Информация

44261. Походження й розвиток психіки у філогенезі
Психология

Приведу деякі подробиці методики. Випробуваний поміщав палець правої руки на електричний ключ, через який він міг одержувати досить відчутний удар струмом. Перед кожним ударом долонна поверхня руки горіла зеленим світлом протягом 45с ; коли світло вимикалося, відразу давався струм. Випробуваному говорили, що перед ударом струму його долоня буде піддаватися дуже слабкому впливу; якщо він навчиться вловлювати цей вплив, то зможе знімати палець із ключа до подачі струму, щоб випробуваний при цьому не знімав руку без усякого приводу, його повідомляли, що за кожну «фіктивну тривогу» він буде в наступній пробі каратися струмом. Головний об'єктивний результат досвідів полягав у тому, що випробувані навчилися заздалегідь знімати руку із ключа у відповідь на засвітло долоні. Головна суб'єктивна подія при цьому укладалося в появі неясних, недиференційованих, але все-таки досить помітних відчуттів у долоні. По звітах випробуваних ці відчуття й були основою для зняття руки із ключа.
44262. Походження людини
Разное

Питання про те, чи існує світ, що нас оточує , а в тому числі і людина, сама по собі, чи є продуктом діяльності розуму(що належить якійсь вищій істоті або ж кож-ному окремому індивіду) складає сутність основного філософського питання, що класично формулюється у вигляді дилеми про первісну матерію або розуму. В залеж-ності від відповіді на задане питання філософи розподі-ляються на матеріалістів (признають об`єктивне існу-вання оточующого нас світу ,що виник в результаті са-морозвитку матерії) , об`єктивних ідеалістів (приз-нають об`єктивне існування оточуючого нас світу ,що виник в результаті діяльності вищого розуму) та суб`єктивних ідеалістів(вважають, що оточуючий нас світ не існує реально, а є плід уяви окремого індивіда). Здається ,неможливо дати експериментально обоснованої відповіді на основне питання філософії, але більшість вчених є прихильниками матеріалістичних концепцій.
44263. Походження людини та її поява на території України
История

У трипільських племен дуже високого технічного та художнього рівня досягло керамічне виробництво. Виготовлення посуду було вже справою фахівців, а керамічне виробництво спеціалізованою галуззю общинного ремесла. Посуд випалювався у спеціальних гончарних печах. Такі печі, а також спеціалізовані поселення гончарів, виявлені археологами у Наддністрянщині. Місцеві гончарі досконало володіли складною технологією виготовлення кераміки, вже знаючи гончарний круг (очевидно, ще не ротаційний), і виготовляли величезну кількість різноманітного посуду витончених форм. Посуд поділявся на кухонний, більш делікатний столовий та культовий. Це і гігантські півтораметрові горщики для зберігання збіжжя та інших продуктів, менші горщики, амфори, миски, вази, кухлі, антропо- та зооморфні фігурки, амулети. Більшість такого тонкостінного, міцного, аж "дзвінкого" посуду розписана чорною, червоною, білою мінеральними фарбами. Орнамент складний і різноманітний, в основі його є спіралі й волюти, геометричні фігури, зображення тварин та людей. Трипільських малярів, а це були, очевидно, окремі майстри-спеціалісти, можна вважати основоположниками українського народного мистецтва. Багато провідних мотивів трипільського орнаменту, зокрема подвійні спіралі, що нагадують латинську літеру 8, спіральний меандр довкола посудин, схематичні зображення рослин і тварин, різноманітні хрести в колі збереглися в українських народних вишивках, килимах, народній кераміці, а особливо в українських великодніх писанках. Багатство форм, якість посуду та його розпису зробили трипільську кераміку яскравим мистецьким феноменом енеолітичної доби, засвідчили високу талановитість і потяг до краси стародавніх жителів України. Орнаментація трипільського посуду є ілюстрацією фольклору, космогонії та міфології перших землеробів і скотарів. Наприклад, спіральний меандр "безконечник" є символом безупинного руху, самого життя, стилізовані зображення небесного змія-дракона символізували чоловіче начало, бачимо тут символи сонця, неба і землі, рослин, тварин і людей. Орнаментальні сюжети та композиції мають магічний зміст і пов'язані із культом родючості, що завжди відзначався складною обрядовістю. Так само :і культом богині родючості, Великою Матір'ю всього сущого пов'язані численні знахідки глиняних жіночих фігурок. Виявлені у фігурках зерна пшениці підтверджують їх зв'язок із землеробськими культами, а окрім того, такі фігурки були ще й амулетами оберегами домашнього вогнища і достатку. Серед сотень різноманітних жіночих скульптурок особливою є виявлена на Черкащині фігурка жінки-матері, яка нахилила голову над грудною дитиною на руках. Ця трипільська Мадонна є найкращим зображенням материнства з європейського правіку. Крім домашніх вівтарів, трипільці мали окремі храми, що споруджувались у центрі поселень на майдані й були родоплемінними культовими центрами. В таких храмах відбувалися свята, пов'язані із культами природи, що вмирає і воскресає, зберігався спеціальний посуд та інші ритуальні предмети. Інколи в храмах або поряд з ними, на майданах поселень знаходять особливі жертовні поховання людей, що здійснювались з метою збільшення родючості землі, збереження домашнього достатку, захисту від злих сил. Не виключено, що ці поховання належали жерцям. Жерці, очевидно, відігравали важливу роль у трипільському суспільстві. Вони керували релігійним життям, вміли вираховувати календарні строки, пов'язані із аграрними роботами, знали цілющі властивості трав і лікували людей, зберігали давні традиції і закони, були віщунами і провидцями. Одним словом, жерці були "інтелігенцією" стародавнього світу, носіями особливих знань, досвіду поколінь. Подібні жертовні, але дитячі, поховання виявлені і в житлах під вогнищами.
44264. Походження термінів "мораль" та "моральність", їх співвідношення
Культура и искусство

