Geum.ru

Курсовой проект

  • 18201. Поняття та види криміналістичної класифікації злочинів
    Юриспруденция, право, государство

    Найбільш доцільною, на погляд науковця Марушева А.Д., є криміналістична класифікація економічних злочинів, запропонована Г.А. Матусовським і представлена як система окремих груп і видів злочинів, відповідальність за які передбачена відповідними нормами Кримінального кодексу України:

    1. злочини у сфері відносин власності: вимагання, шахрайство, привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем;
    2. злочини у сфері виконання бюджету: порушення законодавства про бюджетну систему України; видання нормативних актів, що змінюють доходи і витрати бюджету всупереч визначеному законом порядку;
    3. злочини в сфері фінансових відносин: виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї; незаконні дії з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків, обладнанням для їх виготовлення; ухленя від повернення виручки в іноземній валюті; незаконне відкриття або використання за межами України валютних рахунків; порушення порядку випуску(емісії) та обігу цінних паперів; виготовлення, збут та використання підроблених недержавних цінних паперів; незаконне виготовлення, підроблення, використання або збут незаконно виготовлених, одержаних чи підроблених марок акцизного збору чи контрольних марок;
    4. злочини у сфері підприємницьких відносин: порушення порядку заняття господарською та банківською діяльністю; заняття забороненими видами господарської діяльності; фіктивне підприємництво; шахрайство з фінансовими ресурсами; протидія законній господарській діяльності; фіктивне банкрутство; доведення до банкрутства; приховування стійкої фінансової неспроможності; незаконні дії у разі банкрутства;(як бачимо, деякі з цих складів злочинів були віднесені нами під час криміналістичної класифікацій «податкових злочинів» під час аналізу попереднього питання);
    5. злочини у сфері захисту від монополізму та недобросовісної конкуренції: примушування до антиконкурентних узгоджених дій; незаконне використання товарного знака; незаконне збирання з метою використання або використання відомостей, що становлять комерційну таємницю; розголошення комерційної таємниці;
    6. злочини у сфері обслуговування населення: обман покупців та замовників; випуск або реалізація недоброякісної продукції; одержання незаконної винагороди працівником державного підприємства, установи чи організації;
    7. злочини в сфері митного регулювання: контрабанда;
    8. злочини в сфері відмивання коштів: легалізація (відмивання) коштів та іншого майна, здобутого злочинним шляхом;
    9. комп'ютерні злочини.
  • 18202. Поняття та види часу відпочинку. Щорічні відпустки
    Менеджмент

    Творчі відпустки надаються працівникам підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності за основним місцем їх роботи для закінчення дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата або доктора наук, для написання підручника, а також монографії, довідника тощо. Творча відпустка для закінчення дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук тривалістю до трьох місяців та на здобуття наукового ступеня доктора наук до шести місяців надається працівнику, який успішно поєднує основну діяльність із науковою роботою. Ця творча відпустка надається на підставі заяви працівника та рекомендації наукової (науково-технічної) ради центрального органу виконавчої влади або вченої ради вищого навчального закладу IIIIV рівня акредитації чи науково-дослідного інституту відповідного профілю (далі вчена рада) про доцільність надання творчої відпустки. Для отримання рекомендації про доцільність надання творчої відпустки здобувач наукового ступеня повинен зробити наукову доповідь на засіданні кафедри, відділу або лабораторії, де проводиться наукова робота. За результатами доповіді кафедра, відділ, лабораторія подають вченій раді мотивований висновок з обґрунтуванням тривалості творчої відпустки. Творча відпустка не надається для закінчення дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата і доктора наук особам, які закінчили відповідно аспірантуру чи докторантуру, а також здобувачу одного й того ж наукового ступеня повторно. Творча відпустка для написання підручника чи наукової праці тривалістю до трьох місяців надається працівнику, який успішно поєднує основну діяльність із творчою роботою. Ця творча відпустка надається на підставі заяви працівника та довідки видавництва про включення підручника чи наукової праці до плану випуску видань на поточний рік. Якщо підручник чи наукова праця створюється авторським колективом, творча відпустка надається одному з його членів за письмовою заявою, підписаною всіма членами авторського колективу. Творчі відпустки надаються працівникам поряд з іншими відпустками, передбаченими законодавством, і оформлюються наказом власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації. На час творчих відпусток за працівниками зберігається місце роботи (посада) та заробітна плата. [4,314]

  • 18203. Поняття та методи криміналістики
    Юриспруденция, право, государство

    Метод ідентифікації (ототожнення) обгрунтовано зараховують до загальнонаукових. Цей метод базується на вченні про діалектичну тотожність і застосовується в усіх сферах наукового знання, коли необхідно вирішити питання, чи є предмет або явище тим, з яким порівнюється, або визначити їх належність до певної класифікаційної групи. У природничих і технічних науках метод ідентифікації найчастіше застосовують для визначення групової належності предметів і явищ. Завдання встановлення тотожності конкретного, індивідуально визначеного об'єкта постає дуже рідко (за винятком таких сфер, як мистецтвознавство й література, де іноді необхідно встановити автора мистецького твору чи його оригінальність). У криміналістиці індивідуальна ідентифікація має переважне значення, бо питання про тотожність вирішується здебільшого щодо конкретних речових доказів, виконавців і авторів документів, конкретних об'єктів, що залишили сліди на місці події. З метою підвищення ефективності розв'язання експертних ідентифікаційних завдань у криміналістиці розроблено теорію криміналістичної ідентифікації, створено нові наукові методи для розв'язання ідентифікаційних завдань у трасології, судовій балістиці, почеркознавстві, техніко-криміналістичному дослідженні документів, ідентифікації людини за ознаками зовнішності.

