Geum.ru

Контрольная работа

  • 3161. Економічне значення рядів розподілу
    Экономика

    №Установа банкуСума кредитування юридичних осіб, млн.. грн№Установа банкуСума кредитування юридичних осіб, млн.. грн1ПриватБанк25881,969Аркада399,572Райфайзен Банк Аваль21522,9470Восточно-Европейский банк413,363Укрсиббанк14110,0971Финансовый союз Банк399,924Укрсоцбанк13341,3372Полтава-Банк495,915Укрэксимбанк23823,8273Астра-Банк48,026Надра Банк5571,1274Национальный стандарт75,467Ощадбанк6307,3775Банк инвестиций и сбережений704,088ОТП банк9110,9776УкрБизнесБанк354,519Альфа-банк10075,9677Капитал370,9810ВТБ банк12703,3678МистоБанк463,3311Форум8022,5479Меркурий414,4612ПУМб7334,4580Фортуна-Банк598,3213Брокбизнесбанк7344,381Банк регионального развития467,9614Финансы и Кредит7095,9582Золотые ворота353,7715Укрпромбанк8509,0783Национальные инвестиции382,8716Кредитпромбанк5902,5584Первый инвестиционный банк485,9617Укргазбанк4445,3985Синтез96,8618Родовид Банк5520,8386Петрокомерцбанк Украина768,1719Сведбанк5039,2787Земельный530,6120Пивденний6407,7488Финбанк438,5821ИНГ Банк Украина4790,2489Пивденкомбанк297,1122УниКредит Банк5047,3690Львов415,7223Эрста Банк1266,4691Даниель321,7424VAB Банк3208,1592АРМА169,8225Донгорбанк2831,7993Национальный кредит343,4326Правэкс-Банк232,394А-Банк428,5627Универсал Банк962,8995Украинский финансовый мир396,3428Хрещатик2557,4596Глобус215,5129Имэксбанк5411,7297Металлург229,9130Финансовая инициатива4067,1298Камбио295,6831Кредобанк2634,3999Артем-Банк164,3532Дельта Банк520,49100Агрокомбанк174,5533Индустриалбанк1736,28101Черноморский банк развития и реконструкции173,3134сведбанк Инвест1968,22102Укргазпромбанк261,2335Ситибанк Украина2314,71103Интеграл216,8236Киев2451,08104Терра Банк151,7137Киевская Русь1831,99105Одесса-Банк275,238Индекс-банк788,3106Партнер-Банк214,7239Дочерний банк сбербанка России1362,5107АвтоКРАЗБанк334,3640Кредит-Днепр1758,71108ПлюсБанк17,9641Капион Банк Украина2032,36109Укркоммунбанк172,3642ПроКредит Банк526,64110Юнекс376,0743Морской транспортный банк1544,35111Столица239,5344Мегабанк1365,85112Премиум250,545Экспресс-Банк885,24113Промэкономбанк186,1946Клиринговый Дом1359,17114Контракт203,7847Кредит Европа Банк375,93115Розничный неограниченный сервис122,2348БМ банк1284,72116Грант229,8749Электрон Банк456,05117Порто-Франко158,4250Пирвус Банк МКБ1180,22118Новый Украинский капитал242,2251Украинский Профессиональный Банк977,31119Владимирский118,852Экспобанк938,08120Причерноморский115,0353СЕБ банк705,83121Легбанк251,4854Актив-Банк765122Банк Строкиевский174,1955Таврика1141,23123Финростбанк288,2356Укринбанк706,37124Банк Руссикий стандарт89,2757БИГ Энергия790,7125Европейский банк рационального финансирования175,6358Факториал-Банк416,44126Банк Богуслав100,2459АвтоЗАЗбанк442,39127ТК Кредит151,8660Диамант Банк790,89128Реал Банк99,961Захидинкомбанк8013,89129Еврогазбанк213,3162СКБ "Днистер"674,94130УФГ99,6663Энергобанк578,85131Морской 122,964УБРП467,81132Поликомбанк98,5565Демарк720,09133Финексбанк133,966Трансбанк741,24134Регион-Банк80,7167БТА банк315,1135Траст-капитал169,4468Базис592,89136Сигмабанк108,86

