми (або інших джерел) по лінії 1.
37. Вимірювальні канали контрольно-вимірювальних систем в екології
Курсовые работы Экология

Вхідна напруга Uа в пристрої порівняння порівнюється з компенсуючою напругою Uк починаючи з старшого розряду. Отже, для конкретного прикладу, напруга в 512 mВ порівнюється з вимірювальною напругою 900 mВ, і оскільки Uк < Ua, пристрій порівняння виробляє сигнал, на виходi першого тригера встановлюється рiвень логiчної одиницi. Далі розподільник імпульсів встановлює в одиничний стан другий тригер і відбувається порівняння компенсуючої напруги Uк = 2n •?U+2n-1•?U, тобто 768 mВ і вимірювальну напругу 900 mВ. Оскільки Uк < Ua на виході другого тригера встановлюється одиниця. В результаті порівняння компенсуюча напруга стає рівною вхідній напрузі, вимірювання закінчується i на виходi аналого-цифрового перетворювача утворюється код 1110000100, який відповідає вимiрювальнiй напрузi 900 mВ. Процес перетворення вхідної напруги Ua=900 в двійковий код наведено в таблицi 2.1.
38. Вирішення глобальних енергетичних проблем на прикладі країн Європи
Курсовые работы Экология

Геотермальна енергія - це тепло Землі, яке переважно утворюється внаслідок розпаду радіоактивних речовин у земній корі та мантії. Температура земної кори углиб підвищується на 2,5-3 °С через кожні 100 м ( так званий геотермальний градієнт).Так, на глибині 20 км вона складає близько 500 °С, на глибині 50 км - порядку 700...800 °С. У певних місцях, особливо по краях тектонічних плит материків, а також у так званих "гарячих точках", температурний градієнт вище майже в 10 разів, і тоді на глибині 500-1000 метрів температура порід сягає 3000С. Однак і там де температура земних порід не така висока, геотермальних енергоресурсів цілком достатньо. Для отримання теплоти, акумульованої в надрах землі, її спочатку треба підняти на поверхню. Для цього бурять свердловини і, якщо вода досить гаряча, вона піднімається на поверхню природним чином, за нижчої температури може знадобитися насос. Геотермальні води - екологічно чисте джерело енергії, що постійно відновлюється. Воно суттєво відрізняється від інших альтернативних джерел енергії тим, що його можна використовувати незалежно від кліматичних умов і пори року. Є два види геотермальних станцій: перші для генерування струму використовують пару, другі - перегріті геотермальні води. У перших суха пара зі свердловини надходить у турбіну або генератор для вироблення електроенергії.. На станціях іншого типу використовуються геотермальні води температурою понад 190оС. Вода природним чином підіймається вгору свердловиною, подається в сепаратор, де внаслідок зменшення тиску частина її кипить і перетворюється на пару. Пара спрямовується в генератор або турбіну і виробляє електрику. Це найбільш поширений тип геотермальної електростанції. Значні масштаби розвитку геотермальної енергетики в майбутньому можливі лише в разі одержання теплової енергії безпосередньо з гірських порід. У цьому випадку в місцях, де знайдено сухі гарячі скельні породи, бурять паралельні свердловини між якими утворюють систему тріщин. Тобто фактично формується штучний геотермальний резервуар, в який подається холодна вода з наступним отриманням пари або пароводяної суміші. Значні масштаби розвитку геотермальної енергетики в майбутньому можливі лише в разі одержання теплової енергії безпосередньо з гірських порід. У цьому випадку в місцях, де знайдено сухі гарячі скельні породи, бурять паралельні свердловини між якими утворюють систему тріщин. Тобто, фактично формується штучний геотермальний резервуар, в який подається холодна вода з наступним отриманням пари або пароводяної суміші. Одним Із перспективних напрямів розвитку геотермальної енергетики є створення комбінованих енерготехнологічних вузлів для отримання електроенергії, теплоти та цінних компонентів, що містяться в геотермальних теплоносіях. Геотермальні установки потребують зовсім невеликих ділянок землі, набагато менших, ніж необхідні під енергетичні установки інших типів. Вони можуть розміщуватися практично на будь-яких землях, включаючи сільськогосподарські угіддя. Якби можна було використовувати усього лише 1 % геотермальної енергії Земної кори (глибина 10 км), ми б мали у своєму розпорядженні кількість енергії, що у 500 разів перевищує всі світові запаси нафти і газу. У 2005 р. потужність електростанцій, що використовують геотермальні ресурси, в усім світі становила близько 8500 МВт. Очікується, що до 2010 р. цей показник перевищить 11000 МВт. Острів - один великий вулкан, сформований мільйони років тому. Геологічна еволюція зробила Ісландію відповідним місцем для збору геотермальної енергії. Пориста порода вбирає сотні міліметрів опадів щороку і підігріває їх в підземних надрах. Використовувати цю енергію не важко питання, воно полягає лише в тому, як пробурити свердловину і підвести гарячу рідину на поверхню до електростанції. Тоді, якщо електростанція запрацює, все як завжди: пара крутить турбіну, яка приводити в дію генератор. Більш ніж 50 країн використовують геотермальну енергію; в значній мірі усюди, де магма і вода стикаются в межах декількох кілометрів на поверхні. Ісландія займає 14-те місце в світі по наявності геотермальних ресурсів, але, в той же час, є найкрупнішим виробником цієї енергії на душу населення.
39. Влияние атмосферных загрязнений автомототранспортом на растения березы бородавчатой
Курсовые работы Экология

