Geum.ru

Информация

  • 21701. Індустріально-педагогічна психологія
    Психология

    Різновидом аналітичного лабораторного експерименту є тестові випробування. Тестом називається задача або завдання, за допомогою яких перевіряється рівень розвитку у людини тієї або іншої психологічної якості. Тести можуть бути бланковими (письмовими) або апаратурними. Останні дозволяють більш повно оцінити якості людини, проте вони вимагають великих матеріальних витрат на їх виготовлення і експлуатацію. Метод тестів застосовується головним чином при виявленні індивідуальних відмінностей по інтелекту і психологічних особливостей. Цей метод характеризується відносною простотою процедури і устаткування; короткочасністю; безпосередньою фіксацією результатів; зручністю математичної обробки; наявністю встановлених норм; можливістю використовування для випробування як однієї людини, так і цілих груп. Метод тестів вимагає дотримання трьох умов: тестової норми (отримання тестового стандарту на великій кількості випробовуваних); надійності (постійність результатів, одержуваних за допомогою даного тесту); валідності (найбільша відповідність тесту його основним задачам). Дослідження із застосуванням тестів можуть проводитися індивідуальним і груповим методом. Індивідуальний метод дослідження має деякі переваги за якістю одержуваних результатів, всебічності педагогічного нагляду і деяким іншим параметрам, але дуже трудомісткий. При груповому методі досліджень збільшується у декілька разів пропускна спроможність, краще дотримується стандартність умов за часом, місцем. Особлива увага при груповому методі звертається на повне виключення взаємної допомоги і консультацій між працюючими. Тестові випробування застосовуються для вирішення задач професійного відбору (з їх допомогою визначається у людини ступінь вираженності тієї або іншої психологічної якості), контролю за станом людини (по зміні результатів виконання тесту судять про зміну стону) і при правильному їх вживанні дають непогані результати. Проте значення тестів не можна абсолютизувати, підміняти ними інші методи вивчення трудової діяльності людини.

  • 21702. Інженерне управління у виробничих і обслуговуючих структурах сільськогосподарських товаровиробників
    Сельское хозяйство

    № п/пЗміст інформаціїПеріодичність надходженняТехнологічні операції1Підвезення кормів на фермуЩоденно2КормоприготуванняЩоденно3Роздавання кормівЩоденно4Водопостачання фермиЩоденно5Напування тваринЩоденно6Доїння корівЩоденно7Первинна обробка та переробка молокаЩоденно8Очищення приміщень від гноюЩоденно9Видалення гною з гноєсховищДетерміновано10Підстилка підлогиДетерміновано11ЕлектроосвітленняЩоденно по періодах роботи12Створення мікроклімату і теплопостачанняЩоденно по періодах роботиТехнічне обслуговування1Очищення машин від бруду і залишків кормів чи перероблюваного продуктуЩоденно2Перевірки і затяжки кріпленьЩоденно3Усування протікання води, пропуску пари, повітряЩоденно4Мащення вузлівЩоденно5Виявлення шумів, характерних для несправних машин та усунення їх причинЩоденно6Перевірки дії автоматичних і заземлюючих пристроївЩоденно7Промивання молокопроводу, доїльних апаратів та іншого молочного обладнанняЩоденноВикористання механізаторських кадрів1Укомплектування ферм постійними механізаторами-тваринникамиПеріодично2Закріплення машин і обладнання за майстрами-наладчиками, слюсарями, електромонтерами, машиністами, трактористамиПеріодично3Організація змінної роботи технічного персоналуЩоденно4Підготовка і перепідготовка механізаторів-тваринниківПеріодично5Організація підмінної роботи технічного персоналу на тваринницькій ферміДетермінованоМатеріально-технічна база1Влаштування стаціонарного пункту технічного обслуговування фермських машинОдноразово2Влаштування робочих місць слюсарів-наладчиків, електромонтерів, машиністів у фермських приміщенняхОдноразово3Забезпечення стаціонарного пункту технічного обслуговування і робочих місць механізаторів-тваринників необхідним обладнанням та інструментомПеріодично4Укомплектування матеріально-технічної бази по обслуговуванню фермських машин відповідною наочною і довідковою нормативно-технологічною документацієюПеріодично5Поповнення запасних частин комплектуючих і ремонтних матеріалів до фермських машин на матеріально-технічному складіПеріодичноНа практиці виправдала себе ланкова форма технічного обслуговування машин та обладнання на фермах в складі майстрів і слюсарів-наладчиків. Щоб не було знеосібки всі машини та обладнання на фермі закріплюють за ланками майстрів-наладчиків. Вони виконують операції щоденних і періодичних технічних доглядів згідно річного план-графіку, розробленого інженером-менеджером господарства по механізації ферми.

