Информация

60941. Суспільне виробництво та заробітна плата
Экономика

Суспільний поділ праці в еволюційному розвитку економічних систем відіграє вирішальну роль. Він визначає не тільки структуру та організаційну побудову продуктивних сил, комбінацію факторів виробництва, а й базові відносини, що виникають між суб'єктами господарювання. Це складне багатоаспектне економічне явище, яке виявляється у співіснуванні різних видів конкретної праці та характеризується певною структурою суспільної організації виробництва. Представлений в часі, суспільний поділ праці виступає як процес. Його характер і результати зумовлені двома взаємоповязаними, хоча й протилежними за змістом, тенденціями. Перша, з погляду розвитку продуктивних сил суспільства, відбивається у відокремленні нових сфер виробництва та їх спеціалізації відповідно до якісних змін у матеріальних засобах виробництва та господарських функціях виробників, змісті процесу праці, а також у суспільних потребах. Друга характеризується усуспільненням виробництва, формуванням складнішої системи господарських зв'язків і відповідної комбінації суспільного виробничого процесу, а отже, пов'язана із розвитком економічних відносин.
60942. Суспільні блага
Экономика
Нецінові детермінанти:
1. смаки чи переваги покупців (людина-спортсмен віддасть перевагу кросівкам, аніж звичайним туфлям);
2. число споживачів на ринку (на ринку автомобілів в Японії частка американських автомобілів незначна);
3. ціни на аналогічні товари (люди, перед тим як подорожувати, будуть порівнювати переваги та вигоди від подорожі автомобілем чи авіатранспортом);
4. грошові доходи споживачів (людина із високими грошовими доходами може дозволити собі купувати омари, в той час, як людина із низькими доходами може ледве накопити на покупку масла);
5. споживчі очікування стосовно майбутніх цін і доходів (при гарній погоді очікується хороший урожай кави, тоді ціни на каву будуть низькими, а при поганій погоді урожай буде поганий, тому ціни будуть високими).
60943. Суспільні відносини та конфлікти
Социология
60944. Суспільно-господарська районологія
Разное

Зростання у 2000 році (на 80 тис. чол., порівняно з 1999 роком,) і подальших 5 - 7 роках чисельності населення працездатного віку, в звязку з природнім процесом заміни попереднього працездатного покоління наступним - більшої чисельності, ускладнює сучасну ситуацію на ринку праці, збільшуючи тиск на обмежені робочі вакансії. Виходячи з сучасної вікової структури населення України, найближчі 5 - 7 років можна очікувати зростання чисельності працездатних контингентів на ринку праці країни. Це може призвести як до негативних наслідків - зростання рівня безробіття, конкуренції за робочі місця, збільшення потреби у соціальних виплатах по безробіттю, але також і до позитивних моментів зменшення демографічного навантаження на працездатне населення з боку непрацездатного.
60945. Суспільно-політична діяльність Костомарова
История

Восени 1840р. Н. И. Костомаров здав магістерський іспит і одержав дозвіл писати дисертацію на обрану тему. У 1841р. Він подав на факультет дослідження “ПРО причини і характер унії в Західній Росії”, ще через рік було прийнято до захисту. Але церковна влада, царська цензура й уряд прийшли до висновку про те, що воно не гідно ученої дисертації як по характері теми, так і через фактичний матеріал, що приводиться широко, про аморальність духівництва, важких поборах з народних мас, а головне про повстання селян і козаків. За розпорядженням міністра освіти С. Уварова всі надруковані екземпляри цієї роботи випливало знищити. (Але все-таки залишилися три унікальних екземпляри книги, що є сьогодні великою бібліографічною рідкістю.) Н. И. Костомарову дозволили писати дисертацію на іншу тему. В другій дисертації Н. И. Костомаров провів, як він виразився, свою задушевну думку “про вивчення історії на підставі народних пам'ятників і знайомства з народом”, звертанні до життя народу в її різноманітті, тим самим поставивши одним з перших у той час української історіографії нову актуальнейшую проблему і зайняв у науці своєрідне місце на загальному тлі військово-адміністративної історії. Навесні 1843 р. Н. И. Костомаров подав на факультет дисертацію на тему ”Про історичне значення російської народної поезії” і захистив її. 13 січня 1844 року він одержав ступінь магістра історичних наук. Це була перша на Україні дисертація етнографічного характеру.
60946. Суспільно-політичне та культурне життя України
История

