Geum.ru

Информация

  • 58481. Социополитическая характеристика феномена тоталитаризма в арабских странах
    Юриспруденция, право, государство

    1. Праворадикальный национализм как идейно-политический фундамент режима. Больше трети века в Ираке безраздельно правит ультранационалистическая партия Баас («Возрождение», полное название «Партия арабского социалистического возрождения»). Возникшая в Сирии в 1947 г. на волне поднимающегося антиимпериализма, она провозгласила себя общеарабской партией, целью которой было освобождение и объединение всех арабских стран; в них должна быть установлена социалистическая система (в баасистском понимании гарантирующая экономическое равенство и справедливость). Баасистские теоретики (особенно их апостол сириец Мишель Афляк) пропагандировали идею, согласно которой все арабские народы образуют единую арабскую нацию, а границы между нынешними арабскими государствами суть только временные административные линии; в перспективе должно быть создано великое арабское объединенное государство, призванное восстановить былую славу и величие грандиозных арабских империй-халифатов раннего средневековья. Все эти романтические прожекты были абсолютно химеричными как с научной, так и с практически-политической точек зрения (говорить о единой арабской нации в нынешней реальной этнополитической ситуации в арабском мире также нелепо, как, например, о единых югославянскои или испаноязычной латноамериканской нациях), но зато очень напоминали бредовые идеи Муссолини и его адептов насчет «латинских сестер» и возрождения Римской империи. Однако панарабистская идеология баасизма оказалась весьма эффективным инструментом для захвата власти в некоторых арабских странах, где для этого сложились подходящие социально-политические условия. Так произошло в Сирии и Ираке, в которых на фоне хронической внутриполитической нестабильности, царившей после деколонизации, баасисты сумели успешно сыграть именно на националистической струне: в Сирии на соперничестве с насеровским Египтом за первенство в арабском мире, в Ираке на аналогичных притязаниях необычайно активизировавшихся доморощенных националистов с их аргументами из древней и средневековой истории Месопотамии, подкрепленными непрерывно возраставшим потоком нефтедолларов.

  • 58482. Социотехнологические комплексы: новый вид цивилизационного взаимодействия
    Философия

    Западная цивилизация никогда не смирится с тем, что в силу изменения геополитической ситуации на планете и крушения двухполюсной модели развития она превратилась из ведущей и направляющей в одну из многих, пусть и наиболее развитую в настоящее время. Очевидно, Запад во главе с США попытается любой ценой сохранить лидирующее положение в мире. В противном случае будет просто невозможно поддерживать ставший привычным стандарт жизни для своих граждан, который многими экспертами и аналитиками оценивается как необоснованно завышенный. На это направлены усилия внутренней и внешней политики ведущих стран Запада, нашедшие концентрированное выражение в концепции национальной безопасности США, сформулированной в 1996 году. Вот некоторые. наиболее общие выдержки: "В современном мире различия между внешними и внутренними угрозами национальной безопасности становятся все более неразличимыми, исчезает разделение проблем на внешние и внутренние, стирается разделительная линия между внешней и внутренней политикой. Развал коммунистической системы не только позволил с новой силой разгореться застарелым конфликтам, но и открыл дорогу новым опасностям, таким, как распространение оружия массового поражения и попадание его в руки все новых государств и негосударственных образований. Мы должны объективно оценивать подобные угрозы и заблаговременно готовиться к их отражению.

  • 58483. Социум
    Философия

    Знакомство с философскими трудами убеждает нас в том, что термин общество используется в них в нескольких взаимосвязанных смыслах, отличающихся друг от друга уровнем абстракции, теоретического обобщения. Ниже мы увидим, что специалист по социальной философии может именовать обществом реальные субъекты исторического процесса в виде конкретных самодостаточных социальных организмов, имеющих вполне определенные координаты в пространственно-временном континууме человеческой истории (именно их имеют в виду, когда говорят о польском, российском или японском обществах). Иной уровень абстракции используется в том случае, если философ переходит из сферы реалий в сферу универсалий и именует обществом исторически-конкретные типы социальной организации («феодальное общество», «капиталистическое общество» и т. п.). Еще один шаг по лестнице абстракций ведет нас к созданию логической модели «общества вообще» идеального типа, синтезирующего существенные свойства и признаки любого самодостаточного социального коллектива, существовавшего, существующего или способного существовать в истории независимо от ее стадиальных и региональных характеристик.

