Geum.ru

Информация

  • 58501. Соціальне та особисте страхування
    Банковское дело

    Населення України спрямовує на страхування життя щорічно всього 0,006% ВВП, тоді як цей показник у Німеччині становить 2,7%, у Франції 5,9%. За даними швейцарської компанії "SWISS RE", Україна за обсягом страхових премій зі страхування життя посідає 83 місце в світі з 85. За нашою країною знаходяться лише Югославія та Катар, які не зібрали за цим видом страхуванню премій зовсім. Статистика свідчить, що домінуюче становище на ринку страхування життя України займають страхові компанії, які є представниками закордонних страховиків чи інвесторів, зокрема "ГРАВЕУКРАЇНА", "ЕККО". Досить вагома частка на ринку страхування життя належить нелегальним іноземним страховим компаніям. За даними Програми розвитку страхового ринку України, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2001 р. № 98, наша держава щорічно втрачає 80100 млн. дол., що приблизно дорівнює обсягу іноземних кредитів, які надаються Україні. Причини, що зумовили гальмування розвитку страхування життя в Україні:

    • втрата довіри не тільки до держстраху, а і до комерційних страхових організацій, котрі виявилися нездатними виконати взяті на себе зобов'язання;
    • низький рівень доходів населення змушує людей турбуватися сьогодні про виживання, а не про своє майбутнє;
    • наявний рівень інфляції ускладнює можливості страховика, що займається страхуванням життя, компенсувати знецінення заощаджувальних внесків страхувальників;
    • недосконале законодавство;
    • відсутність належної турботи держави стосовно забезпечення привабливості цього вкрай важливого для економіки виду діяльності і т. ін.
  • 58502. Соціальний аналіз особистості
    Социология
  • 58503. Соціальний патронаж з дітьми, що мають особливі потреби
    Социология
  • 58504. Соціальний портрет молоді України: структура цінностей та потреби
    Социология
  • 58505. Соціальний психолог як суб'єкт соціальних перетворень
    Психология

    Якщо нагадати, що однієї з функцій соціальної психології вважаються пропаганда знань і масовий соціально-психологічний «лікнеп», то цілком зрозумілим стає заклик учитися цьому в художньої літератури. Тому, «якщо читати повести із соціально-психологічної точки зору, то можна помітити, що в них утримуються теорії соціального життя, як ті, які вже створені наукою, так і можливі їхні альтернативи». До цього можна було б додати, що добутку художньої літератури найчастіше виявляються набагато більш наукове академічних праць. Прихильники звертання до літератури за досвідом викладу й аналізу справедливо проводять аналогію між практичним соціальним психологом і письменником. І той і іншої виступають як, що опосередковують ланки, між соціальною теорією й повсякденним досвідом людей. Що стосується можливого обвинувачення в «журналізмі», П. ван Стрин дає на нього наступна відповідь: «Усе, що не є «науковим» у точному значенні цього слова, клеймується цим ярликом. Воно має на увазі упередженість, перебільшення й оману. Це, однак, риси поганої журналістики. Талановита журналістика - це та, котра швидко реагує на все актуальне; вона передбачає й стимулює інтерес аудиторії, асимілює складність (соціальної дійсності) і робить її доступної для розуміння. Соціальний психолог повинен був би пишатися цими якостями, якби він їх мав, а соціальному психологові в прикладній науці без них навряд чи можна обійтися».

  • 58506. Соціальний психолог як учасник соціальних змін
    Психология

    Така загальна картина, що складається з робіт західноєвропейських авторів двотомної колективної праці «Перед особою соціальних проблем». Вона піддається гострій і конструктивній критиці. Розглянемо як приклад статтю англійського соціального психолога Дж. Поттера «...Немає нічого практичніше гарної теорії: «Проблемне застосування соціальної психології». Основною причиною сформованого положення Дж. Поттер уважає так звану ідеологію застосування, що лежить в основі традиційного підходу. Ідеологія застосування тримається на постулаті про те, що наука соціально корисна, що завдяки їй створені багато речей, що поліпшують життя людини. У цьому постулаті закладені ще дві посилки; 1) про тісний зв'язок між чистою наукою й технологією матеріалізації отриманих нею абстрактних даних; 2) про континуум «академічне - прикладне дослідження», у якому від першого полюса до другого плавно «тече» добуте теоретиками знання.