  • 21703. Інженерний геній Риму
    Культура и искусство

    Збудований Аполлодором Дамаським, він являє собою класичний зразок центрально-купольного будинку, найбільшого і зробленого в античності. Ротонда Пантеону зовні робить враження урочистого камяного масиву. Гладі стін протиставлений з півночі могутній портик коринфського ордеру зі сходами. Головним, вражаючого глядача в Пантеоні, є інтерєр з величезним цільним підкупольним простором, урочисто величним і гармонійним. Пропорції Пантеону досконалі діаметр куполу (43,5 м) майже дорівнює висоті храму (42,7 м), а оскільки висота стін дорівнює радіусу його, у підкупольний простір вписується куля. Бетонний купол вагою 46 тонн має форму півсфери, що спочиває на циліндричній опорі. Круглий девятиметровий отвір (“Око Пантеону”) у вершині купол-джерело світла, що додається потоком і опромінює нерозчленованим простором інтерєру. Зосередженість висвітлення у вищій центральній точці змушує глядача гостро сприймати висоту купола. Вже в стародавності було відзначено, що покриття гігантської ротонди куполом укладало в собі символічне відтворення небозводу. Це рішення було продиктовано метою створення “храму всім богам”, не тільки житла божества, як це було у греків, але і священного простору, у якому б перебували ті, що моляться. Простоті чітких геометричних форм внутрішнього простору відповідає строгість оздоблення. Стіни облицьовані кольоровим мармуром, а їхній пластичний декор розрахований на поступове полегшення архітектурних форм догори. Інтерєр має три яруси. Нижній розчленований колоннами коринфського ордеру і високих ніш зі статуями. Розташований над ним аттиковий поверх із помилковими вікнами і пілястрами завершується антаблементом. Купол розділений пятьма кільцевими рядами касет, що зменшуються догори. Своїми стрімкими членуваннями касети перегукуються з пілястрами і колоннами і піднімаються догори, по меридіанах, замикаючи купол, а горизонталі касет ніби вторять лініям карнизу. Виявляючи глибиною рельєфу товщу купольного перекриття, касети підсилюють враження його матеріальності. Ордер Пантеону створює ніби перехід від величезного масштабу будинку до людини. Спокій, внутрішню гармонію, відхід від земної суєти у світ духовності от що давав Пантеон відвідувачам.

  • 21704. Інженерний менеджмент на ринку сільськогосподарської техніки
    Сельское хозяйство

     

    1. Кохно В.А. Менеджмент. М.: "Ф. и С.", 1993. С. 836.
    2. ГОСТ 2.601-95 “Єдина система конструкторської документації. Експлуатаційні документи”
    3. Лизинг новые возможности предпринимателей //Экономический ежегодник.М.: 1991.,Вып.1, с.144-180.
    4. Варнаков В.. Дежаткин М. Лизинг и его технические аспекты // Механизация и електрофикация сел. хоз-ва.1996, №1, с.7-9.
    5. Горемыкин В. Лизинговые сделки // Достижения науки и техники АПК.1995., №4.С. 11-15.
    6. Кормановский Л. Основные направления научно-технической политики в сельскохозяйственном производстве // Техника в сельском хозяйстве., 1995.№2.С.9-12
    7. Хміль Ф.І. Менеджмент: підручник. К.: Вища школа, 1995. 351 с.
    8. Завадський Й.С. Менеджмент. Т.1. Вид. 2-е. К.: Українсько-фінський інститут менеджменту і бізнесу, 1998. 542 с.
    9. Гудзинський О.Д. Менеджмент у системі агро бізнесу. К.: Урожай, 1994. 240 с.
  • 21705. Інженерний менеджмент у формуванні та зайнятості механізаторських кадрів агропромислового комплексу
    Сельское хозяйство

