Інноваційна діяльність та економічна ефективність підприємств Центральної та Східної Європи
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
Продуктивність дослідників буде залежати від якості ідей, які добуло людство у минулому або від освітнього рівня вчених, що більш операційно. Таким чином темпи відкриття нових ідей будуть зростаючою функцією від запасу ідей, якщо якість людського капіталу буде високою.
Останнім часом ряд міжнародних організацій, зокрема Світовий економічний форум (WEF), економічні організації ООН: ЮНКТАД та ЮШДО проводять оцінку технологічного розвитку країн за різними параметрами та методологією. Ми постараємось визначити основні особливості технологічного розвитку української економіки, оцінити певні параметри інноваційної діяльності.
Методика Світового Економічного Форуму СЕФ (WEF) оцінки технологічного розвитку здійснюється в контексті визначення глобального індексу конкурентоздатності країни. Необхідно відзначити, що методика за якою проводилась оцінка конкурентноздатності країн відрізняється від методик до 2004 року та ґрунтується на розробках американських економістів К. Сала -і- Мартіна та М. Портера і поєднує у собі стадіальний підхід оцінки розвитку країни та макроекономічні та мікроекономічні підґрунтя аналізу [5, p. 21-23]. Країни поділяються в залежності від їх знаходження на певній стадії розвитку: стадія 1: фактороорієнтована економіка; стадія 2: економіка орієнтована на ефективність та стадія 3: інноваційна економіка. Кожна стадія відрізняється значимістю факторів, які визначають конкурентоздатність держави, які поділені на три групи: базові вимоги: інституції, інфраструктура, макроекономічна стабільність, охорона здоровя та початкова освіта; фактори ефективності : вища освіта, ефективність товарного ринку, ефективність ринку праці, мережа фінансових ринків, технологічна готовність та обсяг ринку; інноваційні фактори: рівень розвитку бізнес-середовища та інновації. Частка базових вимог змінюється в залежності від стадії розвитку відповідно: 60%, 40%,20%; фактори ефективності складають: 35%. 50%, 50% ; інноваційні фактори: 5%, 10%, 30% відповідно для 1, 2 та 3 стадії економічного розвитку країни. В даному дослідженні всі країни поділені за знаходженням на певній стадії економічного розвитку плюс перехідні стадії від першої до другої та від другої до третьої. Такі детальні методичні викладки необхідні для того , щоб визначити рівень технологічного розвитку української економіки, тому що в основі класифікації СЕФ лежить технологічний , інноваційний рівень економіки. Україна знаходиться в перехідній стадії від першого до другого рівня, коли критичними факторами економічного розвитку є інституції, інфраструктура ,макроекономічна стабільність, базова освіта та здоровя громадян і зростає важливість факторів ефективності, які повязані з ефективним функціонуванням товарного та фінансового ринків, якістю вищої освіти, готовністю до впровадження технологічних інновацій.
Ми зупинимось детальніше на показниках технологічного розвитку європейських країн, які сконцентровані в двох основних факторах конкурентоздатності: готовність до технологічних інновацій та інноваційна діяльність
В таблиці 1 подано результати як експертних оцінок індикаторів технологічної готовності економіки країн СНД, нових країн ЄС та 15 старих країн ЄС ( найнижчий показник 1, а найвищий показник 7), так і статистичні дані щодо забезпеченості компютерами , Інтернетом та мобільними телефонами. Загалом спостерігається певний регрес в даному компоненті технологічного розвитку країн СНД . Надзвичайно низькі показники щодо трансферу технологій через механізм прямих іноземних інвестицій, який є домінуючий в постсоціалістичних країнах Центральної та Східної Європи, які вступили в Європейський Союз. Темпи зростання кількості персональних компютерів на 100 чоловік досить високі (більше 60% за три роки), але на жаль по абсолютній величині це більш, ніж в три рази менше , ніж в Росії і в 12 раз менше, ніж в Естонії. Загальне відставання України за інтегральним показником технологічної готовності економіки від розвинутих ( США, країни ЄС) більше, ніж в два рази, а по групі постсоціалістичних країн ЦСЄ відставання складає 20-30%, що свідчить про слабкі адаптивні можливості до впровадження нових технологій в українську економіку.
Складова інноваційної діяльності, її вагомість в загальному індикаторі конкурентоздатності оцінюється дослідниками СЕФ в межах від 5 до 10%, що відповідає переходу економіки від фази, орієнтованої на розвиток базових факторів економіки до фази ефективного функціонування економіки.
В таблиці 2 показано в динаміці експертні оцінки рівня основних елементів інноваційної діяльності.
Цей показник в країнах СНД за період з 1998 року по 2007 рік має стійку тенденцію до зростання тоді як в нових країнах-членах ЄС, а також Росії цей показник знижується завдяки отриманню компаніями ліцензій на використання зарубіжних технологій , імітації товарів. Така певна установка українських підприємств на власні сили, враховуючи значний людський капітал може стати одним з основних чинників економічного зростання в майбутньому.
Якщо ми звернемось до інших міжнародних організацій, зокрема Комісії з торгівлі і розвитку ООН (UNCTAD), яка розробила комплексний індекс інноваційної здатності, який складається з індексу технологічної активності (ІТА) та індексу людського капіталу (ІЛК) з однаковими вагами [6, p. 111-117]. Структура ІТА включає в себе три компоненти , які мають однакові ваги: кількість персоналу ДіР на мільйон чол.. населення;