  • 18204. Поняття та ознаки вбивства
    Юриспруденция, право, государство

    В сучасній теорії кримінального права немає єдиного розуміння поняття вбивства. Одні автори вважають, що вбивство протиправне, умисне чи з необережності позбавлення життя іншої людини. На думку інших авторів, вбивство передбачене кримінальним законом, винне, суспільно небезпечне діяння, що посягає на життя інщої людини і спричиняє її смерть. Навроцький В.О. визнає вбивство як протиправне винне насильницьке позбавлення життя людини. Згідно чинного КК України (ч1 ст.115), вбивство умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині. [20,с.99] Вбивство відноситься до групи злочинів, які посягають на життя людини. Закон охороняє від злочинних посягань не життя саме по собі як поняття біологічне, повністю підпорядковане закономірностям природи, а життя людини, як необхідну передумову виникнення, існування і розвитку різноманітних суспільних відносин. Обґрунтовується висновок про те, що поняття вбивства, яке дається у ч. 1 ст. 115 КК, в цілому відображає всі суттєві ознаки вбивства. Таке поняття вбивства могло б бути нормативною основою його типової юридичної конструкції. Однак законодавець не дотримався окремих правил законодавчої техніки, що призвело до неоднозначного розуміння змісту цього поняття. Зокрема, воно не називає того, що випадки необережного позбавлення життя іншої людини необхідно (логічно) назвати заподіянням або спричиненням смерті через необережність. У зв'язку з цим запропоновано виключити із назв ст.116, 117, 118 КК слово "умисне", оскільки закон чітко визначає, що вбивством може бути лише умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині (ч. 1 ст. 115 КК). Умисне позбавлення життя вбивство, існує віддавна і постійно супроводжує людство. У зводі законів царя Хаммурапі (XVIII ст. до н. е.) знаходимо: “Якщо жінка дозволила вбити свого чоловіка із-за іншого чоловіка, то цю жінку повинні посадити на палю” Збереглися літописи, що засвідчили подібні факти і в історії Київської Русі. Особливо відзначився на початку ХІХ століття князь Святополк, який після смерті 15 липня 1015р. князя Володимира вирішує вбити своїх братів з метою одноособового захоплення влади. [19, с.101] Об'єктивна сторона будь-якого умисного вбивства полягає в умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині. Вбивство може вчинятись шляхом не лише активної, але і пасивної поведінки. Психічний вплив на потерпілого, який може бути досить різноманітним, мас свою специфіку під час вчинення вбивства, тобто він дістає прояв у безпосередньому психічному впливі на потерпілого: психічна діяльність спрямовується на іншу особу для позбавлення її життя (наприклад, погроза, яка викликала переляк, що призвів до паралічу серця; підмовляння до спричинення собі смерті малолітнього чи особи, яка страждає психічним захворюванням чи недоумством). У таких випадках на житгя потерпілого не спрямовується ніяка механічна, зокрема м'язова сила вбивці.

  • 18205. Поняття та ознаки судової влади. Суд і правосуддя
    Юриспруденция, право, государство

    Кількість суддів у суді визначається Державною судовою адміністрацією України за поданням Міністра юстиції України на підставі пропозиції голови відповідного вищого спеціалізованого суду, з урахуванням обсягу роботи суду та в межах видатків, затверджених у Державному бюджеті України на утримання судів. Істотним моментом, що характеризує становище суду як органу державної влади, є забезпечення його незалежності, огородження від стороннього впливу як ззовні, так і усередині (з боку вищих інстанцій і керівництва судів). Ця обставина докорінно відрізняє суд від органів виконавчої влади, де субординація, підпорядкування нижчестоящих органів вищестоящим, обовязковість вказівок керівництва є одним з основних принципів діяльності. Суттєвою ознакою суду, як органу судової влади є те, що його діяльність здійснюється за особливими правилами, процедурами, які встановлюють і жорстко регламентують можливі межі дій усіх учасників судового розгляду. Основна мета даних правил і процедур забезпечити обєктивний, повний і всебічний розгляд всіх обставин, що мають юридичне значення і, як кінцевий результат - забезпечити винесення законного, обґрунтованого і справедливого рішення.

  • 18206. Поняття та особливості укладання шлюбного договору
    Юриспруденция, право, государство

    Останнім часом юридична наука зосередила свою увагу на дослідженні шлюбного контракту як угоди, яка не обмежується сферою дії сімейних обов'язків. Тобто мається на увазі співвідношення правової природи шлюбного контракту і звичайних цивільно-правових угод. Так, на думку М. Антокольської щодо шлюбного контракту, неможливо довести його специфічну сімейно-правову сутність, яка відмежовує його від цивільно-правових договорів, а тому він є цивільно-правовою угодою з певною специфікою [11, с.114]. Таку точку зору підтримали інші автори. З цього приводу І. Жилінкова зазначила, що, як і будь-який інший цивільно-правовий договір, шлюбний контракт має істотні особливості, котрі дозволяють розглядати його як самостійний вид договору [21, с.117]. Однак форма шлюбного контракту, умови його дійсності, підстави визнання недійсним, процедура укладення і примусового виконання та інші моменти свідчать про те, що тут використовуються загальні цивільно-правові конструкції договірного права. Безперечно, не можна заперечувати наявності у шлюбного контракту ознак цивільно-правової угоди. Однак не можна водночас недооцінювати та применшувати роль сімейно-правових норм у формуванні умов шлюбного контракту та визначенні правового режиму майна подружжя. Тому не випадково М. Брагінський зауважив, що загальна норма цивільного законодавства щодо сімейних правовідносин закріплює принцип субсидіарності, і це законодавство регулює дані відносини у випадках, коли сімейні відносини не врегульовані сімейним законодавством, а тому є підстави для визнання шлюбного контракту різновидом цивільних договорів. За таких міркувань не можна не побачити певної непослідовності, адже якщо автор визнає за цивільним законодавством роль субсидіарного регулятора сімейних відносин, то аж ніяк не можна беззастережно визнавати шлюбний контракт лише за цивільно-правовою ознакою. Так чи інакше, шлюбний контракт як угода існує лише завдяки сімейному праву, а тому є підстави розглядати шлюбний контракт як сімейно-правовий договір, що йому притаманні усі ознаки цивілістичної угоди. Такою ж мірою його можна визнати цивільно-правовою угодою, що має сімейно-правову специфіку, а відтак є комплексним договором.