По-друге, передумовою моральної свідомості можна вважати вироблення на початку людської історії соціального способу передачі інформації, соціальної спадковості, на відміну від генетичної програми поведінки - основи способу життєдіяльності всіх тварин. Якщо виходити з того, що людина є якоюсь мірою продовженням деяких тенденцій розвитку, випробуваних природою на тваринах, можна помітити, що у міру ускладнення живої істоти в її житті збільшується роль виховання через спілкування з собі подібними. Найважливіше це для близьких родичів людини - приматів, що мають дуже складну систему стосунків. З розвитком форм життя зростає ступінь індивідуалізації окремої істоти і ступінь її свободи. Без цих понять неможливо визначити суть моралі. Принциповою характеристикою людського існування, на відміну від тваринного, є не стільки відповідність матриці - інформації про життєдіяльність, закладеній у коленому організмі, скільки розвиток способу життя. Якщо тварина зберігає своє існування завдяки тому, що знає, як слід діяти, то сутність людського буття - у змінений. Тільки людина сумнівається у своїй суті, суп свого буття, своєму призначенні. Тому вона й визначається як істота переважно моральна: постійний розвиток, крім свободи, потребує величезної відповідальності за прийняття рішення і наслідки цього вибору.
44265. Походы выходного дня
Педагогика

Разработка маршрута. Помните, что сейчас практически для всех районов страны разработаны эталонные маршруты на которые и следует опираться. Если же вы намереваетесь побывать в районе, где нет эталонных маршрутов, то можете разработать маршрут сами. При это не забывайте, что к туристскому маршруту предъявляются определенные требования. Прежде всего он должен быть интересным в познавательном отношении. Об этом следует помнить особо, если с вами пойдут дети. Кроме этого, путешествие по любому маршруту должно способствовать укреплению здоровья, улучшению физического развития участников похода, приобретению ими прикладных навыков. Наконец, маршрут многодневного похода должен иметь короткие железнодорожные, автомобильные или водные (пароходные) участки. Желательно, чтобы в разработке маршрута принимала участие вся группа, в том числе и дети, если они с вами идут. Сначала изучите район путешествия, а затем уже приступайте к разработке маршрута. Желательно иметь представление о географических, экономических и других особенностях района путешествия. Для этого можно использовать научную и художественную литературу, справочники, географические описания, ознакомиться с техническими отчетами групп, побывавших в этом районе. Разрабатывая маршрут, сначала определите пункт, до которого можно доехать, используя транспорт. После этого определите пункт, откуда удобно возвратиться домой. Маршрут должен проходить естественными путями (проселочными дорогами, тропами, долинами рек ручьев, горными перевалами ‚ через населенные пункты различные базы).
44266. Походы Ермака и освоение Сибири русскими поселенцами
История