  • 3162. Економічне піднесення в Межиріччі у ІІІ-ІІ тис. до н.е.
    История

    В основу виникнення монополій покладено об'єктивний процес розвитку продуктивних сил наприкінці XIX - на початку XX ст. Становлення розвинутої підприємницької економічної системи вимагало адекватної виробничої бази у вигляді великого машинного виробництва. З розвитком техніки, в свою чергу, прискорювався процес витіснення дрібних підприємств: нова техніка могла бути використана лише на великих підприємствах. Технічні переваги давали змогу краще організувати виробничий процес, що разом з економією на загальних витратах, високою продуктивністю праці, розширенням можливостей у використаннікредиту сприяло розвитку великих підприємств і поступово збільшувало їхню роль у промисловому виробництві.З часом настав період, коли розвиток концентрації й централізації капіталу і виробництва на основі вільної конкуренції спричинив якісні перетворення у господарській системі. Основна частина суспільного виробництва виявилася зосередженою на небагатьох великих підприємствах, конкуренція між якими мала особливо руйнівний характер і загрожувала значними негативними наслідками. Щоб запобігти руйнівним силам конкуренції, мати змогу встановлювати високі ціни на товари й отримувати максимальний прибуток, великі підприємства стали групуватися, утворюючи монополістичні об'єднання. На зміну вільній конкуренції прийшла монополія. Вона заперечувала ринкову стихію і внесла елемент свідомого регулювання ринкових відносин. Аналіз виникнення і розвитку процесів монополізації був проведений у широковідомій праці В. І. Леніна "Імперіалізм, як найвища стадія капіталізму". Для монополії характерні відсутність вільної, досконалої конкуренції на ринку, де вона панує, і загрози приватним цілям її з боку контрагентів, які внаслідок своєї чисельності не можуть протидіяти згуртовано й узгоджено. Автори відомого американського підручника з економічної теорії "Економіко" К. Макконнелл та С. Брю підкреслюють, що монополія - це ситуація, за якої число продавців стає настільки малим, що кожний продавець уже в змозі впливати на загальний обсяг пропозицій, а отже, і на ціну продукту, що продається. Звідси можна визначити, що практично за своєю економічною сутністю монополістична ситуація на ринку виникає тоді, коли у певній галузі домінують кілька корпорацій, оскільки вони мають змогу офіційного, а також неофіційного зговору для панування на ринку й отримання монопольного прибутку. На відміну від досконалої конкуренції монополія обмежує ринково-конкурентну стихію і спрямовує свою дію на впорядкування господарської системи, захищаючи і стабілізуючи її з метою забезпечення економічних переваг висококонцентрованим господарським одиницям. Вже перші розвинуті організаційні форми монополій - картелі, синдикати, трести - суттєво підірвали внутрішньогалузеву конкуренцію. Картелі й синдикати обмежили вільну конкуренцію у сфері обігу. Укладення угод про особливі умови реалізації товарів і розподіл ринків збуту зруйнувало повну незалежність і свободу ринкових зв'язків і забезпечило умови для економічної реалізації їхнього панування. З появою трестів монопольне регулювання охопило також процес виробництва. Часткова планомірність не тільки стала формою руху капіталу в рамках окремого підприємства, як це було властиво періоду вільної конкуренції, а й поширилася на виробничі та комерційні зв'язки між підприємствами, що входили до складу тресту. Монополістична планомірність стала набувати нових масштабів, звужуючи водночас діяльність ринково-конкурентних сил. Монополізувавши виробництво в окремих галузях промисловості, трести сприяли подальшій концентрації виробництва і капіталу. Це створило матеріальну основу для їхнього впливу на виробників інших галузей і допомогло проникнути в нові галузі. З'явилися реальні умови для обмеження міжгалузевої конкуренції й становлення багатогалузевих монополій.Еволюція одногалузевих монополій у багатогалузеві відбувалася, по-перше, комбінуванням, тобто об'єднанням підприємств технологічно пов'язаних між собою галузей промисловості, наприклад, вугільної, металургійної, автомобілебудівельної; по-друге, через диверсифікацію виробництва - проникнення монополій у галузі, що прямо не пов'язані з основною сферою їхньої діяльності. Наслідком диверсифікації стали концерни - великі багатогалузеві утворення, які поступово захоплюють головні позиції як на ринках, так і у сфері виробництва. Формальними видами ринкової монополії господарських субєктів є білатеральна, або двобічна, монополія, обмежена і власне, або чиста, монополія. Білатеральна монополія утворюється за наявності на ринку лише пари контрагентів: один продавець - один покупець. Їм не загрожує конкуренція з боку інших економічних суб'єктів: на своєму ринку вони повні господарі, проте їхня економічна влада обмежена, оскільки ринкові відносини між ними характеризуються взаємозалежністю. В обмеженій монополії на галузевому ринку присутні один продавець (монополіст) і кілька покупців. Тут економічна влада монополії сильніша, ніж при білатеральній монополії: хоч покупців і небагато, але вони конкурують один з одним за право вступити у ринкові відносини з монополістом. Найбільша економічна влада у власне монополії: монополісту-продавцю протистоять багато покупців, відносини між якими будуються на конкурентній основі. Функція сукупного попиту виступає в цьому випадку як функція індивідуальної ринкової ціни монополіста. Для максимізації свого прибутку монополіст повинен досягти рівноваги між ціною і кількістю продукції, при якій утворилася б найбільша різниця між виручкою і валовими витратами. Тому його метою є відшукання рівноваги граничних витрат і граничної виручки. Монополіст створює дефіцит товарної пропозиції, який і обумовлює ціну, що значно перевищує граничні витрати. Створюється монопольний прибуток.Технічний прогрес у кінці ХІХ на початку ХХ ст. активно вплинув на процес утворення великих промислових підприємств, які впроваджували у виробництво нову техніку та технології. Впровадження нової техніки вимагало великих капіталів. Це штовхало підприємства до обєднання капіталів з метою організації виробництва з урахуванням досягнень науково-технічного прогресу. В багатьох випадках власних фінансових коштів у промислових підприємств не вистачало, тому підприємства все частіше звертаються до банків з метою залучення їх коштів для розширення виробництва на новій технічній основі. За таких умов виникає можливість концентрації капіталу та утворення монополій для організації виробництва товарів на великих промислових підприємствах і одержання надвисоких прибутків завдяки встановленню монопольно високих цін на товари. Процеси утворення різних монополій наприкінці ХІХ ст. набувають масового характеру, а банки в утворенні монополій стали відігравати все більшу роль. Перша монополія виникла в 1872 р. у США. Це був нафтовий трест «Стандарт ойл», заснований Дж. Рокфеллером. Згодом на частку цього тресту вже припадало 90% переробки нафти. Створення перших монополій та встановлення ними монопольно високих цін на товари загострило конкурентну боротьбу між підприємствами та прискорило процес утворення монополій. Під загрозою банкрутства більш слабкі підприємства почали обєднуватися з сильнішими. Так виникли різні монополістичні обєднання: трести, картелі, синдикати, концерни. Отже, кінець ХІХ ст. характеризувався тим, що на зміну «вільній конкуренції» прийшли монополії, які встановили свій контроль над виробництвом у країнах Західної Європи та США і посіли чільне місце в їх економіці. Технологічні зрушення, які мали місце наприкінці ХІХ на початку ХХ ст., фактично призвели до «другої промислової революції», прискорили процес індустріалізації після промислового перевороту. Індустріалізація в країнах набуває широкого масштабу, промисловість остаточно бере першість над сільським господарством, причому в самій промисловості найбільш швидкими темпами розвиваються галузі важкої промисловості: металургійна, машинобудівна, хімічна, нафтодобувна та нафтопереробна. Процес індустріалізації ще більш прискорився з утворенням монополій, які активно впливали на промислове виробництво, на розширення внутрішнього та світового ринків. Утворення наприкінці ХІХ ст. великої кількості монополій сприяло остаточному формуванню світового ринку, на якому завдяки зовнішній торгівлі відбувався обмін товарами між національними ринками різних країн. На розвиток світового ринку і втягування в його сферу впливу провідних індустріальних країн активно впливало будівництво сучасних залізниць, шосейних доріг, каналів, портів, освоєння корисних копалин у колоніях, що сприяло розвитку зовнішньої торгівлі як світової. Поряд з розвитком зовнішньої торгівлі розвивається світовий кредитний та валютний ринки. Все більша частка країн світу підпадає під вплив різних фінансових операцій. Світовий ринок також активно впливає на промисловий розвиток країн Західної Європи та США. Він був місцем збуту їх товарів та одержанням сировини, сприяв міжнародному поділу праці та розвитку міжнародних економічних звязків. Важливий вплив на формування світового ринку мав міжнародний поділ праці та спеціалізація країн у виробництві окремих видів товарів. На кінець ХІХ ст. спеціалізація країн уже чітко визначалася. Так, Англія займала провідне місце в експорті різних машин і механізмів; Німеччина сільськогосподарських машин, паровозів, верстатів, спирту, цукру, виробів електротехніки, хімічної промисловості; Франція дорогих шовкових тканин, парфумів, одежі, взуття, текстильних машин; США виробів чорної металургії, машин, тканин, сільськогосподарських продуктів, особливо пшениці. Одним з найголовніших підсумків технологічних зрушень кінця ХІХ початку ХХ ст. було прискорене зростання економіки в провідних індустріальних країнах, а особливо відносно молодих держав США та Німеччині і, навпаки, зниження темпів економічного розвитку Англії та Франції. Уже під кінець 80-х років ХІХ ст. США за обсягом промислового виробництва посіли перше місце в світі, випередивши Англію. Водночас швидко розвивалася економіка Німеччини, що дало їй можливість випередити за обсягами виробництва промислової продукції спочатку Францію, а потім і Англію та зайняти друге місце після США. Європейські держави Англія і Франція втрачають свою економічну першість, і центр світової економіки переміщається з Європи в Північну Америку, в США. Таким чином, основні тенденції розвитку провідних країн світу в останній третині ХІХ на початку ХХ ст. полягали в тому, що під впливом кардинальних технічних та технологічних зрушень відбулися суттєві зміни в промисловому виробництві, що вплинуло на обсяги виробництва та галузеву структуру промисловості, привело до укрупнення підприємств завдяки концентрації виробництва та капіталу. Все це створило сприятливі умови для виникнення монополій, які почали відігравати провідну роль в економіці країн. Утворення монополій позитивно вплинуло на подальшу індустріалізацію, формування та розвиток світового ринку. Процес монополізації та одержання монополіями надвисоких прибутків створювали сприятливі умови для накопичення та вивозу капіталу. Монополізація розпочалася з виникненням залізничної імперії Вандербільта. Першою формою монополістичних об'єднань були пули (або картелі), які встановлювали ціни, розподіляли замовлення та прибутки. У 1866 p. виник соляний пул у штаті Мічиган, у 1870 p. Чиказький пул, який контролював залізничні перевезення. Панівною формою монополій спочатку в легкій, потім у важкій промисловості стали трести. Першим з них був нафтовий трест Рокфеллера "Стандарт ойл Компані", утворений у 1870 p. У 90-х роках провідна роль у монополізації промисловості, транспорту, банків перейшла до холдинг-компаній та концернів. У 1901 p. в США налічувалося 440 трестів з загальним капіталом 20,3 млрд. дол.