Походження термСЦнСЦв "мораль" та "моральнСЦсть", iх спСЦввСЦдношення
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
ЗмСЦст
Вступ
Передумови виникнення моралСЦ
Походження термСЦнСЦв тАЮмораль" СЦ тАЮморальнСЦсть та iх соцСЦальне значення
СпСЦввСЦдношення мСЦж мораллю та моральнСЦстю
Висновок
Використана лСЦтература
Вступ
Як захСЦднСЦ, так СЦ схСЦднСЦ культури проходять кСЦлька стадСЦй у своСФму розвитковСЦ у рамках традицСЦйного суспСЦльства, бо всСЦ вони попри вСЦдмСЦнностСЦ, своСФрСЦднСЦсть, повязанСЦ з релСЦгСЦйно-етнСЦчними, економСЦчними особливостями, мають досить яскраво вираженСЦ схожСЦ риси, тобто стиль життя. ОскСЦльки вСЦн задаСФться схожими обСФктивними обставинами, то й поведСЦнка людей, iх мотивацСЦя, обТСрунтування намСЦрСЦв також типСЦзуються, незалежно вСЦд того, на яких засадах базуСФться теорСЦя, що вивчаСФ звичаi: пояснюСФ вона закономСЦрностСЦ економСЦчним чи духовним розвитком. Риси, що визначають людську мораль, поступово виявляються у тСЦй чи СЦншСЦй формСЦ, усе виразнСЦше вимальовуються й переживають свою кризу, руйнуються, витСЦсняються на заднСЦй план бСЦльш розвиненими формами. Старе, забуте, незрозумСЦле новим поколСЦнням раптом вСЦдроджуСФться, набуваючи зовсСЦм нового змСЦсту.
Мораль - одна СЦз форм духовного життя, один СЦз найдавнСЦших унСЦверсальних способСЦв соцСЦальноi регуляцСЦi. Вона маСФ загальнолюдський сенс СЦ конкретно-СЦсторичний змСЦст. Моральний вимСЦр даСФ нам уявлення про мСЦру людяностСЦ суспСЦльства СЦ особистостСЦ.
Мораль СЦсторична, вона, як чисто людська риса, безумовно, мСЦнлива, як СЦ сама людина. Тому, говорячи про виникнення моралСЦ, необхСЦдно зясувати найбСЦльш загальнСЦ, принциповСЦ тенденцСЦi, якСЦ розвивалися протягом дуже довгоi еволюцСЦi людства СЦ спричинили виникнення того, що зараз ми називаСФмо мораллю.
Передумови виникнення моралСЦ
Узагальнююче визначення передумов виникнення моралСЦ включаСФ, по-перше, формування у стародавньоi людини абстрактного мислення, здатностСЦ утворювати загальнСЦ поняття, визначати звязки й закономСЦрностСЦ, формулювати принципи - наскСЦльки це взагалСЦ можливо на тому рСЦвнСЦ. З розвитком цСЦСФi риси людськоi свСЦдомостСЦ повязують узагалСЦ появу СЦдеологСЦi, що вмСЦщуСФ зародки багатьох сучасних форм свСЦдомостСЦ: фСЦлософСЦi, релСЦгСЦi, науки, моралСЦ, мистецтва, полСЦтики, права тощо. ДанСЦ про можливий час виникнення цСЦСФi синкретичноi (злитоi, нерозчленованоi) СЦдеологСЦi рСЦзнСЦ: першими ознаками володСЦв, мабуть, уже неандерталець (200-30 тис. рокСЦв тому), а явними, стСЦйкими - кроманьйонець (40-10 тис. рокСЦв тому). Навички абстрактного мислення дозволяли давнСЦй людинСЦ формулювати закони свСЦту, природи СЦ людського суспСЦльства.