Но эти события не остановили продвижения русских в Сибирь. Уже в 1586 году были отправлены новые отряды служивых людей и началось планомерное освоение Западной Сибири. В конце XVI века были основаны первые русские города. В 1586 году был заложен г. Тюмень. Отсюда вышел отряд во главе Данилой Чулковым для строительства укрепления в устье Тобола В 1587 году здесь, недалеко от бывшей столицы Кучума, был построен г. Тобольск, который надолго стал столицей Сибири. В 1594 году для охраны новых русских владений с юга была построена крепость Тара, которая до XVIII века оставалась самым южным укреплением на Иртыше. Постройка крепости была поручена воеводе Андрею Елецкому. В Москве Елецкий получил наказ, который определил место для будущего города у устья р. Тары, впадающей в Иртыш с востока Однако это место было неудобно для крепости, и выбрано было другое, в 20 верстах, на высоком мысу. В городе находился постоянный гарнизон из 300 человек. Первым воеводой Тары стал А. Елецкий. Тара стала важным опорным пунктом распространения русского влияния на все Среднее Прииртышье.
44267. Походы Тутмоса III в Азию
История

Пришлось приступить к осаде. Разъяренный Тутмос велел вырубить все оливковые деревья и смоковницы в окрестных садах и соорудить деревянную изгородь вокруг города. Выставленная стража не пропускала ни одного человека. В переполненном беглецами городе было мало запасов продовольствия. Начался голод, болезни. Мертвые тела сбрасывались в ров, и они гнили там под раскаленными лучами летнего солнца - хоронить покойников было негде. Нестерпимое зловоние наполняло город. Наконец к Тутмосу явились вестники от правителя Мегиддо с мольбой о пощаде. Открылись городские ворота, и египетские воины устремились в город. Начался грабеж. Египтяне хватали все: мебель, одежду, украшения, хозяйственную утварь. Связанных женщин и детей, оглашающих воздух рыданиями, уводи, ж ли в египетский лагерь. Взятых в плен воинов заковывали в бронзовые кандалы и доставляли фараону. Он указывал, кого из них следует в дар богу Амону отправить в Фивы на работы в храмовых поместьях и мастерских, кого - отдать в награду отличившимся военачальникам и вельможам.
44268. Похоронно-погребальные обряды у удмуртов
Культура и искусство

Как выяснилось в ходе обследования, молодые люди не знают мотивов того или иного похоронного обряда. Они воспринимают эти действия как признанный стереотип, стандарт поведения ( так всегда делается в подобных случаях),не усматривая в них внутреннего смысла, зачем и почему следует поступать в ходе исполнения обряда именно так, а не иначе. Незнание причин возникновения того или иного обряда, утрата им прежнего смысла ведут к новому его толкованию даже самими исполнителями (известно, что одни и те же обряды в разные эпохи объясняются по-разному) или к отказу от его выполнения. Например, еще в 60-е годы при прощании с покойником раздавали суровые нитки. В иных деревнях нитки давали в связанном виде, чтобы «покойник не смог возвратиться домой»,в других, напротив, запрещали это делать, чтобы « дорога покойника на тот свет была прямой»,как нитка. Нам случилось быть очевидцем этого спора на похоронах, на которые собрались представители двух деревень однодеревенцы умершего и его родственники, приехавшие из другой деревни того же района. Факт этот весьма любопытен, он красноречиво говорит об утрате отдельными обрядами своего первоначального содержания, чем объясняется, на наш взгляд, возникновение спорных моментов, когда обе стороны выставляют, казалось бы, понятные доводы для обоснования своих действий, но ни та, ни другая сторона, как выясняется, не вполне уверена в правильности и необходимости совершаемых действий. Теперь для раздавания покупают катушечные нитки и вопрос о завязывании не у кого не возникает.
44269. Похоронный обряд
Культура и искусство
44270. Поцелуи
Разное