У розвитку української літератури, поезії і драматургії у 20-ті роки органічно поєднувались демократичні традиції дореволюційної доби і новий досвід свіжих сил, пробуджених революцією. Характерною особливістю літературного процесу в республиці в ті роки було виникнення й розпад багатьох літературних організацій («Гарт», «Плуг», «Молодняк», «Західна Україна», «Авангард», «Нова генерація», «Ланка», «Урбіно», ВУСПП та ін.), перехід письменників з однієї творчої групи до іншої. Все це обєктивно відбивало пошуки творчою інтелігенцією шляхів і методів участі у суспільному житті. Так, сформувалась яскрава революційно-романтична течія: П. Тичина, В. Елан Блакитний (Еланський), В. Чумак, В. Сосюра. Велику активність виявляли представники інших напрямків і творчих течій в літературі: М. Рильський, П. Філіпович, М. Драй-Хмара. Значним внеском у літературне життя республіки стали памфлети Х. Хвильового, В. Блакитного, сонети М. Зерова, новели і оповідання Г. Ковіньки, сатира й гумор Остапа Вишні, І. Сепченка, драматургія і проза М. Куліша, М. Ірчана, І. Микитенка. Зявилися високохудожні твори Ів. Ле, Г. Епика, Ю. Яновського.
60947. Суспільно-політичний лад і право України в період національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького
История

Селянство. Селяни швидко втрачали свої права на землі, на право самоуправління, на саму свободу. Шляхта та магнати, використовуючи владу, що її дістали під час безкоролів'я 1573 року, обмежували права селян. Перестали існувати села на «руському» праві самоурядування, пани усували виборний лад, призначали своїх тівунів чи отаманів, забороняли віча, скасували селянські копні суди, замінивши їх судами панськими Селяни втратили права ловити звіра, закладати в лісах пасіки, рибалити на річках та озерах, рубати в лісах дерева. Навіть млини не вільно було мати селянам, і вони повинні були молоти своє збіжжя на панських млинах. Проведено обмір ґрунтів і зменшено розмір землі, якою міг володіти селянин. Найкращі ґрунти пани забирали собі. Селянські господарства обкладено податками із збіжжя, худоби, птиці, бджіл. Панщина з 13-14 днів На рік досягала двох днів на тиждень, не рахуючи додаткових робіт на жнивах, косовиці, в лісах, на будуванні гребель, мостів, на лагодженні шляхті. В шляхетських маєтностях становище селян було ще гірше: вони не мали жодної оборони, бо суд там був панський. Ішла боротьба різними засобами: селяни нищили панське добро, ліси, ставки. А найчастіше вони тікали на схід, на слободи або на Запоріжжя. Селянин в очах пана був «холопом», «бидлом», носієм нижчої культури. А за цим і його мова та віра були «холопські». Верхівку серед селянства становили війти, які творили сільську аристократію. З родин війтів часто походило духовенство. Заможні селяни найбільше жертвували на церкви та монастирі.
60948. Суспільно-політичні фактори змін у складі селян УСРР у 1927-1932 рр.
История

Судові переслідування селян носили надзвичайний характер: справи розглядалися за обмежений термін, що робило неможливим об'єктивне судочинство [8]. Водночас спостерігалося спрощення судової процедури поряд із збільшенням кількості ознак правопорушень, за які селян притягали до кримінальної відповідальності. Так, у 1927-1932 рр. селян засуджували за невиконання плану хлібозаготівель, умов контрактації, агромінімуму, зоомінімуму, плану м'ясозаготівель, несплату податків й одноразових платежів під час мобілізації коштів, за відмову від обмолоту зерна, за невмотивований забій худоби, продаж сільськогосподарської продукції на ринку, крадіжки сільськогосподарського майна тощо [9]. Поряд з цим збільшився максимальний термін покарання. Якщо на першому етапі він дорівнював у середньому 5 рокам позбавлення волі, то на другому етапі становив вже 10 років, а в крайніх випадках застосовувалася вища міра покарання - розстріл [10]. При цьому нерідко до судової відповідальності притягалися жінки та люди похилого віку [11]. Також простежувався вибірковий характер судових переслідувань. До середняків, бідняків, колгоспників вимагалося застосовувати менш жорстокі міри покарання, а одноосібників з числа колишніх куркулів та заможних середняків відправляли до Бупру або до концентраційних таборів на значні терміни ув'язнення [12]. Однак з труднощами проведення державних хлібозаготівель у 1931-1932 рр. одноосібників з числа бідняцько-середняцьких верств села за невиконання покладених на них завдань усе частіше позбавляли волі, а примусова праця майже не використовувалася [13]. На другому етапі, на відміну від першого, збільшувалися обсяги судових переслідувань та їхній центр тяжіння був перенесений з куркулів на середняків [14].
60949. Суспільство споживання: за та проти
Социология
60950. Суспільство: сутність, типи, тенденції розвитку
Социология
60951. Сутнасць і спецыфіка мастацтва
Литература