Одночасно відбувалася монополізація банків. У 1890 p. у Нью-Йорку було 64 банки, що володіли капіталом 302 млн. дол., у 1900 p. 58, капітал яких збільшився до 548 млн. дол. Інтенсивно, внаслідок злиття банківського та промислового капіталів, формувався фінансовий капітал. Найбільшими американськими монополіями були групи Рокфеллера (контролювали 95% американського видобутку нафти і 90% її експорту, промислові підприємства, банки, залізниці), Моргана ("Юнайтед Стейтс Стіл", що монополізував виробництво 2/3 сталі, трести в сільськогосподарському машинобудуванні, торговому пароплавстві, електротехнічна корпорація "Дженерал електрик", підприємства зв'язку, міського транспорту, страхові компанії), Пенсільванська група, група Вандербільта, групи Гульда, Гаррімана, три автомобільні корпорації: "Форд", "Дженерал моторс", "Крайслер" та ін. Фінансові групи Рокфеллера та Моргана контролювали 112 банків. Уряд намагався обмежити економічне панування монополій. У 1890 p. було прийнято закон Шермана про заборону монопольної змови, який регулював торгівлю за межами окремого штату. В 1914 p. закон Клейтона заборонив встановлювати різні ціни на товари для окремих категорій покупців, скуповувати акції для послаблення конкурента, обмінюватися директорськими посадами. Однак антитрестівське законодавство фактично не застосовувалося. У Німеччині активний розвиток акціонерної власності (грюндерства) почався з будівництва залізниць у 70-х роках XIX ст. У 1870 p. існувало 418 акціонерних товариств, за період 18711872 pp. з'явилося 978 нових з акціонерним капіталом 2,8 млрд. марок. Процес монополізації охопив усі галузі промисловості. На відміну від США, монополії об'єднували більшу кількість підприємств (кілька сотень), існували у формі картелів і синдикатів. У 1879 p. їх кількість становила 14, в 1900 p. 300, перед першою світовою війною кількість їх зросла в 2 рази. У кінці 90-х років XIX ст. на початку XX ст. з'явилися перші трести: електротехнічні корпорації АЕГ і товариство "Сіменс". Інтенсивно формувався фінансовий капітал. У 1913 p. існувало 1850 банків; 9 берлінських банків контролювали 85 % банківського капіталу (11,3 млрд. марок). До таких банків належали Німецький (капітал 3 млрд. марок і контроль за 87 банками). Дрезденський, Дармштадтський банки, Облікове товариство (власний капітал 300 млн. марок), їхній прибуток в 18951900 pp. становив 38,667,7% щорічно. Німецькі банки вкладали капітали в основному в промисловість. Так, 6 берлінських банків контролювали 751 підприємство. У Великобританії ще на початку 60-х років XIX ст. було 639 акціонерних корпорацій. Проте перші монополії виникли лише в кінці 8090-х pp. XIX ст. У 1888 p. виник Соляний союз, що контролював 90% продукції. В 1894 1896 pp. у Шотландії утворилося монопольне об'єднання з виготовлення труб. Поступово монополії з'явилися в хімічній, трубопрокатній, воєнній промисловості, суднобудуванні, на транспорті. В 1913 p. у Великобританії їх налічувалося 93. Отже, формування монополій розпочалося пізніше, ніж в США та Німеччині, здійснювалося повільніше. В основному вони об'єднували ЗО50 фірм. Контроль над галузями був практично відсутній. Найменше монополій було в легкій і добувній промисловості. За темпами монополізації банківський банках за 18801908 pp. зросли в 2,8 раза, їм належало 25% всіх цінних паперів світу. В 1913 p. 12 банків на чолі з Англійським зосередили 70% всього світового капіталу. Для економіки Франції характерним було збереження великої кількості невеликих підприємств, повільний процес концентрації виробництва. На початку XX ст. лише 30% підприємств мали понад 50 робітників. Швидке зростання кількості акціонерних товариств почалося в перші роки XX ст., коли щорічно виникало 600700, а в 1907 p. 1000 нових компаній. Монополізація у формі картелів і синдикатів почалася в 70-х роках XIX ст. Так, в 1876 p. утворився металургійний синдикат (13 заводів), у 1883 p. цукровий картель. На початку XX ст. велика кількість картелів виникла в хімічній, текстильній, вугільній, металургійній промисловості, на торговому флоті, у машинобудуванні. За темпами монополізації банківський капітал випереджав промисловий. У 80-х роках XIX ст. кількість приватних банків зменшилася до 172, а кількість акціонерних досягла 91. Депозити в банках за 18801908 pp. зросли в 2,8 раза, їм належало 25% всіх цінних паперів світу. В 1913 p. 12 банків на чолі з Англійським зосередили 70% всього світового капіталу. Для економіки Франції характерним було збереження великої кількості невеликих підприємств, повільний процес концентрації виробництва. На початку XX ст. лише 30% підприємств мали понад 50 робітників. Швидке зростання кількості акціонерних товариств почалося в перші роки XX ст., коли щорічно виникало 600700, а в 1907 p. 1000 нових компаній. Монополізація у формі картелів і синдикатів почалася в 70-х роках XIX ст. Так, в 1876 p. утворився металургійний синдикат (13 заводів), у 1883 p. цукровий картель. На початку XX ст. велика кількість картелів виникла в хімічній, текстильній, вугільній, металургійній промисловості, на торговому флоті, у машинобудуванні. Винятково високими були темпи концентрації банківського капіталу. За 18701909 pp. три банки "Ліонський кредит", "Національна облікова контора", "Генеральне товариство" збільшили обсяг капіталів в 4,4 раза, вкладів у 10,2, кількість відділень у 19,2 раза. Загальна сума банківського капіталу досягла в 1914 p. 11 млрд. фр. Головним центром фінансового капіталу був Французький банк. І Однак діяльність банків була спрямована не на інвестиції у промисловість, а на позиково-лихварську діяльність. Капіталовкладення всередині країни щорічно зростали на Й 1 %, експорт капіталу на 3 %. Перед війною обсяг експортованого капіталу був в 1,6 раза більший, ніж капіталовкладення в національну промисловість і торгівлю. Акціонування та монополізація економіки в Японії розпочалися в 80-х роках XIX ст. Лише за 19051906 pp. виникло 180 акціонерних компаній. У 19131914 pp.25% усіх робітників працювали на підприємствах з кількістю працюючих понад 500 чол. У 1913 p. капітал акціонерних корпорацій досяг 2 млрд. дол. З них 38% належало 0,4% корпорацій, кожна з яких мала понад 5 млн. єн. Першими монополіями були старі банківсько-торгові компанії Міцуї контролювали добувну і текстильну промисловість), Міцубісі (панували у судноплавстві, транспортному машинобудуванні). У 1880 p. була створена Японська паперова, у 1882 p. Японська пароплавна компанії. Процес монополізації прискорили фінансова криза 18871898 pp. та світова криза перевиробництва 19001903 pp. Основними формами монополій були картелі, синдикати, концерни. Швидко зростав банківський капітал. Перший Національний банк Японії був утворений у 1873 p. компаніями Міцуї та Оно. В 1879 p. кількість банків досягла 153. У 1912 p. банківський капітал становив 570 млн. єн.. Розорення невеликих і середніх підприємців сприяло концентрації та централізації виробництва, капіталу. Монополістичні об'єднання в Україні, особливо великі, були тісно пов'язані з іноземним капіталом. Понад 25 % усіх іноземних капіталів, вкладених у промисловість Російської імперії на початку XX ст., припадало на Україну. Так, у вугільній промисловості іноземцям належало 63 % основного капіталу, в металургії 90 %. Іноземний капітал приваблювали в Україну високі прибутки, які майже повністю йшли за кордон. Величезна роль у розвитку української промисловості належала акціонуванню. Поява значної кількості акціонерних товариств у найважливіших галузях промисловості України свідчила про те, що розпочався новий етап становлення великої індустрії. Нагромадження капіталу невеликою кількістю акціонерних компаній у провідних галузях української промисловості стало важливою умовою для створення тут монополій. Переломним моментом процесу зростаючої концентрації виробництва була економічна криза 19001903 pp. Вона безпосередньо призвела до краху сотень невеликих і слабких підприємств та створення ряду великих монополістичних об'єднань. За концентрацією виробництва в основних галузях промисловості Україна займала перше місце в Російській імперії. Так, у 1901 p. на 12 великих металургійних заводах (з 16 діючих) було зосереджено 96 % усіх робітників металургії Півдня України. На кожному з них працювало понад 1 тис. робітників, які виплавляли 87 % чавуну в цьому регіоні. Високий рівень концентрації був характерний також для вугільної промисловості Донбасу. Тут частка 25 акціонерних товариств (з 26 діючих у цій галузі) у 1912 p. становила 95,4 % видобутку всіх акціонерних товариств і понад 70 % видобутку вугілля в Донбасі. Важливим фактором у монополізації промисловості України в цілому і вугільної зокрема була організація в 1904 p. синдикату "Продвугілля", який об'єднав майже весь видобуток і продаж кам'яного вугілля в Донбасі. Це був один з найбільших синдикатів Російської імперії. До нього входило 18 великих акціонерних вугільних товариств, підприємства яких зосереджували майже 75 % усього видобутку вугілля в Донбасі. Напередодні першої світової війни на підприємствах "Продвугілля" працювало 64 тис. робітників.У 1902 p. в Україні засновано найбільший у металургії синдикат "Продамет". Його мета торгівля виробами заводів цього об'єднання. У синдикат входило 12 підприємств (товариств), серед яких були Південно-російське Дніпровське металургійне товариство "Провідане" та ін. На початок 1908р. "Продамет" зосередив у своїх руках дві третини всього виробництва заліза і сталі Південної України. Синдикат продавав залізо різного ґатунку, балки, рейки, бандажі, осі в імперії Романових. У харчовій промисловості найбільшим був синдикат цукрозаводчиків, заснований у 1887 p., бюро якого знаходилося в Києві. Найвпливовіша роль у ньому належала цукровим магнатам Бобринським, Браницьким, Береденкам, Хряковим. Спочатку синдикат об'єднував 78 %, а в 18921893 pp. 91 % усіх цукрових заводів України. Основним його завданням було регулювання цін на цукор і забезпечення підприємцям високого монопольного прибутку на внутрішньому ринку. Всього в середині 90-х років в Україні діяло 153 цукрових заводи, які виробляли 23,9 млн. пудів цукру. Як і в перші роки існування цукрового синдикату, підприємці скорочували продаж цукру на внутрішньому ринку і збільшували його експорт. Вивозячи частину цукру за кордон, вони штучно підтримували високі ціни на нього в Російській імперії. Монополії охопили своєю діяльністю й інші галузі народного господарства. Напередодні першої світової війни в Україні вже не було жодної важливої галузі промисловості, в якій тією чи іншою мірою виробництво не було б монополізовано. Якщо в 1901 p. працювало лише 17 підприємств, на кожному з яких було зайнято понад 1 тис. робітників, то в 1913 p. їх налічувалося вже 42. У 1900 p. 5 великих металургійних заводів виплавляли 49 % усього чавуну в Україні, забезпечивши понад 25 % його загальноімперського виробництва. В 1913 p. на ці самі підприємства припадало вже 55 % виплавленого чавуну Півдня України і 37 % виробництва його у Росії в цілому. Усі монополістичні об'єднання, що діяли в Україні, з самого початку мали не регіональне, а загальноімперське значення. Індустріальний розвиток не був поступальним. Починаючи з 1825 p. його переривали кризи (1825,1836,1847,1857, 1866, 1873, 1883, 1893, 19011902 pp.), внаслідок чого він набув циклічного характеру. Розорення невеликих і середніх підприємців сприяло концентрації та централізації виробництва, капіталу