    Щільність механізо-ваних робіт, ет.га/гаКоефіцієнт переведення тракторів фізичних у еталонні:1,00 -0,990,98 -0,970,96 -0,950,94 -0,930,92 -0,910,90 -0,890,88 -0,870,86 -0,850,84 -0,830,82 -0,810,80 -0,790,78 -0,770,76 -0,75109,69,810,010,210,410,610,911,111,411,712,012,312,61110,510,811,011,211,411,712,012,412,612,913,213,513,81211,511,712,012,212,512,713,113,413,714,014,414,715,11312,412,613,013,213,513,814,214,514,815,215,616,016,41413,413,714,014,314,614,915,215,616,016,416,817,217,61514,414,715,015,315,616,016,316,717,117,518,018,418,81615,315,616,016,316,617,017,417,818,318,719,219,720,11716,316,617,017,317,718,018,518,919,419,920,420,921,41817,217,618,018,318,719,119,620,020,521,021,622,122,61918,218,619,019,319,320,220,721,221,722,022,823,323,92019,119,519,920,420,821,221,822,322,823,424,024,625,22120,120,520,921,421,822,322,923,424,024,525,225,826,42221,121,521,922,422,923,424,024,525,125,726,427,027,62322,022,522,923,423,924,525,025,626,226,927,628,329,92423,023,523,924,425,025,526,126,727,428,128,829,530,22524,024,424,925,526,026,627,227,828,529,230,030,731,42625,025,425,926,527,027,628,329,029,730,431,131,932,72726,026,426,927,528,128,729,430,130,831,632,333,733,92826,827,427,928,529,129,830,531,231,932,733,634,435,22927,828,328,929,530,230,831,632,333,134,034,735,636,43028,729,329,930,531,231,932,733,434,235,135,936,837,7

  • 21706. Інноваційна активність підприємницьких структур в умовах інтернаціоналізації української економіки
    Экономика

     

    1. Валдайцев С.В. Оценка бизнеса и инноваций. М.: ИИД “Филио”, 1997. 216 c.
    2. Валинурова Л.С., Кузьминих Н.А. Оценка уровня инновационного развития отраслей промышленности // Инновации 2007.- №6 (104).-с.42-47
    3. Вікіпедія: http://uk.wikipedia.org/
    4. Говоруха Ж.А. Питання розвитку інноваційної діяльності підприємств України // Актуальні проблеми економіки. - 2007. - №8(74). - с.107-115.
    5. Гринев В.Ф. Инновационный менеджмент: Учеб. пособие. 2-е изд., стереотип. К.: МАУП, 2001. 152 с.
    6. Гриньова В.М., Козирєва О.В. Соціально-економічні проблеми інноваційного розвитку підприємств: Монографія. Х.: ВД «ІНЖЕК», 2006. 192 с.
    7. Зятковський І.В. Державна підтримка нових форм інноваційної діяльності промислових підприємств // Актуальні проблеми економіки 2007.-№ 6 (72).- с. 73-81.
    8. Ілляшенко С.М. Управління інноваційним розвитком: Навч. посіб. 2-ге вид., перероб. і доп. Суми: ВТД «Університетська книга»; К.: Видавничий дім «Княгиня Ольга», 2005. 324 с.
    9. Лапко О. Інноваційна діяльність у системі державного регулювання: Монографія. К.: Інститут економ. прогнозування НАН України, 1999. 342 с.
    10. Санто Б. Сила инновационного саморазвития // Инновации. 2004. № 2. С. 515.
    11. Статистична інформація http://ukrstat.gov.ua/
    12. Твисс Б. Управление научно-техническими нововведениями. М.: Экономика, 1993. 120 c.
    13. Фатхутдинов Р.А. Инновационный менеджмент. Спб.: Питер, 2002. 400 с.
    14. Федулова Л.І. Інноваційна економіка: Підручник. К.: Либідь, 2006. 480 с.
    15. Федулова Л.І. Інноваційний розвиток промисловості України// Актуальні проблеми економіки 2007,-№ 3 (69).-с.83- 97.
  • 21707. Інноваційна діяльність на ринку товарів та послуг
    Менеджмент

