Geum.ru

Контрольная работа

  • 12201. Психология учебно-познавательной деятельности
    Педагогика

     

    1. Бортова, М.М. Развитие самоконтроля у младших школьников на уроках математики / М.М. Бортова // Начальная школа. - 2005. - № 9. - С.24-26.
    2. Валеева, Р. Товарищеский суд в детских домах Корчака как орган защиты прав ребенка / Р. Валеева // Материалы сессии "Педагогическое наследие Януша Корчака". - М.: БГУ, 1992. - С.18.
    3. Воронцова, А.Б. Учебная деятельность: введение в образовательную систему Эльконина-Давыдова / А.Б. Воронцова, Е.В. Чудиновой. - М.: РассказовЪ, 2004, - 386 с.
    4. Давыдов, В.В. Психологическая теория учебной деятельности и методов начального обучения, основанных на содержательном обобщении / В.В. Давыдов. - Томск: Пеленг, 1992. - 240 с.
    5. Дубровина, И.В. Психология: Учебник / И.В. Дубровина, Е.Е. Данилова, A. M. Прихожан; Под ред. И.В. Дубровиной. - М.: Издательский центр "Академия", 1999. - 464 с.
    6. Зимняя, И.А. Педагогическая психология / И.А. Зимняя. - Ростов-на-Дону: Феникс, 2003. - 480 с.
    7. Маркова, А.К. Формирование мотивации учения / А.К. Маркова, Т.А. Матис, А.Б. Орлов. - М.: Просвещение, 1990. - 205 с.
    8. Психическое развитие младших школьников: экспериментальное психологическое исследование / Под редакцией В.В. Давыдова - М.: Педагогика, 1990. - 206 с.
    9. Сластенин, В.А. Педагогика: Учеб. пособие / В.А. Сластенин, И.Ф. Исаев, Е.Н. Шиянов; Под ред.В.А. Сластенина. - М.: Издательский центр "Академия", 2002. - 576 с.
    10. Цукерман, Г.А. Виды общения в обучении - Томск: Пеленг, 1993. - 268 с.
  • 12202. Психология формирования имиджа персонала телекомпании
    Психология

    №Название темыКоличество часовФормы проведения занятийВведение в психологию имиджа71Понятие имиджа.1лекция2Имидж как социальный стереотип1лекция3Виды имиджа1лекция4Структура личного имиджа1Лекция/практическое задание для самостоятельной работы5Бессознательные и осознанные механизмы формирования имиджа.1Лекция/практическое задание для самостоятельной работы6Проблема эффективности имиджа1Лекция/практическое задание для самостоятельной работы7Имидж представителя СМИ. 1Семинар-дискуссияСамоопределение в личном имидже88Принцип обратной связи Самомониторинг1Лекция9Доминирующие ценности Мотивация2Лекция/практическое занятие10Индивидуальный стиль взаимодействия с окружающими1Практическое занятие11Коммуникативные качества личности2Практическое занятие/элементы тренинга12Лидерские качества2Лекция/практическое занятие, ролевая играТехнологии управления личным имиджем1713Стратегии управления личным имиджем1Лекция14Техники создания эффективного образа Типичные ошибки при конструировании и реализации личного имиджа1Лекция15Выбор имени. 1Лекция/практическое задание для самостоятельной работы16Типизация.1Лекция17Индивидуальный стиль1семинар18Личная символика2Лекция (максимально близко к лекции-визуализации)19Язык телодвижений Вербальные и паравербальные компоненты имиджа2Лекция/элементы тренинга20Мифологизация имиджа

