Інноваційна діяльність та економічна ефективність підприємств Центральної та Східної Європи
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
ІННОВАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ ТА ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВ В КРАЇНАХ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ТА СХІДНОЇ ЄВРОПИ
Починаючи з 1960-их років інновації стали центральною темою досліджень і чи не головною турботою менеджерів організацій. Успішність підприємства залежала від його здатності брати всі переваги від технологічних змін завдяки своїм організаційним можливостям. Розвиток продукту чи процесу завжди створювали конкурентні переваги для багатьох фірм, що зумовило таку популярність теми інновацій як у практичній діяльності компаній так і в теоретичних дослідженнях останніх десятиліть. З іншого боку, хоча технологічна інновація і вважається важливим фактором конкурентоздатності, відомо, що саме її впровадження не гарантує кращої позиції на ринку . Продуктивність організації є також повязана з прийнятою структурною моделлю та людськими здібностями сприймати нове, що необхідні при впровадженні нових технологій.
Технологічний прогрес веде до економічного розвитку держави шляхом зростання продуктивності фірм і це створює кращі умови життя для кожної людини. Однак, інвестиції в технологію не завжди досягають очікуваного рівня продуктивності та якості життя. Насправді, однією із основних причин чому інвестиції в технологію не завжди є прибутковими є те, що фірми нехтують тим фактом, що добре організований персонал компанії є ключовим елементом в досягненні найвищих прибутків від впровадження технологічних змін. Тобто, організаційні і технологічні зміни повинні здійснюватись одночасно .
Науково-технічна сфера, результати діяльності якої інтенсивніше залучаються до господарського обігу, формуючи економіку інноваційного типу, є важливим фактором її глобалізації. Розвиненість науки, ефективні освітні технології, доступ до них і інших новітніх технологій стали важливими складовими моделі стійкого розвитку передових країн сучасності. Розбудова такої моделі сприяє підвищенню конкурентоспроможності та світовому науково-технічному лідерству.
Проблема пізнання механізмів сталого і довгострокового економічного зростання в економічній науці розглядається в останні півстоліття через призму науково-технічного прогресу, технологічних змін. Класичні роботи відомого економіста Роберта Солоу актуалізували питання технологічного розвитку країни, як основного фактора економічного зростання при досягненні країною рівноважної позиції у забезпеченості фізичним капіталом. За його розрахунками, понад 85% зростання економіки США пояснюється загальною продуктивністю факторів, яка в свою чергу повязується з технічним прогресом, певними технологічними інноваціями у виробництві. Зростаюча диференціація країн за економічним розвитком, яка б повинна була зменшуватись за припущеннями класичної моделі екзогенного економічного зростання Р . Солоу , спричинила бурхливий розвиток нових економічних теорій, які б пояснювали сам механізм технологічного прогресу, який розглядався як чорна скриня і повністю зовнішній фактор відносно економічних процесів у класичній моделі, а також інституційну, освітню та фінансову складову інноваційної діяльності [11].
Все це спричинило до появи " нової теорії" економічного зростання або пост-неокласичної ендогенної теорії економічного зростання, яка, перш за все хотіла пояснити, яким чином здійснюється технічний прогрес, тобто почались теоретичні дослідження чорної скрині неокласичної моделі економічного зростання, в якій технічні зміни розглядались як "манна небесна", а також передбачалась конвергенція, зумовлена законом спадної доходності факторів виробництва, що не відповідає статистиці світового економічного розвитку.
Піонерною роботою в цьому напрямку вважається стаття Поля Ромера "Зростаючі доходи та економічне зростання в довгостроковому періоді", яка була написана в 1986 році на основі матеріалів його докторської дисертації, яка розглядала зовнішні ефекти в динамічному аналізі [12].
Модель Ромера пропонує альтернативний підхід до пояснення довгострокового економічного зростання. В умовах конкурентної рівноваги темпи інвестицій та доходи на капітал будуть зростати ,а не спадати зі зростанням обсягу капіталу, преференції та технологія стаціонарні та ідентичні в різних країнах. На основі цих припущень розробляється "рівноважна модель ендогенної технологічної зміни, в якій довгострокове зростання зумовлюється перш за все акумулюванням знання далекоглядними агентами, які максимізують свій прибуток" [12]. Знання розглядаються як основна форма капіталу, інвестиції в знання передбачають природні додаткові ефекти, тому що творення нового знання однією з фірм буде мати позитивний ефект на виробничі можливості інших фірм, так як знання не може бути досконало запатентовано або триматись в секреті. Крім того, знання має зростаючий граничний продукт і меж такого зростання не існує. По суті, соціальні ефекти від використання певних капітальних благ (знання, людський капітал) переважають приватні доходи їх власників.
Формально модель Ромера може бути записана наступним чином:
Y=Ka(ALy)1-a,(1)
Де А - запас ідей, який використовується у виробництві, відповідно кількість нових ідей A(t) , буде залежати від кількості людей, які зайняті продукуванням ідей La помножених на темпи відкриття нових ідей 5 :
A(t)=La5(2)