    Пріоритетні напрями інноваційно-економічного розвитку країни призвана окреслити держава, адже в сучасних умовах формування глобально-інформаційного технологічного укладу ефективність державного регулювання взагалі багато в чому визначається її впливом на науково-інноваційну діяльність. На державному рівні необхідно, по-перше, визначати "проривні" напрями, в яких вітчизняні вчені та виробники мають наукові резерви і розробки, що відповідають міжнародним стандартам й забезпечуватимуть сильні позиції на світових ринках. Пріоритети, які пов'язані з національними конкурентними перевагами, повинні реалізовуватись шляхом фінансування цільових програм за участю держави; наданням пільгових кредитів; державних закупок; наданням державних гарантій під інвестиції в закупівлю капіталоємного обладнання вітчизняного виробництва. По-друге, забезпечити пріоритетність фінансування фундаментальних досліджень і концентрацію ресурсів на пріоритетних напрямах. По-третє, знайти додаткові джерела на цілі фінансування технологічної модернізації економіки. Одним з реальних шляхів для цього є реформування податкової системи в напрямку перерозподілу рентних доходів з метою використання рентних доходів від експлуатації природних ресурсів на цілі фінансування технологічної модернізації економіки. По-четверте, створювати нові і розвивати існуючі технологічні парки, вільні економічні зони для притягнення інвестицій в модернізацію виробництва.

  • 21708. Інноваційна діяльність підприємства
    Экономика

    Помітно посилюється вплив нових технічних (технологічних) систем не лише на економічні явища, але й на соціальні процеси. Це вимагає підвищеної уваги конструкторів нової техніки до показників її надійності, ергономічності і екологічності. Особливо нагальним є завдання екологіаацц виробництва на підприємствах. За результатами соціальних досліджень установлено, що, наприклад, збільшення у два рази забруднення повітря шкідливими викидами скорочує термін експлуатації промислового устаткування до першого капітального ремонту в середньому у півтора раза, а урожайність пшениці у зонах дії підприємств кольорової металургії на 40-60% менша, ніж за межами цих зон. У той же час сучасні прогресивні технології уможливлюють перетворення джерел подібних економічних витрат у чинники зростання обсягів продукції і прибутку. Зокрема застосування існуючої технології утилізації викидів сірчаного ангідриду тепловими електростанціями шляхом оснащення їх відповідними газоочисними установками може задовольнити половину потреби народного господарства України у сірчаній кислоті.

  • 21709. Інноваційна діяльність та економічна ефективність підприємств Центральної та Східної Європи
    Юриспруденция, право, государство