  • 58484. Социум как система /Укр./
    Разное

    Суспільство (соціум) можна визначити як сукупність всіх форм і способів взаємодії і об'єднання людей. В такому широкому значенні суспільство включає в себе все, що відрізняє цю систему від природно-космічних явищ, дозволяє розглянути створену людиною реальність як особливу форму руху матерії. Суспільство, як система взаємодії людей, визначається певними внутрішніми суперечностями - між природою і суспільством, між різними соціальними спільнотами, між суспільством і особистістю. Ці зв'язки стали основою для розробки різноманітних соціологічних концепцій суспільства. Одні з таких теорій нехтують якісною різницею між суспільством і природою (натуралістичні концепції), інші - абсолютизують її (ідеалістичні вчення). У новий час, особливо в XVII-XVIII ст., значного поширення набула натуралістична концепція суспільного життя. Натуралізм (від natura - природа) як філософський принцип вимагає пояснювати соціальні явища винятково дією природної закономірності: фізичної, географічної, біологічної тощо. Ш.Фурє намагався створити "соціальну науку" на грунті всесвітнього тяжіння, тобто на основі вчення Ньютона. Натуралізм вищі форми буття зводив до нижчих, а людину - до рівня тільки природної істоти. Головний його недолік полягає в нехтуванні якісною своєрідністю людини, в приниженні людської активності, у запереченні людської свободи. Наприклад, У філософії Томаса Гоббса свободі належить досить скромне місце; свобода для нього, є чимось неістотним, випадковим. Інший недолік натуралістичного підходу до суспільства полягає в уподібнюванні людини соціальному атому, а суспільства механічному агрегату індивідів - атомів, замкнених лише на своїх власних інтересах. Таким чином, натуралізм занадто матеріалістично трактує людину, виділяючи в ній лише природну субстанцію. Внаслідок цього людські звязки набувають винятково природного характеру. Суспільство визнається, але в ролі цементуючого начала виступає або користь (просвітителі XVII-XVIII ст.), або статева любов (Л.Фейєрбах). І хоча постійно йдеться про індивіда, справжнього розуміння індивіда і суспільства бракує.

  • 58485. Соціал-демократична концепція держави та влади
    Политология

    Прикладом успіхів і здобутків ідейно-політичної платформи соціал-демократії може служити діяльність Соціал-демократичної робітничої партії Швеції. Шведський демократичний соціалізм одержав назву «функціонального». Його суть полягає в тому, щоб замість «одномоментного» перетворення приватногосподарських одиниць на державну власність (насильницькою експропріацією чи поетапною націоналізацією) передбачити тривалий термін поступового обмеження прав повноважень власника. Теоретичною основою такого підходу стала теза, вперше висунута шведським соціал-демократом О. Унденом, згідно з якою власність не є неподільною, навпаки сутність власності розкривається через різноманітні функції діяльності багатьох її суб'єктів. Тобто реформування відносин власності може відбуватися без передачі її цілком, а з допомогою перерозподілу функцій з утримання, володіння, використання власності. Такий перерозподіл зберігає власника номінальне, фактично ж він своїми правами й доходами ділиться з державою та суспільством. Цей процес відбувається в такий спосіб, що остаточне рішення у сфері виробництва й розподілу виносить на мікрорівні трудовий колектив, на макрорівні суспільство в цілому. Робітники одержують право участі в управлінні виробництвом як співвласники підприємств. У 1975 р. шведський економіст Р. Мейднер запропонував створення фондів трудящих, згодом було прийнято відповідний закон. Метою діяльності таких фондів є поступовий, розрахований на тривалий період, процес викупу трудящими у приватних власників їхніх підприємств. Для цього утворюються соціальні фонди на підприємствах (де зайнято не менш як 500 осіб). Фонди формуються з відрахувань 1% від заробітної плати кожного робітника, а також із надприбутків самого підприємства. Накопичені кошти перетворюються в акції, що поступово концентруються в руках трудящих. Використовувати фонди трудящих можуть спеціальні комісії, в яких є представники професійних спілок і держави.