Большинство сексологов в поцелуе различают три момента: осязание (прикосновение), вкус и обоняние. Некоторые считают, что поцелуй приобретает эротическую направленность лишь по мере полового созревания, начинаясь как примитивная ласка ребенка, другие находят, что поцелуй влюбленных привлекает своим вкусом и обнаруживает связь между пищеварительными и половыми органами. Часть же специалистов отводят главенствующую роль в поцелуе обонянию, причем отмечают, что на запах острее реагируют мужчины (возможно, поэтому некоторые из них предпочитают поцелуи участков тела с наиболее сильными запахами). Наиболее распространен губной поцелуй, осуществляемый обычно внутренней частью губ, с захватом нижней губы или обеих в зависимости от предпочтений партнеров. Поцелуи могут быть различны по силе, длительности, они могут быть утонченно чувственными, страстными или с проявлением некоторой агрессивности. Наиболее интимным является языковый поцелуй, при котором язык слегка касается губ партнера или его языка. Некоторые сексологи уверяют, что без языка нет истинного любовного поцелуя, так как язык является вообще одним из важнейших органов вариаций поцелуя. Эрогенные возможности поцелуев не исчерпываются только поцелуями рот в рот. Поцелуи любой части тела, прежде всего, эрогенно-возбудимой (глаза, мочки ушей, соски молочных желез и т. д. вплоть до половых органов), могут не только предварять половой акт, но и сопровождать его. В поцелуях наиболее интимных участков тела важно проявлять чувство меры и иметь согласие обоих партнеров.
44271. Початк граматичної традиції
Разное

Однак праці Й.Домбровського це спроба науквого пояснення проблем класифікації і статусу словянських мов взагалі, і проблем, повязаних з українською мовою зокрема. Проаналізувавши кореспонденцію Й.Домбровського з різними словянськими мовознавцями, взявши до уваги праці Й.Домбровського, К.Чехович висвітлює думку Домбровського про українську мову. 1. Й.Домбровський знає українські землі, хоч там і не був; так, у промові перед цісарем Леопольдом II у 1791р він подає статистичні дані про населення словянських країн і про Галичину зокрема; зазначаючи, Що її населення 2580769 жителів, означаючи їх терміном ruзish руський; 2. Від польського вченого Бандтневін мав приклади живої української мови з околиць Заліщини та 65 українських пісень з галичини; 3.Цікавиться Буковиною і Великою Україною, має зразки української мови від невідомого харківського кореспондента. 4. Першу граматику української мови О.Павловського отримує тількиу 1826р (Що і позначилось на його міркування про статус української мови). 5. На означення української мови вживає назви Russia minor (Латинська назва України), Russia alba ma Russia magna (про Білорусію і Росію) 6. Термін russisch у Й.Домбровського багатоозначальний: означає або східнословянські мови, або ро сійську літературну мову, або кожну східнословянську мову зокрема. 7. Термін ruthenisch синонім до russisch, у листах К.Чехович знаходить ще одну назву lingua russica. 8. Й.Домбровський звертає увагу на різницю між українською та російською мовами К.Чехович припускає, що Й.Домбровський міг бачити мішанину церковнословянської, української і польської мов у літературних памятках, тому очевидно пояснює собі як явище упадкове, яке мало доказуват нездатність української мови до вищого культурного життя. 9. Дивиться на українську мову через призму поширених серед російських і німецтких мовознавців поглядів, що українська мова це лише російський діалект, попсований польськими впливами.
44272. Початки українського козацького війська
История