  • 18207. Поняття та соціальне призначення правотворчості
    Юриспруденция, право, государство

    3. Принцип демократизму. В демократичному суспільстві правотворчість повинна мати справді демократичну основу, яка забезпечується участю громадян у розробці правових актів. Кожний громадянин, висловлюючи свою думку, має право взяти участь у цьому процесі одноособово або у складі певного колективу. Громадяни можуть входити до спеціально створених із цією метою різних робочих груп, брати участь у проведенні перевірок, зборі матеріалів для підготовки проектів нормативних актів. Для складання текстів проектів можуть бути залучені спеціалісти тієї чи іншої галузі. Реальна участь громадян у розробці правових актів свідчить про демократизм цього процесу і дає можливість узагальнювати і враховувати волю та інтереси громадян, їх думку, пропозиції щодо зміни та покращення проектів; дає змогу встановлювати, попереджати й усувати різні помилки, слабкі, невдалі формулювання проектів і приймати всебічно обґрунтовані та ефективні правові акти; своєчасно змінювати або скасовувати застарілі акти, що гальмують суспільний розвиток; допомагає виявити нагальні суспільні потреби, що потребують якнайшвидшого правового регулювання та виробляти нові, більш досконалі рішення. Вбачається за доцільне також визначати і законодавчо закріпити перелік питань, із яких нормативно правові акти можуть бути прийняті лише після їх обговорення громадянами. Важливе значення для демократизації та розширення способів участі громадян у процесі правотворчості має: вдосконалення методики вивчення громадської думки; більш уважне ставлення до пропозицій і зауважень громадян, своєчасний їх розгляд, узагальнення та облік при розробці правових актів; подальше зростання освіченості, загальної та правової культури населення, що сприятиме компетентній участі його у правотворчості; розширення юридичних гарантій і правових можливостей безпосередньої участі громадян у розробці правових актів та ін.;

  • 18208. Поняття, загальна характеристика та система злочинів проти довкілля
    Юриспруденция, право, государство

    Період реформування суспільних відносин в Україні визначається насиченістю подій. Слід відмітити, що однією з найбільш складних є проблема безпеки, яка стала не тільки наукою, а й засобом мислення, поведінки, реальністю дій для всього людства. В таких умовах зростає інтерес до теоретичних і практичних проблем екологічної безпеки і заслуговує на увагу вчених та практиків. Однак слід визнати, що на сьогодні екологічні проблеми є не достатньо вивченими. У Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року виділено окремий розділ „Екологічна безпека”. В ньому зазначено, що Україна дбає про екологічну безпеку громадян, про генофонд народу, його молоде покоління, а також має право заборонити будівництво та припинити функціонування будь-яких підприємств, установ, організацій й інших об`єктів, які спричиняють загрозу екологічній безпеці. В значній мірі вирішення даного питання визначено Конституцією України. Це також відображено у Законі від 25 червня 1991 року „ Про охорону навколишнього природного середовища”, де зазначено: охорона довкілля, раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини невід`ємна умова сталого економічного та соціального розвитку України; а природні ресурси держави є власністю народу. Як відомо, здоров'я нації відображає соціально-економічний стан суспільства і його довкілля. Антропогенне забруднення природи призвело до порушення рівноваги в біосфері і стало суттєвою демографічною проблемою. Встановлено, що населення багатьох міст і сіл України піддається дії негативних факторів навколишнього середовища в рівнях, що перевищують гранично-допустимі величини. Прогнозовані до 2010 року зміни довкілля в низці регіонів спричинять несприятливі тенденції у стані здоров'я людей хронізації патологій, зростанні онкологічних захворювань тощо. Про погіршення стану здоров'я українців свідчать і медико-демографічні показники: смертність з 1991 року почала превалювати над народжуваністю, а в 1996 році перевищувала її в півтора рази. Народжуваність в Україні знизилась у порівнянні з 1990 роком майже на 30%, а смертність зросла на 25,6%. Узагальнення лише наведених даних дає підстави зробити висновок про наявність складності екологічної обстановки. Значною мірою вона спричинюється масштабною екологічною злочинністю в Україні. Багато людей не розуміють тісного звязку між діяльністю людини і навколишнім середовищем, що являється наслідком відсутності знань та екологічної інформації. Існує гостра необхідність підвищити знання суспільства і ступінь їх участі в пошуку розумних рішень розвитку цивілізації і зберігання навколишнього середовища. Освіта допоможе людям в виробленні таких екологічних та етичних норм, цінностей і відносин, професійних навиків і способу життя, які потрібні будуть для забезпечення стійкого розвитку. Це допоможе людству правильно оцінювати соціально-економічну ситуацію і проблеми свого розвитку, заздалегідь застерігати негативні наслідки своїх діянь. Всім країнам світу потрібно забезпечити усі рівні навчальних закладів матеріалами екологічних проблем, зробити максимально доступною наукову літературу для широкого вивчення навколишнього середовища, його збереження, покращення людського середовища життя людства. Вивчення екології потрібно ввести в усі навчальні програми, починаючи з дитячих дошкільних і шкільних закладів. Особливу увагу слід звернути на підготовку майбутніх керівників промислових підприємств, сільського господарства, транспорту і інших різноманітних сфер людської діяльності. Велике значення має створення різних шкільних і громадських організацій, які б впроваджували в життя політику захисту навколишнього середовища, питної води, побутової і промислової санітарії. Необхідно максимально втілювати в життя суспільства через різні засоби масової інформації населення цінність оточуючої нас природи, її важливість в житті людства, правильне застосування промислових технологій, які б забезпечували високу продуктивність праці з найменшою шкідливістю для природи. Перспективними є наукові розробки по використанню екологічно чистих джерел енергії, тобто енергії води, сонця, вітру. Слід зазначити, як потрібні міжнародні організації, які б здійснювали контроль за виконанням кожною країною зобовязань по охороні навколишнього середовища, контролювати правильність використання природних ресурсів, застосування технологій з різними очисними спорудами і фільтрами. З розвитком цивілізації потрібно паралельно з новими технологіями постійно вносити корективи щодо екологічних проблем. В свідомості людей повинна бути, насамперед, екологія, а вже потім високотехнологічне виробництво товарів народного споживання. На території України зосереджено велику кількість екологічно небезпечних виробництв. Для порівняння: загальна площа України становила лише 2% території колишнього Союзу, але на ній було зосереджено 25% всього промислового потенціалу і відповідно 25% припадало забруднення природного середовища колишнього СРСР. А причиною такої концентрації виробництв були низькі знання тодішнього керівництва і нехтування екологічною наукою. Погані знання екології стали наслідком знищення природних річок, створені штучних водоймищ, забрудненні шкідливими речовинами прісної води, що порушило природний водний баланс. Незнання екології також призвело до отруєння землі пестицидами та іншими отрутохімікатами, які негативно впливають на людське здоровя. На екологічні проблеми не звертали уваги, виділялося мало коштів на охорону природного середовища, а в більшості випадків, взагалі, не було ніяких витрат на екологію, вважаючи що весь час так буде. Але можливості природи самовідновлюватись не безкінечні, її потрібно допомагати в цьому. Заощадивши на екології, людство втрачає на своєму здоровї, якості і тривалості життя.