По-друге, передумовою моральноi свСЦдомостСЦ можна вважати вироблення на початку людськоi СЦсторСЦi соцСЦального способу передачСЦ СЦнформацСЦi, соцСЦальноi спадковостСЦ, на вСЦдмСЦну вСЦд генетичноi програми поведСЦнки - основи способу життСФдСЦяльностСЦ всСЦх тварин. Якщо виходити з того, що людина СФ якоюсь мСЦрою продовженням деяких тенденцСЦй розвитку, випробуваних природою на тваринах, можна помСЦтити, що у мСЦру ускладнення живоi СЦстоти в ii життСЦ збСЦльшуСФться роль виховання через спСЦлкування з собСЦ подСЦбними. НайважливСЦше це для близьких родичСЦв людини - приматСЦв, що мають дуже складну систему стосункСЦв. З розвитком форм життя зростаСФ ступСЦнь СЦндивСЦдуалСЦзацСЦi окремоi СЦстоти СЦ ступСЦнь ii свободи. Без цих понять неможливо визначити суть моралСЦ. Принциповою характеристикою людського СЦснування, на вСЦдмСЦну вСЦд тваринного, СФ не стСЦльки вСЦдповСЦднСЦсть матрицСЦ - СЦнформацСЦi про життСФдСЦяльнСЦсть, закладенСЦй у коленому органСЦзмСЦ, скСЦльки розвиток способу життя. Якщо тварина зберСЦгаСФ своСФ СЦснування завдяки тому, що знаСФ, як слСЦд дСЦяти, то сутнСЦсть людського буття - у змСЦнений. ТСЦльки людина сумнСЦваСФться у своiй сутСЦ, суп свого буття, своСФму призначеннСЦ. Тому вона й визначаСФться як СЦстота переважно моральна: постСЦйний розвиток, крСЦм свободи, потребуСФ величезноi вСЦдповСЦдальностСЦ за прийняття рСЦшення СЦ наслСЦдки цього вибору.
НарештСЦ, ще одна обставина: на вСЦдмСЦну вСЦд бСЦологСЦчноi програми, мораль гнучкСЦше реагуСФ на змСЦни середовища проживання. Людство переживаСФ значнСЦ змСЦни у коротшСЦ строки порСЦвняно з природою. Що далСЦ людина вСЦд природи, цСЦ змСЦни СЦнтенсивнСЦшСЦ, оскСЦльки суспСЦльство само змСЦнюСФ себе, свСЦй свСЦт СЦ свою дСЦяльнСЦсть. Безумовно, це також накладаСФ вСЦдбиток на всю систему культури, включаючи мораль. Як СЦ все живе, людство не дуже любить рСЦзкСЦ й значнСЦ змСЦни в умовах СЦснування. Як СЦ все живе, людина захищаСФ своСФ життя СЦ добробут. За досить значних змСЦн засобСЦв СЦ шляхСЦв досягнення мети з часу свого виникнення до наших днСЦв призначення моралСЦ можна вважати порСЦвняним з СЦнстинктивною програмою всього живого у нашому свСЦтСЦ: мораль робить можливим збереження СЦснування людини.
У особливостСЦ дСЦяльностСЦ закладена третя передумова виникнення моралСЦ: людська здатнСЦсть дСЦяти без розрахунку на негайний очевидний результат. Тварина дСЦСФ, маючи на метСЦ те, що СЦснуСФ обСФктивно: плСЦд манго чи мишу. Принципова вСЦдмСЦннСЦсть людськоi дСЦяльностСЦ полягаСФ в тому, що ii мета до початку дСЦi СЦдеальна, уявна. Початок дСЦi та досягнення мети можуть роздСЦляти роки, отже з людською терплячСЦстю не може рСЦвнятися навСЦть котяча. Людина плануСФ засоби та спосСЦб дСЦi СЦ, нарештСЦ, дСЦСФ, одержуСФ бажане, спСЦвставляСФ СЦз задуманим СЦ, як правило, буваСФ розчарованою: уявне здавалося привабливСЦшим. У цСЦй незадоволеностСЦ - запорука людського розвитку СЦ, крСЦм того, дуже важлива особливСЦсть ставлення до свСЦту, на яку спираСФться також СЦ мораль.
Людський розвиток СЦ, таким чином, людська мораль,