  • 3163. Економічний аналіз діяльності підприємства
    Экономика

    Розрахувати вплив зміни численності робітників, тривалості робочого року та тривалості робочого дня на зміну загальної суми людино-годин, відпрацьованих усіма робітниками. Для розрахунку використати відомі способи елементування, визначити недоліки та переваги. За проведеними розрахунками скласти баланс факторів.

  • 3164. Економічний аналіз ефективності діяльності підприємства
    Экономика

     

    1. Áîé÷èê ².Ì. Åêîíîì³êà ï³äïðèºìñòâà: Íàâ÷. ïîñ³á. äëÿ ñòóä. âèù. íàâ÷. çàêë.. Ê. : Àò³êà, 2004. 480ñ.
    2. Áîíäàð Í.Ì. Åêîíîì³êà ï³äïðèºìñòâà: Íàâ÷. ïîñ³á.. Ê. : À.Ñ.Ê., 2004. 400ñ.
    3. Ãðåùàê Ì.Ã., Êîëîò Â.Ì., Íàëèâàéêî À.Ï., Ïîêðîïèâíèé Ñ. Ô., Ñàé Â. Ì. Åêîíîì³êà ï³äïðèºìñòâà: ϳäðó÷íèê / Êè¿âñüêèé íàö³îíàëüíèé åêîíîì³÷íèé óí- ò / Ñ.Ô. Ïîêðîïèâíèé (ðåä.). 2.âèä., ïåðåðîá. òà äîï. Ê. : ÊÍÅÓ, 2001. 526ñ.
    4. Òàðàñåíêî Í.Â. Åêîíîì³÷íèé àíàë³ç: Íàâ÷. ïîñ³á. äëÿ ñòóä. âèù. çàêë. îñâ³òè. 2.âèä., ïåðåðîá. ³ äîï. Ë. : Íîâèé Ñâ³ò-2000, 2003. 319ñ.
  • 3165. Економічний механізм природокористування
    Экология

    Вид платежівОбєкти обчислення збору1. Збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету

    • Обсяг видобутих та погашених у надрах корисних копалин2. Плата за користування надрами для видобування корисних копалин
    • Обсяг фактично погашених у надрах балансових та позабалансових запасів корисних копалин
    • Обсяг фактично видобутих з надр корисних копалин
    • Вартість мінеральної сировини чи продукції, її первинної переробки, віднесена до обсягу видобутку чи обсягу погашених в надрах запасів корисних копалин3. Збір за використання водних ресурсів та користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту
    • Фактичний обсяг води, який використовують водокористувачі, з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання
    • Обсяг води, пропущений через турбіни гідроелектростанцій
    • Тоннаж (місце) - доба експлуатації вантажних самохідних і несамохідних та пасажирських суден4. Збір за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду
    • Обсяг деревини, що відпускається на пні, живиця, другорядні лісові матеріали, продукція побічного користування та окремі земельні ділянки лісового фонду5. Збір за забруднення навколишнього природного середовища
    • Обсяги забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря
    • Обсяги забруднюючих речовин, які скидаються безпосередньо у водний обєкт
    • Обсяги відходів, що розміщуються у спеціально відведених для цього місцях чи на обєктах
    • Обсяги фактично використаних видів пального, при спаленні яких утворюються забруднюючі речовини6. Плата (податок) за землю
    • Земельна ділянка, яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди
      • Таблиця 2. Розподіл платежів за використання природних ресурсів Вид платежівРозподіл платежів, %Державний бюджет УкраїниОбласний бюджет Місцеві бюджети1. Збори за забруднення навколишнього природного середовища: міста Київ та Севастополь
    інші населенні пункти30

  • 3166. Економічний ризик та методи його вимірювання
    Экономика

    Для того, щоб виконати усі необхідні розрахунки і зробити відповідні висновки потрібно спочатку розрахувати ймовірність виникнення кожної суми прибутку. Так, для заходу А , ймовірність виникнення прибутку 1856 гривень визначається як 75/150=0,5 ; прибутку 680 гривень 25/150=0,17 ; прибутку 1420 гривень 50/150=0,36. Для заходу Б ймовірність виникнення прибутку 500 гривень визначається як 55/117=0,47 ; прибутку 860 гривень 40/117=0,34 ; прибутку 1100 гривень 22/117=0,18. Тут потрібно памятати, що ймовірність визначається в долях одиниці і сума альтернативних ймовірностей за кожним заходом повинна дорівнювати одиниці.