  • 18209. Поняття, зміст і види правовідносин
    Юриспруденция, право, государство

    «5. Мають, як правило, двосторонній характер і є особливою формою взаємного зв'язку між конкретними суб'єктами через їх права, обов'язки, повноваження і відповідальність, які закріплені в правових нормах. Одна сторона має точно визначені суб'єктивні юридичні права (правомочна сторона), на іншу покладені відповідні суб'єктивні юридичні обов'язки (зобов'язана сторона). Повноваження прерогатива державних органів і посадових осіб. Юридична відповідальність елемент вторинного характеру, який реалізується в результаті вчиненого правопорушення. Основний зміст правовідносин суб'єктивне юридичне право і суб'єктивний юридичний обов'язок. Не може бути правовідносин, заснованих лише на правах або лише на обов'язках. Правам однієї сторони відповідають обов'язки іншої. Наприклад, одна сторона - кредитор - має право на одержання боргу, а інша - боржник - обов'язок повернути борг. У деяких правовідносинах кожна сторона має і права, і обов'язки (фізичні особи), правомочності і відповідальність (посадові особи). Ступінь конкретизації сторін може бути різним: а) точно визначена зобов'язана сторона; б) точно визначена лише правомочна сторона, а коло зобов'язаних осіб не визначено; в) точно визначені обидві сторони.» [10, с. 636]

  • 18210. Поняття: ознаки та характеристика
    Юриспруденция, право, государство

     

    1. Гетьманова А.Д. Логика, - М.,2007. 230с.
    2. Арутюнов В.Х., Кірик Д.П., Мішин В.М. Логіка. К.: КНЕУ, 2006. 97с.
    3. Конверський А.Є. Логіка : традиційна та сучасна . К.: ЦУЛ, 2004. 535с.
    4. Мозгова Н.Г. Логіка. К.: Каравела. «Атіка» 2006. 174с.
    5. Мозгова Н.Г., Мозговий А.М. Логіка . - К .: Ун-т “Україна” , 2005.-105с.
    6. Жеребкін В.Є. Логіка. - К.: Знання, 2006. - 255с.
    7. Ю.Титов В.Д., Цалін С.Д., Невельска-Гордєєва О.П. та ін. Логіка / За заг.ред . Титова В.Д. - X.: Право, 2006. - 221с.
    8. Н. Тофтул М. Г. Логіка. К.: Академія, 2006. 277с.
    9. Курбатов В. И. Логика для юристов. М., 2007 453с.
  • 18211. Поощрение и наказание в воспитании младших школьников
    Педагогика

    Литература.

    1. Х. Бектенов. Поощрение и наказание в советской школе. Алма-Ата, 1954.
    2. А. С. Белкин. Проступки можно предупредить, Свердловск, 1967.
    3. Н. Ф. Бунаков. Избранные педагогические сочинения, М., 1953.
    4. А. И. Герцен. Избранные педагогические высказывания, М., 1951.
    5. В. Е. Гмурман. Дисциплина в школе, М., 1958.
    6. В. Е. Гмурман. Поощрение и наказание в школе, М., 1962.
    7. А. Ю. Гордин. Нравственное воспитание школьников в труде, М., 1967.
    8. А. Ю. Гордин. Формирование товарищеских взаимоотношений педагога и воспитанников в школе, М., 1970.
    9. Л. Ю. Гордин. Поощрения и наказания в воспитании детей, М., 1971.
    10. А. Дистервег. Избранные педагогические сочинения, М., 1956.
    11. П. Ф. Каптерев. О страхе и мужестве в первоначальном воспитании, С.-П., 1957.
    12. И. Ф. Козлов и др. методика воспитательного процесса, М., 1969.
    13. В. М. Коротов. Педагогическое требование, М., 1966.
    14. В. А. Крутецкий. Возрастные психологические особенности подростка, М., 1970.
    15. В. А. Крутецкий, Н. С. Лукин. Воспитание дисциплинированности у подростков, М., 1960.
    16. М. Д. Левитов. О психических состояниях человека, М., 1964.
    17. Б. Ф. Ломов. Человек и техника. Очерки инженерной психологии, М., 1966.
    18. Н. Е. Магарик. О мерах поощрения и взыскания в школе, Л., 1979.
    19. А. С. Макаренко. Сочинения, в 7 томах, М., 1957-1958.
    20. Б. И. Наумов. Поощрение и наказание в семье, М., 1962.
    21. М. А. Олесницкий. Полный курс педагогики, К., 1955.
    22. С. Л. Рубинштейн. Основы общей психологии, М., 1960.
    23. И. И. Рыданов. О поощрении и наказании детей в семье, М., 1980.
    24. Г. Спенсер. Воспитание умственное, нравственное, физическое, М., 1972.
    25. В. В. Струбицкий. Меры поощрения и наказания и методика их применения в нравственном воспитании учащихся, С., 1961.
    26. К. Д. Ушинский. Избранные сочинения в 2 томах, М., 1952-1953.
    27. В. И. Фармаковский. Методика школьной дисциплины, О., 1931.
  • 18212. Поощрение и наказание в воспитании школьников
    Педагогика