    Методика Світового Економічного Форуму СЕФ (WEF) оцінки технологічного розвитку здійснюється в контексті визначення глобального індексу конкурентоздатності країни. Необхідно відзначити, що методика за якою проводилась оцінка конкурентноздатності країн відрізняється від методик до 2004 року та ґрунтується на розробках американських економістів К. Сала -і- Мартіна та М. Портера і поєднує у собі стадіальний підхід оцінки розвитку країни та макроекономічні та мікроекономічні підґрунтя аналізу [5, p. 21-23]. Країни поділяються в залежності від їх знаходження на певній стадії розвитку: стадія 1: фактороорієнтована економіка; стадія 2: економіка орієнтована на ефективність та стадія 3: інноваційна економіка. Кожна стадія відрізняється значимістю факторів, які визначають конкурентоздатність держави, які поділені на три групи: базові вимоги: інституції, інфраструктура, макроекономічна стабільність, охорона здоров'я та початкова освіта; фактори ефективності : вища освіта, ефективність товарного ринку, ефективність ринку праці, мережа фінансових ринків, технологічна готовність та обсяг ринку; інноваційні фактори: рівень розвитку бізнес-середовища та інновації. Частка базових вимог змінюється в залежності від стадії розвитку відповідно: 60%, 40%,20%; фактори ефективності складають: 35%. 50%, 50% ; інноваційні фактори: 5%, 10%, 30% відповідно для 1, 2 та 3 стадії економічного розвитку країни. В даному дослідженні всі країни поділені за знаходженням на певній стадії економічного розвитку плюс перехідні стадії від першої до другої та від другої до третьої. Такі детальні методичні викладки необхідні для того , щоб визначити рівень технологічного розвитку української економіки, тому що в основі класифікації СЕФ лежить технологічний , інноваційний рівень економіки. Україна знаходиться в перехідній стадії від першого до другого рівня, коли критичними факторами економічного розвитку є інституції, інфраструктура ,макроекономічна стабільність, базова освіта та здоров'я громадян і зростає важливість факторів ефективності, які пов'язані з ефективним функціонуванням товарного та фінансового ринків, якістю вищої освіти, готовністю до впровадження технологічних інновацій.

  • 21710. Інноваційна діяльність як об'єкт інноваційного менеджменту
    Менеджмент

    Лише 20% підприємств і організацій в Україні, що мають матеріальну базу, займались створенням зразків нової техніки, а витрати на ремонт склали більше половини капвкладень у промисловість. Істотно зменшився і без того низький коефіцієнт відновлення основних виробничих фондів. Якщо в 1985 р. він складав у цілому в народному господарстві 6,7%, то в 3996 р. - 3,2%, у промисловості відповідно - 6,8 і 3,0%, а в сільському господарстві - 7,2% і 4,5%. Рівень зносу машин і устаткування на підприємствах окремих галузей промисловості склав: Електроенергетика - 47,9%. Паливна промисловість - 41,7%. Чорна металургія - 63,1%. Хімічна промисловість 55,5%. Машинобудування і металообробка - 49,8%. Виробництво будматеріалів -50,8%. Легка промисловість - 45,2%. Харчова промисловість - 45,5%.