  • 58507. Соціальний та етнічний склад катакомбного населення
    История
  • 58508. Соціальні групи
    Психология

    Виховання по своїй природі подає процес рішення не вирахуваної множини педагогічних задач різноманітних типів, класів і рівнів. Процес цей включає ряд функцій:

    1. Аналіз педагогічної ситуації, проектування результатів і планування виховних впливів припускають педагогічний діагноз; оцінку рівня вихованості особистості; прогнозування розвитку особистості і колективу; виділення і формування конкретної педагогічної задачі і визначення умов її рішення.
    2. Конструювання і реалізація виховного процесу передбачають доцільне розчленовування педагогічної діяльності на операції і дії; педагогічне керівництво різноманітними видами діяльності особистості: уміння зацікавити їх суспільно цінними перспективами, знаходити і застосовувати найкращу форму вимог.
    3. Регулювання і корегування виховних впливів потребують того, щоб згрунтовно здійснювати коригування поставлених педагогічних задач; забезпечувати адаптацію зовнішніх впливів або їхньої нейтралізації; відбирати з навколишнього середовища той матеріал, що необхідний для розвитку дитини і т.д.
    4. Підсумкове урахування і контроль означає аналіз отриманого результату в зіставленні з вихідними даними; визначення сфери ефективності застосовуваних методів виховання.
  • 58509. Соціальні інститути.
    Социология

    Інституалізація процес визначення і закріплення соціальних правил і норм, ролей і статусів, приведення їх до системи, здатної діяти в інтересах задоволення певних суспільних і соціальних потреб, забезпечення передбачуваних, схвалюваних певним соціальним середовищем, поведінкою людей. В будь-якому інституалізованому середовищі особа здійснює певну соціальну роль. Соціальні інститути діють в системі соціальних структур суспільства від імені суспільства і в інтересах людей з метою задоволення їх потреб. Процес інституалізації включає в себе ряд моментів:

    1. Однією з необхідних умов появи соціальних інститутів слугує відповідна соціальна потреба. Інститути покликані організовувати спільну діяльність людей з метою задоволення тих чи інших соціальних потреб. Виникнення визначених суспільних потреб, а також умови для їхнього задоволення є першими необхідними моментами інституалізації.
    2. Соціальний інститут утворюється на основі соціальних зв'язків, взаємодії і відносин конкретних особ індивідів, соціальних груп і інших спільнот. Але він, як і інші соціальні системи, не може бути зведений до зведення цих особ і їхніх взаємодій. Соціальні інститути носять надіндивідуальний характер, мають свою власну системну якість. Тобто, соціальний інститут являє собою самостійне суспільне утворення, що має свою логіку розвитку. З цього погляду соціальні інститути можуть бути розглянуті як організовані соціальні системи, що характеризуються стійкістю структури, інтегрованістю їх елементів і визначеною мінливістю функцій. Що ж це за системи? Які їхні основні елементи? Насамперед, це система цінностей, норм, ідеалів, а також зразків діяльності і поводження людей і інших елементів соціокультурного процесу. Ця система гарантує подібну поведінку людей, погоджує і направляє в русло їхні визначені прагнення, встановлює способи задоволення їхніх потреб, вирішує конфлікти, що виникають у процесі повсякденного життя, забезпечує стан рівноваги і стабільності в рамках тієї чи іншої соціальної спільності і суспільства в цілому. Сама по собі наявність цих соціокультурних елементів, ще не забезпечує функціонування соціального інституту. Для того, щоб він працював, необхідно, щоб вони стали надбанням внутрішнього світу особистості, були засвоєні ними в процесі соціалізації, втілилися у форму соціальних ролей і статусів. Засвоєння індивідами всіх соціокультурних елементів, формування на їхній основі системи потреб особистості, ціннісних орієнтацій і сподівань, є другим важливим елементом інституалізації.
    3. Третім важливим елементом інституалізації є організаційне оформлення соціального інституту. Зовні соціальний інститут являє собою сукупність особ, установ, які мають визначені матеріальні засоби і виконують визначену соціальну функцію. Отже, кожен соціальний інститут характеризується наявністю мети своєї діяльності, конкретними функціями, що забезпечують досягнення такої мети, набором соціальних позицій і ролей, типових для даного інституту.
  • 58510. Соціальні наслідки міграцій сільського населення України (1989-2001 рр.)
    Социология
  • 58511. Соціальні проблеми сім'ї і сімейно-шлюбних відносин
    Социология