    № п/пПонятиеОпределение1.Вербальная оценкаэто наши слова, звуки, радостные восклицания или выражение удивления и т.д.2.Воспитаниецеленаправленный процесс передачи социального опыта от старшего поколения к младшему.3.Личностьпроявление социальной сущности человека.4.Мерадействие или совокупность действий, средств для осуществления, достижения чего-либо.5.Метод обученияупорядоченный способ взаимосвязанной деятельности учителя и ученика, направленный на решение задач образования, воспитания и развития в процессе обучения.6.Наказаниеметод педагогического воздействия, которое должно предупредить нежелательные поступки, тормозить их, вызывать чувство вины перед собой и другими людьми.7.Невербальная оценкаэто взгляды, жесты, движения тела, мимика.8.Пиететжелание и готовность выражать почтение (в том числе религиозное) кому-либо или чему-либо.9.Поощрениеэто признание, положительная оценка поведения или качества ученика со стороны педагога или коллектива товарищей, которые выражены публично или в личной форме.10.Учебная деятельностьэто совместная деятельность учителя и деятельность учащегося.11.Халифатформа государственного устройства

  • 18213. Поощрение и наказание в образовательном процессе: за и против
    Педагогика

     

    1. Бунаков Н. Ф. Избранные педагогические сочинения, М., 1953.
    2. Вейкшан В.А. Л.Н. Толстой народный учитель М.: Просвещение, 1959 103 с.
    3. Гиппенрейтер Ю.Б. Общаться с ребёнком. Как?- М.: Масс-Медиа, 1995 240 с.
    4. Гмурман В. Е. Поощрение и наказание в школе, М., 1962.
    5. Гордин А. Ю. Нравственное воспитание школьников в труде, М., 1967.
    6. Гордин Л. Ю. Поощрения и наказания в воспитании детей. М., «Педагогика», 1971. 200 с.
    7. Дистервег А. Избранные педагогические сочинения, М., 1956.
    8. Драгунова Т.В. Подросток М.: Знание, 1976 234 с.
    9. Крутецкий В. А. Возрастные психологические особенности подростка, М., 1970.
    10. Леви В. Нестандартный ребенок. С. Пб: Питер, 1993
    11. Лихачев Б. Т. Педагогика. Курс лекций: Учеб. пособие для студентов пед. учеб. Заведений и слушателей ИПК и ФПК. М.: Прометей, Юрайт, 1998. 464 с.
    12. Макаренко А.С. Книга для родителей М.: Лениздат, 1981 319 с.
    13. Медведева И., Шишова Г. В защиту похвалы // Семья и школа, 1993, №8 с. 14 - 17.
    14. Мухина В.С. Возрастная психология: учебник для студентов вузов М.: Академия 432 с.
    15. Немов Р.С. Психология: Учеб. для студ. высш. зав.: В 3 кн. 4-е изд. М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2002.-688 с.
    16. Обухова Л.Ф. Детская возрастная психология: Учебник М.: Роспедагенство, 1996 374 с.
    17. Обучение будущих учителей мастерству воспитания / под ред. О.П. Козлова Ростов-на-Дону, 1981 153 с.
    18. Островская Л.Ф. Надо ли наказывать детей М.: Просвещение, 1967 168 с.
    19. Педагогика. Учебное пособие для студентов педагогических вузов и педагогических колледжей. Второе издание. Под ред. П.И. Пидкасистого. М.: Российское педагогическое агентство, 1996. 604 с.
    20. Педагогика: Учеб. пособие для студ. высш. пед. учеб. заведений / В.А. Сластенин, И.Ф. Исаев, Е.Н. Шиянов: Под. ред. В.А. Сластенина. М.: Издательский центр «Академия», 2002. 576 с.
    21. Педагогическая технология: педагогическое воздействие в процессе воспитания школьника / Составитель: Н.Е. Щуркова М.: Московский институт повышения квалификации работников образования. 1992 88 с.
    22. Педагогические идеи К.Д. Ушинского М.: Знание, 1971 80 с.
    23. Психологический словарь. Под ред. Зинченко В.П., Мещерякова Б.Г., 2-е изд., - М.: Педагогика-Прогресс. 2001.
    24. Психология: Учеб. для. студ. высш. пед. учеб. заведений: В 3 кн. 4-е изд. М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2001. Кн. 2: Психология образования. 608 с.
    25. Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии, М., 1960.
    26. Рыданов И. И. О поощрении и наказании детей в семье, М., 1980.
    27. Селевко Г.К. Современные образовательные технологии: Учебное пособие М.: Народное образование, 1998 256 с.
    28. Спиваковская А. С. Как быть родителями: О психологии родительской любви. - М. 1986.
    29. Струбицкий В.В. Меры поощрения и наказания и методика их применения в нравственном воспитании учащихся, С., 1961.
    30. Сухомлинский В.А. О воспитании / Составитель и автор вступительного очерка С. Соловейчик М.: Политиздат, 1986 270 с.
    31. Ушинский К. Д. Избранные сочинения в 2 томах, М., 1952-1953.
    32. Фромм Аллан Азбука для родителей / Перевод И.Г. Константиновой Л.: Лениздат, 1991 313 с.
    33. Щуркова Н.Е. Практикум по педагогической технологии М.: педагогическое общество России, 1988 250 с.
    34. Энциклопедия домашнего психолога / Автор-составитель О. Нагоркина. Саратов: Софит-Принт; М.: ОЛМА-ПРЕСС, 2000. 540 с.
  • 18214. Поощрение и наказание как методы педагогического стимулирования школьников
    Педагогика

     