Размежаванне ўмоўнасці і жыццепадобнасці прысутнічае ўжо ў выказваннях Гётэ (артыкул "Аб праўдзе і праўдападобнасці ў мастацтве") і Пушкіна (нататкі аб драматургіі і яе непраўдападобнасці). Але асабліва напружана абмяркоўваліся суадносіны паміж імі ў айчыннай (ды і ва ўсёй сусветнай эстэтыцы) на рубяжы ХІХ-ХХ стст. Так, пафасна адкідваў усё непраўдападобнае і пераўвялічанае Л. Талстой (артыкул "Аб Шэкспіры і аб драме"). Для К. Станіслаўскага выраз "умоўнасць" быў ледзь не сінонімам слоў "фальш" і "ілжывы пафас". Абодва яны заканамерна арыентаваліся на вопыт і традыцыі рускай рэалістычнай літаратуры, вобразнасць якой была пераважна жыццепадобнай. З другога боку, многія дзеячы мастацтва пачатку ХХ ст. (напрыклад, У. Мейерхольд) аддавалі перавагу формам умоўным, часам абсалютызуючы іх значнасць і адвяргаючы жыццепадобнасць як нешта застарэлае і руціннае. У 1930-1950-я гг. жыццепадобныя формы як найбольш прыдатныя для літаратуры сацыялістычнага рэалізму (умоўнасць знаходзілася пад падазрэннем у роднасці з адыёзным фармалізмам - "параджэннем буржуазнай эстэтыкі") былі кананізаваны. У 1960-я гг. правы мастацкай умоўнасці былі зноў прызнаны. "Зараз, - сцвярджае В. Халізеў, - умацаваўся погляд, згодна з якім жыццепадобнасць і ўмоўнасць - гэта раўнапраўна і плённа ўзаемадзейныя тэндэнцыі мастацкай вобразнасці".
60952. Сутність бюджетної політики та аналіз її основних напрямків в сучасних умовах
Экономика
- забезпечення бездефіцитності бюджету, коли формування видатків зведеного бюджету здійснюється в межах доходів, і тим самим забезпечується принцип збалансованості, що є необхідною умовою зниження інфляції і досягнення економічного зростання, а також позитивної динаміки державного боргу, зниження рівня його обслуговування, проведення реформ у податковій сфері, стабільності державних фінансів, підвищення довіри до держави і переорієнтації фінансових ресурсів на інвестиції та інновації;
1. забезпечення централізованих капітальних вкладень з державного бюджету на рівні, не меншому 1,5 відсотків від ВВП та поступового збільшення частки видатків на науку до 2,5% від обсягу ВВП з метою реалізації пріоритетного завдання державної бюджетної політики щодо сприяння запровадження інноваційної моделі розвитку економіки України як високотехнологічної держави;
2. збільшення частки видатків бюджету, що спрямовуються на соціальну сферу - освіту, охорону здоровя, культуру з метою посилення соціального курсу реформ;
3. узгодження з завданнями адміністративної реформи видатків на управління;
4. узгодження з основними напрямками реформ у військовій справі видатків на оборону;
5. забезпечення частки місцевих бюджетів у структурі зведеного бюджету на рівні, не меншому ніж 40 відсотків з метою посилення ролі бюджетів місцевого самоврядування;
6. забезпечення формування видаткової частини в обсягах, необхідних для підвищення заробітної плати працівників бюджетних установ з урахуванням модернізації тарифної системи та удосконалення кошторисів бюджетних установ;
7. удосконалення податкового регулювання через посилення захисту платників податків, зниження податкового тиску, максимальне спрощення процедури оподаткування та введення податкових стимулів з інноваційної діяльності та нагромадження основного капіталу;
8. підвищення рівня монетизації економіки та зменшення неплатежів усіх субєктів господарювання та держави;
9. зменшення розміру нелегального відтоку капіталу шляхом дотримання законодавства щодо відмивання “брудних” грошей та боротьби з корупцією;
10. створення ефективної системи управління державним боргом, зниження боргового навантаження на економіку і бюджет в результаті відновлення довіри учасників внутрішнього і світового фінансового ринку до бюджетної політики і політики державних запозичень, що проводиться державою та повного виконання зобов'язань по сплаті платежів з державного боргу.
60953. Сутність витрат та методи їх зниження
Экономика
Ó ñîá³âàðò³ñòü ïðîäóêö³é âêëþ÷àþòüñÿ :
- âèòðàòè íà îñâîºííÿ âèðîáíèöòâà ;
- âèòðàòè , ÿê³ áåçïîñåðåäíüî ïîâÿçàí³ ç âèðîáíèöòâîì ïðîäóêö³¿ ³ îáóìîâëåí³ òåõíîëîã³÷íèìè é îðãàí³çàö³éíèìè ÷èííèêàìè âèðîáíèöòâà ;
- âèòðàòè íà îïëàòó ïðàö³ ;
- âèòðàòè , ïîâ'ÿçàí³ ç âèêîðèñòàííÿì ïðèðîäíî¿ ñèðîâèíè ;
- âèòðàòè íåêàï³òàëüíîãî õàðàêòåðó , ïîâ'ÿçàí³ ç óäîñêîíàëþâàííÿì òåõíîëîã³é ³ îðãàí³çàö³ºþ âèðîáíèöòâà , à òàêîæ ç ïîêðàùåííÿì ÿêîñò³ ïðîäóêö³¿ ;
- âèòðàòè, ïîâ'ÿçàí³ ç âèíàõ³äíèöüêîþ ä³ÿëüí³ñòþ, òåõí³÷íèì óäîñêîíàëåííÿì ³ ðàö³îíàë³çàòîðñüêèìè ïðîïîçèö³ÿìè ;
- âèòðàòè íà îáñëóãîâóâàííÿ âèðîáíè÷îãî ïðîöåñó (ïîòî÷íèé, ñåðåäí³é ³ êàï³òàëüíèé ðåìîíòè ) ;
- âèòðàòè íà çàáåçïå÷åííÿ íîðìàëüíèõ óìîâ ïðàö³ ³ òåõí³êè áåçïåêè ;
- âèòðàòè, ùî ïîâ'ÿçàí³ ç êàäðîâîþ ïîë³òèêîþ ï³äïðèºìñòâà ;
- ïîòî÷í³ âèòðàòè, ïîâ'ÿçàí³ ç óòðèìàííÿì ³ åêñïëóàòàö³ºþ ôîíä³â ïðèðîäîîõîðîííîãî ïðèçíà÷åííÿ ;
- âèòðàòè, ïîâ'ÿçàí³ ç ïðîöåñîì óïðàâë³ííÿ âèðîáíèöòâîì ;
- âèòðàòè ïî òðàíñïîðòóâàííþ ðîá³òíèê³â äî ì³ñöÿ ðîáîòè;
- âèïëàòè, ïåðåäáà÷åí³ çàêîíîäàâñòâîì ïðî ïðàöþ (îïëàòà â³äïóñòîê, êîìïåíñàö³é ³ ò.ä.);
- â³äðàõóâàííÿ íà äåðæàâíå ñîö³àëüíå ñòðàõóâàííÿ ³ ïåíñ³éíå çàáåçïå÷åííÿ òà ó ôîíä çàéíÿòîñò³;
- â³äðàõóâàííÿ íà îáîâ'ÿçêîâå ìåäè÷íå ñòðàõóâàííÿ ;
- ïëàòåæ³ íà ñòðàõóâàííÿ ìàéíà ï³äïðèºìñòâ ;
- âèòðàòè íà îïëàòó â³äñîòê³â ïî êîðîòêîñòðîêîâèõ ïîçè÷êàõ áàíê³â, îïëàòà áàíê³âñüêèõ ïîñëóã ;
- âèòðàòè íà ãàðàíò³éíå îáñëóãîâóâàííÿ ïðîäóêö³¿;
- âèòðàòè, ïîâ'ÿçàí³ ç³ çáóòîì ïðîäóêö³é ;
- âèòðàòè íà â³äòâîðåííÿ îñíîâíèõ âèðîáíè÷èõ ôîíä³â ( àìîðòèçàö³ÿ ) ;
- âòðàòè â³ä ïðîñòî¿â çà âíóòð³øíüîâèðîáíè÷èìè ïðè÷èíàìè .
60954. Сутність і види міжнародної міграції робочої сили
Экономика

