Походження термСЦнСЦв "мораль" та "моральнСЦсть", iх спСЦввСЦдношення
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
вчинки людини, дСЦi соцСЦальних субСФктСЦв з позицСЦй добра СЦ зла, справедливостСЦ пСЦдкреслюють ii оцСЦнювальний характер.
Мораль виступаСФ як особлива форма ставлення людини до дСЦйсностСЦ, до конкретних людей, соцСЦальних груп, до представникСЦв свСЦту природи СЦ цСЦнностей культури.
СпСЦввСЦдношення мСЦж мораллю та моральнСЦстю
Поняття "мораль" СЦ "моральнСЦсть" розкриваються як СФднСЦсть протилежного СЦ в русСЦ через заперечення дають змогу простежити дСЦалектику саморозвитку моральноi свСЦдомостСЦ в ii субСФктСЦ - у свСЦтСЦ людськоi особистостСЦ. Першою сходинкою в цьому русСЦ СФ звичаСФва мораль. Це феномен етнСЦчноi свСЦдомостСЦ, сфера ii компетенцСЦi - ментальне цСЦле.
ЗвичаСФва моральнСЦсть СФ ТСрунтом, на якому нашаровуються суспСЦльнСЦ смисли, формуючи духовнСЦ структури людини. Вона базуСФться на глибинних психСЦчних процесах, повязаних з СЦнстинктом виживання та самозбереження роду як умови виживання окремого СЦндивСЦда. ОскСЦльки вона визначалася як вагомий чинник виживання етносСЦв, традицСЦйна мораль - нерефлексивна. Вона базуСФться на дозволах та заборонах, що беззастережно дотримуються як "закони богСЦв", згСЦдно з принципом: "так було завжди". Вона не ставить особу перед необхСЦднСЦстю вибору вчинку. Сам факт осмислення вчинку означав би "вСЦдпадСЦння" вСЦд традицСЦi. Нерефлексивне ставлення до традицСЦi - характерна риса усСЦх патрСЦархальних суспСЦльств (патрСЦархальний побут, сСЦмейнСЦ стосунки, вСЦрування тощо). Дотриманням звичаСФвостСЦ СЦндивСЦд демонструСФ середовищу свою злагоду з СЦншими СЦ тим пСЦдтримуСФ та зберСЦгаСФ ii. ТРрунтом звичаСФвоi моралСЦ СФ почуття. СамоСЦдентифСЦкацСЦя окремого субСФкта життСФвостСЦ в межах традицСЦi гарантуСФ ii безумовне дотримання.
Позитивною СФ роль звичаСФвостСЦ, зокрема моральноi: вона дозволяСФ зберСЦгати етнСЦчно-культурну своСФрСЦднСЦсть народСЦв, те, що називають "неповторний образ народу".
Позитивна роль звичаСФвоi моральностСЦ в тому, що вона формуСФ почуття духовноi спорСЦдненостСЦ з певним суспСЦльним цСЦлим: своiм етносом, народом. Отже, вона СФ ТСрунтом цСЦлСЦсностСЦ духу окремоi особи.
ОбмеженСЦсть звичаСФвоi моралСЦ в тому, що традицСЦйнСЦсть стосункСЦв та поглядСЦв на цСЦнностСЦ життя "консервуСФ", обмежуСФ дух, робить його ворожим до нового.
ОбмеженСЦсть моральностСЦ в тому, що вона, оскСЦльки зосереджена на збереженнСЦ ментального цСЦлого, не мСЦстить, у собСЦ пСЦдстав для розвитку СЦндивСЦдуально-неповторноi особистостСЦ - свСЦдомого субСФкта вибору. БСЦльше того, вона ворожа до будь-яких вчинкСЦв, що виходять за межСЦ вибору, санкцСЦонованого середовищем. ЗвичаСФва моральна традицСЦя ставить на чСЦльне мСЦсце не почуття кохання (воно - ознака СЦндивСЦдуалСЦзацСЦi вСЦдношення), а бСЦологСЦчне вСЦдтворення (сСЦмя) для примноження роду (народу).