  • 3167. Економічний розвиток Індії
    Юриспруденция, право, государство

    Відомо, що державний борг має переважна більшість каїн світу, тому для оцінки заборгованості використовують відносні показники:

    1. Коефіцієнт заборгованості (Кз) відношення суми державного боргу до обсягу ВНП. (Загалом значення цього показника для Індії в останні п`ять років зменшується, але все ще перевищує критичне значення в 55%, що свідчить про наявність негавитних впливів від державного боргу на економіку).
    2. Коефіцієнт обслуговування боргу (Коб) відношення суми виплат по обслуговуванню боргу до величини експорту товарів та послуг. (Він показує, яка частина валютних надходжень спрямовується у сферу погашення боргу для Індії він становить 13,9 %. Таке, досить не значне значення цього показника, забезпечується завдяки швидким темпам збільшення обсягів експорту).
    3. Коефіцієнт рівня заборгованості (Кр.з.) - відношення суми виплат по обслуговуванню боргу до доходів бюджету. (Цей коефіцієнт, як і попередні, за останні роки не мав чітко вираженої тенденції змін, але, все ж таки, можна прослідкувати певне збільшення рівня заборгованості для Індії).
  • 3168. Економічні наслідки субсидування експорту. Європейський Союз і Україна
    Юриспруденция, право, государство

    Часто сподівання громадян щодо Європейського Союзу не здійснюються, а іноді навпаки, в них складається таке враження, що Союз забагато втручається в ті сфери, де в цьому немає потреби. Отже важливо внести ясність, спростити та упорядкувати розподіл повноважень між Союзом та державами-членами в світлі нових завдань, які постали перед Союзом. Цього можна досягти по-різному: як поверненням частини повноважень державам-членам, так і розширенням повноважень Союзу, або покладенням на нього нових завдань. Головне не забувати про рівноправність держав-членів та їх згуртованість. Перша низка запитань, які мають бути поставлені, стосується того, як зробити прозорішим розподіл обов'язків. Можливо треба краще розмежувати три типи повноважень: виняткові повноваження Союзу, повноваження держав-членів та спільні повноваження Союзу і держав-членів? На якому рівні обов'язки виконуються найефективніше? Як в такому разі може бути застосований принцип субсидіарності? Чи не варто уточнити, що будь-які обов'язки, не віднесені Угодами до повноважень Союзу, належать таким чином до виняткових повноважень держав-членів? І на які наслідки тут можна очікувати? Подальша низка запитань має на меті - в рамках оновлення і поваги до правової та законодавчої бази Співтовариства - розібратися, чи є потреба в перерозподілі повноважень? Як врахувати при цьому сподівання громадян? В чому полягатиме тоді місія Союзу? І навпаки: які повноваження краще залишити державам-членам? Які зміни треба внести до Угоди стосовно різних напрямків політики? Як, наприклад, визначити більш узгоджену зовнішню політику та політику оборони? Чи варто модернізувати Петерсберзькі завдання? Чи потрібно нам більше інтеграції в сфері поліції та карного законодавства? В якому напрямку поглиблювати економічне співробітництво? Як розвивати співпрацю в соціальних справах, в галузі охорони довкілля, безпеки харчових продуктів та охорони здоров'я? А з іншого боку, чи не варто рішучіше покладати щоденне втілення й дотримання політики Союзу на держави-члени, або, якщо це передбачено їхньою конституцією - на регіони? Чи не слід надати їм гарантії невтручання в сферу їхніх повноважень? Нарешті виникає питання, як гарантувати, що такий перерозподіл повноважень не призведе до прихованого розширення влади Союзу і що він не зазіхатиме на сфери виняткових повноважень держав-членів або, де є для цього підстави, регіонів. Як водночас не припуститися уповільнення європейської динаміки? Адже в майбутньому Союз має бути здатним реагувати на нові реалії та події, і розвивати нові напрямки політики. Чи треба переглядати статті 95 та 308 Угоди в контексті "надбань юриспруденції"?

  • 3169. Економічні погляди моїстів. Українська економічна думка 60-х років ХХ ст.
    Экономика

    Чому в теорії класів К. Маркса мова йде про два класи, які взаємодіють в історичній драмі капіталізму? Згідно з Марксом, судячи з останнього розділу третього тому "Капіталу", який називається "Класи", хоч "наймані робітники, капіталісти, землевласники утворюють три великі класи сучасного суспільства, яке грунтується на капіталістичному способі виробництва", і їхні доходи заробітна плата, прибуток, рента є "триєдиною формулою, яка охоплює всі таємниці суспільного процесу виробництва", та все ж таки ознакам основних класів відповідають два, а не три класи. Справа в тому, що з розвитком капіталізму, вважає автор "Капіталу", значення ренти як джерела доходу через зростаючу індустріалізацію всієї економіки буде зменшуватись, тому залишається два великі джерела доходів прибуток і заробітна плата і два великі класи пролетарій, що являє собою робочу силу, і капіталіст, який привласнює додаткову вартість. До того ж останній у К. Маркса, як і у А. Сміта та Д. Рікардо, є одночасно організатором праці, керівником технічного прогресу і власником .засобів виробництва, тобто поєднує у собі і функції капіталіста, і функції підприємця. Нарешті, з позицій К. Маркса, не кожна суспільна група може характеризуватися як клас. Якщо у представників якої-небудь групи людей, як, наприклад, у "парцельних селян", про яких писав він ще у 1852 р. у роботі "Вісімнадцяте брюмера Луї Бонапарта", " існує лише місцевий зв'язок, оскільки тотожність їх інтересів не створює між ними ніякої спільності, ніякого національного зв'язку, ніякої політичної організації, вони не утворюють класу".

  • 3170. Економічні потреби та інтереси. Економічна система. Способи і типи суспільного виробництва
    Экономика

    Об'єднує вказані документи державна науково-технічна політика. У загальнодержавному прогнозі науково-технічного розвитку містяться: техніко-економічна оцінка найважливіших досягнень вітчизняної і світової науки і техніки; виводи про використання науково-технічних досягнень в народному господарстві; визначення пріоритетних напрямів НТП і першочергових міжгалузевих науково-технічних завдань; варіанти доріг і засобів вирішення цих завдань; оцінка соціально-економічних наслідків НТП. Представлені в прогнозі напрями носять глобальний характер в рамках довгострокової стратегії науково-технічного розвитку країни. При розробці приватних науково-технічних прогнозів як об'єкти прогнозування можуть виступати різні напрвленія НТП, а також основні стадії інноваційного циклу. Перспективні (на 5-10 років) і річні приватні науково-технічні прогнози грають важливу роль в державному регулюванні НТП. Вони можуть розроблятися на всіх рівнях управління (народне господарство країни, республіка, край, область, міжгалузевий комплекс, галузь, підприємство). Державні цільові науково-технічні програми розробляються по найважливіших проблемах і найбільш перспективних напрямах науки і техніки, що мають загальнодержавне значення і міжгалузевий характер. Ці програми направлені на створення нових поколінь техніки і базових технологій і розробляються на строк до 10-15 років, що охоплює весь інноваційний цикл нововведень. Виділяють федеральні, галузеві, регіональні і міждержавні науково-технічні програми. Державна науково-технічна політика виражає відношення держави до наукової і науково-технічної діяльності, визначає цілі, напрями і форми діяльності органів державної влади РФ в області науки, техніки і реалізації досягнень науки і техніки.