  • 58486. Соціалізація індивіда. Девіантне поводження
    Социология
  • 58487. Соціалізація молоді, позбавленої батьківського піклування
    Социология

    Як варіант взаємозвязку із соціумом М.С. Астоянц пропонує залучення вихованців соціального гуртожитку до добровільної соціально корисної волонтерської діяльності. Ця діяльність спрямована на цілі, що виходять за межі групових, вона орієнтована одночасно й на процес, і на результат та сприяє формуванню навичок позитивного спілкування й громадської позиції молодої людини. Якщо на початковому етапі такої діяльності мотиви її учасників більш індивідуалізовані або спрямовані на групу, то пізніше, у процесі діяльності, вони стають більш широко соціальними, спрямованими на інших, іноді навіть незнайомих людей. Особистість формується в діяльності, і саме волонтерська діяльність визначає світогляд молодої людини, її ставлення до себе та інших, до праці. У спільній суспільно корисній діяльності відбувається становлення соціально відповідальної поведінки. Отже, М.С. Астоянц пропонує залучати самих вихованців соціального гуртожитку до діяльності доброчинних організацій. Новизна підходу полягає в тому, що молода людина перестає сприймати саму себе як бездіяльнісну та нікому не потрібну особу. Тепер вона може надавати допомогу іншому, а отже, змінюється її соціальна роль із пасивної в соціально активну. Молода людина, позбавлена батьківського піклування, як правило, виявляє велике бажання до спільної діяльності, що повязане із деприваційною потребою в спілкуванні. Надання таким особам можливості самореалізації в соціально корисній діяльності дозволить спрямувати їх на активність у позитивне русло.

  • 58488. Соціалістична Ліга Нового Сходу
    Политология
  • 58489. Соціальна перцепція й повсякденна свідомість
    Психология

    Однак, незважаючи на те, що об'єкт дослідження (сприйняття людини) описується в термінах загальної психології, його сутнісний зміст не укладається в ці концептуальні рамки. У зв'язку із цим висловлюються міркування про те, що «ототожнення соціальної перцепції зі сприйняттям іншої людини - невірно. Точніше було б «пізнання іншого» або «соціальне пізнання». Іншими словами, логіка самого об'єкта як би проривається, незважаючи на спроби загнати його в рамки індивідуальної психології. Це стає помітно вже при більше докладному з'ясуванні специфіки сприйняття людини як соціального об'єкта. На думку Р. Таджури, «сприйняття людини ставиться до процесів, за допомогою яких людина довідається про інших людей, їхніх характеристиках, якостях і внутрішніх станах... Як фізичний об'єкт людина в основному не відрізняється від інших фізичних стимулів. У тім же змісті, що ми сприймаємо головним чином їхні психологічні властивості й можливості по різних ознаках, люди, безсумнівно, особливі об'єкти (тварин і інші суті можна розглядати як найпростіші приклади цього класу)». Розвиваючи далі цю думку, Р. Таджури підкреслює, що наші спостереження стосуються того, що відбувається усередині людини, строго психічних явищ (намірів, емоцій, думок і т.п.). Крім того, спостерігаючи за людьми, ми робимо висновки про відносини між ними, зокрема про такі явища, як любов, дружба й т.п. Далі, ми виходимо з того, що спостережуваний нами людина має свідомість і волею й здатний сприймати своє оточення, що у свою чергу визначає його дії. Тому спостерігач, потрапляючи у феноменальне поле спостережуваного, змінює його й тим самим створює певний артефакт у процесі вивчення. Крім того, велике значення має та обставина, що й спостережуваний, і спостерігач - обоє люди. Це дозволяє спостерігачеві робити висновки про внутрішні стани спостережуваного за аналогією із власними переживаннями.

  • 58490. Соціальна політика
    Социология
  • 58491. Соціальна психологія в СРСР. Марксизм
    Психология

    У певному змісті була відтворена історична ситуація того часу, коли починав свою діяльність основоположник радянської теорії колективу А. Макаренко. Він зштовхнувся з тим, що педагогічні розробки, що були в його розпорядженні, не давали задовільної відповіді на практичні питання й був змушений шукати відповіді в тій же практиці. Не всі результати його діяльності були використані однаково. На перший план виступила безперечно видатна ідея відповідальної залежності як психологічного фундаменту єдності й розвитку колективу. Набагато менший резонанс одержали його погляди про людське щастя як кінцевої мети «перетворення» людини, про роль моральності й моралі в русі до цій не тільки суспільної, але й індивідуальної мети. Тим часом, особливо в останні роки життя він багато над цим працював. Загальне ідеологічне тло того часу, дозволяв говорити про мораль лише з погляду Леніна, якого цитував і сам А. Макаренко: «... моральність це те, що служить руйнуванню старого експлуататорського суспільства й об'єднанню всіх трудящих навколо пролетаріату, що творить нове суспільство комуністів» (Макаренко, 1972, 1984). Однак логіка самого життя підвела великого педагога до висновку про необхідність морального виховання, його інтеграції, у тому числі з урахуванням досвіду церкви й релігії, у педагогічний процес. Він тим самим визнавав, що не маючи моральної основи й моральних цілей, згуртований, організований і дисциплінований колектив, що опирається на відповідальну залежність всіх перед усіма, ризикує перетворитися в слухняне й легко кероване знаряддя. Як це робиться - добре відомо: мети, поставлені групою осіб оголошуються цілями суспільства, і мети всіх інших груп, якщо вони - колективи, повинні збігатися з оголошеними цілями.