  • 12203. Психология этнических групп
    Психология

    В этнических группах иногда фиксируются и такие элементы психического склада, как темперамент и способности. Однако этот вопрос до сих пор не решен однозначно: некоторые исследователи вообще отрицают правомерность выявления специфики темперамента и способностей для различных этнических групп. Причиной этого являются те многочисленные наслоения, которые имеются в исследованиях проблем наций. Что касается темперамента, то высказывается мнение, что речь должна идти лишь о выявлении специфических сочетаний преобладающих типов темперамента, а не о жестком «привязывании» определенного типа темперамента к определенной этнической группе. Важной характеристикой психологии этнических групп, устанавливаемой социальной психологией, является относительность психологических различий между группами (Кон, 1970). В одном из исследований Института Гэллапа жители 12 городов различных стран были опрошены об их предпочтениях относительно ряда объектов: высота культурного уровня, лучшая кухня, самые красивые женщины, уровень развития национальной гордости. По вопросу о лучшей кухне представители всех групп предпочли свою собственную. По вопросу о высоте культурного уровня наблюдался разброс мнений: у себя констатировали наличие самого высокого уровня греки, голландцы, индусы, американцы, норвежцы, шведы, жители Западного Берлина, австрийцы. Финны, датчане, африканцы и канадцы дали разные ответы на этот вопрос. Самыми красивыми женщинами жители Западного Берлина назвали шведок, австрийцы итальянок, датчане немок, а у остальных самыми красивыми женщинами были названы женщины своей национальности. Более развитое чувство национальной гордости у себя обнаружили греки, американцы и индусы, финны назвали шведов, все остальные назвали англичан. Результаты эти весьма показательны, ибо свидетельствуют о высокой степени относительности представлений о содержании типичных характеристик различных национальных групп [11]. Несмотря на относительность психологических различий, этнопсихология накопила достаточно большой и интересный материал относительно особенностей психологического склада и поведения людей, обусловленных их этнической принадлежностью. Основной психологической характеристикой, отличающей этнические группы, является этническое самосознание.

  • 12204. Психологізм дитячих оповідань у творах Івана Франка
    Литература

    Тобто маємо філософсько-теологічний вузол проблеми це відсутність головних умов та засад викладання, та освітня «відсутність» шкільного процесу. Так професор будував його на свій власний розсуд, учні такі, як Гриць дійсно мало чому могли навчитися. Вони не мали навіть основ для розуміння, не мали уявлення, як складати букви в слова, і як їх правильно читати, вимовляти. Професор не переймався тим фактом, що дитина уперше прийшла до школи, не має розуміння шкільних наук, і навчити розумінню учнів намірів не мав. Так Гриць ніколи «не міг спізнати букви, котре ш котре т. Букви мішалися перед очима. Про читання вже ніщо й говорити. Чи причина тому була в його непонятливості, чи в кепськім навчанні професора, сього не знати; то тільки певно, що, крім Гриця, таких «туманів вісімнадцятих» між тогорічними школярами було 18 із 30, і всі вони під час того шкільного року робили собі блискучі надії, як то буде гарно, як вони увільняться від щоденних різок, позаушників, штурханців, і як покажуть знов у понім блиску свої поваги на пасовищі». Перед нами картина психологізму дитячого оповідання де спираючись на психологічний підхід ми бачимо дитину, яка не розуміє свого місця та мети у школі. Де в її внутрішній світ мало що позитивного увійшло з боку описаного способу викладання освіти. Так коли діти піддавалися фізичному покаранню з боку професора за найменшу провинність, яке професор називав «неуцтвом». Цей гіркий досвід здобування освіти викладений у творі, як найкраще зображує вплив фізичної кари на сприйняття освіти, як такової. В психіці дітей руйнувалися всі засади зросатання талантів та іскри цікавості до нового, тому що процес навчання ґрунтувався не на закріпленні та роз'ясненні шкільного матеріалу у процесі обговорення, а на основі фізичних знущань над дитиною що погано розуміла шкільний матеріал.

  • 12205. Психологічна діагностика здібностей
    Психология

    При інтепретації отриманих у дослідженні даних був випробуваний новий критерій. У традиційному тестуванні при оцінці результатів за точку відліку приймалася статистична норма, одержувана на основі емпіричних досліджень вибірок випробуваних, що відрізняються по соціально-економічних ознаках. На суперечливість такого рішення не разом вказував у своїх роботах К. М. Гуревич, що відзначав, що критерій порівняння по нормах, отриманим шляхом неправомірного об'єднання різних вибірок, ігнорує вплив різноманітних умов онтогенезу на розумовий розвиток людей. Ці умови різноманітні й у першу чергу включають умови навчання. Крім того, саме уявлення тестових даних у виді балів, кривих розподіли утрудняє якісний аналіз тест і впливу різних умов на розвиток дитини. Критикуючи застосування норми в якості критерію розвитку, К. М. Гуревич пише: «... норма характеризує вибірку або популяцію, але не розкриває дійсних і звичайних, тобто нормальних, вимог до людини як сформованому або члену товариства , що укладається. Імманентно властивій даній вибірці статистична норма по тим або іншим причинам може не збігатися з нормальними вимогами до нього. Але ці вимоги зовсім не випадкові, вони спираються на суспільну практику і випливають із неї». У якості критерію, орієнтуючись на який можна порівнювати дані тестового обстеження, К. М. Гуревич пропонує використовувати так називаний соціально-психологічний норматив (СПН). У стиснутому виді СПН можна визначити як систему вимог, котру спільність пред'являє кожному з його членів. Щоб не бути відірваним від існуючої поза його спільністю, людина повинна опанувати тими вимогами, що до нього подаються, причому процес цей є активним - кожний ринеться зайняти визначене місце у своїй соціальній спільності і свідомо здійснюють цей процес прилучення до свого класу, групі. Ці вимоги і можуть складати утримання соціально-психологічних нормативів, що є, по суті, ідеальною моделлю вимог соціальної спільності до особистості. Отже, оцінка результатів тестування повинна проводитися по ступені близькості до СПН, що диференціюється в освітньо-вікових межах;