Êðà¿íè-åêñïîðòåðè ðîáî÷î¿ ñèëè òàêîæ íàìàãàþòüñÿ âïëèâàòè íà ì³æíàðîäíó ì³ãðàö³þ ïðàö³âíèê³â. Âîíè ðåãóëþþòü îáñÿãè åì³ãðàö³¿ òà ÿê³ñíèé ñêëàä åì³ãðàíò³â (äåÿêèì ³ç íèõ â³äìîâëÿþòü â åì³ãðàö³¿ ÷åðåç íåñòà÷ó êâàë³ô³êîâàíèõ ³ âèñîêîêâàë³ô³êîâàíèõ ñïåö³àë³ñò³â, çà íåñïðèÿòëèâî¿ äåìîãðàô³÷íî¿ ñèòóàö³¿); âèêîðèñòîâóþòü åì³ãðàö³þ ÿê çàñ³á çàëó÷åííÿ âàëþòíèõ ðåñóðñ³â â åêîíîì³êó êðà¿íè (â³äêðèâàþòü âàëþòí³ ðàõóíêè ç íàäàííÿì âèùèõ â³äñîòêîâèõ ñòàâîê, ñòâîðþþòü âèã³äí³ø³ óìîâè äëÿ âèêîðèñòàííÿ öèõ êîøò³â, ñòàâèòüñÿ âèìîãà ïðî ïåðåêàç ó êðà¿íó ïåâíî¿ ÷àñòêè çàðïëàòè òîùî, çàëó÷àþòü ÷àñòèíó êîøò³â ïîñåðåäíèöüêèõ îðãàí³çàö³é òà ³í.); êðà¿íà-åêñïîðòåð íàìàãàºòüñÿ çàõèñòèòè ïðàâà åì³ãðàíò³â çà êîðäîíîì, óêëàäàþ÷è äâîñòîðîíí³ óãîäè ç êðà¿íîþ-³ìïîðòåðîì, âèêîðèñòîâóþ÷è êîíòðàêòíó ôîðìó íàéìó ðîáî÷î¿ ñèëè äëÿ ðîáîòè çà êîðäîíîì (ÿêà ïîâèííà ãàðàíòóâàòè ïåâíó çàðîá³òíó ïëàòó, îïëàòó ïðî¿çäó, æèòëà, ìåäè÷íîãî îáñëóãîâóâàííÿ òîùî); îðãàí³çîâóþòü ñïåö³àëüí³ óñòàíîâè, ôîíäè, ïðåäñòàâíèöòâà, àòàøå ç ïðàö³ ïðè ïîñîëüñòâàõ òîùî, ÿê³ ïðèéìàþòü íàðîäí³ êîíâåíö³¿, óãîäè ç òðóäîâî¿ ì³ãðàö³¿, äîòðèìàííÿ îñíîâíèõ ïðàâ åì³ãðàíò³â, äîïîìàãàþòü ó çàáåçïå÷åíí³ ¿õ ìåäè÷íèìè ïîñëóãàìè, æèòëîì, íàâ÷àííÿì ä³òåé ó øêîë³ (öèì íàñàìïåðåä çàéìàþòüñÿ ñïåö³àëüí³ ôîíäè).
60955. Сутність і значення витребування предметів і документів як самостійного способу збирання доказів
Юриспруденция, право, государство