  • 58492. Соціальна психологія кінця 20 початку XXI сторіччя
    Психология

    Вона представлена досить значним числом робіт, опублікованим переважно в Західній Європі, і поєднує тих соціальних психологів, які не задоволені розвитком подій у соціальній психології, незважаючи на всі дискусії про кризу, і як і раніше шукають інші шляхи. Ідеологічну основу цього руху становлять два основні завдання "критичної теорії", сформульовані в роботах лідерів Франкфуртської школи - Адорно, Хабермаса, Хоркхаймера й Маркузе, які у свою чергу харчувалися критичним пафосом Маркса й Фрейда. Перше завдання бачилося їм у розкритті, викритті пануючої ідеології, її міфів і способів керування суспільством, друга - у створенні "визвольної" альтернативи. У соціальній психології ці завдання трансформувалися в завдання критики ідеологічних основ пануючих теорій і пропозиції інших підходів, що орієнтуються на благо всього суспільства. Уже до кінця 80-х років сформувалися два основних напрямки: 1) дослідження впливу широкого соціального контексту на соціальну психологію, її теорію, методи, вибір об'єктів і т.п. і 2) аналіз робіт з історії соціальної психології, які представляли на думку критиків один із засобів апологетики існуючого порядку речей. У позитивному плані критики виступали за подолання методологічного індивідуалізму й за "повернення людині людського". Оскільки багато хто із критичних аргументів були розглянуті вище у відповідних розділах, їсти зміст розглянути ті з них, які стимулюють міркування над перспективами нової парадигми. Треба відзначити, що в 90-е роки й самі критики зрозуміли, що необхідно конструктивні, а не тільки деструктивні пропозиції, більше того, послідовність припускає, що ті ж самі зауваження можуть бути адресовані й сама критики. Так, якщо в якості одного з основних вимог до лідируючої парадигми висувається вимога рефлексії й самокритики, то воно повинне дотримуватися стосовно й до самої критичної соціальної психології.

  • 58493. Соціальна робота з молоддю
    Социология
  • 58494. Соціальна система в Німеччині
    Социология

    У сучасному розумінні соціальна політика - це один із методів державного регулювання, що носить назву "держава загального добробуту". Серед авторів такого підходу чимало відомих дослідників, зокрема К. Еспін-Андерсен і Дж.Е. Кольберг. Як вважає К. Еспін-Андерсен, "соціальна політика є засобом як зменшення залежності від ринку у важливих сферах споживання, так і зміни самого статусу робітника: держава повинна надавати соціальні гарантії заробітної плати, що адекватно замінює ринкові прибутки". Комісія Європейських громад у 1993 р. зазначила, що у різних країнах у поняття "соціальна політика" вкладається неоднаковий зміст. З огляду на це вона запропонувала визнати, що соціальною політикою є всі заходи, здійснювані у соціальній сфері. Соціальна політика сучасної держави повинна бути зорієнтована не лише на підтримку наявного рівня соціальних гарантій і створення механізмів соціального захисту окремих найбільш уразливих соціальних груп, а й на реалізацію довготривалих програм щодо кардинальної зміни основ системи соціального захисту, підвищення її ефективності. Основними цілями соціальної політики на сучасному етапі є: максимальне збереження фізичного, інтелектуального, духовно-етичного потенціалу країни; формування міцного стимулу трудової мотивації, що відповідає вимогам легального ринку, орієнтованого на позитивне розширене відтворення "людського капіталу" країни; створення інституціональних і соціально-економічних передумов для реалізації громадянами, різними суспільними прошарками і групами населення своїх потреб і інтересів, виявлення своєї активності й розкриття особистості; без цього неможливо створити передумови громадянського суспільства, особистої свободи, реальної демократії. Можна сказати, що соціальна політика, яка сьогодні проводиться в нашій країні, концептуально не опрацьована і вкрай суперечлива. Так, наприклад, одним із варіантів системи пенсійного забезпечення передбачається створення недержавних пенсійних фондів, що є явним атрибутом неоконсервативної соціальної політики. Як відомо, йдеться про накопичення робітником коштів на своєму індивідуальному пенсійному рахунку. Водночас працівники бюджетного сектора економіки одержують заробітну плату навіть меншу за ту, що їм виплачувалася в умовах соціалістичної системи господарювання, і явно недостатню для створення індивідуальних пенсійних накопичень. Характерними рисами сучасної соціальної політики в Україні стали відмова від патерналістської моделі (через обмежені фінансові можливості держави) і відсутність чітких орієнтацій щодо вибору іншої оптимальної моделі (через залишковий принцип фінансування соціальних програм). В Україні держава виступає у ролі пожежника для попередження і гасіння можливих соціальних конфліктів.