  • 12206. Психологічне консультування
    Психология

    Іншим варіантом невдалого самоконтролю, як згадувалось, є схильність до домінування, придирлива критичність. Людина важко вживається, особливо в сім'ї. Неможливість повністю контролювати інших людей збуджує злість, котра в міжособистісних стосунках проявляється як ірраціональна тиранія. У консультуванні обсессивна особистість цього типу як самозахист використонуг напад, наприклад, пояснює консультанту, що він повинен говорити, коментує його дії, робить зауваження з приводу його поведінки під час конкретної зустрічі або взагалі може прочитати «коротку лекцію» про консультування. Консультант відчуває пряму загрозу своїй професійній компетентності і як правило, сердиться. Одначе досвідчений консультант розуміє психологічну реальність, приховану за такими діями. Клієнт не прагне образити консультанта, а намагається таким способом взяти під контроль свою тривогу і захиститись від допомоги, котра може становити для нього не меншу небезпеку, ніж його проблеми.

  • 12207. Психологічне консультування тривожних клієнтів
    Психология

    Консультуючи тривожних клієнтів, важливо знати не тільки способи, якими вони маскують свою тривожність, але і засоби, за допомогою яких прагнуть позбавитися від неприємної дії тривожності. Цими засобами служать механізми психологічного захисту, які вперше описали S. Freud. Механізми функціонують автоматично, на несвідомому рівні. Використання захисних механізмів для зменшення тривожності не представляє патології, поки не стає утрируваним і не починає спотворювати розуміння реальності і обмежувати гнучкість поведінки. Описано багато механізмів психологічного захисту. Охарактеризуємо коротко основні з них:

    1. Витіснення. Це процес мимовільного усунення в несвідоме неприйнятних думок, спонук або відчуттів. Freud| детально описав захисний механізм того, що мотивованого забуває. Він грає істотну роль у формуванні симптомів. Коли дія цього механізму для зменшення тривожності виявляється недостатньою, підключаються інші захисні механізми, що дозволяють витисненому матеріалу усвідомлюватися в спотвореному вигляді. Найбільш широко відомо дві комбінації захисних механізмів:
    2. витіснення + зсув. Ця комбінація сприяє виникненню фобических реакцій. Наприклад, нав'язливий страх матери, що маленька дочка захворіє важкою хворобою, є захистом проти ворожості до дитини, що поєднує механізми витіснення і зсуву;
    3. витіснення + конверсія (соматичне символізування). Ця комбінація утворює основу істеричних реакцій.
    4. Регресія. За допомогою цього механізму здійснюється неусвідомлене сходження на раніший рівень пристосування, що дозволяє задовольняти бажання. Регресія може бути частковою, повною або символічною. Більшість емоційних проблем мають регресивні риси. У нормі регресія виявляється в іграх, в реакціях на неприємні події (наприклад, при народженні другої дитини малюк первісток перестає користуватися туалетом, починає просити соску і тому подібне), в ситуаціях підвищеної відповідальності, при захворюваннях (хворий вимагає підвищеної уваги і опіки). У патологічних формах регресія виявляється при психічних хворобах, особливо при шизофренії.
    5. Проекція. Це механізм віднесення до іншої особи|обличчя,лиця| або об'єкту думок, відчуттів, мотивів і бажань, які на свідомому рівні індивід у себе відкидає. Нечіткі форми проекції виявляються в повсякденному житті. Багато хто з нас абсолютно некритичний до своїх недоліків і з легкістю помічають їх тільки у інших. Ми схильні винити що оточують у власних бідах. Проекція буває і шкідливою, тому що|бо| приводить| до помилкової інтерпретації реальності. Цей механізм часто спрацьовує у|біля,в| незрілих і ранимих осіб. У випадках патології проекція приводить до галюцинацій і марення, коли втрачається здібність відрізняти фантазії від реальності.
    6. Інтроєкция. Це символічна интернализация (включення) людини або об'єкту. Дія механізму протилежна проекції. Інтроєкция виконує дуже важливу роль в ранньому розвитку особи, оскільки на її основі засвоюються батьківські цінності і ідеали. Механізм актуалізується під час трауру, при втраті близької людини. За допомогою интроекции усуваються відмінності між об'єктами любові і власною особою. Деколи замість озлобленості або агресії по відношенню до інших людей принизливі спонуки перетворюються на самокритику, самообесценивание, тому що відбулася интроекция обвинуваченого. Таке часто зустрічається при депресії.
    7. Раціоналізація. Це захисний механізм, реабілітовуючий думки, відчуття, поведінку, які насправді неприйнятні. Раціоналізація найпоширеніший механізм психологічного захисту, тому що наша поведінка визначається безліччю чинників, і коли ми пояснюємо його найбільш прийнятними для себе мотивами, то раціоналізували. Несвідомий механізм раціоналізації не слід змішувати з навмисними брехнею, обманом або удаванням. Раціоналізація допомагає зберігати самоповагу, уникнути відповідальності і провини. У будь-якій раціоналізації є хоч би мінімальна кількість правди, проте|однак| в ній більше самообману, тому вона і небезпечна.
    8. Інтелектуалізація. Цей захисний механізм припускає перебільшене використання інтелектуальних ресурсів в цілях усунення емоційних переживань і відчуттів. Інтелектуалізація тісно пов'язана з раціоналізацією і підміняє переживання відчуттів роздумами про них (наприклад, замість реальної любові розмови про любов).
    9. Компенсація. Це несвідома спроба подолання реальних і уявних недоліків. Компенсаторна поведінка універсальна, оскільки досягнення статусу є важливою потребою майже всіх людей. Компенсація може бути соціальне прийнятною (сліпою стає знаменитим музикантом) і неприйнятною (компенсація низького зростання прагненням до влади і агресивністю; компенсація інвалідності грубістю і конфліктністю). Ще виділяють пряму компенсацію (прагнення до успіху в свідомо програшній області) і непряму компенсацію (прагнення утвердить себе в іншій сфері).
    10. Реактивне формування. Цей захисний механізм підміняє неприйнятні для усвідомлення спонуки гіпертрофованими, протилежними тенденціями. Захист носить двуступенчатый характер. Спочатку витісняється неприйнятне бажання, а потім посилюється його антитеза. Наприклад, перебільшена опіка може маскувати відчуття відкидання, перебільшена солодкувата і ввічлива поведінка може приховувати ворожість і тому подібне
    11. Заперечення. Це механізм відкидання думок, відчуттів, бажань, потреб або реальності, які неприйнятні на свідомому рівні. Поведінка таке, немов проблеми не існує. Примітивний механізм заперечення більшою мірою характерний для дітей (якщо заховати голову під ковдрою, то реальність перестане існувати). Дорослі часто використовують заперечення у випадках кризових ситуацій (невиліковна хвороба, наближення смерті, втрата близької людини і тому подібне).
    12. Зсув. Це механізм напряму емоцій від одного об'єкту до прийнятнішої заміни. Наприклад, зсув агресивних відчуттів від працедавця на членів сім'ї або інші об'єкти. Зсув виявляється при фобических реакціях, коли тривожність від прихованого в несвідомому конфлікту переноситься на зовнішній об'єкт.
  • 12208. Психологічні аспекти осягнення феномену релігійної віри
    Культура и искусство
  • 12209. Психологічні особливості мікросередовища засуджених
    Психология

