Походження термСЦнСЦв "мораль" та "моральнСЦсть", iх спСЦввСЦдношення
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
починаються з того моменту СЦсторСЦi, коли суспСЦльство набуваСФ можливостСЦ пСЦдтримувати СЦснування слабких, позбавлених здатностСЦ приносити здобич, СЦ цим кладе початок вСЦдокремленню СЦдеологСЦi вСЦд практичноi дСЦяльностСЦ, зближенню звязку поколСЦнь (накопиченню соцСЦального досвСЦду, соцСЦальнСЦй спадковостСЦ). Принцип безкорисливого ставлення помякшував соцСЦальне напруження, мабуть, урятував не одне життя у найжорстокСЦшСЦ часи СЦ втСЦлений у багатьох сучасних релСЦгСЦйних системах, наприклад, християнському милосердСЦ без сподСЦвань на винагороду, славу, вдячнСЦсть людей.
Походження термСЦнСЦв тАЮмораль" СЦ тАЮморальнСЦсть та iх соцСЦальне значення
За аналогСЦСФю, у латинськСЦй мовСЦ вСЦд термСЦна "mos" ("moris") - крСЦй одягу й мода, звичай СЦ порядок, вдача СЦ характер людини - давньоримський фСЦлософ Цицерон (106 - 43 рр. до н. СФ) утворив прикметник "moralis" - "моральний", тобто такий, що стосуСФться характеру, норову, звичаю. ВСЦд нього пСЦзнСЦше увСЦйшов у вжиток термСЦн "moralitas" - "мораль" як наука про людськСЦ характери. ЦСЦ поняття виникли не у стихСЦi народноi свСЦдомостСЦ, а були створенСЦ фСЦлософами для позначення певноi сфери дослСЦдження.
Спочатку значення термСЦнСЦв "мораль" й "етика" в основному збСЦгалися. ПСЦзнСЦше, у ходСЦ СЦсторико-культурного розвитку, зокрема розвитку науки СЦ суспСЦльноi свСЦдомостСЦ, мораль стали розумСЦти як реальнСЦ явища (звичаi суспСЦльства, усталенСЦ норми поведСЦнки, оцСЦночнСЦ уявлення про добро, зло, справедливСЦсть тощо). Етику почали розглядати як науку що вивчаСФ мораль. Хоча у повсякденному слововживаннСЦ цСЦСФi рСЦзницСЦ у значеннСЦ не завжди дотримуються.
РосСЦйським аналогом термСЦна "мораль" СФ поняття "нравственность" ("моральнСЦсть"). Першоджерелом стало слово "нрав" (характер, тобто сукупнСЦсть душевних якостей, якСЦ вСЦдрСЦзняються вСЦд розуму, пристрастСЦ, волСЦ тощо), вСЦд якого утворився прикметник "нравственный". ВСЦн СЦ став основою слова "нравственность". Вперше воно зустрСЦчаСФться у словнику росСЦйськоi мови кСЦнця XVIII ст.
ТермСЦн "мораль" використовують як у загальному, так СЦ в особливому, вузькому значеннСЦ. У висловлюваннСЦ "етика - наука про мораль" вСЦн мислиться в загальному значеннСЦ, а в судженнСЦ "мораль СФ формою СЦндивСЦдуальноi СЦ суспСЦльноi свСЦдомостСЦ" - у вузькому, оскСЦльки з моралСЦ в ii широкому розумСЦннСЦ вилучено моральнСЦсть - реальну поведСЦнку людей СЦ вСЦдповСЦдну дСЦяльнСЦсть.
РЖсторСЦя термСЦнСЦв дозволяСФ зробити висновок, що етика - це наука про мораль (моральнСЦсть). Що ж являСФ собою мораль як соцСЦальне явище?