  • 3171. Економічні системи та їх риси
    Экономика

    В економічній науці склалися два підходи до вивчення сучасного суспільства: формаційний і цивілізаційний. Суть формаційного підходу полягає в тому, що в якості глибинної причини розвитку людського суспільства розглядається зміна його виробничої основи і відповідної їй форми власності на економічні ресурси, які й визначають весь комплекс економічних, політичних, правових та інших форм людського спілкування на різних етапах розвитку суспільства. Слід зазначити, що до формаційного підходу притаманний ряд недоліків. Це, зокрема, відноситься до твердження про обов'язковість проходження у своєму розвитку всіх країн і народів через п'ять формацій: первіснообщинну, рабовласницьку, феодальну, капіталістичну і комуністичну, а також надмірного акценту на антагоністичний характер відносин між власниками і не власника засобів виробництва.

  • 3172. Експертна профілактика в окремих видах досліджень
    Юриспруденция, право, государство

     

    1. Абрамова В.М. Экспертные ошибки: причины, последствия, профілактика. К., 2004. 260 с.
    2. Абрамова В.М. Экспертные ошибки: причины, последствия, профилактика: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.09. К., 2004. 19 с.
    3. Алиев И.А. Проблемы экспертной профилактики / И.А.Алиев. Баку: Азернешр, 1991. 312 с.
    4. Алиев И.А. Методические проблемы экспертной профилактики. - Баку: МЮ Азерб. ССР, 1987. 70 с.
    5. Арзуманян Т.М., Танасевич В.Г. Бухгалтерская экспертиза при расследовании и судебном разбирательстве уголовных дел. - М., 1975. - 135 с.
    6. Арсеньев В.Д. Назначение и производство судебных экспертиз. - М.: Научная литература, 1988. - С.335.
    7. Арсентьев В.Д. Соотношение понятий предмета и объекта судебной экспертизы / Проблемы теории судебной экспертизы: Сб. науч. тр. М.: ВНИИСЭ. М., 1980. Вып. 44. с. 4-15.
    8. Архів ДонНДІСЕ, № 965 від 02.13.2002.
    9. Архів ДонНДІСЕ, № 5416 від 02.10.2004.
    10. Архів ДонНДІСЕ, № 1315 від 07.04.2005.
    11. Астениров З.А., Гаджиев Н.Г. Выявление и профилактика экономических нарушений (экономико-правовой аспект)//Бухгалтерский учет. - 1996. -№2. - С.59-61.
    12. Атанесян А.А. Опыт профилактической работы Армянской НИЛСЭ / Атанесян А.А.// Правовые, организационные и методические проблемы профилактической деятельности учреждений судебной экспертизы : материалы Всесоюзной науч.-практич. конф., Баку, 910октября 1986 г. - Баку, 1986. С. 41 43.
    13. Балакшин В. Заключение эксперта как средство доказывания по уголовному делy//Законность. - 1999. - №1. - С.37-40.
    14. Балдова Н., Голубева А. Определение размера ущерба судебно-бухгалтерской экспертизой//Советская юстиция. - 1998. - №18. - С.26-27.
    15. Баранов В.М. Истинность норм советского права. Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1989. 400 с.
    16. Белкин Р.С., Педенчук А.К. Понятие экспертных ошибок и их классификация // Общетеоретические, правовые и организационные основы судебной экспертизы: Сб. науч. трудов. М.: ВНИИСЭ, 1987. С. 59-66.
    17. Белкин Р.С. Криминалистическая энциклопедия. 2-е изд., доп. М.: Мегатрон, 2000. 333 с.
    18. Белкин Р.С Криминалистическая энциклопедия. М.: БЕК, 1997. С. 172.
    19. Белкин Р.С. Курс криминалистики: Учеб. пособие для вузов. 3-е изд., доп. М.: ЮНИТИ-ДАНА “Закон и право”, 2001. С. 65.
    20. Болдова Н.К., Голубева А. Судебно-бухгалтерская экспертиза. - М.: Экономика, 1993. - 239 с.
    21. Бусел В.Т. Великий тлумачний словник сучасної української мови /Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. К.: Ірпінь: ВТФ „Перун”, 2001. 1440 с.
    22. Букалов К.А. Процессуальные и криминалистические вопросы назначения судебной товароведческой экспертизы. - Саратов, 1976. - 230 с.
    23. Габуния Г.Г. О некоторых вопросах реализации профилактических рекомендаций экспертов // Правовые, организационные и методические проблемы профилактической деятельности учреждений судебной експертизы: Материалы Всесоюзной научно-практической конференции (9-10 октября 1986 г.).-Баку,1986.С-33
    24. Гаджиев Н., Гаджикасумов С. Использование специальных познаний аудитора в судебно-следственной практике//Российская юстиция. - 1997. - №5. - С.20-21.
    25. Гаджиев Е. Экспертам-аудиторам специальную подготовку//Российская юстиция. - 1995. - №2. - С.17.
    26. Гаджиев Н. Современная экономическая преступность: экспертно-ревизионные аспекты//Российская юстиция. - 1995. - №11. С 55-59.
    27. Гаджиев Н. Документальный контроль по выявлению правонарушений в экономике//Законность. - 1996. - №10. - С.26-30.
    28. Гантмахер Ф.Р. Теория матриц. - 3-е изд. М.: Наука, 1967. 575 с.
    29. Георгиев А. Организация судебно-бухгалтерских експертиз // Социалистическая законность. - 1974. - №12. - С.40-41.
    30. Грановский Г.Л. Природа, причины экспертных ошибок и пути их устранения. М.: ВНИИСЭ, 1983. №. 2. С. 1-9.
    31. Грановский Г.Л. Основы трасологии (особенная часть). М.: МООП СССР, 1967. 240 с.
    32. Грамов Н. Заключения эксперта как источник доказательств // Законность. - 1997. - №9. - С.42-45.
    33. Громов Н, Смородинова А., Соловьев В. Заключение эксперта: от мнения правоведа до выводов медика (обзор практики)//Российская юстиция. - 1998. - №8. - С.31-33.
    34. Гуреев В.И. Подготовка и назначение судебных экспертиз по уголовным и гражданским делам. - Минск, Финансы и статистика, 1994. - 189 с.
    35. Гуріна Д.П. Експертна профілактика : форми реалізації, та способи фіксації.// Вісник Академії адвокатури України.-2009.-№1(14).- С.146-151
    36. Давудов Ф.Э. Научные основы, методика экспертной профилактики и опыт профилактической работы Азербайджанского НИИСЭ // Вопросы судебной экспертизы. Баку, 1974. № 17. с. 3-6.
    37. Даль В.И. Толковый словарь живого великорусского языка в 4-х т. / В.И. Даль. М.: Русский язык, 1989. Т. 2. 780 с.
    38. Джужа О.М., Іванов Ю.Ф. Профілактика злочинності // Юрид. енцикл. у 6 т. К.: Українська енцикл., 19982004. Т. 5. С. 184.
    39. Дмитриенко Т .Новые виды судебно-экономических экспертиз//Хозяйство и право. - 1993. - №10. - С.29-38.
    40. Ефименко А.В. Экспертная профилактика как одна из форм судебно-зкспертной деятельности // Судебная экспертиза.- 2004.-№1.-С.82-84.)
    41. Зажицкий В. Заключение аудитора экспертиза или ревизия//Российская юстиция. - 1994. - №8. - С.28-30.
    42. Зудин В.Ф. Социалистическая профилактика преступлений. М., 1983. С. 140-145.
    43. Зуев Е.И. Непроцессуальная помощь сотрудника криминалистического подразделения следователю.М.: ВНИИ МВД СССР, 1975.(Б-ка експерта).С.33
    44. Іщенко А.В., Красюк І.П., Матвієнко В.В. Проблеми криміналістичного забезпечення розслідування злочинів. К.: НАВСУ, 2002. С. 5280.
    45. Іщенко А.В. Методологічні проблеми криміналістичних наукових досліджень. К.: НАВСУ, 2003. С. 116.
    46. Керівництво з розслідування злочинів: науково-практичний посібник / Кол.авторів: В.Ю. Шепітько, В.О. Коновалова, В.А. Журавель та ін.; за ред. В.Ю. Шепітька. Х.: «Одіссей», 2009. 960 с. С. 188, 215, 227.
    47. Кононенко И.П. Об основных направлениях и организации профилактической работы в судебно-экспертном учреждении / И.П.Кононенко // Пути совершенствования методики и организации профилактической деятельности экспертных учреждений : материалы Всесоюзного науч.-практич. семинара, Киев, 27 29 апреля 1976 г. Москва, 1978. С.14 17.