    Можна виділити деякі найбільш характерні особливості неблагополучних сімей:

    • надзвичайно емоційне, раниме і хворобливе ставлення підлітків до своїх батьків та їхніх проблем. Якщо при цьому в родині домінує холодна в спілкуванні, не емоційна, сувора мати, то ситуація набуває найбільшої гостроти;
    • використання дитини як засобу тиску при вирішенні питань взаємин між подружжям;
    • непослідовність у відносинах з дитиною: від максимального прийняття до максимального відхилення. Дитину то наближають до себе, то віддаляють незалежно від особливостей її поведінки;
    • незалученість членів сім'ї в життя і справи один одного;
    • директивний стиль відносин та емоційне відкидання;
    • сплутані відносини і розмиті (невизначені) міжпоколінні межі, коли прабатьки активно втручаються в життя сім'ї, продовжуючи виховувати вже дорослих дітей, при цьому найчастіше по відношенню до онуків, виявляється гіперпротекція і потурання;
    • використання прямих провокацій у поводженні з дитиною;
    • занижена оцінка досягнень дитини, або негативні очікування по відношенню до її дій і вчинків;
    • сексуальне насильство;
    • генетична схильність до алкоголізму або наявність у сім'ї алкоголіка чи наркомана;
    • відсутність у найближчому оточенні дитини значущого дорослого.
  • 58512. Соціальні проблеми у ЗМІ
    Журналистика

    Розглянемо детальніше закон України “Про статус ветеранів військової служби та їх соціальний захист”.

    1. Цей Закон встановлює статус ветеранів військової служби, визначає основні засади державної політики щодо соціального захисту звільнених з військової служби громадян та членів їх сімей.
    2. Законодавство України про статус ветеранів військової служби базується на Конституції України і складається з цього закону та інших нормативно правових актів України, що регулюють суспільні відносини у сфері соціального захисту громадян (ст. 2).
    3. У статті 6, про соціальний захист ветеранів військової служби та членів їх сімей данного закону зазначається ;
    4. безоплатне користування закладами охорони здоровя Міністерства оборони України, Служба безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, інших центральних органів виконавчої влади та військових формувань;
    5. першочергове придбання ліків за рецептами лікарів;
    6. першочергове медичне обстеження, диспансеризація та госпіталізація;
    7. першочергове безоплатне зубопротезування, безоплатне забезпечення протезами та протезно-ортопедичними виробами;
    8. переважне право на забезпечення санаторно- курортним лікуванням;
    9. 75- відсоткова знижка плати користування житлом;
    10. першочергове забезпечення житлом осіб, які потребують поліпшення житлових умов, або одноразове надання безвідсоткового кредиту на індивідуальне житлове будівництво чи придбання житла;
    11. безоплатний проїзд і перевезення багажу ними та членами їх сімей при переїзді;
    12. безоплатний проїзд ( туди і назад) у межах України один раз на два роки залізничним транспортом у купейному вагоні для лікування у санаторіях.
  • 58513. Соціальні ролі та особистість
    Психология