    1. Гордин Л.Ю. Поощрения и наказания в воспитании детей. - М., "Педагогика", 1971
    2. Гордин Л.Ю. Методика педагогического воздействия. - М., "Педагогика", 1967
    3. Григорович Л.А., Марцинковская Т.Д. Педагогика и психология. - М., "Гардарики", 2004
    4. Коджаспирова Г.М. Педагогика в схемах. - М., "Педагогика", 2003
    5. Коджаспирова Г.М. Педагогика. - М., "Педагогика", 2001
    6. Коротов В.М. Воспитывающее обучение. - М., "Просвещение", 1980
    7. Коротов В.М. Принципы и методы гуманистического воспитания // Школа и производство. - 1998. - №3
    8. Легинький Г.И. Цель и способы воспитания. - М., "Педагогика", 1990
    9. Маркова А.К. Формирование мотивации учения. - М., "Просвещение", 1989
    10. Макаренко А.С. дисциплина, режим, наказание и поощрение. // Соч.: В 7 т. - М. 1976. - Т.5.
    11. Методика воспитательного процесса. Лекции по педагогике. - М., "Просвещение", 1969
    12. Натанзон Э.Ш. Приемы педагогического воздействия. - М., "Педагогика", 1987
    13. Подласый И.П. Педагогика. - М., "Валдос", Т.1, Т.1, 2003
    14. Сухомлинский В.А. Не только разумом, но и сердцем: Сб. стат. - М., "Молодая гвардия", 1986
    15. Урунбасарова Э.А. Этика преподавателя. - Алматы, "Бастау", 2003
    16. Харламов И.Ф. Педагогика. - М., "Юрист", 1997
  • 18215. Поощрение как метод укрепления трудовой дисциплины
    Менеджмент

    Поощрение осуществляется с помощью вознаграждения. Вознаграждение - это все, что человек считает ценным для себя. Понятие ценности у разных людей отличается. Для состоятельного человека в некоторых условиях несколько часов искренне дружеских отношений может быть более ценным, чем крупная сумма денег. В организации мы имеем дело с двумя главными типами вознаграждения: внутренним и внешним. Внутреннее вознаграждение дает сама работа. Это такие чувства, как самоуважение, значимость выполняемой работы, ее содержательность, чувство полученного результата и другие. Для того чтобы обеспечить получение работником внутреннего вознаграждения, нужно создать ему нормальные условия работы, обеспечив его всем необходимым, и четко поставить задачу, определить его права и обязанности, ответственность. Правила эффективности поощрения: поощрение следует применять при каждом проявлении трудовой активности человеком с положительным результатом; целесообразно использовать весь комплекс поощрительных мер; поощрение должно быть значимым, поднимать престиж добросовестного труда; возможность получить поощрение в короткие сроки, например через неделю. Любое поощрение поднимает престиж, уважение работника и ценится людьми нередко значительно выше, чем материальные блага; доступность поощрения. Поощрение должно быть установлено не только для сильных работников, но и для слабых.

  • 18216. Попередельный метод учета затрат и калькулирования себестоимости: сущность, сфера применения
    Менеджмент

    4..Вахрушина М.А. Бухгалтерский управленческий учет: Учебник для вузов. М.: ЗАО “Финстат-информ”, 2000. 533 с.

    1. Врублевский Н.Д. Управленческий учет издержек производства: теория и практика. М.: Финансы и статистика, 2002. 352 с.
    2. Горелик О.М., Парамонова Л.А., Низамова Э.Ш. Управленческий учет и анализ: Учебное пособие. М.: Кнорус, 2007. 256 с.
    3. Денисова И.П. Управление издержками и ценообразование: Учебное пособие. М.: Экспертное бюро-М, 1997. 64 с.
    4. Друри К. Введение в управленческий и производственный учет: Пер. с англ./ Под ред. С.А. Табалиной. М.: Аудит, ЮНИТИ, 1997. 560 с.
    5. Дугельный А.П., Комаров В.Ф. Бюджетное управление предприятием: Учебно практическое пособие.- М.: Дело, 2003. 432 с.
    6. Ефремова А.А. Себестоимость: от управленческого учета затрат до бухгалтерского учета расходов. М.: Вершина, 2006. 204 с.
    7. Зимакова Л.А. Сборник задач по бухгалтерскому управленческому учету: Учебное пособие.- М.: КНОРУС, 2005. 192 с.
    8. Ивашкевич В.Б. Сборник заданий и примеров по управленческому учету: Учебное пособие. М.: Финансы и статистика, 2001. 80 с.
    9. Каверина О.Д. Управленческий учет: системы, методы, процедуры. М.: Финансы и статистика, 2003. 352 с.
    10. Карпова Т.П. Основы управленческого учета: Учебное пособие. М.: ИНФРА-М, 1997. 392 с.
    11. Карпова Т.П. Управленческий учет: Учебник для вузов. М.: ЮНИТИ, 2002. 350 с.
    12. Керимов В.Э. Управленческий учет: Учебник. М.: Издательско-книготорговый центр «Маркетинг», 2001. 268 с.
    13. Керимов В.Э., Епифанов А.А., Селиванов П.В., Крятов М.С. Управленческий учет производственной деятельности: Учебное пособие / Под ред. В.Э.Керимова. М.: Издательство «Экзамен», 2002. 160 с.
    14. Керимов В.Э., Иванова Е.В., Сухов Р.А. Управленческий учет на предприятиях розничной торговли потребительской кооперации: Учебное пособие / Под ред. В.Э.Керимова. М.: Издательство «Экзамен», 2002. 160 с.
    15. Мишин Ю.А. Управленческий учет: управление затратами и результатами производственной деятельности: Монография. М.: Издательство «Дело и сервис», 2002. 176 с.
  • 18217. Попередельный метод учета и калькулирования себестоимости продукции в пищевой промышленности
    Бухгалтерский учет и аудит