    48. Кравец Г., Суходуб П. Полнее использовать возможности бухгалтерской экспертизы//Социалистическая законность. - 1974. - №1. - С.57-59.
    49. Кривенко Т., Куранова Э. Расследование преступлений в сфере экономики//Законность. - 1995. - №8. - С.14-19.
    50. Кривенко Т., Куранова Э. Расследование преступлений в кредитно-финансовой сфере//Законность. - 1996. - №1. - С.19-25.
    51. Криміналістика: Підручник для студентів юрид. спец. вищих закладів освіти. Кол. авторів: Глібко В.М., Дудніков А.Л., Журавель В.А. та ін. / За ред. В.Ю. Шепітька. К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 2001. 684 с. С. 211 214.].
    52. Кримінально - процесуальний кодекс України за станом законодавства на 01.01.2010 р. К.: Парлам вид. 2006. 207 с.
    53. Кримінальний Кодекс України за станом законодавства на 01.01.2010 року // Офіц. Вид. Х., 2002. 256 с.
    54. Криміналістика (криміналістична техніка): Курс лекцій / К82 П. Д. Біленчук, А. П. Гель, М. В. Салтевський, Г. С. Семаков. К.: МАУП, 2001. 216 с.
    55. Криминалистика / Под ред. Н.П. Яблокова. М.: БЕК, 1995. С. 7.
    56. Криминалистика: Учебник. СПб.: Лань, 2001. С.18.
    57. Крылов И.Ф. Судебная экспертиза в уголовном процессе. - М.: Юридическая литература, 1963. - 370 с
    58. Лапин Е. Ревизия аудитора по уголовным делам//Законность. - 1998. - №9. - С.8-12.
    59. Лошманов В.П. Вопросы експертной профилактики дорожно-транспортных происшествий.стр.106-109.
    60. Лисиченко В.К. К вопросу о предмете и содержании советской криминалистики: Материалы 2-й Респ. конф. судеб. медиков и криминалистов. К.: УОСМиК, 1958. С. 93.
    61. Моисеев А.М., Бордюгов Л.Г. Экспертная технология установления признаков преступления // Человек, закон, общество. Научно-популярный и общественно-политический правовой журнал. Донецк: Донецкая областная организация Союза юристов Украины. № 3-4 (5-6). 2001. С. 63-67.
    62. Моїсєєв О.М. Проблеми непроцесуального дослідження матеріальних носіїв криміналістичної інформації // Правничий часопис Донецького університету. № 1(7). Донецьк, 2002. С. 54 - 56.
    63. Махтаев М.Ш. Основы теории криминалистического предупреждения преступлений: Монография. М.: Изд-во Раритет, 2001. С. 96.
    64. Наринский А.С., Гаджиев Н.Г. Экономико-правовой контроль хозяйственных злоупотреблений//Бухгалтерский учет. - 1993. - №9. - С.38-39.
    65. Наумов С.С. Профилактика преступлений с помощью технических средств: Автореф. дис.канд. юрид. наук. М., 2001. С. 1314.
    66. Орлов Ю.К. Судебная экспертиза как средство доказывания в уголовном судопроизводстве. Научное издание. М.: Институт повышения квалификации Российского федерального центра судебной экспертизы, 2005. 264 с.
    67. Орлов Ю.К. Производство экспертизы в уголовном судопроизводстве. - М.: БЕК. - 310 с.
    68. Палий В.М., Попов Ю.П. и др. Голографическая защита ценных бумаг и предметов: состояние и перспективы // Криміналістика і судова експертиза. К., 1997. Вип. 48. С.106.
    69. Профилактическая деятельность экспертных учреждений системы Министерства юстиции СССР (методическое пособие для судей, следователей и судебных экспертов). - М., 1980. 186 с. С. 87-88
    70. Прохоров-Лукин Г.В. Установление фактических данных об автомобилях методами криминалистических экспертиз. К., 2000. 412 с.
    71. Про судову експертизу: Закон України від 25 лютого 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. 1994. № 28. Ст.232.
    72. Предупреждение преступлений и судебная экспертиза / А.Р. Шляхов, И.Л. Петрухин, В.М. Комаринец и др. М., 1968. 191-192 с.
    73. Россинская Е.С., Таубкин И.С. Исследование нарушений требований нормативных и нормативно-технических актов как задача судебной пожаро-технической и взрыво-технологической экспертиз / www.rossinskaya.ru
    74. Ромашов А.М. Судебно-бухгалтерская экспертиза. - М.: Юридическая литература, 1982. - 320 с.
    75. Светлакова З.И. О предупреждении дорожно-транспортных происшествий//Криминалистика и судебная экспертиза. К., 1973. Вип. 9. С.140.
    76. Селина Е. Эксперт или свидетель//Законность. - 1997. - №6. - С.43-44.
    77. Селина Е. Об экспертизе по уголовному делу в суде//Российская юстиция. - 1997. - №2. - С.29.
    78. Сленнева Л.И.Профилактическая деятельность сотрудников єкспертно-криминалистических подразделений органов внутренних дел // 50 лет НИИ криминалистики:Сб.науч.тр.М.:ЄКЦ МВД России, 1995.С.31)
    79. Уразгильдяев Л. Допрос эксперта в суде//Российская юстиция. - 1997. - №6. - С.27-29.
    80. Уразгильдяев Л. Назначение дополнительной и повторной экспертизы в суде//Российская юстиция. - 1996. - №1. - С.28-30.
    81. Федотов В. Определение размера ущерба судебно-бухгалтерской экспертизой//Российская юстиция. - 1998. - №18. - С.26-27.
    82. Шепітько В.Ю. Криміналістика. Енциклопедичний словник (українсько-російський та російсько-український) / За ред В.Я. Тація. Х.: Право, 2001. 560 с. С. 71.
    83. Шепітько В.Ю. Довідник слідчого. К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2001. 208 с. С. 136 148; Кримінаілстика: Підручник для студентів юрид. спец. вищих закладів освіти. Кол. авторів: Глібко В.М., Дудніков А.Л., Журавель В.А. та ін. / За ред. В.Ю. Шепітька. К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 2001. 684 с. С. 347.
    84. Шерстюк В.М., Лукяненко В.В. Судово-експертне дослідження культурного надбання та профілактична діяльність судових експертів // Шляхи удосконалення правосуддя у справах, повязаних з протиправними діями щодо культурних цінностей, і профілактична робота у цій категорії справ. Матеріали міжнародного науково-практичного семінару (24 лютого 2006 року, Україна, АР Крим, м. Сімферополь. Сімферополь: ТОВ ДіАйПі, 2006. 134 с. С. 113-125.
    85. Шилков А.Р. Судебная экспертиза: организация и проведение. - М.: Экономика, 1979. - 317 с.
    86. Шляхов А., Ромашов А. Судебно-бухгалтерская экспертиза//Социалистическая законность. - 1971. - №5. - С.28-32.
    87. Словарь основных терминов судебных экспертиз. М.: ВНИИСЭ, 1980. 92 с.
    88. Шляхов А.Р. Судебная експертиза: Организация и проведение. М.: Юридическая литература, 1979. 166 с.
    89. Фридман И.Я. Вопросы профилактики преступлений при криминалистическом исследовании документов. К.: Юрид. комиссия при СМ УССР, КНИИСЭ. 1968. С. 29.
    90. Фридман И.Я. О круге профилактических задач, решаемых в судебно-экспертных учреждениях / И.Я.Фридман // Криминалистика и судебная экспертиза. - К.: Лыбидь, 1991. - № 43. С. 50 54., с.51.].
    91. Фридман И.Я. Предмет криминалистики и вопросы предупреждения преступлений // Криминалистика и судебная экспертиза. К.,1969. Вып.6. С.1122.
    92. Фридман И.Я. Судебная экспертиза и вопросы предупреждения преступлений : автореф. дис. на соискание науч. степени д-ра юр. наук : спец. 12.00.09 / И.Я.Фридман. М., 1974. 40 с. С. 28.
    93. Ядыкин В.С.Проблемы экспертной профилактики преступлений и пути их решения ( на примере законодательства Республики Казахстан) //Вестник ВЭГУ.-2009.-№5(43).-С.157-160
  • 3173. Експлуатація електроприводу крана
    Производство и Промышленность
  • 3174. Електричний розрахунок освітлювальних мереж
    Физика