З доби РеформацСЦi в СФвропейськСЦй культурСЦ усвСЦдомлюСФться обмеженСЦсть звичаСФвоi моральностСЦ. Потреба розвитку активностСЦ та СЦнСЦцСЦативи особистостСЦ зумовила ii гостру критику. Особливоi гостроти вона набуваСФ в творах Ф. НСЦцше. У XX ст. цСЦй проблемСЦ значну увагу придСЦлили 3. Фрейд, Е. Фромм, М. Вебер.
РЖ. Кант слушно твердив, що почуття, на якСЦ оперта звичаСФвСЦсть, - ненадСЦйний СЦнструмент творення моральностСЦ. Консерватизм традицСЦйноi моральностСЦ, що не мСЦстить у собСЦ потреби вибору вчинку (а отже СЦ вСЦдповСЦдальностСЦ за нього), заперечуСФться мораллю.
Мораль - друга сходинка руху до самоусвСЦдомлення себе субСФктом моральностСЦ як з боку окремоi особи, так СЦ з боку суспСЦльства. Мораль - явище бСЦльш високого розвитку духовностСЦ, - складний суспСЦльний феномен. Це система норм, що вСЦдображають реально наявне та бажане в стосунках СЦз позицСЦй СЦнтересСЦв суспСЦльства та людства. З одного боку, мораль фСЦксуСФ реальний рСЦвень розвитку людяностСЦ стосункСЦв у конкретному соцСЦумСЦ в конкретний СЦсторичний перСЦод, тобто "тут" СЦ "тепер". З СЦншого боку, вона мСЦстить у собСЦ СЦдею досконалостСЦ стосункСЦв та утверджуСФ iх СЦдеал у конкретних образах (символах), що служать взСЦрцем людяностСЦ як для людей певного часу, так СЦ для людства в цСЦлому.
У моралСЦ поняття "людина" розширюСФ своi межСЦ. Вона бачиться не у ментальному вимСЦрСЦ, а в ii суспСЦльнСЦй сутностСЦ. Мораль фСЦксуСФ як бажане те, що вСЦдстоялось у практицСЦ безпосереднСЦх стосункСЦв та розкрилося як найбСЦльш адекватний спосСЦб реалСЦзацСЦi сутностСЦ людини. В моралСЦ людина поставлена у якСЦсно вСЦдмСЦннСЦ вСЦд звичаСФвих стосунки СЦз суспСЦльним свСЦтом. Вона набуваСФ статусу субСФкта вибору вчинкСЦв. ДобровСЦльний вибСЦр мСЦж добром СЦ злом створюСФ простСЦр свободи СЦ покладаСФ моральну вСЦдповСЦдальнСЦсть за вчинки. Тим самим особа опиняСФться перед необхСЦднСЦстю свСЦдомого, зваженого ставлення до себе як субСФкта свободи.
Третя сходинка в розвитку моралСЦ - це свСЦдома моральнСЦсть субСФкта, оперта на добровСЦльнСЦсть вибору вчинкСЦв та здатнСЦсть нести вСЦдповСЦдальнСЦсть за них у разСЦ непередбачених наслСЦдкСЦв. Вона передбачаСФ велику самодисциплСЦну, внутрСЦшню налаштованСЦсть на добро.
В добровСЦльностСЦ вибору добра та завдяки йому моральна свСЦдомСЦсть пСЦдноситься-на новий щабель розвитку - до рСЦвня моральноi самосвСЦдомостСЦ. НосСЦСФм ii СФ моральнСЦсний субСФкт. При цьому заперечуСФться розумСЦння моралСЦ як зовнСЦшньоi необхСЦдностСЦ. Остання СЦз зовнСЦшньоi переходить у внутрСЦшню Отже, увесь процес розвитку моральностСЦ здСЦйснюСФться як дСЦалектичне заперечення. ЗвичаСФва моральнСЦсть зазнаСФ заперечення мораллю, а та, в свою чергу, заперечуСФться моральнСЦсноi самосвСЦдомСЦстю. РЖнакше кажучи, природна моральнСЦсть (звичаСФвСЦсть) зазнаСФ запер