  • 21711. Інноваційний розвиток економіки регіонів
    Экономика

    Отже, попри високий інтелектуальний та кадровий потенціал у прикладній та фундаментальній науці, показники темпів та якості інноваційних процесів у національній економіці залишаються надзвичайно низькими. Серед чинників негативної ситуації в сфері інновацій слід особливо відзначити: відсутність єдиної продуманої системи державної підтримки розвитку інноваційних процесів; нерозвиненість дієвої законодавчої бази; недостатність і неефективність фінансування освіти і науки та інноваційного бізнесу; недостатність бюджетного фінансування та відсутність венчурного; відсутність дієвої інноваційної інфраструктури, несформованість механізмів стимулювання інвестиційних процесів у сфері високих технологій. Зменшується впровадження інновацій зростає старіння обладнання. Тобто якісні характеристики основних виробничих фондів погіршуються. Більшість підприємств мають ресурсовитратні технології і неефективне, та до того ж зношене обладнання, що не дає їм змоги включитися в конкурентну боротьбу в ринкових умовах. Проглядається своєрідне замкнене коло: з одного боку підприємствам, які потребують інвестицій, необхідно вкласти значні кошти, щоб провести аналіз їх роботи, розробити необхідні документи для будь-якого інвестора (пропозиція, бізнес-план, фінансовий аналіз, аудит та ін.). З іншого боку, інвестор не може прийняти рішення щодо фінансування підприємства, не маючи інноваційного (інвестиційного) проекту, аналізу роботи підприємства. Розірвати це коло можуть лише підприємства-інноватори, які йдуть на певний ризик. Але за цим повинні стояти грунтовні розрахунки. Вирішити ці проблеми повинна комплексна інноваційно-інвестиційна програма розвитку регіону, яка б передбачала взаємозвязок технічного (технологічного) переозброєння підприємств з розвязанням проблем всього народногосподарського комплексу. Саме такий підхід дозволяє через комплексний аналіз економічної ситуації в регіоні розглянути проблему інновацій з різних точок зору: технологічної, екологічної, економічної, соціальної, демографічної, культурної, освітньої та інших, а також дає змогу збалансувати ресурсний і виробничий потенціал сусідніх районів і міст. Розробка саме такої комплексної програми розвитку території дасть можливість здійснювати акумуляцію інноваційних ресурсів з усіх джерел їх походження (внутрішніх і зовнішніх), при введенні жорсткого порядку їх використання тільки за призначенням на розробку і реалізацію відповідних інвестиційних програм і проектів у строки, обумовлені бізнес-планами, з проектною окупністю інвестицій і поточних експлуатаційних витрат кожним підприємцем. Немає ніяких інших шляхів структурної трансформації економіки, крім чіткої системи організації й управління інвестиційними та інноваційними процесами. Починаються вони з наукового пошуку, технологічного і економічного обгрунтування, проектування за критерієм вибору перспективних конкурентоспроможних технологій, при одночасному забезпеченні проектів відповідними фінансовими і матеріальними ресурсами та вчасному введенні їх в експлуатацію. Запровадження комплексного підходу до розробки інноваційно-інвестиційних програм дозволить забезпечити збалансований економічний, екологічний і соціально-культурний розвиток регіону, знайти шляхи вирішення найбільш гострих і значущих проблем. Однак на поновлення виробничого потенціалу негативно впливає відсутність законодавчої бази інноваційної політики. Однією з основних умов механізму реалізації пріоритетів науково-технічного і інноваційного розвитку є наявність чіткої законодавчої бази. В Україні в процесі ринкової трансформації економічної системи в основному створено законодавчі передумови для переходу на інноваційну модель розвитку. Однак чинні закони характеризуються слабким взаємозвязком, фрагментарністю, а часом і суперечливістю окремих положень. Це є причиною того, що сьогодні ще дуже багато процесів, повязаних з переходом до інноваційної моделі розвитку, носять в основному спонтанний і малокерований характер. Тому необхідно здійснювати подальшу роботу зі створення і впровадження на всіх рівнях управління економікою взаємозалежної і чіткої системи законів, які забезпечують дієві економічні важелі і стимули для субєктів господарювання на всіх етапах інноваційно-інвестиційної діяльності. У реалізації інноваційної стратегії розвитку регіонів України важливу роль відіграє їх науковий потенціал. Особливість сучасного етапу розвитку регіонів України полягає у трансформації наукового потенціалу згідно з ринковими перетвореннями всієї системи соціально-економічних відносин і його адаптацією до ринкових умов, а також з об'єктивними змінами, які відбуваються у світовому масштабі внаслідок переходу до створення постіндустріального суспільства. Дослідження свідчать, що поряд із поглибленням диференціації соціально-економічного розвитку регіонів відбувається й посилення нерівномірності розміщення та розвитку наукового потенціалу, який розглядається як основа забезпечення їх конкурентоспроможності, важлива складова регіональних інноваційних систем.

  • 21712. Інноваційні проекти
    Менеджмент

     

    1. Інноваційний менеджмент / За. ред. С.Д. Ильенковой. М.: ЮНИТИ, 2004р.
    2. Гриньов В.Ф. Інноваційний менеджмент: Навчальний посібник. К.: МАУП, 2001р.
    3. Фатхутдінов Р.А. Інноваційний менеджмент: Підручник. М.: ЗАТ «Бізнес-школа», 2006р.
    4. Василенко В.О. Інноваційний менеджмент: Навчальний посібник. К.:ЦУЛ, 2003р.
    5. Інновації: теорія, механізм розробки та комерціалізації: Антонюк Л.Л., Савчук В.С. КНЕУ, 2003р.
    6. Краснокутська Н.В. Інноваційний менеджмент: Навчальний посібник. КНЕУ, 2003р.
    7. Федоренко В.Г. Інвестування. К.: Науковий світ, 2002р.
    8. Федоренко В.Г. Інноваційний менеджмент. К.МАУП, 1999р.
    9. Данілов О.Д., Івашина Г.М. Інвестування: Навчальний посібник. Ірпінь, 2001р.
    10. Стадник В.В., Йохна М.А. Інноваційний менеджмент: Навчальний посібник. «Альма-матер», 2006р.
    11. Кириченко О. Фінансовий менеджмент на підприємствах України: принципи забезпечення позитивної динаміки. / О.Кириченко//Банківська справа. 2007. - № 5. с.3-17
    12. Череп А.В. Фінансовий менеджмент як необхідна передумова ефективності управління підприємством // Економіка, фінанси, право. 2005. - № 3. с. 13-16
  • 21713. Інноваційні технології в бізнесі
    Производство и Промышленность
  • 21714. Інноваційні технології навчання англійської мови та їх вплив на навчально-виховний процес
    Педагогика
  • 21715. Іноваційний менеджмент
    Менеджмент