ВСЦдомо, що жодна людська спСЦльнота не могла СЦснувати СЦ розвиватися без узгодження рСЦзноманСЦтних суперечливих (часто протилежних) СЦнтересСЦв людей, дотримання певних взаСФмних обовязкСЦв, правил поведСЦнки, якСЦ поступово стали звичними, загальноприйнятими, перетворювались на звичаi, традицСЦi, стСЦйкСЦ норми моральноi поведСЦнки. Отже, суспСЦльство у процесСЦ СЦсторичного розвитку виробило особливий соцСЦальний СЦнструмент для регулювання СЦ спрямування поведСЦнки кожноi людини, щоб вона не тСЦльки не руйнувала, а навСЦть змСЦцнювала суспСЦльний органСЦзм. Цим СЦнструментом (соцСЦальним СЦнститутом) суспСЦльноi самоорганСЦзацСЦi СЦ СФ мораль,
Мораль СЦснуСФ у двох формах: особистСЦснСЦ моральнСЦ якостСЦ (милосердя, вСЦдповСЦдальнСЦсть, скромнСЦсть, чеснСЦсть тощо) СЦ сукупнСЦсть норм суспСЦльноi поведСЦнки й оцСЦночних уявлень (наприклад, "не вкради", "не вбий" тощо СЦ "справедливо", "порядно", "доброзичливо" тощо).
МоральнСЦ якоѾбСЦ подСЦбними СЦ спСЦвСЦснування з ними. Вони виступають як риси характеру СЦ виявляються у взаСФмовСЦдносинах з СЦншими людьми.
МоральнСЦ норми та оцСЦночнСЦ уявлення виражають СЦнтереси тих чи СЦнших соцСЦальних груп, суспСЦльства в цСЦлому СЦ стають основою поведСЦнки людей. Це знаменник розмаiття СЦндивСЦдуальних дСЦй, один СЦз способСЦв зведення СЦндивСЦдуального до соцСЦального. Вони визначають тип поведСЦнки, необхСЦдний конкретно-СЦсторичному суспСЦльству або його бСЦльшостСЦ.
Отже, моральнСЦ якостСЦ (особистСЦснСЦ властивостСЦ), з одного боку, СЦ моральнСЦ норми та оцСЦночнСЦ уявлення, з СЦншого, реалСЦзуються у стосунках мСЦж СЦндивСЦдами й виражають суспСЦльнСЦ звязки мСЦж ними. У першому випадку цей звязок виступаСФ у субСФктивно-особистСЦснСЦй формСЦ, а у другому - як обСФктивований, надСЦндивСЦдуальний звязок. Це дозволяСФ говорити про мораль як соцСЦальнСЦ стосунки.
Моральне життя людини розпадаСФться на два рСЦвнСЦ, двСЦ сфери - сущого СЦ належного. Сфера сущого виражаСФться у реально СЦснуючих норовах, дСЦйсних цСЦннСЦсних значеннях реальних форм суспСЦльних звязкСЦв мСЦж людьми. Сфера належного мСЦстить нормативнСЦ настанови моральноi свСЦдомостСЦ. Отож мораль не зводиться лише до моральноi свСЦдомостСЦ. Вона СФ також цСЦннСЦсним змСЦстом, який полягаСФ в СЦснуючих суспСЦльних вСЦдносинах, у практичнСЦй взаСФмодСЦi людей. Узагальнюючи поведСЦнку людей (практику), мораль виробляСФ певнСЦ вимоги, велСЦння (СЦмперативи)"як маСФ бути", якСЦ пСЦдтримуються громадською думкою та (або) власною совСЦстю людини (переконаннями). Тому мораль, перш за все, виступаСФ як система вимог, норм СЦ правил поведСЦнки людини, що СЦсторично склалися СЦ дотримання яких маСФ добровСЦльний характер.
Мораль СФ таким СЦмперативним способом, за яким визначаСФться ставлення людини до дСЦйсностСЦ, який регулюСФ людську поведСЦнку з позицСЦй принципового протиставлення добра СЦ зла. Прагнення СЦ здатнСЦсть моралСЦ оцСЦнювати