Обидва ватажки 1594. р. ходили в похід на турків у наддунайські землі на поклик Австрії. Потім повернулися на Україну, Лобода осів у Київщині, Наливайко спершу на Білій Русі, потім, на Волині. їх війська, особливо Наливайкові ватаги, безоглядно нищили шляхетські землі і проти них виступило польське військо під проводом коронного гетьмана Жолкевського. Перший зустрівся з поляками Наливайко. А що не був до оборони готовий, почав у лютім 1596. р. відворот. Відступав нашвидку, хоч і у великому порядку, ішов табором із 20 пушками, мав багато гаківниць і доволі пороху; до кожної гармати казав приковувати пушкаря... Але відворот коштував багато утрат у людях і запасах: частину гармат треба було залишити по дорозі, їх позатоплювали в ріці, порох позакопували в землю. Під Білою Церквою Наливайко злучився з запорожцями Лободи. Всіх козаків було тепер до 7 тисяч, але добірного війська рахували не більше, як на 3 тисячі. Артилерія складалася з 2030 легких пушок. Великим тягарем для війська були козацькі жінки й діти, що теж шукали для себе захисту серед війська. Гетьманом обрано спершу Матвія Шаулу, з заможного шляхетсько-козацького роду, доброго вояка; потім почав гетьманувати Лобода. Але козаки бачили, що не зможуть дати ради добре озброєному польському війську й рішили перейти на лівий бік Дніпра. Під Гострим Каменем, недалеко Трипілля, ударив на них Жолкевський. Козаки зазнали значних утрат, але дійшли до Дніпра, переправилися човнами і стали в Переяславі. Тут пробували укріпитися, але, коли польські війська перейшли Дніпро, козацька рада порішила дальший відворот на південний схід, у степи; була надія, що польський полководець не схоче запускатися в небезпечні, бездорожні місця. Але поляки завзялись знищити козаків і вели дальше погоню. Нарешті під Лубнами, над Солоницею, козаки мусіли спинитися і скріпилися на високому місці, з виглядом на всі боки. Почалася облога, що тривала два тижні. Козаки боронилися хоробро, при помочі артилерії, й часто робили вилазки. Але поляки окружили їх тісним чолом, теж обстрілювали з гармат і робили наступи. В козацькому таборі не стало паші для коней. В тісному місці назбиралося багато трупів із людей і худоби, кинулися пошесті. Серед війська вибухла незгода: партія Наливайка повстала проти запорожців. В боротьбі на раді убили Лободу, гетьманом став Кремпський. Все це використали поляки і закликали козаків до переговорів. Умови здачі були дуже важкі: козаки мусіли видати старшину, між іншими Шаулу й Наливайка, (поляки потім засудили їх на смерть), віддати всі гармати, рушниці й амуніцію, також корогви і срібні труби. Поляки не дотримали перемиря, військо кинулося на безборонних і вибило велике число; казали, що з 10000 людей, що тоді були в таборі, втекло ледве 1500. Це було в червні 1596 р.
44273. Початок визвольної війни українського народу під проводом Б.Хмельницького
История

Жовтоводська битва 1648 - перша переможна битва української армії під проводом Б.Хмельницького проти польських військ на початку національно-визвольної війни українського народу під проводом Б.Хмельницького 1648-57. 21.1.1648 повстанські загони спільно з запорожцями розгромили польський гарнізон на Запорізькій Січі і обрали гетьманом України Б.Хмельницького. На початку квітня 1648, вимагаючи від великого коронного гетьмана М.Потоцького вивести з України урядові війська і скасувати “Ординацію Війська Запорізького”, Б.Хмельницький на чолі козацького війська виступив з Запоріжжя. Головні шляхетські сили під командуванням М.Потоцького і польного гетьмана М.Калиновського розташувалися між Черкасами і Чигирином. 11(21).4.1648 польське командування вислало назустріч повсталим два авангардні загони. Перший під командуванням С.Потоцького і Я.Шемберка (бл. 6 тис. польських жовнірів і 2 тис. реєстровців) наступав суходолом, другий, що складався з 2 тис. іноземних найманців і 4 тис. реєстрових козаків на чолі з генеральними осавулами І.Барабашем та І.Караїмовичем, плив на байдаках вниз по Дніпру. Біля фортеці Кодак обидва загони мали об'єднатися і спільними зусиллями захопити Січ. Поділ польського війська на окремі частини блискуче використав Б.Хмельницький. 19(29).4.1648 повстанці і загін татар Тугай-бея атакували шляхетське військо в урочищі Жовті Води (неподалік теперішнього міста Жовті Води Дніпропетровської обл.) і змусили його, збудувавши табір, чекати на підмогу. Однак допомога польському війську ззовні так і не надійшла.24.4(4.5).1648 поблизу Кам'яного Затону на Дніпрі реєстрові козаки підняли повстання, яке очолили Ф.Джалалій і черкаський сотник Б.Товпига. Повсталі, убивши декого з старшин, 5(15)5 приєдналися до військ Б.Хмельницького. Вирішальна битва 5-6(15-16).5 завершилась повним розгромом польських військ в урочищі Княжі Байраки. Сотні польських солдатів загинуло, близько З тис. жовнірів і 50 шляхтичів потрапили у полон, в тому числі С.Лотоцький (незабаром помер від ран) і Я.Шемберк.. Перемога української армії під Жовтими Водами сприяла розгортанню національно-визвольного руху по всій Україні.
44274. Початок державного відродження України у 1917–1920 рр. Пошук оптимальних моделей державотворення
История