    Розрізняють три логічні форми інноваційного процесу: простий внутрішньоорганізаційний (натуральний), простий міжорганізаційний (товарний) і розширений. Внутрішньоорганізаційний інноваційний процес припускає створення і використання нововведення усередині однієї і тієї ж організації, нововведення в цьому випадку не приймає безпосередньо товарної форми. При простому інноваційному процесі нововведення виступає як предмет купівлі-продажу. Така форма інноваційного процесу означає відділення функції творця і виробника нововведення від функції його споживача. Розширений інноваційний процес виявляється в створенні нових виробників нововведення, у порушенні монополії виробника-піонера, що сприяє через взаємну конкуренцію удосконалюванню споживчих властивостей товару, що випускається . У умовах товарного інноваційного процесу діють як мінімум два хозяйнуючих суб'єкти: виробник (творець) і споживач (користувач) нововведення. Якщо нововведення - технологічний процес, його виробник і споживач можуть сполучатися в одному суб'єкті , що хозяйнує.

  • 21716. Іноземне інвестування
    Менеджмент

    У Законі України «Про режим іноземного інвестування» визначаються наступні види іноземних інвестицій:

    1. іноземна валюта, що визнається конвертованою Національним банком України;
    2. валюта України при реінвестиціях в об'єкт первинного інвестування чи в будь-які інші об'єкти інвестування відповідно до законодавства України за умови сплати податку на прибуток (доходи);
    3. будь-яке рухоме та нерухоме майно та пов'язані з ним майнові права;
    4. акції, облігації, інші цінні папери, а також корпоративні права (права власності на частку (пай) у статутному фонді юридичної особи, створеної відповідно до законодавства України або законодавства інших країн), виражених у конвертованій валюті;
    5. грошові вимоги та права на вимоги виконання договірних зобов'язань, які гарантовані першокласними банками і мають вартість у конвертованій валюті, підтверджену згідно з законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями;
    6. будь-які права інтелектуальної власності, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно із законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями, а також підтверджена експертною оцінкою в Україні, включаючи легалізовані на території України авторські права, права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, ноу-хау тощо;
    7. права на здійснення господарської діяльності, включаючи права на користування надрами та використання природних ресурсів, наданих відповідно до законодавства або договорів, вартість яких у конвертованій валюті згідно із законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями;
    8. інші цінності відповідно до законодавства України. Відповідно до Закону України «Про режим іноземного інвестування» іноземні інвестори мають право здійснювати інвестиції на території України в наступних формах:
    9. часткової участі у підприємствах, що створюються спільно з українськими юридичними та фізичними особами, або придбання частки діючих підприємств;
    10. створення підприємств, що повністю належать іноземним інвесторам, філій та інших відокремлених підрозділів іноземних юридичних осіб або придбання у власність діючих підприємств повністю;
    11. придбання не забороненого законами України нерухомого чи рухомого майна, включаючи будинки, квартири, приміщення, обладнання, транспортні засоби та інші об'єкти власності, шляхом прямого одержання майна та майнових комплексів або у вигляді акцій, облігацій та інших цінних паперів;
    12. придбання самостійно або за участю українських юридичних чи фізичних осіб прав на користування землею, та використання природних ресурсів на території України;
    13. придбання інших майнових прав.
  • 21717. Іноземний досвід ведення бухгалтерського обліку
    Менеджмент