До випадків, коли витребування документів повязано з їх складанням за результатом проведення певних дій, відносяться проведення ревізії. Ревізія, відповідно до п. 2 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні», являє собою метод документального контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємства, установи, організації, дотримання законодавства з фінансових питань, достовірністю обліку і звітності, спосіб документального викриття недостач, розтрат, привласнень та крадіжок коштів і матеріальних цінностей, попередження фінансових зловживань. За результатами перевірки складається акт перевірки - довідка або доповідна записка. Проводиться вказана діяльність відповідно до «Інструкції про організацію проведення ревізій і перевірок органами державної контрольно-ревізійної служби в Україні за зверненнями правоохоронних органів», затвердженої наказом Головного контрольно-ревізійного управління Державної контрольно-ревізійної служби в Україні від 26.11.1999 р. № 107 [8]. При порушенні кримінальної справи акт ревізії як офіційний документ (ст. 83 КПК України) може бути визнаний джерелом доказів. Але проведення ревізії у кримінальній справі є процесуальним способом збирання доказів. Така ревізія втрачає свій адміністративний характер та із засобу господарського контролю перетворюється на кримінально-процесуальну дію [6, с. 102-104], а ревізор як особа, що володіє спеціальними знаннями, - у спеціаліста. Підставою для прийняття слідчим рішення про проведення у справі документальної ревізії, часто слугує неякісний акт документальної ревізії, що була призначена певним відомством до порушення кримінальної справи, або зібрані у процесі слідства бухгалтерські документи та інші матеріали, які свідчать про ознаки привласнення, розтрати чужого майна чи інших правопорушень. На момент призначення ревізії слідчий повинен, як правило, вилучити всі необхідні бухгалтерські документи та інші матеріали, повязані з фінансово-господарською діяльністю організації, що перевіряється. На практиці у більшості випадків такі документи вилучаються працівниками органу дізнання, що проводять дослідчу перевірку, ще до порушення кримінальної справи. Це пояснюється тим, що зацікавлені особи можуть внести виправлення в документи або знищити їх.
60956. Сутність і призначення санації підприємств
Экономика