Проблема загрязнения атмосферного воздуха - одна из наиболее острых экологических проблем Кемеровской области, так как основная часть населения проживает в районах, где концентрация загрязняющих веществ регулярно превышает ПДК. Загрязнение атмосферы в Кемеровской области является результатом чрезвычайно высокой концентрации различных производств и большого числа передвижных источников (включая автомобильный, железнодорожный и воздушный транспорт). По данным Комитета по охране окружающей среды Кемеровской области выбросы от передвижных источников составляют 237,423 тыс. тонн (19,2%), в том числе: автомобильный транспорт - 225,116 тыс. тонн [3]. Таким образом, доля автотранспорта в выбросах от передвижных источников составляет 94,8%. За последние годы происходит увеличение выбросов от автомототранспорта в среднем на 2,8% (6,408 тыс. тонн) в год в связи с увеличением количества единиц автотранспортных средств. Транспортные средства, особенно автотранспорт, являются источником комплексного воздействия на объекты окружающей среды. Происходит загрязнение атмосферного воздуха продуктами сгорания моторного топлива, водные объекты принимают талые воды снеговых отвалов, ливневых смывов с дорог, почва загрязняется и захламляется отходами, образующимися в результате эксплуатации автомобилей: шинами, аккумуляторами, кузовным ломом, продуктами сгорания моторного топлива. Воздушное, водное и почвенное загрязнение автомототранспортом неизбежно оказывает прямое или косвенное влияние на растительность города.
40. Влияние возможных изменений климата на совершенствование производства
Курсовые работы Экология

Важнейшей негативной особенностью ожидаемых изменений климата является сопровождающий процессы потепления практически повсеместный рост засушливости. Повторяемость засух в основных зернопроизводящих районах России может к 2015 г. возрасти в 1,5-2 раза. Ожидаемый рост засушливости климата может привести к снижению урожайности в основных зернопроизводящих районах России, но не окажет, по-видимому, значимого отрицательного влияния на сельское хозяйство достаточно увлажненной Нечерноземной зоны. Из-за развития засушливости на Северном Кавказе, в Поволжье, на Урале, на территории Центрально-Черноземного региона, на юге Западной Сибири и в Алтайском крае, при сохранении существующих технологий сельскохозяйственного производства, вероятно значительное снижение урожайности зерновых и кормовых культур. Так, падение урожайности на величину до 22% от существующего уровня для зерновых культур может произойти практически во всех субъектах Российской Федерации на Северном Кавказе. В Поволжье, на Урале и на юге Западной Сибири возможное снижение урожайности зерновых культур может оказаться на уровне 13, 14 и 12% от существующего уровня соответственно. На территории Центрально-Черноземного региона возможно снижение урожайности как кормовых, так и зерновых культур от 7 до 7,5 %. В настоящее время вклад регионов Северного Кавказа в валовой сбор зерновых по стране составляет примерно 19,3 %, Поволжья - примерно 17,6%, Урала - примерно 15,7%, юга Западной Сибири - примерно 13,7%, Центрально-Черноземного региона - 10,6%. Таким образом, потери сбора зерновых для страны в целом, в случае непринятия мер противодействия предполагаемому повышению засушливости в этих главных зернопроизводящих регионах, могут составить порядка одиннадцати процентов.

Blog

Курсовой проект по предмету Экология