    Цікава система ведення дрібної каси. У компанії звичайно існують регулярні витрати, сума яких невелика, тому виписувати чеки досить незручно (покупка поштових марок, оплата таксі, дрібні збори й т.п.). Для цих цілей безпосередньо на підприємстві тримається деяка сума готівки, за які відповідає матеріально відповідальну особу. Установлюється фіксований розмір "фонду дрібної каси", що періодично відшкодовується (наприклад, один раз у тиждень) на точну суму витраченого, що приводить його знову до встановленої фіксованої величини. При видачі готівки виписується ваучер, на якому вказуються дата, сума й призначення витрат. В ідеалі залишок наявних, і загальна вартість ваучерів повинні в сумі становити фіксовану величину фонду дрібної каси. Якщо при поповненні дрібної каси виявляються невеликі розбіжності, то вони відбиваються на рахунку "Недолік / надлишок коштів". При дебетовому сальдо цього рахунку наприкінці звітного періоду воно включається до складу загальних операційних витрат, при кредитовому в інші доходи.

  • 21718. Інститут омбудсмена в Україні
    Юриспруденция, право, государство

    У 1976 р. інститут омбудсмена був запроваджений у Португалії, а у 1981 р. - у сусідній Іспанії. Запровадження інституту народного захисника в конституційно-політичній системі Іспанії стало одним із найбільш вдалих державно-правових нововведень після падіння диктатури Франко. Іспанцями обрана "сильна" модель омбудсмена, схожа на шведську. Проте з огляду на специфіку федеративного державного устрою країни на рівні провінцій запроваджені регіональні омбудсмени. Вони повністю незалежні у виконанні своїх повноважень від національного омбудсмена Іспанії, відносини з яким будуються на принципах координації та розмежування сфери компетенції. Таке розмежування, зокрема між регіональним омбудсменом провінції Каталонія та національним омбудсменом Іспанії, здійснюється на підставі двосторонньої угоди. Своєрідність цієї моделі пов'язана з федеративними особливостями Іспанії і, як свідчить досвід, не виправдовує себе у країнах з унітарним адміністративно-територіальним устроєм.

  • 21719. Інститут президенства в Польщі
    Юриспруденция, право, государство

    Президент підписує закон і розпоряджається про його негайне обнародування, якщо Сенат повідомив про відсутність заперечень по закону або не вніс в установлені строки пропозиції про зміну або відхилення закону, а також якщо Сейм прийняв внесені Сенатом пропозиції або відхилив їх. Президент може відмовити у підписанні закону і з мотивованим обґрунтуванням передати його на повторний розгляд Сейму. Це право президент може реалізувати протягом місяця з моменту подання закону на підпис. У той же термін він може звернутися в Конституційний трибунал для підтвердження конституційності закону. Після повторного прийняття Сеймом закону абсолютною більшістю голосів у присутності не менше половини загальної кількості депутатів Президент підписує його.

  • 21720. Інститут самозахисту цивільних прав
    Юриспруденция, право, государство

    Відповідно до ч. 1 ст. 1169 шкода завдана особою при здійсненні нею права на самозахист від протиправних посягань, у тому числі у стані необхідної оборони, якщо при цьому не були перевищені її межі, не відшкодовується [7, 44]. Під перевищення меж необхідної оборони розуміється умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту (ч. 3 ст. 36 КК) [4]. Тоді як кримінальна відповідальність за завдання шкоди внаслідок перевищення меж необхідної оборони настає тільки у випадках, прямо передбачених Кримінальним кодексом, то відшкодування такої шкоди за правилами ЦК настає на загальних підставах [10, 79]. Разом з тим, у даному випадку треба враховувати правило ст. 1193 ЦК (ЦК), відповідно до якого наявність вини потерпілого у завданні йому шкоди є підставою для зменшення розміру відшкодування [8, 879].