Поняття та ознаки судової влади. Суд і правосуддя
Курсовой проект - Юриспруденция, право, государство
Другие курсовые по предмету Юриспруденция, право, государство
Поняття та ознаки судової влади.
Суд і правосуддя
План
1. Поняття судової влади і її співвідношення з іншими гілками влади
2. Основні ознаки (риси) судової влади
3. Суд як орган судової влади та його ознаки
4. Поняття та ознаки правосуддя
1. Поняття судової влади і її співвідношення з іншими гілками влади
Ідея поділу влади і виділення судової влади в самостійну гілку влади, що знайшла своє втілення в законодавстві України лише наприкінці XX століття, виникла у юристів, політиків, державних діячів, вчених ще за давніх часі. Зокрема в свій час ще великі мислителі античності (Арістотель, Платон) вказували на необхідність виділення судової влади в самостійну і незалежну гілку влади та доводили існування відносно самостійних елементів держави, що виконують визначені функції.
У класичному вигляді теорія поділу влади була розроблена мислителями кінця XVII - початку XVIII ст. Нині саме вона одержала втілення в конституційному законодавстві і державному будівництві практично всіх країн світу.
Біля джерел теорії поділу влади (у класичному розумінні цього вчення) стояв, безумовно, Джон Локк. Однак у своїх працях, неодноразово звертаючись до питання про суд, Дж. Локк все ж не виділяв судову владу в самостійну, незалежну гілку державної влади. На його думку у державі повинні були функціонувати законодавча, виконавча та федеративна гілки влади (1690р.) У своєму розумінні теорії поділу влади він зупинявся лише на характері взаємин законодавчої влади із судами, вважаючи, що законодавець зобовязаний визначити права підданих за допомогою проголошуваних постійних законів, на сторожі яких і повинні стояти уповноважені на те судді.
Найбільш істотні аспекти доктрини поділу влади й обґрунтування ролі судової влади серед інших галузей влади містяться в працях французьких політичних мислителів Ш.Л. Монтескє і Ж.-Ж. Руссо.
У своєму основному творі “Про дух законів” (1748р.) Монтескє робить основний висновок: “У кожній державі є три роди влади: влада законодавча, влада виконавча і та що відає питаннями цивільного права”. Ця влада карає за злочини і вирішує спори при зіткненні приватних осіб, її можна назвати судовою владою. Виділення даної влади в самостійну гілку державної влади являє собою істотний внесок Ш.Л. Монтескє в розвиток теорії поділу влади на законодавчу, виконавчу і судову, завдяки чому ця доктрина знайшла стрункість і завершеність. За своїм призначенням судова влада є регулюючою, вона необхідна для того, щоб утримувати від крайностей законодавчу і виконавчу.
На відміну від Ш.Л. Монтескє, що розглядав судову владу як засіб стримування законодавчої і виконавчої влади від крайностей, Ж.Ж.Руссо у своїй основній праці “Про суспільний договір...” (1762 р.) значно повніше представляв спектр їх взаємин. Зокрема, Руссо одним із перших визначив функціональну роль суду як гаранта недоторканності свободи людини. Він писав про право арештованого на оскарження в суд застосованого до нього арешту, про повноваження суду перевірити обґрунтованість обмеження свободи людини.
У цілому можна сказати, що Руссо критично розвив погляди Локка і Монтескє. У результаті була створена основа стрункої теорії поділу влади в сучасній державі. Праці цих трьох великих мислителів у сукупності складають концепцію поділу влади, названу класичною.
Теорія поділу влади одержала реальне втілення в багатьох країнах світу. У її основі лежить загальнодемократична концепція, що у тій чи іншій мірі може використовуватися в країнах з різним державним устроєм.
Необхідно звернути увагу на ту обставину, що, акцентуючи увагу необхідності поділу державної влади на складові частини (гілки), що виключає узурпацію влади в одних руках (одному державному органі), варто враховувати, що ці галузі належать одному дереву державі, і тому неправильними є думки про абсолютизацію окремих гілок влади. Кожна з гілок влади характеризує, а точніше, уособлює певну, визначену сферу владних повноважень. Визнання наявності трьох гілок влади це визнання правомірності, необхідності спеціалізації влади стосовно до провідних напрямків державного будівництва. Коли мова заходить про поділ влади, необхідно говорити про самостійність окремих гілок влади, але ніяк не про їхню автономність.
Принцип поділу влади передбачає створення в механізмі держави такого механізму стримувань і противаг, при якому кожна з гілок влади, свободо діючи відносною самостійністю, має можливість контролювати і впливати на діяльність інших гілок влади. Однак при цьому варто памятати, що забезпечення інтересів держави досягається не відособленістю гілок влади, не їхнім протистоянням, і тим більше не їхньою відкритою конфронтацією, а тісним взаємним співробітництвом, точним виконанням кожною своїх функцій. Тому в сучасній державі говорять не стільки про поділ влади, скільки про досягнення балансу між різними гілками влади, який полягає в тому, що, з одного боку, не можна допускати узурпацію влади, з іншого, послаблення єдиної влади держави в цілому.
Взаємодія судової влади з іншими гілками влади в Україні здійснюється на основі вже згадуваного вище ”механізму стримувань і противаг”, що на практиці виглядає в такий спосіб.
Органи законодавчої влади впливають на суди, створюючи для них нормативно-правову базу. Вона охоплює організацію судової системи і визначає поряд?/p>