Нині в Україні існує значна кількість фінансово неспроможних підприємств. Так, на початку ХХI ст. 38% усіх підприємств працювали збитково. Наслідком незадовільного фінансового стану багатьох вітчизняних підприємств стало катастрофічне збільшення їхньої кредиторської та дебіторської заборгованості: кредиторська заборгованість у номінальному обчисленні майже в два з половиною рази перевищувала обсяги ВВП країни; дебіторська заборгованість перевищила обсяг ВВП у два рази. Близько 55 % дебіторської та близько 60 % кредиторської заборгованості виявилися простроченими. Таким є наслідок фінансової неспроможності багатьох суб'єктів господарювання. Неплатоспроможність, у свою чергу, є підставою для оголошення підприємства банкрутом. Банкрутство підприємства та його ліквідація означають не тільки збитки для акціонерів, кредиторів, виробничих партнерів, споживачів продукції, а й зменшення податкових надходжень у бюджет, а також збільшення безробіття, що теж може стати одним із факторів макроекономічної нестабільності. Суттєвим, однак, є те, що з-поміж підприємств, справи про банкрутство яких розглядаються судом, значний відсоток таких, що тимчасово потрапили в скрутне становище. Вартість їхніх активів набагато вища за кредиторську заборгованість. За умови проведення санації (оздоровлення) чи реструктуризації такі підприємства можуть розрахуватися з боргами і продовжити діяльність. Однак за браком належного теоретико-методичного забезпечення процесу санації, через дефіцит кваліфікованого в цих питаннях фінансового менеджменту та інші суб'єктивні та об'єктивні причини, багато потенційно життєздатних підприємств, у тому числі тих, що належать до пріоритетних галузей народного господарства України, стають потенційними банкрутами.
60957. Сутність існування людини
Философия