    Одна і та сама особа у натовпі і поза натовпом поводиться по-різному. Психологічні особливості поведінки індивіда в натовпі характеризують: - посилення залежності поведінки від натовпу, зниження самоконтролю. Індивід неусвідомлено підкоряється зовнішньому впливу великої групи людей, тобто зростає екстернальність (зовнішній вияв) і знижується інтернальність (внутрішня регуляція) його поведінки; - деіндивідуалізація поведінки. Вона виявляється в уподібненні психологічних проявів, унаслідок чого поведінка різних людей втрачає самобутність; - зниження інтелектуальних якостей. У натовпі люди не спроможні тривалий час утримувати увагу на одному і тому самому об'єкті. У них посилюється некритичність мислення. Все це зумовлює відповідні особливості перероблення інформації: в натовпі людина легко сприймає, швидко переробляє і транслює будь-яку інформацію, мимовільно перекручуючи її; - підвищена навіюваність. У натовпі індивід може легко повірити у незвичну інформацію, піддаватися абсурдним закликам та ін.; - підвищена фізична, психофізична і психічна активність. Індивід у натовпі мобілізує всі свої ресурси, внаслідок чого виявляє незнані до того можливості (підняти важкий предмет, високо стрибнути та ін.); - прояви незвичної поведінки. Свідченням цього є нетипові, непередбачувані форми поведінки. Різноманітні поведінкові прояви індивідів у натовпі і натовпу загалом часто бувають надзвичайно небезпечними як для оточення, так і для тих, хто є його частиною.

  • 12210. Психологічні проблеми цивільного судочинства
    Психология

    Ефективність судового розгляду цивільних справ багато в чому залежить від старанності, скрупульозності їхньої попередньої підготовки, основу якої складає пізнавальна діяльність судді. Вже на початковому знайомстві з позовною заявою і матеріалами, які додаються до неї, він поринає в ситуацію, вирішення якої неможливе без глибокої обізнаності всіх обставин справи. Надзвичайно важливе значення тут мають повнота, достовірність тих матеріалів, що можуть стати доказом у судовому розгляді. При цьому завдання судді не тільки усвідомити суть справи для себе, а й знайти можливість засвідчення відповідних фактів. Крім того, вивчаючи справу, суддя аналізує поведінкові особливості сторін, особистісні якості учасників цивільного процесу, використовуючи наявні психологічні знання, навички й уміння вивчення оцінки особистості. Його пізнавальна діяльність на цьому етапі дуже різноманітна і потребує вирішення таких питань:

    • визначення сукупності фактів, що підлягають виявленню;
    • з'ясовування кола доказів, які підлягають дослідженню;
    • визначення складу осіб, котрих необхідно або доцільно залучити до участі в процесі;
    • призначення у разі потреби судово-психологічної експертизи тощо.
  • 12211. Психологія особистості управлінця або навіщо мені потрібна психологія та педагогіка
    Менеджмент

     

    1. Блей Р., Мутон С. Научные методы управления: Учебное пособие по менеджменту. К., Доверие, 1992. 144 с.
    2. Вишнякова Н.Ф. Конфликт это творчество?: Тренинговый практикум по конфликтологии / Республиканский ин-т высшей школы и гуманитарного образования. Минск, 1996. 315с.
    3. Гичан И.С. Основы психологии и педагогики: Конспект лекций. К., КМУГА, 1998. 90 с.
    4. Гичан И.С. Психология делового общения: Конспект лекций. К., КМУГА, 1996 64 с.
    5. Гичан И.С. Психология профессионального становления специалиста: Учебное пособие. К., КИИГА, 1989. 82 с.
    6. Гичан И.С. Психология труда: Конспект лекций. К., КМУГА. 1996, 93с.
    7. Максименко С.Д., Зайчук В.О., Клименко В.В., Соловієнко В.О. Загальна психологія: Підруч. для студентів вищ. навч. закладів. К., Форум, 2000. 533с.
    8. Скотт Д.Г. Конфликты: Пути их преодоления. К., Внешторгиздат, 1991.190c.
    9. Слободчиков З.И., Исаев Е.И. Психология человека. М., Школа-пресс, 1995. 384 с.
    10. Словарь практического психолога / С.Ю. Головин (сост.) Минск, Харвест, 1997. 800с.
    11. Столяренко Л.Д. Основы психологии. Ростов-на-Дону, Феникс, 1997. 734с.
    12. Ягупов В.В. Педагогіка: Навч. посібник. К., Либідь, 2002. 560с.
  • 12212. Психологія потреб
    Психология

