Інноваційна діяльність як об'єкт інноваційного менеджменту
Информация - Менеджмент
Другие материалы по предмету Менеджмент
?. За сферою поширення: промислові, фінансові, науково-педагогічні, правові і т.д. За рівнем поширення: державні, галузеві, корпоративні, фірмові.
Ринок новацій формують наукові і проектні організації, вузи, науково-дослідні підрозділи підприємств, окремі винахідники, новатори. Конкуренція змушує субєкта господарської діяльності йти на ринок новацій чи брати участь у його формуванні.
Участь у ринку новацій здійснюється в різних формах:
- розвиток власної бази для проведення НДЦКР;
- проведення досліджень разом з іншими організаціями;
- видача замовлення іншій організації на проведення
- покупка виробів, технологій, наукових знань;
- створення спільних підприємств при наявності хоча б одного учасника, що володіє новаціями.
Визначальною умовою в конкурентній боротьбі є обсяг інвестицій у розробці і перетворенні новацій в інновації.
Зміна обсягу цих інвестицій висуває в лідери одних і позбавляє лідерства інших (як держав, так і окремих виробників).
Ринок інвестицій. Основний вплив на ринок інвестицій робить макроекономічна політика держави, законодавство, ринок цінних паперів й інформаційне забезпечення.
Розвиненість ринку інвестицій залежить від стану економіки країни.
Інвестиції бувають реальними і фінансовими. Реальні інвестиції здійснюють підприємства, здобуваючи нові засоби виробництва, інтелектуальні й інші активи. Фінансові інвестиції являють собою придбання інвесторами (фізичними і юридичними) цінних паперів організацій, що ведуть інноваційну діяльність.
Ринок товарів і послуг остаточно відповідає на запитання, чи була успішною інноваційна діяльність. Успіх підтверджується реалізацією, невдача може осягнути навіть товар, що володіє великою науково-практичною цінністю, що не відповідає інтересам покупця, наприклад, через свою високу ціну.
Таким чином, ринки новацій, інвестицій і товарів (послуг) утворять інноваційну сферу, у якій відбувається і їхня взаємодія. Успішне й активне співіснування зазначених субєктів інноваційної сфери знижує ризик нововведень і веде до нового витка створення нововведень, а значить і прогресу в цілому.
Інноваційний процес одержує втілення за допомогою машин, техніки, устаткування. Чим вищий їхній рівень, тим більша реальність їхнього впровадження у виробництво.
Відтворення активної частини основних фондів відбувається в різних формах, головною з яких є технічне переозброєння.
Технічне переозброєння - поняття неоднозначне. Якщо мова йде про промисловість у цілому, то технічне переозброєння являє собою сукупність різних напрямків відтворення основних фондів, у тому числі нового будівництва, реконструкції, розширення, модернізації устаткування.
Під технічним переозброєнням окремого підприємства чи окремого його підрозділу розуміють модернізацію активної частини основних виробничих фондів без зміни пасивної частини. Якщо ж одночасно відбувається заміна чи удосконалювання пасивної частини (будинку, споруди), то мова повинна вестися про реконструкцію того чи іншого підприємства.
І нарешті, відновлення виробництва, повязане з будівництвом нових цехів, також говорить про розширення діяльності підприємства. Подібно реконструкції, розширення виробництва сприяє більш швидкому (у порівнянні з будівництвом нових підприємств) освоєнню виробничих потужностей. Це відбувається за рахунок сформованого персоналу існуючого підприємства і наявності діючих комунікацій.
Необхідно відзначити, що ще до початку так званої перебудови велика частина основних фондів промисловості України вже були застарілими. Відновлення виробництва майже не відбувалося, а устаткування і фізично, і морально застаріло ще 15 років тому.
Лише 20% підприємств і організацій в Україні, що мають матеріальну базу, займались створенням зразків нової техніки, а витрати на ремонт склали більше половини капвкладень у промисловість. Істотно зменшився і без того низький коефіцієнт відновлення основних виробничих фондів. Якщо в 1985 р. він складав у цілому в народному господарстві 6,7%, то в 3996 р. - 3,2%, у промисловості відповідно - 6,8 і 3,0%, а в сільському господарстві - 7,2% і 4,5%. Рівень зносу машин і устаткування на підприємствах окремих галузей промисловості склав: Електроенергетика - 47,9%. Паливна промисловість - 41,7%. Чорна металургія - 63,1%. Хімічна промисловість 55,5%. Машинобудування і металообробка - 49,8%. Виробництво будматеріалів -50,8%. Легка промисловість - 45,2%. Харчова промисловість - 45,5%.
З наведеного випливає, що необхідне кардинальне переозброєння основних виробничих фондів виробництва і, в першу чергу, його активної частини. І це можливо здійснити, як вважають багато фахівців, тільки за рахунок демонополізації виробництва. Тому що тільки конкуренція (на основі демонополізації) може покласти початок формуванню достатньої економічної бази припинення деградації і дати поштовх новому прогресивному розвитку інноваційної сфери.
Організаційною основою демонополізації повинні стати наступні заходи, ефективність яких може бути значною тільки в комплексі:
- впровадження нових принципів організації виробництва;
- розукрупнення існуючих монопольних обєднань і створення дублюючих виробництв;
- розвиток нових прогресивних організаційних структур виробництва і управління;
- пріоритетний розвиток малих і середніх підприємств. Коротко розглянемо ці заходи.
Впровадження нових принципів організації виробництва передбачає переорієнтацію підпри?/p>