Державне відродження на західних українських землях, які входили до складу Австро-Угорщини, відбувалося відокремлено, але під сильним впливом подій на Наддніпрянщині. Зазнавши нищівної поразки у війні Австро-Угорська імперія почала розпадатися. Падіння імперії призвело до значної активізації революційного руху на західноукраїнських землях. Основною проблемою тут стали відносини між українцями та поляками. Останні бажали відтворити польську державу і включити до її складу західноукраїнські землі. Щоб запобігти цьому 18 жовтня 1918 року у Львові було проголошено про створення Української Національної Ради. Така позиція українців вступила в протиріччя з намірами поляків, які створили польську ліквідаційну комісію завданням якої було ліквідування всіх австрійських установ і передача їх польським. За цих обставин українська сторона вирішила взяти ініціативу в свої руки і в ніч з 31 жовтня на 1 листопада оволоділа головними позиціями у Львові, взяла під контроль ратушу та інші державні установи, і встановила свою владу в місті. 11 листопада було утворено виконавчий орган влади Державний секретаріат, а вже через два дні було затверджено конституційні основи новоствореної держави вона отримала назву Західно-Українська Народна Республіка.
44275. Почва в биосферном процессе
Экология

Специфические растительные ассоциации, формируются в связи с разнообразием условий мест обитаний, включая и почвенные, а также и в связи с избирательностью по отношению к ним растений в определенной ландшафтно-географической зоне. Следует учитывать, что даже в одной зоне в зависимости от её рельефа , уровня грунтовых вод, экспозиции склона и ряда других факторов создаются неодинаковые почвенные условия, которые отражаются на типе растительности. Так, в ковыльно-типчаковой степи всегда можно обнаружить участки, где доминирует ковыль или, наоборот, типчак. Отсюда: типы почв являются мощным фактором распределения растений. На наземных животных эдафические факторы оказывают меньшее влияние. Вместе с тем животные тесно связаны с растительностью, и она играет решающую роль в их распределении. Однако и среди крупных позвоночных легко обнаружить формы, которые приспособлены к конкретным почвам. Это особенно характерно для фауны глинистых почв с твердой поверхностью, сыпучих песков, заболоченных почв и торфяников. В тесной связи с почвенными условиями находятся роющие формы животных. Одни из них приспособлены к боле плотным почвам, другие могут разрывать только легкие песчаные почвы. Типичные почвенные животные также приспособлены к различным видам почв. Например, в средней Европе отмечают до 20 родов жуков, которые распространены только на солончаковых или солонцовых почвах. и в то же время не редко почвенные животные имеют очень широкие ареалы и встречаются в разных почвах. Дождевой червь достигает высокой численности в тундровых и таежных почвах, в почвах смешанных лесов и лугов, а также в горах. Это связано с тем, что в распространении почвенных обитателей кроме свойств почвы большое значение имеют их эволюционный уровень, размеры их тела. Тенденция к космополитизму отчетливо выражена у мелких форм. это бактерии, грибы, простейшие, микроартроподы (клещи, коллемболы), почвенные нематоды.
44276. Почва и ее структура
Сельское хозяйство

