Інноваційна діяльність як об'єкт інноваційного менеджменту
Информация - Менеджмент
Другие материалы по предмету Менеджмент
Інноваційна діяльність як обєкт інноваційного менеджменту
Інноваційний процес та інноваційна діяльність
Інноваційна діяльність - діяльність, що спрямована на пошук можливостей інтенсифікації виробництва й задоволення суспільних потреб у нових товарах і послугах за рахунок використання науково-технічного й інтелектуального потенціалу.
Інноваційна діяльність - діяльність, що спрямована на використання й комерціалізацію результатів наукових досліджень і розробок і обумовлює випуск на ринок нових конкурентоспроможних товарів і послуг.
Терміни інновація і інноваційний процес близькі, але не однозначні. Інноваційний процес - процес перетворення наукових знань в інновацію. Головна його риса - обовязкове завершення інновацій, тобто одержання результату, придатного для практичної реалізації. Інноваційний процес повязаний зі створення, освоєнням і поширенням інновацій.
Творці інновацій (новатори) керуються такими критеріями, як життєвий цикл виробу й економічна ефективність. їхня стратегія спрямована на те, щоб перевершити конкурентів, створивши нововведення, що буде визнано унікальним у певній області.
Науково-технічні розробки й нововведення виступають як проміжний результат науково-технічного циклу й у міру практичного застосування перетворюються в науково-технічні інновації - кінцевий результат. Науково-технічні розробки й винаходи є додатком нового знання з метою його практичного застосування, а науково-технічні інновації - це матеріалізація нових ідей і знань, відкриттів, винаходів і науково-технічних розробок у процес виробництва з метою їхньої комерційної реалізації для задоволення певних потреб споживачів. Неодмінними властивостями інновації є науково-технічна новизна та виробнича застосовність. Комерційна реалізація стосовно інновації виступає як потенційна властивість, для досягнення які необхідні певні зусилля.
Із сказаного випливає, що інновація-результат потрібно розглядати нерозривно з інноваційним процесом. Інновації властиві наступні властивості:
1) науково-технічна новизна;
2) виробнича застосовність;
3) комерційна реалізація.
На практиці поняття новація, нововведення нерідко ототожнюються, хоча між ними є розходження.
Новацією може бути новий порядок, новий метод, винахід. Нововведення означає, що новація використається. З моменту прийняття до поширення нововведення здобуває нову якість і стає інновацією.
Отже, науково-технічні інновації повинні:
- мати новизну;
- задовольняти ринковому попиту;
- приносити прибуток виробникові.
Поширення нововведень, як і їхнє створення, є складовою частиною інноваційного процесу.
Розрізняють три логічні форми інноваційного процесу:
простий внутріорганізаційний;
простий міжорганізаційний;
розширений.
Простий внутріорганізаційний ІП припускає створення та використання нововведень усередині однієї й тієї ж організації, нововведення в цьому випадку не приймає безпосередньо товарної форми.
При простому міжорганізаційному ІП нововведення виступає як предмет купівлі-продажу. Така форма інноваційного процесу означає відділення функції творця й виробника нововведення від функції споживача.
Розширений ПІ проявляється в створенні нових виробників нововведення, у порушенні монополії виробника-піонера, що сприяє через взаємну конкуренцію вдосконалюванню споживчих властивостей товару, що випускається. В умовах товарного інноваційного процесу діють як мінімум два господарюючі субєкти: виробник (творець) і споживач (користувач) нововведення. Якщо нововведення -технологічний процес, його виробник і споживач можуть поєднуватися в одному господарському субєкті.
Простий інноваційний процес переходить у товарний за дві фази:
1) створення нововведення і його поширення;
2) дифузія нововведення.
Перша фаза це послідовні етапи наукових досліджень, дослідно-конструкторських робіт, організація досвідного виробництва й збуту, організація комерційного виробництва. На першій фазі ще не реалізується корисний ефект нововведення, а тільки створюються передумови такої реалізації.
На другій фазі суспільно корисний ефект перерозподіляється між виробниками нововведення, а також між виробниками й споживачами.
Поширення інновацій - це інформаційний процес, форма й швидкість якого залежить від потужності комунікаційних каналів, здатності сприйняття інформації господарськими субєктами, їхніх здатностей до практичного використання цієї інформації.
Дифузія інновації - процес, за допомогою якого нововведення передається по комунікаційних каналах між членами соціальної системи в часі. Нововведеннями можуть бути ідеї, предмети, технології, що є новими для відповідного господарського субєкта.
Субєктів інноваційного процесу можна розділити на наступні групи: новатори, ранні реципієнти; рання більшість і відстаючі.
Новатори є генераторами науково-технічних знань. Це можуть бути індивідуальні винахідники, дослідницькі організації. Вони зацікавлені в одержанні частини доходу від використання винаходів.
Ранні реципієнти - це підприємці, які першими освоїли нововведення. які прагнуть одержання додаткового прибутку шляхом якнайшвидшого просування нововведень на ринок.
Рання більшість - представл