    Найбільш яскраве уявлення про рольовий розподіл в групі дає аналіз таких груп, де є жорстка ієрархія, нестача ресурсів і проблеми з їх розподілом. Статусно-рольовий розподіл в такій групі найчастіше визначається таким набором ролей:

    1. лідер групи, найенергійніший, авторитетний, користується правом першочергового присвоєння благ;
    2. друга особа в групі з відповідним правом на блага, менш енергійна, але часто більш інтелектуальна, часто є хранителем групових норм і правил;
    3. наближені, опора, соратники;
    4. опозиція, підгрупа незадоволених своїм статусом, але змушених підпорядковуватись; по відношенню до них застосовується політика «батога та пряника»;
    5. блазень, який дозволяє собі (з дозволу лідера) критичні зауваження, підтримує видимість демократії, свободи слова та ін.;
    6. цап-відбувайло, особа, яка приймає на себе групову агресію. Така роль для групи є необхідною для згуртування, демонстрації єдності. Якщо особа не згодна зі своїм статусом і покидає групу, знаходиться інший на цю роль. Досить сильно такий груповий тиск виявляється і в групах соціально незрілих особистостей дітей, правопорушників.
  • 58514. Соціальні стандарти у галузі фізичної культури та спорту
    Медицина, физкультура, здравоохранение

    У цьому Стандарті терміни та поняття вживаються у такому значенні:

    1. державні соціальні стандарти - встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні показники, норми та нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій;соціальні показники - соціальні послуги, що складають соціальний стандарт, за якими можна робити висновок про його зміст і розвиток;
    2. соціальні норми - законодавчо встановлені міри та сукупність відомостей у сфері соціального, житлово-комунального, транспортного та зв'язкового обслуговування, охорони здоров'я, освіти, культури, фізичної культури та спорту, торгівлі та громадського харчування, здійснення соціальної роботи з дітьми, молоддю та різними категоріями сімей;
    3. соціальні нормативи - розрахункові величини витрат матеріальних ресурсів, що входять до сфери державної соціальної стандартизації;
    4. соціальні послуги - комплекс правових, економічних, психологічних, освітніх, медичних, реабілітаційних і інших заходів, спрямованих на окремі соціальні групи чи індивідів, які перебувають у складних життєвих обставинах і потребують сторонньої допомоги, з метою поліпшення або відтворення їх життєдіяльності, соціальної адаптації та повернення до повноцінного життя;
    5. соціальне обслуговування - система соціальних заходів, яка передбачає сприяння, підтримку та послуги, що надають соціальні служби окремим особам чи групам населення для подолання або пом'якшення життєвих труднощів, підтримки їх соціального статусу та повноцінної життєдіяльності.
  • 58515. Соціальні технології й гуманістична психологія А. Маслоу
    Психология

    Надзвичайно цікаво, що серед характеристик самоактуалізованих особистостей А. Маслоу спеціально виділив таку, котра прямо відповідає типу 2ІАІ. Це "сконцентрованість на проблемі": всі обстежені А. Маслоу особистості без винятку були прихильні якомусь завданню, боргу, покликанню або улюбленій роботі, що вони вважають важливої. Згадаємо, що тип 2ІАІ проявляється найбільше в повному ступені саме в процесі активної діяльності людини - і притім у діяльності в "нових" для нього умови! Саме в ті, де є ризик, де потрібно приймати нові рішення - тобто саме там, де тільки й може виявитися самоактуалізація. А. Маслоу порівнює поглинання самоактуалізованих людей роботою з любовним романом: "робота й людина, здається, призначені друг для друга... людина і його робота підходять один одному й належать один одному як ключ і замок". Іншими словами: самоактуалізована людина робить роботу у відповідності зі своїм типом, - при цьому сама робота повинна відповідати типу людини.