Цілевизначення - сутнісна характеристика людської життєдіяльності, при цьому за тимчасовими, конкретними і реальними цілями може стояти (хоча і не бути реальною домінантою конкретної дії чи вчинку) більш висока ідеальна мета. Продукування таких цілей - функція вищих цінностей. Якби не це, людина не прагнув би до здійснення нових цілей і завдань, а задовольнявся б лише повторенням одних і тих же вже випробуваних дію-вий. Проте в свідомості людини існує якась структура з певною ієрархією цілей. Прагнучи досягти конкретних ний мети, людина не повинна випускати з уваги високих духовного-моральних ідеалів, бо втрата їх рівноцінна втрату сенсу самого життя. У категорії «сенс життя» якраз і фіксується цінність і мета людського життя. «Людське життя за самою своєю природою повинна бути чомусь присвячена - славному справі або скромному, блискучою або буденній долі. Наше буття підпорядковане дивовижного, але невблаганного умові. З одного боку, людина живе собою і для себе. З іншого боку, якщо він не направить життя на служіння якогось спільного справі, то вона буде зім'ятим, втратить цілісність, напруженість і "форму". Ми бачимо зараз, як багато заблукали у власному лабіринті, тому що їм нема чому себе присвятити. Усі заповіді, всі накази втратили силу ... Життя, присвячене самій собі, втратила себе, стала порожньою, безцільної ». Втрата вищих моральних цінностей, на думку філософа, веде в «лабіринт егоїзму »- на шлях, який нікуди не веде, означає руйнування особистості, «загибель життя». Причетність і єдність з живуть, з історією та майбутнім, причетність з усією людською культурою і світом - в цьому відношенні людина стає ланкою в низці нескінченності. Переживаючи стану, який розгортається як нагальна смислова реальність, людина розриває вузькі рамки індивідуального буття, при всьому усвідомленні своєї очевидною смертності знаходить грунт і сенс, ті що не знищуються смертю.
60958. Сутність кадрового потенціала
Менеджмент
Кількісні характеристикиЯкісні характеристики
1. Чисельність персоналу, його динаміка.Фізичний потенціал
2. Склад і структура персоналу.2. Психологічний потенціал
3. Потенційний фонд робочого часу товариства.3. Адаптаційний потенціал
4. Інтелектуальний потенціал
5. Етичний потенціал
6. Духовно-творчий потенціал
7. Кваліфікаційний потенціал
8. встановлення співвідношення чисельності працівників з різними професійно-кваліфікаційними характеристиками для досягнення максимальної відповідності між структурами робіт, робочих місць та персоналом;
9. забезпечення оптимального ступеню завантаження працівників для повного використання їх особистого потенціалу та підвищення ефективності їх праці;
10. оптимізація структури працівників з різним функціональним змістом праці.
Размещено на .ru
60959. Сутність керування ризиками
Экономика

Третій крок полягає у тому, щоб визначити можливі інтервали відхилень прогнозованих значень параметрів (чинників ризику) від очікуваних (найбільш імовірних). На цьому етапі доречно використовувати математичні (статистичні) оцінки якості прогнозів. Для тих, хто вперше використовує аналіз ризику, визначення меж (множини) можливих (імовірних) значень виявлених чинників ризику може здаватися громіздким і складним завданням. Але воно є не більш складним, ніж визначення детермінованої (сподіваної, найбільш імовірної) оцінки відповідної випадкової змінної. Під час застосування детерміністичного економічного аналізу та обчислення ефективності (чистої приведеної вартості тощо) доводиться враховувати ймовірні значення, які можуть приймати випадкові змінні (ціни, змінні та постійні витрати, витрати на купівлю обладнання, затрати на будівельно-монтажні роботи тощо), що входять в модель об'єкта (проекту), перш ніж обрати конкретне (сподіване) їхнє значення для подальших обчислень згідно з обраними критеріями та аналізом за базовим сценарієм. Отже, якщо здійснювалася оцінка, відповідних показників за якогось єдиного значення (величини) відповідних чинників (аргументів), то можна вважати, що частка підготовчої. роботи щодо оцінки меж можливих значень та розподілу ймовірностей була вже виконана. На практиці проблема, з якою нерідко стикаються у зв'язку з визначенням множини значень і розподілів ймовірностей відповідних величин для аналізу ризиків після завершення розгляду базового сценарію, полягає в тому, що лише в ході цього процесу приходить розуміння того, що недостатньо уваги було приділено оцінці цього єдиного значення чинника при здійсненні детерміністичного аналізу.
60960. Сутність композиції, її типи та форми
Культура и искусство

Часто як декоративний елемент використовується орнамент особливий вид композиції, що складається з ритмічно впорядкованих елементів. Орнаментальна прикраса найпростіша художня побудова, що також підкоряється законам композиції (ряд прикладів був наведений вище). Типовими елементами орнаменту є поєднання геометричних фігур, стилізованих форм живої природи, довільних графічних елементів.

Blog

Информация