Інноваційна діяльність як об'єкт інноваційного менеджменту
Информация - Менеджмент
Другие материалы по предмету Менеджмент
ена фірмами, які першими впровадили нововведення у виробництво, що забезпечує їм додатковий прибуток.
Відстаючі фірми зіштовхуються із ситуацією, коли запізнювання з нововведеннями приводить до випуску нових виробів, які вже морально застаріли.
Для швидкого поширення інновації потрібна розвинена інфраструктура.
Інноваційний процес має циклічний характер. Діяльність, що представляє інноваційний процес, розпадається на окремі ділянки, що розрізняються між собою, і матеріалізується у вигляді функціональних організаційних одиниць, що відокремлюються в результаті поділу праці.
У загальному виді інноваційний процес можна записати так:
ФД ПД - Р - Пр - Б - ОС - ПВ - М - З, де ФД - фундаментальне дослідження; ПД - прикладні дослідження; Р - розробка; Пр - проектування; Б - будівництво; ОС - освоєння; ПВ - промислове виробництво; М - маркетинг; З - збут.
Умови й основи розвитку інноваційної сфери
Сфера інноваційної діяльності, як відомо, охоплює ринок новацій, ринок інвестицій (капіталу) і ринок товарів і послуг.
Ринок новацій. Товаром ринку є новації, отримані в результаті цілеспрямованої систематичної роботи і внаслідок різного роду змін, що можуть бути джерелами нововведень.
Інновація - це кінцевий результат інноваційної діяльності, втілений у вигляді нового чи удосконаленого продукту, впровадженого на ринок нового чи удосконаленого технологічного процесу, нового підходу до соціальних, побутових і виробничих послуг.
Процес, що протікає з моменту зародження нової ідеї і повязаний з підготовкою і втіленням її у виробництво з наступною реалізацією на ринку, являє собою інноваційний процес. Інноваційні процеси можуть зароджуватися в окремих галузях науки і виробництва, а якісно завершуються тільки в сфері виробництва, вишукуючи прогресивні, якісно-кількісні зміни в розвитку продуктивних сил.
Інновація є швидше економічний і соціальний термін, ніж технічний. Вона не обовязково повинна бути чимось технічним чи речовинним, а сама поява інновацій як обєктивної реальності може відбуватися по-різному.
Невідповідність - це розбіжність, дисонанс між тим, що є, і тим, що "повинен бути". Вона задає нестабільність, у якій дуже невеликі зусилля можуть зрушити величезні маси і перелаштувати цілі соціально-економічні структури.
Розрізняють наступні види невідповідностей:
- невідповідність між економічними реаліями суспільства;
- невідповідність між реальним станом у галузі і планами
- внутрішня невідповідність у ритмі й логіці технологічних процесів на підприємстві.
Потреби виробничого прогресу диктують необхідність удосконалювання вже існуючого процесу, заміну слабкої ланки чи перебудову старого процесу відповідно до нових потреб. Іноді, наприклад, необхідно додати всього лише одну ланку, але без нових знань цього зробити неможливо.
Зміни галузевих і ринкових структур можуть стати джерелом новацій при зближенні технологій, що, насамперед, вважалися зовсім самостійними. Крім того, галузь готова почати корінні структурні зміни, якщо інтенсивно міняється напрямок діяльності в ній. І, нарешті, якщо спостерігається швидкий ріст галузі (як правило, швидше, ніж економіка в цілому), то можна з високою вірогідністю сказати, що її структура різко зміниться - саме пізніше в той момент, коли обсяг випуску в цій галузі подвоїться. Традиційний розподіл ринку на сегменти більше не відображає реальність, він відображає лише історію.
Демографічні зміни відображають зміну чисельності населення, його вікову структуру, склад, зайнятість, рівень освіти і доходів. Такі зміни звичайно однозначні і мають легко передбачувані наслідки.
Інновації, в основі яких лежать нові знання, стають обєктом уваги і приносять великі доходи. Знання зовсім необовязково повинні бути науковими чи технічними.
Ці новації відрізняються від всіх Інших за всіма основними характеристиками: тимчасовим охопленням, відсотком передач, передбачуваністю. Ось їхні основні відмінності:
- час протікання в таких інновацій самий тривалий;
- ці нововведення можуть бути успішними тільки на поєднанні декількох видів знань, а реалізація можлива лише тоді, коли вже наявні прецеденти їхнього використання;
- реалізація таких новацій характеризується високим ступенем ризику і непередбачуваністю.
Різновидом подібних новацій є нововведення, в основі яких лежить "блискуча ідея" і новації, що зявляються в результаті "осяяння". Такі явища дуже рідкі, характеризуються безсистемністю і неорганізованістю. Вони не можуть бути відтворені, не піддаються вивченню і яких не можна навчити.
Нововведення, засновані на аналізі, системності і завзятій праці складають більше 90% всіх ефективних новацій. Тут недостатньо інтуїції. Пошук повинен бути чітко організований і проводитися на регулярній, систематичній основі, зі змістом і етапами якого ознайомимося в наступних главах.
Всі етапи інноваційного процесу вимагають, природно, витрат праці, енергії, матеріалів, часу і фінансів. Найбільші витрати, як правило, приходяться на етапи перетворення новації в інновацію. Так чи інакше, новації є продуктом інтелектуальної діяльності і, як правило, повинні бути захищені авторськими правами.
Без ринку новацій не може бути інноваційної діяльності і прогресу суспільства в цілому.
Новації можна розділити за рядом ознак. За змістом новації підрозділяють на технічні, управлінські, соціальні, економічн?/p>