  • 58516. Соціальні установи по реабілітації інвалідів
    Социология

    Виходячи із сукупності засобів, які входять до процесу реабілітації і їх спрямованості, реабілітаційні процеси можна виділити наступним чином:

    • медична реабілітація включає в себе систему лікувальних заходів, що спрямовані на відновлення порушених чи втрачених функцій організму особи, на виявлення та активізацію компенсаторних можливостей організму з метою забезпечення умов для повернення особи до нормальної життєдіяльності, на профілактику ускладнень та рецидивів захворювання;
    • психолого-педагогічна реабілітація включає в себе систему психологічних та педагогічних заходів, спрямованих на формування способів оволодіння знаннями, уміннями і навичками, надання психологічної допомоги, зокрема щодо формування самоутвердження і належної самооцінки особою своїх можливостей, засвоєння правил суспільної поведінки шляхом здійснення системної навчально-виховної роботи;
    • професійна реабілітація включає систему заходів, спрямованих на підготовку особи до професійної діяльності, відновлення чи здобуття професійної працездатності шляхом адаптації, реадаптації, навчання, перенавчання чи перекваліфікації з можливим подальшим працевлаштуванням та необхідним соціальним супроводженням з урахуванням особистих схильностей та побажань особи;
    • трудова реабілітація включає систему заходів, розроблених з урахуванням схильностей, фізичних, розумових і психічних можливостей особи і спрямованих на оволодіння трудовими навичками забезпечення трудової діяльності та адаптацію у виробничих умовах, у тому числі шляхом створення спеціальних чи спеціально пристосованих робочих місць;
    • фізкультурно-спортивна реабілітація включає систему заходів, розроблених із застосуванням фізичних вправ для відновлення здоров'я особи та спрямованих на відновлення і компенсацію за допомогою занять фізичною культурою і спортом функціональних можливостей її організму для покращення фізичного і психологічного стану;
    • фізична реабілітація включає систему заходів, спрямованих на вироблення і застосування комплексів фізичних вправ на різних етапах лікування і реабілітації, що забезпечують функціональне відновлення особи, виявляють і розвивають резервні і компенсаторні можливості організму шляхом вироблення нових рухів, компенсаторних навичок, користування технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення;
    • соціальна реабілітація включає систему заходів, спрямованих на створення і забезпечення умов для повернення особи до активної участі у житті, відновлення її соціального статусу та здатності до самостійної суспільної і родинно-побутової діяльності шляхом соціально-середовищної орієнтації та соціально-побутової адаптації, соціального обслуговування задоволення потреби у забезпеченні технічними та іншими засобами реабілітації;
    • психологічна реабілітація включає систему заходів, спрямованих на відновлення, корекцію психологічних функцій, якостей, властивостей особи, створення сприятливих умов для розвитку та утвердження особистості. [11]
  • 58517. Соціальні уявлення
    Психология

    Предмет соціології - це соціальні факти "фізіологічного" рівня, тобто колективна свідомість. Надзвичайно важливо підкреслити при цьому наступне принципове положення, сформульоване Дюркгеймом: "... якщо називати духовністю відмітна властивість репрезентативного життя індивіда, то можна сказати про соціальне життя, що вона визначається гіпердуховністю". Роль цієї ідеї в теорії Дюркгейма підтверджує й один з його послідовників - С. Бугле, визначаючи її як "... спробу обґрунтувати й новими засобам довести справедливість тенденцій натхнення (суспільства)". До цього треба додати два факти, що попереджають можливі обвинувачення в прагненні перетворити Дюркгейма (при всьому його прагненні відповідати позитивістським принципам) в "психологизатора" соціального процесу. Перший факт полягає в тому, що для зрілого Дюркгейма осередком соціального життя й найбільш повним вираженням її механіки була релігія. На думку С. Московичи, всі попередні роботи Дюркгейма виглядають у порівнянні із цією великою книгою як гами майбутнього піаніста або ескізи художника. Факт другої: у своєму глибокому аналізі теорії Дюркгейма С. Московичи переконливо показав що Дюркгейму, так само як і іншим видатним мислителям, фактично ніколи не вдавалося "пояснити соціальне соціальним", не прибігаючи до психології, і що щирі секрети громадського життя треба дійсно шукати на "не фізіологічному" (у термінах Дюркгейма) рівні, змістом якого є міфи, вірування, страсті й переживання. Відповідаючи на запитання про те, у якому ступені сама школа соціальних уявлень змогла розвити цю лінію міркувань Дюркгейма, можна затверджувати, що вона в цілому незначно просунулася на шляху - від моделі "людини символу" (homo simbolicus) до моделі "людини віруючої" homo credens. Для вирішального кроку в цьому напрямку необхідно перейти від аналізу форми соціальних уявлень, їхньої феноменології до змісту тієї самої гіпердуховності (по Дюркгейму), що детермінує їхня суть.

