Сутнiсть iснування людини
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
Мiнiстерство освiти i науки Украiни
Державний вищий навчальний заклад
Киiвський нацiональний економiчний унiверситет iменi Вадима Гетьмана
Кафедра фiлософii
Реферат
з курсу Фiлософiя
на тему:
Сутнiсть iснування людини
Виконала:
студентка 1 курсу,
спецiальностi 6508, 12 групи,
Полудняк Ю.О.
Перевiрив:
к.фiлос.н., ст. викл.,
РЖванченко А.С.
Киiв 2010
План
Вступ
- Людина, особистiсть, iндивiдтАж?
- Людина з фiлософськоi точки зору
- Визначення мети iснування людини.
Висновок
Список лiтератури
Вступ
Одне з основних питань фiлософii у всi часи була загадка iснування людини, сенс, мета, та сутнiсть взагалi життя людини. РЖ кожного разу ця тема породжувала багато суперечок та навiть конфлiктiв. Особливо це питання загострювалось у перiоди криз у суспiльствi, коли людина шукала себе, намагалася визначити своi звязки з природою та iншими членами суспiльства.
Пiд кiнець другого тисячолiття нашоi ери людство знову опинилося перед обличчям кризовоi ситуацii. На цей раз складнi глобальнi проблеми - соцiальнi, економiчнi, екологiчнi, енергетичнi, демографiчнi та iншi - поставили перед ним гамлетiвське питання бути чи не бути?. Парадокс ситуацii полягаСФ в тому, що людина розумна все гострiше вiдчуваСФ трагiчний iррацiоналiзм своСФi цiлеспрямованоi i творчоi, а отже, свiдомоi дiяльностi. Вiн зумiв поставити собi на службу потужнi сили природи, в результатi ж створив загрозу власному життю.
Розгадуючи загадку походження людини i мети його буття, фiлософи висувають рiзнi гiпотези, аж до самих екстраординарних, та все ж залишаСФться нерозвязною проблема - еволюцiонуСФ чи людство з якоiсь самостiйно-iснуючi програмi, або його шлях до цивiлiзацii стихiйний i не маСФ кiнцевоi мети. Розмiрковуючи про це, неможливо не звернутися до найширшого кола iдей, думок i поглядiв мислителiв рiзних епох i рiзних галузей наукового знання. У данiй роботi шлях людини до сучасноi цивiлiзацii представлений через перекличку iдей, фiлософських поглядiв вчених, письменникiв, культурологiв.
- Людина, особистiсть, iндивiдтАж?
РЖ так, що таке людина? не я вперше запитую про це. За багато рокiв до мого iснування люди вже замислювалися над своiм життям, над цiлями, що ставить пред ними життя. Та найголовнiше те що кожен врештi визначаСФ щось найголовнiше, та що характерно, у всiх чомусь по-рiзному. Таким чинам людина визначаСФться, як особистiсть, як iндивiд, ексклюзивна одиниця суспiльства. Таким чином перш нiж визначити що таке людина, визначають що СФ природа, оскiльки людина СФ невiдСФмною частиною природи, тому часто ми чуСФмо природа людини, дане поняття визначаСФ родову сутнiсть людини, приналежнiсть людини до великоi природноi системи, що визначаСФ, власне, мiiе особистостi в природному кругообiзi. Та вченi визначають людину, не просто як ланку в природнiй системi, а як найрозумнiший елемент, що за бажання може володiти усiма iншими аспектами природи.
Отже, природа це жива та нежива оболонка земноi поверхнi, в якiй вiдбуваються процеси зачаття, народження, життя та гибелi живих органiзмiв, в тому числi i людини. Тому людина за перiод самосвiдомостi намагаСФться як найбiльше робити, зрозумiти, осягнути, i залишити пiсля себе. Кожен прагне щоб хоч одна людина через рокiв 100, згадала про нього, i просто замовкла на декiлька хвилин, поринувши у роздуми.
Та для того щоб тебе згадали необхiдно працювати створюючи щось до добре, обовязково позитивне. Я думаю кожна людина повинна приносити радiсть та користь суспiльству. У працi людина визначаСФ умови свого iснування перетворюючи iх у вiдповiдностi з постiйно розвиваються потребами, створював свiт матерiальноi культури, знайшов мова, встановив правила спiлкування, став творцем духовноi культури.
Розвиток працi кардинально змiнило природу предка людини. Саме з працею повязана соцiалiзацiя людини, поява нового бiологiчного виду homo sapiens, який крiм своiх природних характеристик знайшов характеристики соцiальнi. У психологiчному вiдношеннi праця мала наслiдком перетворення iнстинктiв у двох планах: у планi iх придушення, гальмування (пiдпорядкування контролю розуму) i в планi iх перетворення в новий якiсний стан суто людськоi пiзнавальноi дiяльностi - iнтуiцii.
Те, що вiдрiзняСФ людину вiд тварин, багато в чому являСФться результатом його життя в суспiльствi. РЖ це вiдноситься не тiльки до досвiду, який iндивiд набуваСФ протягом свого життя. Поза суспiльством людина не могла стати людиною. Це пояснюСФться тим що людинi життСФво необхiдне спiлкування iз iй подiбними. Потреба людини у спiлкуваннi можна розглядати як субСФктивно-психологiчне вiдображення обСФктивного факту - соцiальноi його сутностi. У спiлкуваннi iндивiд здiйснюСФ можливiсть розвитку своiх задаткiв i потенцiйних здiбностей. Деякi психологи стверджують, що чим менше у iндивiда звязкiв з iншими людьми, чим менше вiн спiлкуСФться з ними, тим бiльше вiн схильний до комплексу неповноцiнностi, надають вiдчуття незадоволеностi, схильний до психiчноi нестiйкостi.
Особисто я, в деякiй мiрi, не погоджуюся iз психологами. У сучасному свiтi iнодi так хочеться залишитися на одинцi з самим собою, це не тому що людина прагне самотностi, а тому що людина потребуСФ духовного усамiтненн