    У людини виділяють три групи початкових, первинних потреб : вітальні (біологічні), соціальні іідеальні потреби пізнанняітворчості. У тварин їм відповідають схожі три групи потреб, які реалізуються у відповідних формах природженоїповедінки. Біологічні потреби спрямованіна збереженняцілісності індивіда івиду(вітальна функція). Вони визначають харчову, оборонну поведінку і так далі - соціальні потреби тварин реалізуються через взаємодію зіншими особинамисвого видупід час статевої, батьківської, територіальної поведінки. Ідеальні потреби створюють основу для саморозвитку індивіда. До них відносять потребу в новизні, отриманнінової інформації, яка реалізується в орієнтовно-дослідницькій поведінці. До цієї ж групи П. В. Симонов відносить і потребу подолання, основу якої складає специфічна реакція, відкритаІ.П.Павловим іназванаїм рефлексом свободи. Зокрема, вона проявляєтьсяв опорі тварини спробам обмежити його руховуактивність. Ця потреба найбільш вираженау диких тварин; уяких вона домінує над багатьма іншими. Деякі дослідники виділяють у тварин також специфічну потребу в компетентності - в прагненні ібез спеціального підкріпленняповторювати одні іті ж дії, що призводить до вдосконалення руховихнавичок. Наприклад, клювальні рухи курчати, що повторюються, у відсутність їжі. Ця потреба реалізується в наслідувальній (імітаційному) іігровій поведінці.

  • 12213. Психологія продаж
    Маркетинг

    Прийом "свого серед чужих". Рішення від імені підприємств завжди приймають конкретні працівники, тому такі рішення залежать не тільки від об'єктивних потреб підприємств, а й від суб'єктивного ставлення окремих осіб. Особи, що приймають рішення, можуть помилятися в оцінці об'єктивних потреб свого підприємства, а іноді свідомо приймати рішення, вигідні або приємні їм особисто, але не найкращі для підприємства. В будь-якому випадку фірма повинна тримати у полі свого зору не тільки підприємства, що є реальними або потенційними господарськими партнерами, а й конкретних ключових осіб на цих підприємствах, від яких залежатимуть бажані рішення. З такими особами підтримують не тільки офіційні, а й особисті стосунки, організовують систему їх морального і матеріального стимулювання: від вітань зі святами до залучення до різних варіантів оплачуваної співпраці. Прикладом використання цього прийому може бути реклама такого змісту: "Фірма реалізує оптові партії косметичного крему. За умови закупівлі на суму більше ніж $20 000 - надається безплатний тижневий тур до Парижа на двох".

  • 12214. Психологія сімейних відносин
    Психология

    Подальша дослідно-експериментальна робота спонукала батьків до самостійного, на основі наявних у них знань і життєвого досвіду, визначення рис характеру дитини, що виховується в умовах міжособистісних взаємин паритету, конкуренції чи антагонізму. Виконуючи це завдання, загал батьків відчував певні утруднення. Колективне обговорення, аналіз випадків із реального сімейного життя допомогли зясувати, що паритетні подружні взаємини не сприяють розвиткові в дитини самостійності, впевненості в собі, можуть викликати відчуття особистісної неповноцінності. Особливу увагу приділяли аналізові наслідків конкуренції між батьком і матірю. Відзначали, що такі подружні взаємини призводять до формування у дитини звички підкорятися волі сильнішого. Батькам розяснювали, що ті чи інші моральні якості син і донька виявлятимуть не лише стосовно своїх рідних, а й інших людей. Останній аргумент був вагомим під час розгляду будь-яких негативних рис характеру дитини. Адже дехто з батьків хибно вважав, що покірність дитини обмежуватиметься лише взаєминами в сімї. Щодо антагоністичних подружніх взаємин, то наслідком їх впливу стають черствість, байдужість, лицемірство дитини, зневажання інших людей. У результаті колективної роботи була складена таблиця-памятка для батьків, що містила відомості про можливі риси характеру підлітка, що формуються на основі відповідного типу подружніх міжособистісних взаємин (табл.2.3).