  • 58518. Соціальність і культура. Життєвий простір
    Социология
  • 58519. Соціально-економічна сутність приватизації та її роль у трансформації відносин власності
    Экономика

    Трансформація української економіки це перехід від особливої планової економіки, що базувалася на своєрідних підвалинах, і тому їй властиві свої риси і закономірності. Так, становлення індустріальної основи капіталістичного суспільства обумовило основні процеси усуспільнення виробництва і праці, зростання масштабів приватної власності, розвиток таких форм власності, як акціонерна і державна. Це об'єктивний природний процес. Адміністративно-командна система базувалася на абсолютному пануванні державної власності, й одна з головних задач трансформаційного періоду полягає в реформуванні відносин власності, у наслідок чого замість єдиної державної повинні затвердитися різноманітні форми власності. Отже, якщо при становленні ринкових відносин усуспільнення обумовлює розвиток нових форм власності, які б сприяли зростанню масштабів виробництва, то тепер здійснюється зворотний процес, який покликаний перебороти надмірне формальне усуспільнення виробництва і створити умови для функціонування таких форм власності, які б сприяли розвитку продуктивних сил. Аналіз дозволяє прийти до висновку, що зміні відносин власності, які відбуваються в країні, можна називати революційними. Необхідно звернути увагу на суперечливу єдність понять «Трансформація державної та комунальної власності» і «реформування державної та комунальної власності». Трансформація державної та комунальної власності є процесом її модифікації, обумовлений дією об'єктивних економічних факторів. У свою чергу реформування державної та комунальної власності стає свідомим процесом її перетворення як у середині відносин, так і шляхом її зміни на інші форми. Таким чином, на сучасному етапі в рамках розвитку відносин власності відбувається реформування (а не трансформація) державної та комунальної власності.

  • 58520. Соціально-економічне значення ремонту у вирішенні функціональних завдань розвитку ЖКГ
    Экономика

    Залежно від призначення основні фонди розділяють на виробничі й невиробничі. До складу виробничих основних фондів включають ті основні фонди, які беруть участь у виробничих процесах, створюють умови для їх здійснення або служать для збереження й транспортування продукції. Доскладу невиробничих основних фондів належать об'єкти тривалого користування, які задовольняють побутові й культурні потреби людей. ЖКГ включає як виробничі, так і невиробничі підприємства. На виробничих підприємствах (електростанції, водопроводи й ін.) - виробничі основні фонди. До невиробничих основних фондів відносяться, в першу чергу, житловий фонд і споруди зовнішнього міського благоустрою, а також основні фонди лазень, пралень та ін. підприємств, які надають послуги персонального й господарсько-споживчого характеру. Ці невиробничі основні фонди, у свою чергу, підрозділяються на основні фонди експлуатаційного призначення (безпосередньо беруть участь у наданні послуг) і на основні фонди культурно-побутового призначення (житлові будинки, гуртожитки й ін., які належать цим підприємствам).