,%20%d0%be%d0%b1%d1%80%d0%b0%d0%b7%d1%83%d1%8f%20%d0%b5%d0%b4%d0%b8%d0%bd%d1%8b%d0%b9%20%d0%ba%d0%be%d0%bc%d0%bf%d0%bb%d0%b5%d0%ba%d1%81.%20%d0%93%d1%83%d0%bc%d1%83%d1%81%20%d1%83%d0%bb%d1%83%d1%87%d1%88%d0%b0%d0%b5%d1%82%20%d1%81%d0%b2%d0%be%d0%b9%d1%81%d1%82%d0%b2%d0%b0%20%d0%bf%d0%be%d1%87%d0%b2%d1%8b,%20%d0%bf%d0%be%d0%b2%d1%8b%d1%88%d0%b0%d1%8f%20%d0%b5%d0%b5%20%d1%81%d0%bf%d0%be%d1%81%d0%be%d0%b1%d0%bd%d0%be%d1%81%d1%82%d1%8c%20%d1%83%d0%b4%d0%b5%d1%80%d0%b6%d0%b8%d0%b2%d0%b0%d1%82%d1%8c%20%d0%b2%d0%bb%d0%b0%d0%b3%d1%83%20%d0%b8%20%d1%80%d0%b0%d1%81%d1%82%d0%b2%d0%be%d1%80%d1%91%d0%bd%d0%bd%d1%8b%d0%b5%20%d0%bc%d0%b8%d0%bd%d0%b5%d1%80%d0%b0%d0%bb%d1%8c%d0%bd%d1%8b%d0%b5%20%d0%b2%d0%b5%d1%89%d0%b5%d1%81%d1%82%d0%b2%d0%b0.%20%d0%92%20%d0%b1%d0%be%d0%bb%d0%be%d1%82%d0%b8%d1%81%d1%82%d1%8b%d1%85%20%d0%bf%d0%be%d1%87%d0%b2%d0%b0%d1%85%20%d0%be%d0%b1%d1%80%d0%b0%d0%b7%d0%be%d0%b2%d0%b0%d0%bd%d0%b8%d0%b5%20%d0%b3%d1%83%d0%bc%d1%83%d1%81%d0%b0%20%d0%b8%d0%b4%d1%91%d1%82%20%d0%be%d1%87%d0%b5%d0%bd%d1%8c%20%d0%bc%d0%b5%d0%b4%d0%bb%d0%b5%d0%bd%d0%bd%d0%be.%20%d0%9e%d1%80%d0%b3%d0%b0%d0%bd%d0%b8%d1%87%d0%b5%d1%81%d0%ba%d0%b8%d0%b5%20%d0%be%d1%81%d1%82%d0%b0%d1%82%d0%ba%d0%b8%20%d1%81%d0%bf%d1%80%d0%b5%d1%81%d1%81%d0%be%d0%b2%d1%8b%d0%b2%d0%b0%d1%8e%d1%82%d1%81%d1%8f%20%d0%b7%d0%b4%d0%b5%d1%81%d1%8c%20%d0%b2%20%d1%82%d0%be%d1%80%d1%84.">Органические вещества в почве образуются из остатков растений и животных. Важную роль в процессе разложения играют сапрофиты. В результате образуется аморфная масса - гумус - тёмно-коричневого или чёрного цвета. Химический состав гумуса - фенольные соединения, карбоновые кислоты, эфиры жирных кислот. В почве частицы гумуса прилипают к глине <http://nerud-m.ru/produktsiya/glina.html>, образуя единый комплекс. Гумус улучшает свойства почвы, повышая ее способность удерживать влагу и растворённые минеральные вещества. В болотистых почвах образование гумуса идёт очень медленно. Органические остатки спрессовываются здесь в торф.
44277. Почва как компонент биосферы
Экология

Таким образом, применение пестицидов влечет за собой отрицательные последствия для отдельных видов и биоценозов в целом. С экологической точки зрения, различают несколько форм воздействия пестицидов. Первая категория форм воздействия называется демэкологической и выражается совокупностью нарушающих воздействий на уровне популяций отдельных видов, чувствительных к какому-либо фитосанитарному веществу. Последствия подобных воздействий проявляются быстро и обусловлены повышенной токсичностью таких веществ для видов растений и животных. Это вымирание определенной части особей, входящих в состав зараженной популяции, прямо пропорциональное дозе примененного вещества. Пестицид является экологическим фактором, который не зависит от плотности популяции, т. е. какой бы ни была численность популяции, занимающей определенную территорию, данная концентрация пестицидов вызовет одинаковый процент смертности в популяции. Другие демэкологические эффекты характеризуются замедленным действием. Например, есть пестициды, как уже было отмечено выше, обладающие свойством накапливаться в пищевой цепи до тех пор, пока животное пищевой объект хищника не достигнет критического порога, с которого начинается хроническая интоксикация.
44278. Почва как экологический фактор и среда обитания
Биология
44279. Почва, сорняки, бактерии и грибы как условия местообитания сельскохозяйственных культур
Экология

