Соціальні уявлення
Информация - Психология
Другие материалы по предмету Психология
?их уявленнях. 1984 р. - публікація першої фундаментальної роботи англійською мовою (факт немаловажний для поширення ідей у світі!), книги "Соціальні уявлення", написаної міжнародним колективом авторів, і перше видання підручника "Соціальна психологія", побудоване на основі концепції соціальних уявлень. У цей час уже існують не тільки французька, але також швейцарська й англійська школи соціальних уявлень, у концепції чимало послідовників в Італії, Іспанії, Австрії, а бібліографія робота цієї області обчислюється сотнями найменувань. Деякою мірою можна говорити й про зародження такої школи в Росії. В 1997 р. вийшла колективна монографія за редакцією К. Абульхановой і А. Брушлинського "Російський менталітет: питання психологічної теорії й практики", де концепція С. Московичи служить фактично основою дослідницької програми, кваліфікується як практичні, конструктивна, методи - "надійні й роками відпрацьовані".
Що ж забезпечило концепції соціальних уявлень такий безсумнівний успіх? На думку А. Донцова й Т. Ємельяновій (1987) його можна пояснити трьома факторами. Перший - наявність у концепції альтернативної позитивної платформи, що володіє більше широкими пояснювальними можливостями в порівнянні з вузько когнитивистської орієнтацією. Другий - оригінальність і емпірична обґрунтованість у сполученні із соціальною значимістю досліджуваних обєктів. Третій - висока активність і організаторські здатності засновника школи.
У теоретичному плані концепція соціальних уявлень найбільше компактно була представлена Д. Жоделе в роботі "Соціальне уявлення: явища, поняття й теорія", побудованої як виклад системи основних положень концепції для згаданого вище підручника по соціальній психології. Почнемо з визначення, що вважається найбільш повним.
"Категорія соціального уявлення позначає специфічну форму пізнання, а саме знання здорового глузду, зміст, функції й відтворення якого соціально обумовлені. У більше широкому плані соціальні уявлення - це властивості повсякденного практичного мислення, спрямовані на освоєння й осмислення соціального, матеріального й ідеального оточення. Як такі, вони мають особливі характеристики області організації змісту, ментальних операцій і логіки. Соціальна детермінованість змісту й самого процесу уявлення визначені контекстом і умовами їхнього виникнення, каналами циркуляції, нарешті, функціями, які вони виконують у взаємодії з миром і іншими людьми".
Як приклади соціальних уявлень Д. Жоделе називає уявлення групи про групове завдання, образ міста, уявлення про природу хвороби й т.п. Всі ці й багато інші "репрезентацій" мають наступні загальні характеристики, які поєднують їх в одну категорію. Властиво, вся дослідницька діяльність школи в тім і складається, щоб вивчати ці властивості, будь-то кожне окремо, або у звязку з іншими. Д. Жоделе виділяє шість підходів до соціального уявлення.
Перший, при якому в центрі уваги перебуває чисто когнітивна діяльність субєкта по побудові уявлення й досліджуються два виміри: контекстуальне (вплив ситуації) і групова ідентифікація.
Другий займається процесом утворення змісту, що вкладається субєктом у уявлення, і запозичиться їм з культури.
Третій вивчає уявлення як форму дискурсу, елемент комунікації, спілкування.
Четвертий підхід зайнятий впливом практичного досвіду субєкта на формування уявлення: його соціального стану, впливу інституціональних норм.
Пятий вивчає взаємовплив соціальних уявлень і між групових відносин, динаміку зміни уявлень у між групових відносинах.
Шостий, найбільш близький до соціології, розглядає соціальне уявлення як продукт пануючої ідеології.
Надзвичайно широкий перелік обєктів, охоплюваних цими підходами: спілкування на різних його рівнях і в різних формах, поширення знань і інновацій, уявлення про хвороби, здоровя фізичному й психічному, дитинстві, людському тілі, сприйнятті й використанні простору й т.д. і т.п. Практично немає обєкта або явища, яке не можна було б вивчати в рамках цієї концепції.
За багато років дослідницької практики зложилися й досить устояні погляди на те, яким образом, по вираженню Д. Жоделе з однієї сторони створюється соціальна реальність у вигляді соціальних уявлень, а з іншого боку - думка знаходить емпіричну форму. Як соціальне трансформує знання в уявлення, а уявлення перетворить соціальне. Цим двом сторонам відповідають два процеси: обєктивація й анкеровка.
Обєктивація в цілому - це операція по перекладу абстрактного поняття в конкретну, образну форму. Прикладом може служити переклад у практичній свідомості наукового поняття маси, що появились у фізику всього триста років тому, у більше древнє уявлення ваги. Процес обєктивації проходить три фази або етапу.
На першому - етапі відбору відбираються елементи з якої-небудь загальної конструкції, наприклад, три - чотири положення з теорії. Звичайно це роблять фахівці в даній області, які розясняють, популяризують те або інше теоретичне положення, теорію.
На другому - етапі формування "символічного ядра", ядра уявлення як образа, ці елементи складаються в образну схему, малюнок. Типовий приклад - схема психоаналізу, у якій звязані три елементи: свідомість, витиснення й несвідоме.
Інші приклади ще більш відомі: розподіл суспільного процесу на базис і надбудову, установки на когнітивний, афективний і конативний (поведінковий) компоненти й т.д.
На третьому - ?/p>