  • 12215. Психологія як наука і система знань про закономірності, механізми, психічні факти і явища в житті людини
    Психология

    Я людина дуже товариська, постійно шукаю контакту з людьми, нових знайомств. Легко йду на контакт і завжди знаходжу тему для розмови. Не люблю довго залишатися на одинці з собою, бо тоді починаю осмислювати своє життя, вчинки, можливості, що часто призводить до депресії. Я багато чим захоплююсь, цікавлюсь дуже різними речами, люблю розширювати свій світогляд до чого б це не відносилось. Коло моїх знайомих дуже широке і різне, обєднує людей з різними світоглядами та переконаннями, різних субкультур. Найкращих друзів не маю, бо ділитися своїми думками, почуттями та життям не хочу. Про те добрих знайомих багато. Не можу впустити когось у свою душу, бо завжди переживаю все у собі. Але буває, що заводжу розмову про наболівше, але, напевно, не для того, щоб почути пораду чи співчуття, а просто тому, що не можу ВСЕ тримати у собі. Я схильна до активної діяльності, тому як пізнаю світ на власному досвіді. Люблю бути у центрі уваги і подій, вмію радіти життю. Хоча іноді вмикається розум і я зайвий раз зупиняюся, відговорюючи себе від того чи іншого вчинку, рішення. При ухваленні рішень та постановці якогось завдання приймаючи рішення, керуюсь логікою, неупереджена, об'єктивна, прагну активно радитися з оточуючими, беру їх думку до уваги, аналізую всі факти і після того тільки приймаю остаточне рішення, впевнившись що зробила як найкраще в даній ситуації. Не самовпевнена (хоча зі сторони виглядаю такою), зайвий раз піду на компроміс, якщо вважатиму це вдалим вирішенням проблеми. Мені властиво спочатку висловитися, а потім осмислити виголошене. Тому часто жалкую про сказане. Мені притаманний образ командувача, наглядача у колективній справі. Володію швидше вольовими, чим м'яким характером, здатна залишатися незворушною і стриманою в ситуаціях, в яких інші втрачають самовладання. Можу використовувати жорсткість у поведінці для отримання якісного, найкращого і швидкого результату, за що часто потім звинувачую себе, але вибачаюся рідко, і скоріше перед людьми з якими мене майже нічого не повязує, а ніж перед близькими. І я пишаюся своєю об'єктивністю, при тому що часто звинувачують у байдужості та жорстокості. Маю таку властивість вводити свої корективи в будь що, починаючи від чиїхось планів, ідей закінчуючи прикрашанням ялинки чи просто інтерєру. Роблю це не через те, що зроблено чи задумано не «по-моєму», а тому що вважаю що можу-на зробити краще, полюбляю не стандартні рішення у всьому. Отже тут можна зробити висновок, що я екстраверт, логік.

  • 12216. Психолого-дидактические характеристики учебной деятельности
    Педагогика

    Многочисленные исследования (В.В. Давыдов, Л.В. Занков, Г.С. Костин, А.А. Люблинская, Н.А. Менчинская, А.А. Смирнов, Л.Б. Эльконин и др.) показали, что структура учебно-познавательной деятельности, в которой взаимодействие субъекта с объектом происходит под руководством учителя, включает следующие компоненты: цель деятельности - осознание учащимися конкретной познавательной задачи, что именно надо знать и для чего; мотив, побуждающий ученика к действию; содержание деятельности - известные, опорные знания и неизвестные, новые связи, отношения, выводы, которые надо найти, решая задачу; способы, которые ученик использует для достижения цели: умения, навыки, операции, выполняемые в определенных условиях деятельности, воспроизводящие и творческие, практические и умственные действия; контроль и оценка результатов деятельности со стороны учителя, самоконтроль и самооценка учащихся. В результате этой деятельности ученик усваивает содержание учебного материала. Организация усвоения составляет задачу деятельности учителя, который руководит этим процессом, оказывает помощь ученикам, контролирует полученные результаты, планирует задачи, содержание и методы. При этом преподаватель должен знать, «каким образом происходит усвоение знаний учащимися, как создается интерес к учебному предмету, при каких условиях учащиеся глубже осознают, прочнее запоминают и успешнее применяют изученный материал» (Данилов М.А.). Овладевая знаниями, школьники учатся перестраивать, переосмысливать их, применять к решению разнообразных задач. А это значит, что любые воздействия педагога на личность обучаемого должны дополняться проявлением собственной активности обучаемого в овладении необходимыми знаниями и действиями, а также встречным воздействием на обучающего, в результате которого несколько трансформируется деятельность последнего. Но практически каждое воздействие на человека, изменяющее его состояние и вызывающее ответную реакцию, принято характеризовать как воздействие управляющее. Следовательно, в условиях взаимодействия учителя и ученика под влиянием активности каждого, ученик усваивает определенную систему знаний, приобретает умения и навыки для последующего применения их на практике; учитель организует активную умственную и практическую деятельность школьников по реконструкции учебного материала и его усвоению, делает процесс усвоения личностно значимым, т.е. управляет этим процессом.