  • 58495. Соціальна стратифікація
    Социология
  • 58496. Соціальна установка дослідження конкретного об'єкта
    Психология

    Будучи однієї із центральних областей дослідження, соціальна установка пережила разом з усією соціально-психологічною наукою її підйоми й спади. Перший період (1918-1940 р.) відзначений теоретичними дискусіями про зміст самого поняття, розвитком техніки виміру установки (починаючи зі шкали Терстона, запропонованої в 1928 р.). До кінця цього періоду був установлений один з відмітних ознак соціальної установки - «інтенсивність позитивного або негативного афекту щодо якого-небудь психологічного об'єкта». В 1931 р. Парк додав ще дві ознаки: латентність (тобто неприступність для прямого спостереження) і походження з досвіду. В 1935 р. Г. Олпорт, проробивши величезну роботу з узагальнення визначень, що були до того часу, запропонував свій варіант, і до нинішнього часу «виконуючий обов'язки» загальноприйнятого: «Установка є стан психонервної готовності, що зложилося на основі досвіду й робить напрямне й (або) динамічний вплив на реакції індивіда щодо всіх об'єктів або ситуацій, з якими він зв'язаний. У цьому визначенні основні ознаки установки - її що випереджає й регулятивна дія.

  • 58497. Соціальне забезпечення сімей червоноармійців, "жертв контрреволюції" та біженців в Україні (1919-1922 рр.): історичний аспект
    История

    11 листопада 1921 р. при НКСЗ відбулася міжвідомча нарада з представниками Наркомзему, Південбюро ВЦРПС та Наркомфіну, на якій йшлося саме про надання допомоги родинам червоноармійців в умовах непу. Нарада ухвалила наступне рішення: 1. а) Вважати, що сімї червоноармійців, виходячи з фізичних, побутових, соціальних та інших умов, що ускладнились для багатьох з них за нової економічної ситуації, становлять з себе мало пристосовану і мало придатну для господарської діяльності групу; б) Внаслідок цього розраховувати на можливість застосування до неї принципу самозабезпечення на засадах господарської самодіяльності недоцільно, відтак весь тягар їх забезпечення має взяти на себе держава; 2. Допомога повинна надаватися виключно знедоленим з належним правом; 3. а) Вважати, що у звязку з грошовою системою, яка постала, найдоцільніше перейти на грошову систему надання допомоги з обовязковим натуральним забезпеченням за рахунок грошової допомоги; б) Розмір забезпечення повинен відповідати мінімуму життєвих потреб, тобто повинен досягати мінімального заробітку для середньої сімї з 3-х осіб; 4. Натуральне забезпечення становлять: а) Для міського населення продовольчий пайок за твердою нормою, постачання паливом та іншими натуральними видатками (мануфактура, взуття, одяг тощо), б) Стосовно забезпечення сільського населення, форма натуральної допомоги має бути переважно у вигляді державного постачання предметами широкого вжитку: реманентом та знаряддями праці. Центр ваги повинен бути зосереджений на господарській допомозі місцевих органів взаємодопомоги на селі; 5. Вважати необхідним і надалі звільняти родини червоноармійців від всіх державних податків, за виключенням прибуткового, промислового і натурального; 6. Варто підтримувати всяку можливість використати господарську ініціативу і самодіяльність, спрямованих на поліпшення становища родин червоноармійців; 7. З метою вичерпного обліку і дійсно фактичного забезпечення, всі види грошової і натуральної допомоги повинні бути заброньовані відповідно планових заявок18. Питання раціонального використання існуючих матеріальних засобів з метою забезпечення червоноармійських сімей набуло особливої політичної ваги, тому Наркомпрод і Центральна комісія допомоги червоноармійцям, що демобілізувалися хворими, пораненими та інвалідами війни, вирішили терміново “розверстати” по губерніях продукти. До цієї справи долучалися і місцеві органи влади. Так, восени 1921 р. Харківський губземвідділ створив комітет губкомчервоза (губернський комітет червоноармійського господарства), котрий займався сільськогосподарським виробництвом (сіяв, збирав хліб, заготовляв паливо, лісобудівельний матеріал, забезпечував реманентом та худобою). На його піклуванні перебувало 9195 сімей солдат Червоної армії, з них надано безпосередню допомогу 7828 родинам: оброблено 1478 дес. землі, перевезено 1066 кубометрів дров, видано паливом 5295 кубів, 59000 одиниць цегли для забудови, 7070 стовбурів лісу, 376 листів скла, 126 аршин мануфактури, відремонтовано реманент для 83 сімей, передано 971 голов великої рогатої худоби, 178 возів полови для годівлі худоби і грошовий пайок на 266.234 крб.19. НКСЗ та губернські відділи проводили недільники допомоги сімям червоноармійців, забезпечуючи їх хлібом, худобою, реманентом, лісобудівельними матеріалами20.