    і відповідним приведеним моментам навантаження. Вибрати стандартні перерізи.

  • Визначити фактичні утрати напруги на ділянках ВС, BD, та DE.
  • Визначити розрахункові утрати напруги для наступних ділянок за ВС, BD, та DE і розрахувати їхні перерізи і дійсні утрати напруги.
  • Перевірити всі вибрані перерізи по допустимому нагріванні і у випадку не виконання умови на якій-небудь із ділянок, збільшити його переріз і перерахувати наступну за даною ділянкою мережі по допустимій утраті напруги.
  • На розрахунковій схемі для кожної ділянки вказати переріз проводу чи кабелю і величину дійсних утрат.
    • Напругу живлення прийняти рівною 380/220 В.
  • 3175. Електромагнітна сумісність
    Физика

    Інтервал, ммn00000-5000,0005-10000,00010-15000,00015-20220,01420-25230,02125-30250,03430-35380,05535-408150,10340-459240,16645-505290,20050-556350,24155-608430,29760-653460,31765-707530,36670-757600,41475-8010700,48380-854740,51085-908820,56690-953850,58695-10010950,655100-1053980,676105-11071050,724110-11571120,772115-12091210,834120-12551260,869125-13031290,890130-13581370,945135-14041410,972140-14541451,000

  • 3176. Електропостачання електротехнологічних установок та пристроїв
    Физика

    Від розподільного шинопроводу дільниці зварки криши автомобіля отримують живлення однофазні машини точкової контактної зварки, які підключені на лінійну напругу 380 В. Визначити розрахункове навантаження за нагрівом в фазах А, В і С та розрахунковий пік навантаження у найбільш навантаженій фазі А, В або С. Вихідні дані наведені в таблиці 1.1.

  • 3177. Електропривід доїльних установок машин для первинної обробки молока
    Производство и Промышленность
  • 3178. Елементи інформаційних технологій в математичному програмуванні
    Математика и статистика

     

    1. Бурий В.В., Шевченко І.В. Математичне програмування. К.: НАУ, 2007. 168с.
    2. Єгоршин О.О., Малярець Л.М. Математичне програмування. Х.: ВД "ІНЖЕК", 2006. 383с.
    3. Жильцов О.Б., Кулян В.Р., Юнькова О.О. Математичне програмування (з елементами інформаційних технологій) / Міжрегіональна академія управління персоналом / Олена Олександрівна Юнькова (ред.). К.: МАУП, 2006. 184с.
    4. Зеленський К.Х. Математичне програмування. К.: Університет "Україна", 2007. 241c.
    5. Івченко І.Ю. Математичне програмування. К.: Центр учбової літератури, 2007. 232с.
    6. Лебідь М.Т., Синявіна Ю.В. Математичне програмування. Х., 2007. 72с.
  • 3179. Емельян Пугачёв
    История

    Пугачев Емельян Иванович (ок.1744-1775) предводитель крестьянского восстания; по происхождению бедный донской казак Зимовейской станицы, занимался хлебопашеством. Грамоте обучен не был. В 17 лет был зачислен в казацкую службу, около трёх лет участвовал в Семилетней войне 1756 - 1763 и "за отличную проворность" был взят в ординарцы. В 1768 - 1770 прошел русско-турецкую войну, заслужив чин хорунжего. Талантливый руководитель революционного движения, обладавший большим классовым чутьём. В 1771 в связи с болезнью просил отставку, но получил отказ. Не желая более служить, неоднократно совершал побеги, несколько раз был арестован, но снова бежал. Так, убежав с царской службы и скрываясь от преследований правительства, Пугачев до начала движения побывал во многих местах (берега Азовского моря, Кавказ, Польша и др.) и хорошо познакомился с состоянием крестьянства. «Во всей России чернь бедная терпит великие обиды и разорения» - позже говорил он. Схваченный на Тереке как беглый, Пугачев был посажен в тюрьму на цепь, но убедил караулившего его солдата и бежал вместе с ним. Пугачев пришел на реку Яик (Урал) и, назвавшись императором Петром III, стал во главе яицких казаков и беглого крестьянства, начавших восстание. В течение всего движения Пугачев играл руководящую роль, стоял во главе созданной им «государственной военной коллегии», своеобразного революционного штаба, имел ряд выдающихся сотрудников. Пугачев сам правил суд над помещиками, участвовал в боях, лично наводил орудия под Казанью (был прекрасным артиллеристом). Преданный казацкими старшинами Твороговым и Чумаковым, Пугачев был схвачен правительством, подвергнут пыткам, во время которых держал себя с большой стойкостью; пытка лишь под конец сломила его. Пугачев был приговорен к четвертованию и казнен в Москве на Болотной площади. Емельян Пугачев сохранился в памяти народных масс как борец за дело трудового народа и воспет в народных песнях и преданиях.

  • 3180. Емкость рынка: понятие, факторы, методы расчета
    Маркетинг

    От падения фондовых индексов пострадали даже самые консервативные портфели ценных бумаг. Так, Сбербанк, у которого вложения в ценные бумаг общим объемом 490 млрд руб. состоят преимущественно из гособлигаций, в третьем квартале получил убыток от операций с ценными бумагами в 0,3 млрд руб. У других госбанков убытки побольше. ВТБ за сентябрь получил по портфелю ценных бумаг убыток в размере 9,3 млрд руб., который член правления ВТБ Николай Цехомский связал в первую очередь с переоценкой. Рекордные убытки Газпромбанка за третий квартал в размере 4,3 млрд руб. в банке также связывают с негативной ситуацией на фондовых рынках. Ряд банков уверяет, что их убытки по ценным бумагам связаны исключительно с переоценкой. Так, в банке «Петрокоммерц», на треть сократившем прибыль, заявляют, что потери от переоценки являются временными и будут возмещаться по мере погашения облигаций, большинство из которых составляют государственные и муниципальные бумаги. С ликвидностью у банка все в порядке, «Петрокоммерц» является нетто-кредитором на рынке МБК, подчеркивают в пресс-службе банка.