Анализ 144 почвенных проб, взятых в различных районах Германии, показал, что видовой состав фикомицетов зависит не от географического положения, а от степени увлажненности местообитаний в одном и том же районе. В порядке снижения обилия фикомицетов на первом месте были берега рек и пастбища для крупного рогатого скота, за ними следовали садовая земля, пашня, сенокосы, лес и, наконец, суходольная необрабатываемая пустошь. Для многих из обитающих в почве возбудителей болезней культурных растений наилучшие условия существования создаются при высокой водоудерживающей способности верхних слоев почвы. Кроме двух фикомицетов - Puthium de Baryanum и Aphanomyces laevis, вызывающих грибной корнеед и афаномикозную гниль свеклы, в качестве примеров можно указать снежную плесень ржи (Calonectria graminicola = Fusarium nivale), гниль корневой шейки, или церкоспореллез зерновых (Leptosphaeria = Cercosporel-la herpotrichoides), и бактериального возбудителя черной ножки картофеля (Erwinia carotovora). Парша картофеля, Strepto-myces scabies, гораздо лучше развивается во влажных областях как раз на легких песчаных почвах, потому что нуждается в тепле и кислороде. Точно так же и бактериальный рак томатов, Corynebacterium michiganense, поражает томаты в полевых условиях преимущественно на легкой почве.
44280. Почвенный покров гор
География

В соответствии с открытым В. В. Докучаевым законом горизонтальной (широтной) и вертикальной (высотной) почвенной зональности почвенный покров в горах изменяется с высотой, образуя высотные зоны, сходные с широтными зонами равнин, но не тождественные им. Однако смена высотных зон в пространстве происходит гораздо быстрее, чем широтных зон. Из-за этого, а также из-за влияния экспозиции, частой смены почвообразующих горных пород, условий стока и аккумуляции наносов почвенный покров в горах отличается большей сложностью и контрастностью по сравнению с его дифференциацией на равнинах. В горах распространены практически все или почти все генетические типы почв, но в сравнении с равнинными они имеют свои особенности. Горные типы почв на почвенных картах показываются теми же цветовыми обозначениями, что и аналогичные им равнинные, но обычно с косыми полосками белых просветов (иногда с косой штриховкой). Многочисленные выходы плотных скальных и полускальных горных пород, щебнистость, смытость и намытость почв наиболее характерные особенности почвенного покрова горных территорий. Обычно он образуется на продуктах выветривания коренных пород: элювии массивно-кристаллических пород, песчаников, сланцев, известняков и других карбонатных пород, на элювиально-делювиальных отложениях и делювии (часто грубом, щебенчатом) коренных пород. В районах вулканических гор действующие вулканы постоянно снабжают окружающие пространства пеплом, газами, растворами. Вулканические почвы обычно характеризуются высоким и устойчивым плодородием. Часто встречаются погребенные почвы нескольких циклов, захороненные свежими порциями пеплов, потоками лавы, слоями пемзы. Косвенное влияние вулканизма на почвообразование проявляется через грунтовые воды, питаемые вулканическими источниками и термальными водами, которые обогащены соединениями кремния и алюминия. Вулканизм могучий фактор почвообразования. Для территорий с действующими вулканами характерны генетически с ними связанные землетрясения. Однако сильные землетрясения охватывают и такие территории, где вулканизм сейчас не проявляется. В сейсмических зонах Земли нередко наблюдаются смещения почвенных профилей и горизонтов. Прямое влияние землетрясений на почвенный покров может проявляться в форме образования глубоких и широких трещин, опусканий и поднятий отдельных участков поверхности на метр и более, а главное массовых оползней огромных глыб почвы и породы, что в целом глубоко меняет топографическую и гидрографическую обстановку местности и, как правило, усиливает смывы и переотложение почв. В горах бассейна Сурхоба (Гиссаро-Алай) на склонах наблюдаются свежие сейсмические срывы коры выветривания и почвенно-дернового покрова, на участках которых уже успели образоваться эрозионные борозды и промоины.

Blog

Информация