  • 58498. Соціальне становище Запорізького краю
    История

    Міське управління Олександрівська не обминало проблем народної освіти. На 1917 р. в місті діяли міська жіноча 8-класна гімназія, міська чоловіча 8-класна гімназія, міське 4-класне училище, Олександрівське комерційне училище (нині ЗНТУ), 4 міські народні школи, 2 церковно-приходські школи, єврейські училища, учительська семінарія та інші. В вересні 1917 р. в місті було відкрито чоловічу народну школу, відкрилися курси для дорослих, як вечірні загальноосвітні, так і професійно підготовки робітників. З метою поліпшення справи народної освіти училищною комісією при управі було створено план дошкільної, шкільної та позашкільної освіти, планувалося відкрити у передмістях Олександрівська 4 дитячих садки, 4 нові школи тощо. Але переважна більшість планів в нестабільних політичних умовах не була реалізована.

  • 58499. Соціальне страхування від безробіття в Україні в 20-ті роки 20 сторіччя
    История

    Час одержання допомоги з причини тимчасової непрацездатності включався в стаж роботи в наймах. До стажу зараховували також час роботи в колективах і підприємствах, що їх організовують комітети бірж праці, і час участі у громадських роботах23. Не переривав стажу роботи у наймах (п.3), але не включається у цей стаж: а) час безробіття при умові реєстрації на біржі праці, а в місцевостях, де бірж праці немає, - у відповідній професійній спілці, незалежно від одержання допомоги з причини безробіття; б) час перерви в роботі в наймах без реєстрації на біржі праці або у відповідній професійній спілці, якщо ці перерви загалом не перевищував шести місяців; в) час проведений на роботі, віднесеній до часткового страхування, якщо він не перевищує шести місяців; г) час одержання допомоги з причини тимчасової непрацездатності, що наступила на роботі, віднесеній до часткового страхування, якщо період одержання допомоги разом з часом, проведеним на цій роботі, не перевищував шести місяців; д) час перебування в лавах РСЧА; е) час забезпечення порядком соціального страхування з причини інвалідності; ж) час навчання в учбових закладах; з) час перебування під арештом24.

  • 58500. Соціальне страхування як фінансова категорія
    Банковское дело

    Систему державного соціального страхування становлять чотири цільові фонди. При цьому між ними чітко розмежовані сфери функціонування. Пенсійний фонд відображає страхування на випадок постійної втрати працездатності. Формою страхового відшкодування є пенсії. Фонди соціального страхування передбачають страхування на випадок: тимчасової непрацездатності у звязку з хворобою, вагітністю і пологами; тимчасової чи постійної втрати працездатності внаслідок нещасних випадків; втрати джерела отримання доходів унаслідок безробіття. Формами страхового відшкодування є пенсії і різного роду допомоги та виплати. До цієї групи можна віднести також Фонд соціального захисту інвалідів, хоча він відображає відносини фінансової допомоги, а не страхування [3].