Соціальні уявлення
Информация - Психология
Другие материалы по предмету Психология
µтапі пожвавлення ("натуралізації") схеми її елементи наділяються властивостями живих, природних істот. Про ці елементи починають говорити як про живі сутності: "агресивні комплекси", "несвідоме повстає", "свідомість виштовхує".
Пройшовши ці три фази, соціальне уявлення стає засобом його реалізації в другому процесі - анкеровке "привязці" соціального уявлення до уже наявним в індивіда.
Будучи діалектично взаємозалежним із процесом обєктивації, анкеровка виконує три основних функції: когнітивної інтеграції "дивного" (etrange), незнайомого, нового; інтерпретації дійсності; регуляції поводження й орієнтації в соціальних відносинах.
Соціальні уявлення - основний елемент групової свідомості, у них виражене відношення певної групи до того або іншого обєкта. Тому соціальне уявлення виражає не індивідуальна думка людини, а його думка як члена групи, класу, культури.
Важлива мета дослідження соціальних уявлень полягає в тому, щоб зрозуміти не тільки як вони виникають, але і яка їхня структура.
Остання описується як складається із трьох компонентів: інформації, поля уявлення й установки. Інформація визначається як сума, кількість знань про обєкт, поінформованість про нього; поле уявлення - указує на якісну характеристику уявлення, єдність образного й значеннєвого аспектів; установка означає загальне відношення до обєкта, готовність до його оцінки.
У соціальному поданні відбивається значимість обєкта для субєкта. Тим самим воно є як би результатом взаємопроникнення субєкта й обєкта, у якому зливаються воєдино образ і значення.
Соціальне уявлення виконує три функції в соціальній взаємодії: пізнання (опису, класифікації й пояснення);
Можна в цьому звязку зрозуміти критиків, які почали задавати питання саме по пунктах "новизни" і "внеску" концепції в рішення ключових проблем соціальної психології.
Одна з найближчих співробітниць С. Московичи й засновників школи соціальних уявлень - Дениз Жоделе так містить, цитовану вище свою програмну статтю.
"Виділивши механізми, що діють в (виробництві) соціальної думки, дослідження соціальних уявлень відкриває потужну альтернативу існуючим моделям соціального пізнання. Але її внесок у соціальну психологію цим не обмежується. Завдяки звязкам з мовою, миром ідеології, символічного й уявлюваного в соціумі, завдяки ролі, що вони грають у регуляції поводження й соціальної практики, соціальні уявлення є тими обєктами, дослідження яких повертає соціальної психології її історичний, соціальний і культурний вимір. Їхня теорія повинна дозволити обєднати підходи до цілого ряду проблем, що перебувають на стику психології з іншими соціальними науками".
Треба сказати, що в міру того, як множилися успіхи концепції, росла й критика на її адресу. Не маючи можливості зупинятися докладно на аргументації, позначимо основні зауваження опонентів. (Більш детально вони викладені в згадані вище роботах)
Кожне з положень концепції, будучи взято окремо, далеко не оригінально. Більшість із них має досить поважну історію в традиційній когнітивній орієнтації. Досить назвати атрибутивні теорії, теорії когнітивного балансу, різні концепції установки. Навіть центральна ідея про те, що соціальне уявлення виражає думка й відношення групи до обєкта, була сформульована досить чітко ще У. Липпманом у його концепції соціального стереотипу.
Концепція, таким чином, еклектична. Незважаючи на те, що вона опирається на соціологічну концепцію, її творцям не вдається перебороти тенети методологічного індивідуалізму, оскільки в остаточному підсумку мова йде про психологічні механізми, хоча б і розімкнутих на соціальне середовище. Недостатньо коректний сам термін, оскільки він має кілька значень. Звязку між основними теоретичними конструктами пухкі й не завжди ясні. Недостатньо пророблені взаємини між соціальним уявленням, сприйняттям і поняттям. Практично ігнорується проблема відповідності уявлення реальної дійсності й соціальних уявлень, оскільки соціальні уявлення в дусі Дюркгейма ототожнюються фактично з тим, що в них виражається й відбивається. У концепції зрівнюються наукове й повсякденне знання, у той час як процес його одержання в кожному із двох випадків має свої принципові відмінності. Гіпертрофовано роль минулого досвіду, його вплив на соціальне уявлення, що формується. Перебільшено роль мови, що чревате перетворенням концепції в одну з різновидів лінгвістичного аналізу. Нарешті, незважаючи на постійно декларуємо значення поняття й характеристики соціального, воно залишається нерозкрите й невизначеним, так само як і його співвідношення з індивідуальним.
С. Московичи і його послідовники неодноразово виступали із запереченнями по цих пунктах і можна без перебільшення сказати, що за останні 15 років нагромадилося досить матеріалу для написання спеціальної роботи на тему "за" і "проти" концепції соціальних уявлень, свого роду "Анти-Московичи" або "Про-Московичи". Часом зауваження критиків взаємно виключають, нейтралізують один одного. Як це часто буває в дискусіях такого роду, те, що одними критикується як недолік (наприклад, соціологізм), іншими зводиться в ранг переваги. Однак факт залишається фактом: які б не були недоробки й недоліки концепції, вона відкрила нові можливості для розвитку соціальної психології. У сонмі висловлюваних зауважень хотілося б виділити ті, які вказують на перспективи