    Корреспонденция счетовСумма, рублейСодержание операцииДебетКредит20-11020 000Отпущено сырье в цех №120-17020 000Начислена заработная плата рабочим цеха №120-1695 200Начислен ЕСН (цех №1)20-10221 000Начислена амортизация по основным средствам цеха №120-1259 660Списаны общепроизводственные расходы20-1263 623Списаны общехозяйственные расходыНезавершенное производство (далее НЗП) цеха №1 составляет (79 483 х 0,04) = 3 179,32 рубля20-220-176 303,68Списана себестоимость очищенного спирта (за минусом НЗП) цеха №1), переданного в цех №220-2106 000Списаны материалы, для производства спирта-ректификата20-27025 000Начислена заработная плата рабочим цеха №220-2696 500Начислен ЕСН (цех №2)20-20218 000Начислена сумма амортизации по цеху №220-2258 100Списаны общепроизводственные расходы20-2263 037Списаны общехозяйственные расходыНЗП цеха №2 составляет (66 637 рублей + 76 303,68 рубля) х 0,03 = 4 288,22 рубля20-320-2138 652,46Списана себестоимость спирта-ректификата (за минусом НЗП цеха №2), переданного в цех №3 для производства водки20-31010 000Списаны в производство материалы для производства водки20-37028 000Начислена зарплата работникам цеха №320-3697280Начислен ЕСН (цех №3)20-30225 000Начислена сумма амортизации по цеху №320-32510 256Списаны общепроизводственные расходы20-3263 846Списаны общехозяйственные расходыНЗП цеха №3 составляет (138 652,46 рубля + 84 382 рубля) х 0,04 = 8 921,38 рубля20-420-3214 113,1Списана себестоимость водки (за минусом НЗП цеха №3), переданной в цех розлива20-41016 000Переданы материалы в цех №420-47035 000Начислена зарплата работникам цеха №420-4699 100Начислен ЕСН (цех №4)20-40222 000Начислена амортизация по цеху №420-42511984Списаны общепроизводственные расходы20-4264 494Списаны общехозяйственные расходыНЗП цеха №4 составляет (214 113,1 рубля + 98 578 рублей) х 0,01 = 3 126,91 рубля4320-4309 564,19Принята на склад готовая продукция за минусом НЗП

  • 18218. Поперечная рама
    Строительство

    № НагрузкиНагрузки и комбинации усилий?Расчетные усилия в сечениях1-12-23-34-4МNМNМNМNQ1Постоянная нагрузка1,0-31,3-351,8451,22-351,84-109,36-600,9038,60-600,9018,972Снеговая нагрузка1,00-172,811,21-172,8-19,03-172,8-2,54-172,82,580,90-155,5210,09-155,52-17,13-155,52-2,29-155,522,323Ветровая нагрузкаВетер слева1,00,00,014,610,014,610,088,650,013,430,90,00,013,150,013,150,079,790,011,823*Ветер справа1,00,00,0-16,500,0-16,500,0-82,110,0-11,370,90,00,0-14,850,0-14,850,0-73,900,0-10,234Крановая вертикальная нагрузка DmaxDmax слева1,00,00,0-30,890,062,09-464,936,71-464,93-7,10,90,00,0-27,800,055,88-418,446,04-418,44-6,394*Dmax справа1,00,00,0-14,090,014,35-142,21-10,93-142,21-3,240,90,00,0-12,680,012,92-127,09-9,84-127,09-2,925Крановая горизонтальная нагрузка TT слева1,00,00,0±24,450,0±24,450,0±33,120,0±7,380,90,00,0±20,210,0±20,210,0±29,810,0±6,645*T справа1,00,00,0±4,260,0±4,260,0±11,910,0±0,980,90,00,0±3,830,0±3,830,0±10,720,0±0,88

  • 18219. Попит і пропозиція. Еластичність попиту і пропозиції
    Экономика

    Період економічного зростання позначився в Україні динамічними темпами збільшення обсягів товарного імпорту, які істотно перевищують темпи зростання ВВП та промислового виробництва. Особливо разючий розрив спостерігався у 2005 р., коли темпи приросту ВВП знизилися до 2,4%, промислового виробництва до 3,1%, тоді як імпорт зріс на 24,6%. Зважаючи на одночасне сповільнення динаміки експорту до 5,0% на рік, в Україні виник дефіцит зовнішньої торгівлі в обсязі 1,85 млрд дол. США (тут і далі статистичні дані подано за даними Держкомстату, якщо не зазначено інше). Це спонукає звернути особливу увагу як на чинники утримання високих темпів зростання імпорту, так і на інструменти та механізми економічної політики, яка б дозволила стримати це зростання та удосконалити структуру імпорту, орієнтуючись на стратегічні пріоритети та завдання соціально-економічного розвитку України.Однією із складових цього процесу, як засвідчує світова практика, є реалізація політики імпортозаміщення. Під останньою серед дослідників прийнято розуміти «стратегію економічного розвитку, що передбачає зростання внутрішньої промисловості, часто за допомогою імпортного протекціонізму, використовуючи тарифні та нетарифні обмеження» або «політику стимулювання внутрішнього виробництва товарів, які в іншому разі імпортуватимуться». Політику імпортозаміщення називають також «імпортозамінною індустріалізацією», зважаючи на те, що заміна імпортованих товарів на вітчизняні у більшості випадків передбачає розвиток виробництв чи навіть галузей, які вироблятимуть аналоги імпортних товарів . При цьому деякі з дослідників пропонують розрізняти імпортозаміщення (іmport substitution) заміну імпорту товарами, які вже виробляються всередині країни, та імпортозаміну (іmport replacement) заміну імпорту товарами, які країна може виробляти для власних потреб.Темп зростання імпорту в Україну в 2005 р. становив 24,6%, що ненабагато менше показника 2004 р. (26,0%). За винятком енергетичної складової імпорту (вугілля, нафта, газ та електроенергія) імпорт зріс на 35,3%. Відношення імпорту до ВВП у 2005 р. становило близько 44%. На жаль, макроекономічна ситуація, що склалася в Україні, не дає підстав для оцінки різкого погіршення сальдо зовнішньої торгівлі, яке відбулося у 2005 році, як конструктивного процесу. У липні 2005 р. Верховна Рада України прийняла Закон «Про внесення змін до деяких законів України», яким передбачено зменшення пільгових ставок ввізного мита та встановлення повних ставок на рівні пільгових, а також заміну комбінованих ставок на адвалерні на товари 1-23 груп згідно з УКТ ЗЕД (крім вина та спирту, тютюну), а також звільнення від сплати ввізного мита операцій з ввезення на митну територію України металів.Принципово важливим інструментом удосконалення умов конкуренції має стати інтенсифікація інформаційного, методичного та ідеологічного забезпечення діяльності національних виробників шляхом: вивчення та поширення інформації щодо конюнктури внутрішніх ринків, пропозиції на ньому товарів національного виробництва, обміну позитивним та негативним досвідом маркетингових і організаційних стратегій, пропагування переваг використання товарів національного виробництва тощо.Проте наведене не виключає потреби й можливості застосування безпосередніх заходів із захисту внутрішніх ринків від надмірного імпорту, передбачених нормами СОТ. Серед таких засобів:

    • право застосування антидемпінгових та компенсаційних заходів у разі доведення недотримання правил СОТ торговельним партнером;
    • загальні винятки з правил про торгівлю товарами (щодо товарів, які несуть загрозу здоровю, суспільній моралі, є національними скарбами, захищені правом інтелектуальної власності, щодо золота й срібла тощо);
    • перелік субсидій (у природоохоронній, науково-дослідній сферах та для регіонального вирівнювання), що не дають підстави для вжиття компенсаційних заходів, а також субсидій сільгоспвиробникам, надання яких дозволено;
    • винятки з угоди про загальне скасування кількісних обмежень (обмеження експорту для усунення критичного дефіциту та імпорту для усунення надлишку пропозиції);
    • надзвичайні дії щодо імпорту окремих товарів, якщо це завдає чи може завдати серйозної шкоди вітчизняним виробникам;
    • винятки з міркувань безпеки;
    • винятки з вимог щодо гармонізації технічних регламентів та стандартів з міжнародними нормативами для врахування вимог національної безпеки, національних технічних та природних особливостей, захисту життя, здоровя людей, довкілля тощо;
    • винятки з режиму найбільшого сприяння в рамках митних союзів, зон вільної торгівлі та прикордонної торгівлі;
  • 18220. Попроцессная калькуляция себестоимости продукции
    Менеджмент

     

    1. Послание Президента Республики Казахстан Н.А. Назарбаева народу Казахстана «Рост благосостояния граждан Казахстана главная цель государственной политики» от 6 февраля 2008г.// Казахстанская правда. Февраль 2008 г.
    2. О бухгалтерском учете и финансовой отчетности. Закон Республики Казахстан от 28 февраля 2007г., №234-III.
    3. Концепция развития системы бухгалтерского учета и аудита в Республике Казахстан на 2007-2009 гг.
    4. Типовой план счетов от 23.05.2007, утвержденный Приказом Министра Финансов Республики Казахстан № 3185.
    5. Друри К. Введение в управленческий и производственный учет. Пер. с англ. (под ред. Мабалиной С.А.) М.: Аудит, Юнити, 1998. 146с.
    6. Вахрушина М.А. Бухгалтерский управленческий учет. Москва: ЗАО Финстатинформ. -2000.-365с.
    7. Друри К. Учет затрат методом стандарт-кост. М.: Аудит, ЮНИТИ, 1998.
    8. Ивашкевич В.Б. Организация управленческого учета по центрам ответственности и местам формирования затрат // Бухгалтерский учет. 2000. № 5. С. 56-59.
    9. Каверина О.Д. Управленческий учет: система, методы, процедуры-М.:Финансы и статистика.-2003.-350с.
    10. Карпова Т.П. Управленческий учет: Учебник для вузов. М.: Аудит, Юнити, 1999. 350с.
    11. Керимов В.Э. Управленческий учет. Москва: Юнити, 2003.- 413с.
    12. Мишин Ю.А. Управленческий учет: управление затратами и результатами хозяйственной деятельности. М.: Дело и Сервис, 2002. 175 с.
    13. Нидлз Б., Андерсон Х., Колдуэлл Д. Принципы бухгалтерского учета. Пер. с англ. Под ред. Я.В. Соколова 2-е изд., стереотип. М.: Финансы и статистика, 1997. 496с.
    14. Николаева С.А. Принципы формирования и калькулирования себестоимости продукции Аналитика-Пресс - М.: 2000
    15. Нурсеитов Э.О. Бухгалтерский учет в организациях/ Учебное пособие.-Алматы, 2006.-472с.
    16. Пашигорева Г.И., О.С.Савченко, Цели и задачи управленческого учета// Бухгалтерский учет, 2000, N 19, С. 33.
    17. Попова Л.А. Бухгалтерский учет на предприятии. Учебное пособие Караганда, 1999. 174с.
    18. Пошерстник Е.Б., Пошерстник Н.В. Состав и учет затрат в современных условиях. Москва Санкт-Петербург. Издательский Торговый Дом «Герда» 2000.
    19. Радостовец В.К. и др. Бухгалтерский учет на предприятии. Издание 3 доп. и перераб. - Алматы: Центраудит, 2002. 728с.
    20. Радостовец В.К. Финансовый и управленческий учет на предприятии Алматы: НАН «Центраудит», 1997г.
    21. Скала В.И., Скала Н.В., Нам Г.М. Национальная система бухгалтерского учета в Республике Казахстан. ТОО «Издательство LEM». Алматы, 2007 . ч.1 420 с.
    22. Торшаева Ш.М. Теория бухгалтерского учета Караганда: 2000г. 155с.
    23. Управленческий учет/Под ред. В. Палия и Р. Вандер Виля. М.: ИнфраМ, 1997.
    24. Хорнгрен Ч.Т., Фостер Дж. Бухгалтерский учет: управленческий аспект. М., 2002.
    25. Шеремет А. Управленческий учет. Учебное пособие М.: ФБК-Пресс, 2004 - 512с.
    26. Энтони Р., Рис Дж. Учет: ситуации и примеры: Пер. с англ. / Под ред. И с предисловием А.М.Петрачкова. М.: Фимнансы и статистика, 2000. 560с.