Соціальні уявлення
Информация - Психология
Другие материалы по предмету Психология
Соціальні уявлення
Соціальні уявлення як обєкт емпіричного дослідження і як вихідне поняття теоретичних конструкцій різного рівня узагальнень уже розглядалися в росіянці й українській літературі. Таким чином, треба думати, що в основному ця область досліджень або відома фахівцям, або при бажанні доступна незважаючи на мізерні тиражі деяких фундаментальних робіт. (Так, монографія А. Донцова й Т. Ємельяновій (1987) вийшла тиражем усього 500 екз.). Тому в даній роботі цей напрямок буде розглянуто з погляду того, наскільки воно просуває вперед, розвиває й збагачує соціально-психологічне знання в цілому, представлене в новій парадигмі.
У дослідженнях соціальних уявлень найбільше яскраво втілилися всі риси, що відзначалися вище, західноєвропейської соціальної психології, характерні для неї, починаючи з 70-х років. До них ставляться: повернення до власної інтелектуальної спадщини; орієнтація більше на соціологію, соціальну філософію, ніж на психологію; прагнення вийти за рамки меж індивідуальних відносин, системний аналіз, спроба включити в сферу уваги не тільки "стерильний кістяк" соціального пізнання (наприклад, когнітивні схеми), але й процес їхньої соціокультурної детермінації.
Як ми вже відзначали, ідейним джерелом концепції є соціологічна теорія Дюркгейма. Протягом ряду десятиліть вона не залучала уваги соціальних психологів у Західній Європі доти, поки не стала очевидної обмеженість і неповнота американської парадигми. Звертання до ідей Дюркгейма було не тільки своєчасним, але й, як виявилося, досить удалим. Зупинимося коротко на найбільш значимі для соціальної психології положеннях, які в схематичному викладі можуть бути зведені до наступних тез.
Соціологія, на думку Дюркгейма, повинна вивчати суспільство як систему звязків індивідів. Усередині цієї системи головним обєктом є соціальні факти - продукти соціальної взаємодії й одночасно його регулятори, що примушують індивіда до певного поводження й незалежні від індивідуального довільного вибору (у марксистській термінології - які мають обєктивний характер). До соціальних фактів ставляться норми, стандарти поводження, оцінки. Центральне місце серед них займають колективні уявлення, або інакше, соціальні факти, суть колективні уявлення. Саме суспільство, єдиний живий організм - це структура, утворена соціальними фактами двох рівнів: умовно обумовлених метафорично як "морфологічний" і "фізіологічний". До морфологічного рівня ставляться факти, що характеризують географічні, економічні, демографічні й т.п. аспекти суспільного організму. До фактів фізіологічного рівня ставляться факти, що утворять його нематеріальний, духовний аспект, колективне свідомість. Воно, у свою чергу, існує у двох формах: а) інститут, у вигляді юридичних, моральних норм, релігійних догматів, знакових систем (мови, наприклад) і б) не інститут (не менш обовязкової, примусової), у вигляді динаміки суспільної думки, суспільного настрою й т.п.
Предмет соціології - це соціальні факти "фізіологічного" рівня, тобто колективна свідомість. Надзвичайно важливо підкреслити при цьому наступне принципове положення, сформульоване Дюркгеймом: "... якщо називати духовністю відмітна властивість репрезентативного життя індивіда, то можна сказати про соціальне життя, що вона визначається гіпердуховністю". Роль цієї ідеї в теорії Дюркгейма підтверджує й один з його послідовників - С. Бугле, визначаючи її як "... спробу обґрунтувати й новими засобам довести справедливість тенденцій натхнення (суспільства)". До цього треба додати два факти, що попереджають можливі обвинувачення в прагненні перетворити Дюркгейма (при всьому його прагненні відповідати позитивістським принципам) в "психологизатора" соціального процесу. Перший факт полягає в тому, що для зрілого Дюркгейма осередком соціального життя й найбільш повним вираженням її механіки була релігія. На думку С. Московичи, всі попередні роботи Дюркгейма виглядають у порівнянні із цією великою книгою як гами майбутнього піаніста або ескізи художника. Факт другої: у своєму глибокому аналізі теорії Дюркгейма С. Московичи переконливо показав що Дюркгейму, так само як і іншим видатним мислителям, фактично ніколи не вдавалося "пояснити соціальне соціальним", не прибігаючи до психології, і що щирі секрети громадського життя треба дійсно шукати на "не фізіологічному" (у термінах Дюркгейма) рівні, змістом якого є міфи, вірування, страсті й переживання. Відповідаючи на запитання про те, у якому ступені сама школа соціальних уявлень змогла розвити цю лінію міркувань Дюркгейма, можна затверджувати, що вона в цілому незначно просунулася на шляху - від моделі "людини символу" (homo simbolicus) до моделі "людини віруючої" homo credens. Для вирішального кроку в цьому напрямку необхідно перейти від аналізу форми соціальних уявлень, їхньої феноменології до змісту тієї самої гіпердуховності (по Дюркгейму), що детермінує їхня суть.
Така оцінка не виключає, разом з тим, визнання за школою соціальних уявлень значних успіхів як в області теорії, так і в області емпіричних досліджень. Більше того, уже зараз можна говорити про її великий, і далеко ще невичерпаному потенціалі. Нагадаємо коротко основні історичні віхи концепції. 1961 р. - поява докторської дисертації С. Московичи "Психоаналіз, його образ і його публіка". 1979 р. - Париж, Перший міжнародний симпозіум по соціальних уявленнях. 1982 р. - Ліон, Міжнародний круглий стіл по соціаль?/p>