  • 12217. Психолого-педагогическая характеристика детей с психопатией
    Психология

    Патологические черты характера у этих детей формируются постепенно и возникают лишь на определенных этапах развития. Своевременное коррекционно-педагогическое воздействие может значительно смягчить особенности характера детей с эпилептоидной психопатией. И чем раньше будет начата коррекционно-воспитательная работа, тем большего эффекта можно добиться. Главным в этой коррекционно-воспитательной работе должно быть стремление преодолеть имеющуюся у этих детей склонность к «застреванию» на своих переживаниях. Для этого нужно включать их в различные виды деятельности и оказывать необходимую помощь в процессе ее выполнения. При проявлении упрямства, негативизма, озлобленности педагогу не следует авторитарно воздействовать на ребенка. Лучше всего переключить его на какую-либо деятельность, с которой он хорошо справляется. Поскольку у таких детей наблюдается некоторая замедленность мышления, целесообразно в процессе дополнительных занятий предварительно пройти с ребенком учебный материал. Их следует привлекать к общественно полезной кружковой работе. Особенно благоприятно на воспитание этих детей действует труд, поэтому очень важно включать их в различные виды трудовой деятельности. При аффективном возбуждении, которое может проявиться в неблагоприятных условиях, ребенка лучше всего изолировать, то есть поместить в спокойную обстановку, и дать по предписанию врача необходимые лечебные средства, снижающие возбуждение.

  • 12218. Психолого-педагогическая характеристика на класс
    Педагогика
  • 12219. Психолого-педагогическая характеристика умственно отсталого ребенка
    Психология

    Кроме интеллектуального дефекта у детей, больных фенилке-тонурией, наблюдаются другие нарушения. Наиболее значительно страдает речь. Более чем у 2/3 детей экспрессивная речь даже в школьном возрасте отсутствует, у некоторых же развитие речи ограничивается способностью произносить отдельные слова. Звукопроизношение нарушено, отмечаются дизартрические расстройства, заикание. Понимание речи всегда значительно лучше, чем самостоятельная речь. Нередки у этих детей расстройства поведения: наблюдаются проявления психомоторного возбуждения с двигательной расторможенностью, импульсивные поступки, расстройства настроения. Эти дети отличаются выраженной истощаемостью ЦНС, они не выносят длительного напряжения. Страдают у них внимание и память. На занятиях дети с большим трудом включаются в работу. В отдельных случаях поражает активный негативизм ребенка, упрямство, с которым он отказывается от занятий. У детей, страдающих фенилкетонурией, легче формируются понятия и представления, связанные со зрительным анализатором: возможно узнавание картинок, различение размеров, цветов, при этом вырабатываются довольно тонкие дифференцировки. Те же понятия и навыки, которые формируются на основе анализа и синтеза пространственных представлений, понятие количества, навыки счета, конструктивной деятельности даются им с большим трудом. Наибольшие трудности возникают при обучении счету, написании букв, расположении их на линейке, а также при рисовании и конструировании.

  • 12220. Психолого-педагогические основы формирования пространственных представлений у детей дошкольного возраста
    Педагогика

    Мы проанализировали такие программы детского сада, как «Детство», «Радуга», «Развитие», «Истоки» и «Программа воспитания и обучения в детском саду » (под редакцией М.А. Васильевой). В каждой программе раздел «Ориентировка в пространстве» выделен с младшей группы, а в программах «Радуга» и «Развитие» со средней группы. Так в младшей группе стоит задача: ориентировка «на себе» (освоение схемы собственного тела), различать пространственные направления «от себя». В средней группе: развивать умение двигаться в заданном направлении, освоение и применение словесной системы отсчета, определение своего местонахождения среди предметов окружающей действительности. Но в программе «Радуга» нет конкретных задач для среднего дошкольного возраста. Задача в разделе «Ориентировка в пространстве» звучит так: «формировать простейшие пространственные представления». А программа «Развитие» предлагает при ознакомлении с пространственными отношениями детей учить пользоваться планами. В старшем дошкольном возрасте: определение пространственного размещения предметов относительно друг друга, ориентировка на листе бумаги (простом, а потом и в клетку), освоение пространственного моделирования. Мы видим, что задачи обучения постепенно и последовательно усложняются.